Справа № 755/3012/22
Провадження №: 3/755/2041/22
"20" травня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
встановила:
ОСОБА_1 , займаючи посаду молодшого інспектора відділу охорони ДУ «БВК № 119» по 09 січня 2020 року, маючи спеціальне звання молодшого сержанта внутрішньої служби, будучи особою молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, на якого поширюється його дія, у порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 даного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 01 серпня 2021 року подала декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснила, щоз 29 травня 2019 року по 09 січня 2020 року перебувала на посаді молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Бориспільська виправна колонія № 119», у подальшому звільнилась за власним бажанням. Також вона має звання молодшого сержанта внутрішньої служби. Декларацію після звільнення (за 2020 рік) вона подала невчасно, оскільки вважала, що їй не потрібно подавати таку декларацію. Отримавши повідомлення із НАЗК вона відразу подала декларацію, свій кваліфікований електронний підпис отримала з 01 серпня 2021 року по 01 серпня 2022 року.
Прокурор у судовому засіданні вважав доведеним факт несвоєчасного подання суб'єктом декларування ОСОБА_1 декларації суб'єкта декларування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та просив визнатиОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,І накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суддя заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать, зокрема, особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби).
Відповідно до наказу державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» від 28 травня 2019 року № 107/ОС-19 ОСОБА_1 з 29 травня 2019 року призначено на посаду молодшого інспектора відділу охорони.
Відповідно до наказу державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» від 30 серпня 2019 року № 166/ОС-19 ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання молодшого сержанта внутрішньої служби, яке, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» належить до молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби.
29 травня 2019 року ОСОБА_1 прийняла присягу працівника Державної кримінально-виконавчої служби.
Також ОСОБА_1 письмово попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обов'язки та обмеження.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
Згідно абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
А тому ОСОБА_1 , будучи особою молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Наказом державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» від 09 січня 2020 року № 9/ОС-19 ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони ДУ «БВК № 119», звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі.
З положень абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено ОСОБА_1 у судовому засіданні, вона була звільнена 09 січня 2020 року.
Разом з тим ОСОБА_1 у період часу з 00 год 00 хв 01 січня 2021 року по 00 год 00 хв 01 квітня 2021 року не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Кваліфікований електронний підпис для подачі електронної декларації після звільнення за 2020 рік ОСОБА_1 отримала 01 серпня 2021 року у АЦСК «ПриватБанк», строком дії до 01 серпня 2022 року, тобто вже після відведеного законодавцем строку для подання декларацій за минулий 2020 рік.
Згідно даних, оприлюднених на офіційному сайті НАЗК, ОСОБА_1 подала декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, лише 01 серпня 2021 року.
При цьому доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 у визначений законом строк декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), у судовому засіданні здобуто не було.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суддя визнає щире розкаяння винної.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 172-6, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 к. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: В.Б. Левко