Справа № 645/1061/21 Номер провадження 22-ц/814/1379/22Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.
07 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гальонкіна С.А.,
суддів Хіль Л.М., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Таруті Захара Олеговича
на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на комунальні послуги,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на комунальні послуги.
Позов обґрунтовано тим, щовін є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно договору дарування квартири від 30 травня 2017 року. В зазначеній квартирі позивач проживав разом із дружиною, з якою одружився 23 березня 2017 року - ОСОБА_1 , яку також зареєстрував у вказаній квартирі з 09 червня 2017 року. З грудня 2017 року шлюбні відносини між подружжям припинені, відповідач вигнала позивача з його власної квартири та подала позов до суду про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що з грудня 2017 року сторони спільного господарства не вели. 19 квітня 2019 року заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано. Після грудня 2017 року і до теперішнього часу відповідачка проживає у вказаній квартирі, що належить позивачеві, чинить дії, що перешкоджають власнику майна користуватись своїм житлом, у квартирі були змінені замки, в зв'язку з чим позивач звертався до органів поліції із заявою припинення незаконних дій відповідача. Крім того, весь цей час з грудня 2017 року по лютий 2021 рік, відповідач, яка користується житлом, що їй не належить, відмовляється сплачувати комунальні платежі за квартиру, тому позивач, який сумлінно сплачує відповідачці аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сам сплачує всі комунальні витрати на утримання квартири, у тому числі витрати електропостачання та водопостачання, якими наразі не користується, оскільки не має доступу до свого житла через неправомірні дії відповідачки. З квітня 2018 року позивач сплатив за комунальні послуги 8452 грн., за 2019 рік 19195 грн. 85 коп., За 2020 рік - 12 750 грн.; За січень 2020 року - 1550 грн. Всього в період з квітня 2018 року по лютий 2021 року позивачем було сплачено комунальні послуги на суму - 41 947,85 грн. Оплату за комунальні послуги на порушення вказаних приписів відповідач не проводить з моменту реєстрації та проживання у вказаній квартирі, а з грудня 2017 року взагалі використовує житло одноособово. На усні вимоги сплачувати самостійно витрати за комунальні послуги відмовляється.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 41947 грон. 85 коп. - втрати за комунальні послуги, сплачені за утримання квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за комунальні послуги, сплачені за утримання квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 41947 грн. 85 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 908.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Турути З.О. про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на комунальні послуги залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарута З.О.не погодився із заочне рішенням суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовну відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним та не правильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Вважає, що саме на власника квартири покладено обов'язок щодо її утримання. При цьому зазначає, що розрахунок плати за комунальні послуги здійснюється в тому числі з врахуванням кількості зареєстрованих осіб, тоді як позивач також зареєстрований у зазначеній квартирі. Крім того за вказаною адресою зареєстрований син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вважає, що ОСОБА_2 , як батько, має нести витрати на утримання дитини в тому числі щодо сплати комунальних послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 41947 грн. 85 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно договору дарування квартири від 30 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу №661.
Як вбачається з Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, в зазначеній квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована також ОСОБА_1 , яка є колишньої дружиною позивача (копія рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про розірвання шлюбу від 19 квітня 2019 року), та син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копій квитанцій, наданих позивачем, вбачається, що ним здійснено сплату за комунальні послуги з квітня 2018 року позивач сплатив за комунальні послуги 8452 грн., за 2019 рік 19195 грн. 85 коп., За 2020 рік - 12 750 грн.; За січень 2020 року - 1550 грн. Всього в період з квітня 2018 року по лютий 2021 року позивачем було сплачено комунальні послуги на суму - 41 947,85 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Згідно зі статтею 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї на безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до статті 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 543 ЦК України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частиною 1 статті 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи у № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх неповнолітній син ОСОБА_3 .
При цьому сторонами не заперечувався факт постійного проживання відповідача разом з сином у зазначеній квартирі з моменту їх реєстрації.
Беручи до уваги зазначені вище норми права суд апеляційної інстанції погоджується з висновком викладеним в оскаржуваному рішенні відносно наявності у ОСОБА_1 обов'язку щодо оплати комунальних послуг.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів документального оформлення комунальними органами його непроживання у зазначеній квартирі (пункт 6 частина 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)
У свою чергу посилання ОСОБА_2 на те, що відповідач чинить йому перешкоди щодо користування квартирою не підтверджується матеріалами справи та не є підставою недодержання вимог законодавства щодо утримання власником майна та належного оформлення факту тимчасового не проживання.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи норми чинного законодавства, обставини справи та надані суду докази, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача та відповідача покладено рівний обов'язок щодо утримання квартири АДРЕСА_1 , а саме сплати комунальних послуг, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 973 грн. 93 коп.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 рокуслід змінити зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за комунальні послуги, сплачені за утримання квартири АДРЕСА_1 , з 41947 грн. 85 коп. до 20973 грн. 93 коп.
Щодо судових витрат
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За вказаних обставин, пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім при подачі позову у розмірі 454 грн. 00 коп.
Зважаючи на наведене, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року такожслід змінити в частині стягнення судового збору зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору з 908 грн. 00 коп. до 454 грн. 00 коп.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Тарутою З.О. сплачено судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп.
Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Тарути З.О. судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги у розмірі по 681 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таруті Захара Олеговича - задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року змінити зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за комунальні послуги, сплачені за утримання квартири АДРЕСА_1 , з 41947 грн. 85 коп. до 20973 грн. 93 коп. та судового збору з 908 грн. 00 коп. до 454 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Тарути Захара Олеговича судовий збір сплачений останньою за подачу апеляційної скарги у розмірі по 681 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2022 року
Головуючий С.А. Гальонкін
Судді Л.М. Хіль
О.В. Чумак