Справа № 755/2674/22
Провадження №: 3/755/1931/22
"08" червня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
01 січня 2022 року о 02 год 55 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Fabia», н/з НОМЕР_1 по просп. Броварський, 27 у м. Києві, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вказав, що не вживав алкоголь та не погоджувався із результатом приладу «Драгер», про що сказав працівникам поліції.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатом приладу «Драгер» і працівники поліції зобов'язані були направити його на огляд у заклад охорони здоров'я, що зроблено не було. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 , зокрема відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, є недопустимими з огляду на їх не безперервність. Також ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та обов'язків, чим порушено його право на професійну правничу допомогу.
Також у судовому засіданні заслухано свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що він був разом зі своїм другом, коли їх зупинили поліцейські. Друг не погоджувався з результатом Драгера, коли поліцейські виключили камеру.
Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративного правопорушення та його захисника, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративногоправопорушенняпідтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01 січня 2022року серії ААБ № 324065,зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту2.9 аПравил дорожнього руху, квитанцією приладу «Drager Alcotest 6820» від 01 січня 2022 року тест № 4241 з результатом 0.34 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків від 01 січня 2022 року, розпискою ОСОБА_3 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу марки «Skoda Fabia», н/з НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 5а від 01 січня 2022 року, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції № 472246 та № 472395, записаним на DVD диск.
У рішенні по справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як роз'яснено в абз. 3, 4 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Суддя критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки жодних фактичних даних по обґрунтуванню зазначених ним обставин судді не було надано.
Згідно п. 1 розд. І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року № 28/32999, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Відповідно до п. 5 розд. ІІ «Інструкції і з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Суддя враховує ту обставину, що відеофіксація проводилась фрагментами, однак відеозапис здійснювався при фіксації дій, передбачених ст. 266 та 254, 256 КУпАП, а саме проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» та при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, жодних обставин, які б спростовували достовірність даних відображених на відеозаписі, а також непогодження ОСОБА_1 із результатами огляду, судді не надано. ОСОБА_1 повідомив, що попереднього дня вживав алкоголь, пройшов огляд на стан сп'яніння, викликав драйвера для авто та заповнив усі необхідні документи.
Суддя враховує ту обставину, що чинним законодавством для встановлення обставин справи, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, не передбачається проведення повної відеофіксації, при цьому наявні фрагменти відеозапису достовірно підтверджують проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та його погодження із отриманим результатом.
На його погодження із результатом проведеного огляду свідчить також відсутність будь-яких зауважень, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, а також у графі «З результатами згоден» у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є підпис ОСОБА_1 .
Наведене вище спростовує твердження ОСОБА_1 про непогодження із результатами проведеного огляду та вказує на відсутність порушень з боку працівників поліції.
Не заслуговують на увагу твердження про не роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, так як у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які зауваження, натомість є підпис ОСОБА_1 про роз'яснення цих прав.
У зв'язку із цим суддя вважає, що усі заперечення є намаганням уникнути притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Жодних інших даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судді не надано.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору,а відтакз нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 36, 41-1, 122-2, 130, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягненняу вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 к. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік .
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 к. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцятьднів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: В.Б. Левко