13 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/9104/20 пров. № А/857/11727/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Сеника Р. П.
суддів -Обрізка І. М.
Шинкар Т. І.
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.39 та 51 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, починаючи з 01.07.2002;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного питання та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії з віком, починаючи з 01.07.2002.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 460/9104/20 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 17.07.2018, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 17.07.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 460/9104/20 - скасовано та прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.06.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.06.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позовні вимоги про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - за період з 01.07.2002 року по 03.06.2020 року залишено без розгляду.
10 травня 2022 року від позивача на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яким просить здійснити розподіл судових витрат.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи та вимоги клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним судовим рішенням.
Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним. Прийняття додаткового судового рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення.
Про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу (ч.4ст.252 КАС України).
В поданій заяві позивач вказує, що підставою для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом при ухваленні постанови питання про розподіл судових витрат.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як підтверджено матеріалами справи, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 460/9104/20 та відкрито провадження у справі без сплати судового збору.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстави для здійснення розподілу судового збору відсутні.
Враховуючи приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі № 460/9104/20.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 460/9104/20.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. П. Сеник
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 13.06.2022 року