Головуючий-суддя у першій інстанції: Ксензюк А.Я.
13 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3548/22 пров. № А/857/8291/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Бруновської Н.В.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі № 140/3548/22 за адміністративним позовом Горохівської міської ради Луцького району Волинської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-
28.04.2022р. позивач Горохівська міська рада Луцького району Волинської області звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 12.04. 2022р. у виконавчому провадженні ВП №68784008.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
п.3 ч.1 ст.311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
11.02.2022р. рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/15242/21, яке набрало законної сили 15.03.2022р., позов ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зокрема, суд зобов'язав Горохівську міську раду Луцького району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.
Волинський окружний адміністративний суд 25.03.2022р видав виконавчий лист №4437/2022 у справі 140/15242/21.
06.04.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із заявою про примусове виконання виконавчого листа №4437/2022 від 25.03.2022р.
12.04.2022р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) прийняв постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 68784008.
В п.3 вказаної постанови передбачено стягнення з боржника Горохівської міської ради Луцького району Волинської області виконавчого збору в розмірі - 26000 грн.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту ст.3, п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (ч.6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вимогами ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки коли виконавчий збір не стягується, а саме:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що у разі фактичного виконання виконавчого документа немайнового характеру державному виконавцю виплачується винагорода, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Тобто, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору на момент виникнення спірних правовідносин є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в даному випадку державний виконавець не проводив жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2022р. у справі № 140/15242/21.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Горохівська міська рада позбавлена можливості добровільно виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2022р у справі № 140/15242/21 через незалежні від неї обставини, з огляду на наступне.
24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України Указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022 продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 р. № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 р. строком на 30 діб.
22.05.2022р Верховна Рада України ухвалила акт про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Ухваленим документом строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 р. строком на 90 діб.
Законом України від 24.03.2022р № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022р., внесені зміни до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5).
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Із матеріалів справи видно, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2022р. у справі № 140/15242/21, на виконання якого видано виконавчий лист №4437/2022, набрало законної сили 15.03.2022р. Тобто, після введення на території України воєнного стану.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість Горохівської міської ради, як органу місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.04.2021р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
В п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», видно, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, згідно п.10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в даному випадку протиправним є стягнення виконавчого збору з Горохівської міської ради без надання можливості боржнику виконати у добровільному порядку вищевказане рішення суду після закінчення воєнного стану.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 12 квітня 2022 року у виконавчому провадженні №68784008 про стягнення з Горохівської міської ради виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн., оскільки відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,--
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі № 140/3548/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 13.06.2022р.