Справа № 554/11375/19 Номер провадження 22-ц/814/990/22Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
31 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ЮНІВЕС»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави, постановлене 18 січня 2022 року у складі судді Троцької А.І.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», третя особа: ОСОБА_2 про внесення змін до страхового акту, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про внесення змін до страхового акту.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Частково скасовано рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, яке прийнято 10 травня 2018 року у формі страхового акту № ГО - 10843/ХВ, - в частині визначення розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271 у розмірі 10344,48 грн. Зобов'язано відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, внести зміни до страхового акту № ГО - 10843/ХВ від 10 травня 2018 року в частині визначення розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271, визначивши його у розмірі 30102 грн. 14 коп. замість раніше визначеного - 10344,48 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року з ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2021 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року задоволено частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року скасовано, та постановлено нове судове рішення, яким заяву представника позивача адвоката Ошеки О.А. про стягнення судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом цивільної справи, задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
09 грудня 2021 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товаритсва «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
21 грудня 2021 року на адресу місцевого суду засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Просила вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнення на її користь судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду у розмірі 420,00 грн. та витрат на проведення експертизи № 01-08 від 14 вересня 2020 року та експертизи № 02-05 від 07.06.2018 року у справі № 554/2297/18, проведених експертом Поляниця І.В. у розмірі по 3432,00 грн. за кожну, а разом 6864 грн.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товаритсва «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової авто товарознавчої експертизи № 01-08 від 14 вересня 2020 року, призначеної в рамках розгляду справи № 554/11375/19, у розмірі 3432 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у місцевого суду відсутні підстави для стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Окрім того, судова автотоварознавча експертиза № 02-05 від 07.06.2018 року у справі № 554/2297/18 проводилася в рамках іншої цивільної справи іншим судом, тому питання про стягнення витрат за її проведення повинно вирішуватися в рамках справи в якій було призначено її проведення.
Не погодившись з даним додатковим рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила в частині відмовлених вимог про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення про розподіл зазначених судових витрат шляхом їх стягнення з відповідача на її користь.
Окрім того, 30.05.2022 від представника ОСОБА_1 адвоката Тимофеєвої Ю.А. до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правову допомогу надану ОСОБА_1 адвокатом Ошекою О.А. та адвокатом Тимофеєвою Ю.А.
На підтвердження наданих послуг надала копію договору від 14.05.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А., копію угоди від 20.01.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А., копію звіту адвоката Ошеки О.А. від 27.05.2022, згідно якого розмір гонорару складає 30 625 грн.
Також надала копію договору № 04/22-4 від 12.04.2022 року про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Тимофеєвою Ю.А. та копію звіту про наданння правової допомоги адвоката Тимофеєвої Ю.А. від 27.05.2022, згідно якого розмір гонорару становить 22667 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване додаткове рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Частково скасовано рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, яке прийнято 10 травня 2018 року у формі страхового акту № ГО - 10843/ХВ, - в частині визначення розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271 у розмірі 10344,48 грн. Зобов'язано відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, внести зміни до страхового акту № ГО - 10843/ХВ від 10 травня 2018 року в частині визначення розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271, визначивши його у розмірі 30102 грн. 14 коп. замість раніше визначеного - 10344,48 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року з ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2021 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року задоволено частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року скасовано, та постановлено нове судове рішення, яким заяву представника позивача адвоката Ошеки О.А. про стягнення судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом цивільної справи, задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 посилалась на те, що при винесенні судового рішення від 04.08.2021 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме в частині сплаченого ОСОБА_1 судового збору в сумі 420 грн. за оскарження ухвали суду першої інстанції від 14.01.2020 року.
Відмовляючи в цій частині, місцевий суд прийшов до висновку, що питання щодо повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом, який вирішував питання, пов'язане з поверненням або розглядом апеляційної скарги, тому у районного суду відсутні підстави для стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Колегія суддів, не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Ухвалою Октябрського районного суду від 14.01.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою Октябрського районного суду від 24.12.2019 р. (т. 1 а .с. 60).
Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . До апеляційної скарги ОСОБА_1 було долучено дублікат квитанції № 0.0.1607717213.1 від 07.02.2020 про сплату судового збору у розмірі 420 грн. ( т. 1 а. с. 73).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2020 року скасовано, цивільну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто розподіл судових витрат вирішується судом за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, проте не вирішено питання, щодо розподілу судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2021 року залишено без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення місцевого суду залишено без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а дане питання мало вирішуватися місцевим судом.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення на її користь судових витрат за розгляд апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, місцевий суд помилково керувався положеннями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вказавши, що питання щодо повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом, який вирішував питання, пов'язане з поверненням або розглядом апеляційної скарги, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що постанова пленуму не є нормативно-правовим актом, має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Таким чином, суди мають керуватися нормами ЦПК України, що відповідає нормам частин першої - третьої статті 10 ЦПК України, а саме суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 14.01.2021 року у розмірі 420 грн. є необгрунтованим та підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи № 02-05 від 07.06.2018 року у справі № 554/2297/18, місцевий суд при ухваленні додаткового рішення від 18.01.2022, прийшов до висновку, що дана експертиза проводилась в рамках розгляду іншої цивільної справи іншим судом, тому стягнення витрат за її проведення повинно вирішуватись в рамках справи в якій було призначено її проведення.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2, 3 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, у разі якщо необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
За загальним правилом, висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, висновок судового експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, відповідно до внутрішніх переконань, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем було долучено копію супровідного листа експерта Поляниці І.В. про направлення до Полтавського районного суду Полтавської області висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи від 07 червня 2019 р. № 02-05 у справі № 554/2297/18 (т. 1 а. с. 179).
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.
Разом з тим, позивачем до матеріалів справи було долучено лише останню сторінку висновку експерта Поляниці І.В. від 07 червня 2019 р. № 02-05 у справі № 554/2297/18, на якій відсутні вищевказані вимоги до висновку експерта та відсутня вказівка про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважний причин від виконання покладених на нього обов'язків. (т. 1 а. с. 180).
Оскільки, вищевказаний висновок експерта при розгляді даної справи судом не досліджувався, правова оцінка йому не надавалася, позивач відповідно до вимог ст. 77 ч. 3 ЦПК України під час розгляду справи не обгрунтував належність даного доказу для підтвердження своїх вимог, тому місцевий суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що оскільки дана експертиза проводилась в рамках розгляду іншої цивільної справи іншим судом, тому стягнення витрат за її проведення повинно вирішуватись в рамках справи в якій було призначено її проведення.
30.05.2022 від представника ОСОБА_1 адвоката Тимофеєвої Ю.А. до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правову допомогу надану ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції адвокатом Ошекою О.А. та адвокатом Тимофеєвою Ю.А., надавши суду копії договорів про надання правової допомоги та копії звітів адвокатів.
Дослідивши надані звіти про надання правової допомоги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин першої-третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
На обґрунтування витрат на правову допомогу адвокат Тимофеєва Ю.А. надала копію договору від 14.05.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А., копію угоди від 20.01.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А., копію звіту адвоката Ошеки О.А. від 27.05.2022, згідно якого розмір гонорару складає 30 625 грн.
Відповідно до п. 3.1 Угоди про доповнення умов договору, укладеної 20.01.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А. клієнт зобов'язується сплатити адвокату на надання професійної правової допомоги основну частину гонорара, яка розраховується погодинно з розрахунку 1500 грн. за 1 годину.
Пунктом 3.2 даної угоди передбачено, що клієнт зобов'язується сплатити адвокату на надання професійної правової допомоги додаткову (преміальну) частину гонорару у фіксованому розмірі 2000 грн. (під відкладальною умовою: якщо оскаржуване додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року у справі № 554/11375/19 буде скасовано).
Згідно звіту адвоката Ошеки О.А. тривалість правової допомоги на апеляційне оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року, наданої ОСОБА_1 склала 8 год. 45 хв. та визначено гонорар у сумі 30625 грн., який складається з основної частини гонорару у сумі 13125 грн. ( 08,45 год. ? 1500 грн.), та додаткової частини гонорару («гонорар успіху») у сумі 17500 грн. (08,45 год. ? 2000 грн.)
Колегія суддів, дослідивши наданий звіт адвоката Ошеки О.А., надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, справедливості та враховуючи обставини справи приходить до висновку, що надані розрахунки на підтвердження правничої допомоги є завищеними, тому вказаний розмір витрат на правову допомогу надану адвокатом Ошекою О.А. підлягає зменшенню.
Відповідно до звіту адвоката Ошеки О.А. від 27.05.2022, ним було надано наступну правничу допомогу апеляційного оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022:
- надано консультацію, під час якої було здійснено ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами, у тому числі з додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 та інформацією, здійснено їх аналіз, було запропоновано, обговорено і узгоджено план подальших дій. Визначена тривалість 01 год. 00 хв.;
- пошук і визначення відповідних приписів і положень відповідного законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють спірні взаємовідносини і можуть бути використані при виконанні даного доручення клієнта (щодо апеляційного оскарження) - тривалість 02 год. 30 хв.
Колегія суддів, вважає, що вказана послуга не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), зважаючи на те, що в апеляційній скарзі на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 відсутнє будь-яке посилання на законодавство та нормативно-правові акти які регулюют спірні правовідносини, тому в стягненні витрат на правову допомогу за дану послугу слід відмовити.
За звітом адвоката Ошеки О.А. ним здійснено аналіз матеріалів та інформації, наданими клієнтом та матеріалів наявних у справі ( у суді) на предмет наявності чи відсутності підстав для визнання чи залишення без задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення місцевого суду - тривалість 00 год. 15 хв.
Колегія суддів зауважує, що аналіз матеріалів та інформації наданої клієнтом, було здійснено, згідно даного звіту адвоката, під час консультації з клієнтом (визначена тривалість 1 година), тому повторне стягнення витрат на правову допомому за дану послугу є безпідставним.
Також звітом передбачено, що Ошекою О.А. складено текст апеляційної скарги на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 у справі № 554/11375/19 після усунення недоліків ( 12 сторінок) - тривалість 05 год. 00 хв.
Апеляційна скарга, яка була надіслана засобами поштового зв'язку та 03.03.2022 надійшла до Полтавського апеляційного суду, міститься на 7 аркушах та в останньому абзаці якої зазначено, що текст даної скарги складено адвокатом Ошекою О.А. в порядку надання правничої допомоги.
Дослідивши дану апеляційну скаргу, колегія суддів, вважає, що визначений адвокатом час на складення тексту даної апеляційної скарги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути зменшений до 1 год.
Таким чином, суд апеляціцної інстанції, враховуючи обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт, вважає підтвердженим витрати на професійнну допомогу надану адвокатом Ошекою О.А. тривалістю 2 години.
Згідно п. 3.1 Угоди про доповнення умов договору, укладеної 20.01.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А. розмір гонорару за 1 годину становить 1500 грн.
Отже, основна частина гонорару адвоката Ошеки О.А. складає 3000 грн. ( 2 год. ? 1500 грн.).
Щодо визначення розміру додаткової частини гонорару («гонорару успіху») у сумі 17500 грн. (8,45 год. ? 2000 грн.), то наданий розрахунок є безпідставним з огляду на наступне.
Пунктом 3.2 угоди про доповнення умов договору, укладеної 20.01.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А. чітко передбачено, що клієнт зобов'язується сплатити адвокату на надання професійної правової допомоги додаткову (преміальну) частину гонорару у фіксованому розмірі 2000 грн. (під відкладальною умовою: якщо оскаржуване додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року у справі № 554/11375/19 буде скасовано).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката щодо додаткової частини гонорару у розмірі 17500,00 грн., оскільки дана вимога не передбачена вимогами угоди про доповнення умов договору, укладеної 20.01.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Ошекою О.А. та вимогами законодавства.
Таким чином, загальна сума витрат на адвокатські послуги надані ОСОБА_1 адвокатом Ошекою О.А., передбачені договором, виходячи з засад справедливості, реальності адвокатських послуг та враховуючи складність справи складає 3000 грн., що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
12 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Тимофеєвою Ю.А. було укладено договір про надання правової допомоги № 04/22-4.
Згідно п. 3.1.1 даного договору за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар за першу (основну) частину гонорару погодинно з розрахунку 1500 грн. за 1 годину.
Пунктом 3.1.2 даного договору за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар за додаткову частину гонорару («гонорар успіху») погодинно з розрахунку 500 грн. за 1 годину.
Відповідно до копії звіту про наданння правової допомоги адвокатом Тимофеєвою Ю.А. від 27.05.2022, в суді апеляційної інстанції при оскарженні додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022, розмір її гонорару становить 22667 грн, який складається з основної частини гонорару у сумі 17000 грн. та додаткової частини гонорару у розмірі 5667 грн.
Колегія суддів, дослідивши наданий звіт адвоката Тимофеєвої Ю.А., надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, справедливості, реальності адвокатських послуг та враховуючи обставини справи приходить до висновку, що надані розрахунки на підтвердження правничої допомоги є завищеними, тому вказаний розмір витрат на правову допомогу надану адвокатом Тимофеєвою Ю.А.. підлягає зменшенню.
Відповідно до звіту адвоката Тимофеєвої Ю.А. від 27.05.2022, нею було надано наступну правничу допомогу апеляційного оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022:
- ознайомлення з ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 - тривалість 01 год. 00 хв.
Встановлено, що ухвала Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 якою апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху, міститься на 3 аркушах, тому посилання адвоката Тимофеєвої Ю.А. щодо ознайомлення з даною ухвалою суду протягом 1 години є необгрунтованим, колегія суддів вважає, що 10 хв. є достатнім часом для ознайомлення з ухвалою суду в даному об'ємі.
Далі адвокат вказує, що нею був здійснений пошук і визначення відповідних приписів і положень відповідного законодавства та нормативно-правових актів, які можуть бути використані при виконанні доручення клієнта щодо виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 року - тривалість 01 год. 00 хв.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави залишено без руху ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. Вказана ухвала суду є обгрунтованою та в ній зазначено норми законодавства, які підлягають застосуванню для усунення недоліків апеляційної скарги, окрім того, судом роз'яснено, що апелянтом має бути подана заява (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження, тому вказівка адвоката Тимофеєвої Ю.А. щодо надання даної послуги є необгрунтованою.
Адвокатом зазначено, що вона склала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 у справі № 554/11375/19 - тривалість 03 год. 00 хв.
Для виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 необхідно було подати заяву (клопотання) про продовження строку на апеляційне оскарження, що за своєю суттю і є заявою про усунення недоліків.
Тимофеєва Ю.А. вказує, що склала клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 у справі № 554/11375/19 - тривалість 03 год. 00 хв.
Надане до суду адвокатом Тимофеєвою Ю.А. клопотання про поновлення строку на апеляцйної скарги на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 міститься на 7 аркушах, враховуючи об'єм юридичної допомоги, визначена адвокатом тривалість написання даного клопотання є неспівмірною з його складністю, тому час для його написання має бути зменшений до 1 год.
Адвокатом визначено що складення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 554/11375/19 від 24.05.2022 року зайняло час тривалістю 00 год. 20 хв.
Враховуючи об'єм даної заяви, посилання адвоката на те, що час для її складання зайняв 20 хв. є необгрунтованим, тому він підлягає зменшенню до 10 хв.
Ознайомлення з матеріалами справи № 554/11375/19 у суді 25.05.2022 - тривалість 02 год. 00 хв.
На заяві адвоката Тимофеєвої Ю.А. про ознайомлення з матеріалами справи, мається її відмітка, що вона 25.05.2022 ознайомилася з матеріалами справи, та міститься її підпис. Проте, адвокатом Тимофеєвою Ю.А не вказаний час, протягом якого вона знайомилася з цивільною справою № 554/11375/19.
Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення місцевого суду щодо розподілу судових витрат, враховуючи предмет доказування, колегія суддів, вважає, що адвокат мав можливість ознайомитися з подрібними документами для розгляду апеляційної скарги протягом 30 хв.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт, вважає підтвердженим витрати на професійну допомогу надану адвокатом Тимофеєвою Ю.А. тривалістю 1 год. 50 хв.
Згідно п. 3.1.1 договору про надання правової допомоги № 04/22-4 укладеного 12.04.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Тимофеєвою Ю.А., розмір гонорару складає 1500 грн. за 1 годину.
Отже, основна частина гонорару адвоката Тимофеєвої Ю.А. складає 2750 грн. ( 1 год. 50 хв. ? 1500 грн.).
Щодо стягнення додаткової частини гонорару, то дана вимога не підлягає задоволенню з підстав наведених у мотивувальній частині даної постанови суду.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Додаткове рішення місцевого суду в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрат на проведення судової авто-товарознавчої експертизи № 01-08 від 14 вересня 2020 року призначеної в рамках розгляду справи № 554/11375/19 у розмірі 3432 грн. сторонами не оскаржується, тому в цій частині не переглядається його законність і обґрунтованість.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2022 року підлягає частковому скасуванню.
Окрім того, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення правової допомоги в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, та керуючись принципом справедливості та зважаючи на складність справи та витрачений адвокатами час з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу надану адвокатом Ошекою О.А. у розмірі 3000 грн. та адвокатом Тимофеєвою Ю.А. у розмірі 2750 грн., а всього 5750 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 420 грн. за апеляційне оскарження ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2020 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 судові витрати за апеляційне оскарження ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2020 року у сумі 420 грн.
В іншій частині додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5750 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді: С.А .Гальонкін
Г.Л. Карпушин