Ухвала від 06.06.2022 по справі 635/7111/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/7111/17 Номер провадження 11-кп/814/557/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12015220000000867 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 березня 2022 року,

встановила:

Цією ухвалою

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, українцю, громадянину України, неодруженому, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченому за ч.1 ст. 225, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України;

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 21.05.2022 включно.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 протягом 2015 - 2017 років, будучи діючим працівником органів Національної поліції в Харківській області та неодноразово обіймаючи керівні посади, взявши роль організатора злочинної організації, вчинив ряд тяжких та особливо тяжких злочинів у її складі.

Так, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні 4 епізодів розбою, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло, спрямованому на заволодіння майном в особливо великих розмірах, у тому числі, вчиненого повторно, відносно потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_15 .

Крім того, обвинувачується у викраденні паспорта та інших важливих особистих документів у потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 та незаконному викраденні людини з корисливих мотивів, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань із застосуванням зброї, відносно потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 також обвинувачується у незаконному заволодінні транспортними засобами, в тому числі, вчиненому повторно, яке поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я, що завдало великої матеріальної шкоди, вчиненого відносно потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .

За ч. 2 ст. 364 КК України, обвинувачується в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та в інтересах третіх фізичних осіб, використанні влади та службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди та спричинило тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету органів Національної Поліції України.

Також за ч.1 ст. 263 КК України обвинувачується у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та за ч.1 ст. 382 КК України, в умисному перешкоджанні виконанню ухвали суду.

Своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі проти життя особи, тяжкістю покарання, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та складністю кримінального провадження.

На ухвалу суду захисиник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свої вимоги захисник мотивував відсутністю доводів щодо обгрунтованості підозри та недоведеністю наявності зазначених ризиків.

Вважає, що було порушено вимоги діловодства при реєстрації клопотання прокурора, а саме клопотання надійшло із неофіційної адреси та не було підписано прокурором. Вказав, що у матеріалах провадження відсутня постанова про визначення групи прокурорів, тому наявні докази у справі є недопустимими, крім того, при розгляді клопотання у суді першої інстанції прокурором на підтвердження повноважень, надано постанову про зміну групи прокурорів, не завірену належним чином.

Крім того, суд не вжив заходів щодо участі обвинуваченого у судовому засіданні, чим порушив його право на захист та не врахував, що ОСОБА_7 є учасником бойових дій та виявив бажання стати на захист Батьківщини. Вказав, що на момент розгляду обвинувачений відбув покарання строком 10 років 4 місяці.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження 12015220000000867 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 225, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. У судовому засіданні 24 березня 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави до 21 травня 2022 року включно.

Враховуючи роз'яснення Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», з огляду на об'єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду.

Оскільки, обвинувачений ОСОБА_7 знаходиться в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на даний час немає можливості його етапувати та у зв'язку з відсутністю в державній установі доступу до мережі інтернет, проведення засідання в режимі відеоконференції також є неможливим, тому, місцевий суд обгрунтовано вирішив здійснити розгляд клопотання прокурора без участі обвинуваченого.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного захлду, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені ч.ч. 1, 3, 5 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати, також суд належним чином врахував складність кримінального провадження.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, скоєного у складі злочинної організації, де взяв на себе роль організатора, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, врахував особу обвинуваченого, а саме, розлучений, не працюючий, вагомим джерелом доходу являється злочинна діяльність. Зазначив, що обвинувачений працював в органах внутрішніх справ України, а тому, може використовувати спеціальні знання та навички набуті під час проходження служби в правоохоронних органах з метою уникнення кримінальної відповідальності та знаходячись на свободі, вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Крім того, зазначив, що свідки у судовому засіданні ще не допитувались, а потерпіла неодноразово висловлювала побоювання за своє життя.

Суд обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Відповідно до вимог ст. 616 КПК України, не допускається заміна запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації відносно осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 255, 187, 146 КПК України.

Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Тобто, захисник не навів переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, на запит суду, начальником відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 було надіслано, завірену належним чином, копію постанови від 24 березня 2022 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №12015220000000867, що спростовує доводи захисника про відсутність повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, відсутність відомостей, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 березня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4