Справа № 165/2368/21 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/536/22 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю.
10 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження без виклику сторін в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 січня 2022 року,
У липні 2021 року ТОВ «Лайм Кепітел» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 01 листопада 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір № ЛЛ-00813991, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 1 700,00 грн з оплатою процентів за користування кредитом. Зазначений кредитний договір був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Товариства. Строк дії договору 365 днів. Строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно.
Позивач вказував, що кредитодавець повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що підтверджується повідомленням про проведення успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 за зазначеним договором в сумі 1 700,00 грн.
Однак, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 14 липня 2021 року утворилася заборгованість, яка, як вбачається з позовної заяви, складається із: заборгованості по кредиту - 1 700,00 грн; заборгованості по відсотках - 3 944 грн; 3 % річних від простроченої суми - 40,96 грн, а всього - 5684,96 грн.
На підставі наведеного ТОВ «Лайм Кепітел» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2020 року № ЛЛ-00813991 у загальному розмірі 5684,96 грн.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2020 року № ЛЛ-00813991 у загальному розмірі 2244 грн та 896,02 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ТОВ «Лайм Кепітел» подало апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального права та без належної оцінки доказів і встановлених обставин у справі, а отже таким, що підлягає скасуванню.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сторонами кредитного договору погоджено всі його істотні умови щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розміру та типу процентної ставки, а також відповідальності за порушення зобов?язання. Уклавши кредитний договір, відповідачка підтвердила, що вона також ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватись правил, тест яких розміщено на сайті кредитодавця: www.vashagotivochka.ua, а відтак висновок суду про те, що додані до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лайм Кепітел», не містять будь-яких відомостей про безпосереднє ознайомлення з їх змістом відповідачкою, не відповідає дійсності. Позивач вказує, що умови кредитного договору є абсолютно чіткими, а тому висновок суду про відсутність доказів про продовження кредитного договору у порядку, визначеному пунктом 7.2 цього договору - шляхом підписання сторонами додаткових угод, є неправильним та таким, що суперечить умовам кредитного договору. Просить рішення скасувати і позов задовольнити повністю.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором від 01 листопада 2020 року, у зв?язку із чим порушене право кредитодавця підлягає захисту в судовому порядку. Вирішуючи питання щодо розміру відсотків у сумі 3405 грн, які підлягають стягненню відповідно до умов договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів виникнення зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 16 днів у розмірі 2,5 % суду не надано, оскільки відсутні докази того, що зазначений договір було продовжено у порядку, визначеному пунктом 7.2 цього договору - шляхом підписання сторонами додаткових угод.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим на підставі наданих доказів обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального і матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також стягнення коштів як відповідальність за порушення грошового зобов"язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2020 року між ТОВ «Лайм Кепітел» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-0813991 на суму 1700,00 грн з оплатою процентів за користування кредитом, що підтверджується копією зазначеного договору.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного кредитного договору кредитодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 1700,00 грн на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.2 строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів. Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін. Строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно.
Згідно з пунктом 1.4-1.4.2 зазначеного договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: - у розмірі 1,6% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту; - у розмірі 2,5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4.1 договору, якщо зобов'язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту.
Відповідно до детального розпису сукупної вартості кредиту та графіку погашення, що є додатком №1 до кредитного договору від 01 листопада 2020 року №ЛЛ-00813993, відповідачка повинна була сплатити до 16 листопада 2020 року 2244 грн, з яких: 1 700,00 грн - сума кредиту; 544 - сума процентів за 16 днів.
Як вбачається з копії підтвердження АТ «ПУМБ», 01 листопада 2020 року через платіжний сервіс банку було здійснено видачу займу з ТОВ «Лайм Кепітел» у розмірі 1 700,00 грн на карту відповідачки (а.с.21).
Проте, відповідачка взятих на себе зобов'язань не виконала, своєчасно кредиту не погасила, відсотки не сплатила.
02 червня 2021 року позивачем на адресу відповідачки була направлена вимога щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним (а.с.23-24).
За розрахунком ТОВ «Лайм Кепітел» загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором від 01 листопада 2020 року №ЛЛ-00813991 станом на 14 липня 2021 року становить 5684,96 грн, а саме: за кредитом - 1700,00 грн, проценти за пунктом 1.4.1 - 544 грн, проценти за пунктом 1.4.2 - 3400 грн та 3% річних - 40,96 грн (а.с.27).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Лайм Кепітел» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами було укладено кредитний договір, є правильним.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості відповідачкою заборгованість за тілом кредиту не погашена, тобто має місце невиконання умов кредитного договору. Відтак висновок суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» 1 700,00 грн заборгованості за тілом кредитом є правильним.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованості за відсотками, які просить в апеляційній скарзі позивач стягнути за умовами кредитного договору, апеляційний суд виходить із такого.
Частиною першою статті 1048 Ц України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту).
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі
№1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При перевірці матеріалів справи апеляційним судом установлено, що додані до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лайм Кепітел», не містять будь-яких відомостей про безпосереднє ознайомлення з їх змістом відповідачкою.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо даної категорії справ, викладеній в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за відсотках, що нараховані відповідно до пункту 1.4.2 кредитного договору у розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4.1 кредитного договору №ЛЛ-00813991 від 01 листопада 2020 року проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 2,0 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту; у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінченням строку, передбаченого пунктом 1.4.1 кредитного договору, якщо зобов'язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту.
При цьому, у пункті 1.3 зазначеного договору вказано, що строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із зазначеного пункту договору не вбачається безумовного продовження строку кредитування та того, що з відповідачкою досягнуто згоди щодо перелічених вище умов кредитування.
Також судом враховано, що в анкеті позичальника (повна), доданій до позову, у графі «строк» зазначено: «16 днів».
Доказів того, що зазначений строк кредитування було продовжено у порядку, визначеному пунктом 7.2 цього договору - шляхом підписання сторонами додаткових угод, суду не надано.
Отже, доказів виникнення зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 16 днів у розмірі 2,5 %, суду не надано.
За наведених підстав суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту.
В силу положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, а тому відповідно до вимог статті 375 ЦПК підлягає залишенню без змін.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 січня 2022 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.
Головуючий
Судді