Справа № 537/5163/21 Номер провадження 33/814/285/22Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
09 червня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі адвоката Шевцової Людмили Володимирівни, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Шевцової Людмили Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2022 року,-
Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25 вересня 2021 року о 23 год. 27 хв. в місті Кременчуці по вулиці Леонова, будинок 2 він керував транспортним засобом ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначені вище обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 013944 від 26.09.2021 року.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржила адвокат Шевцова Людмила Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , в якій просила скасувати постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2022 року, та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що притягаючи до ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, місцевий суд виходив з тих, обставин, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , однак, чим доводиться сам факт того, що водій керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, суд в постанові не сказав.
Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції формально поставився до питання оцінки зазначених доказів на предмет їх повноти і поза його увагою залишилася така важлива обставина, як те, що матеріалами справи не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства працівники патрульної поліції огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки не проводили.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2021 року, 00 год. 45 хв., під час несення служби в складі Екіпажу залік-151 командиром роти №4 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Р. Обертасом було складено протокол серії ААБ №013944 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Вказаним протоколом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , 25.09.2021 року близько 23 год. 27 хв. керував ТЗ ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Леонова в м. Кременчуці, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ та закладі охорони здоров'я водій відмовився у присутності двох свідків. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортом командира роти 4 ТПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Обертаса Р., направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 вересня 2021 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5. ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5. ПДР України.
Доводи апелянта про те, що матеріалами справи не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є недоведеними, адже фактично цей факт було підтверджено не тільки протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №013944 від 26.09.2021 року, а й іншими належними доказами.
До того ж, п.2.5. ПДР України містить чітку імперативну вимогу щодо обов'язку водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій ОСОБА_1 на неодноразові запитання поліцейського щодо згоди пройти огляд давав відмову, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Тому, взявши до уваги протокол про адміністративне правопорушення від 25.09.2021 року серії ААБ №013944, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо засвідчення відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Крім того, апелянт стверджує, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 11.11.2015 року, а саме - працівники патрульної поліції не провели огляд на сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки.
Суд апеляційної інстанції, вважає цей аргумент неприйнятним, адже із сукупності матеріалів справи, зокрема із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд як на місці зупинки ТЗ, так і в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга адвоката Шевцової Л.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Шевцової Людмили Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин