25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6206/21 пров. № А/857/4013/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, прийняте суддею Мандзій О.П. об 11 годині 05 хвилині у місті Тернополі, повний текст складений 06.01.2022 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (надалі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00030370703 від 11.06.2021 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 року №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ, вже була предметом судового розгляду. Однак, всупереч рішення суду, позивачем задекларовано суму, яка в судовому порядку вирішена на користь контролюючого органу, внаслідок чого завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року, що спричинило завищення на цю ж суму показника рядка 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, та рядка 19 декларації за березень 2021 року.
З приводу покликання позивача на те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 стосується іншого податкового повідомлення - рішення, суд зазначив, що розбіжність суми завищення податкового кредиту зазначеної у акті перевірки від 21.05.2021 року №2029/19-00-07-03/ НОМЕР_1 та акті перевірки від 24.12.2019 року №1657111138/516/19-00-33-021 виникла у зв'язку із зазначеним коригуванням податкової накладної від 24.10.2019 року №116//1 на суму ПДВ 57979,33 грн.
Суд звернув увагу на те, що позивачем 04.11.2019 року оформлено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та 07.11.2019 року подано повідомлення про об'єкт який пов'язаний з оподаткуванням за формою 20-ОПП. Однак, не надано документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності.
Стосовно доводів позивача про те, що в результаті службових поїздок укладено договір №06/04 від 06.04.2020 року та здійснення доставки товару на виконання договору транспортного експедирування №7400 від 12.03.2020 року, то такі достатньою мірою не дають можливості встановити факт використання в господарській діяльності позивача.
Водночас, суд відзначає, що в наданих позивачем подорожних листах місце складання документа вказано місто Тернопіль, що не узгоджується з місцезнаходження суб'єкта господарювання у селі Біла Тернопільського району, основним видом діяльності якого є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач здійснює господарську діяльність за наступними видами діяльності : 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Використання придбаного транспортного засобу є необхідним позивачу для забезпечення його підприємницької діяльності як ФОПа.
Звертає увагу на те, що з листопада 2019 року та станом на момент проведення перевірки (травень 2021 року) підприємцем вівся облік основних засобів - Ауді Q 7, д.н.з. НОМЕР_2 , щодо якого нараховувалась амортизація.
При експлуатації транспортного засобу оформлялись маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля Ауді Q 7 за 2019 - 2020 роки.
В результаті службових поїздок укладено договір №06/04 від 06.04.2020 року.
Більше того, з метою виконання обов'язку платника регламентованого п.63.3 ст.63 ПК України позивачем відразу після вводу даного транспортного засобу в експлуатацію, а саме 07.11.2019 року подано повідомлення про об'єкт, який пов'язаний з оподаткуванням за формою 20- ОПП.
Звертає увагу суду на те, що при проведенні перевірки у 2019 та 2021 роках факт документального підтвердження використання транспортного засобу працівниками контролюючого органу не перевірявся.
В обґрунтування порушення зазначено лише одну підставу - існування судового рішення.
Просить звернути увагу на те, що позивач вправі використати автомобіль як оборотний актив, тобто, реалізувати його, що також визначатиметься операцією в межах господарської діяльності.
Судом не враховано подання позивачем та прийняття контролюючим органом ще 07.11.2019 року повідомлення про об'єкт який пов'язаний з оподаткуванням за формою 20-ОПП щодо транспортного засобу Ауді Q 7 д.н.з. НОМЕР_3 та картки рахунку по оборотно-сальдовій відомості та неправомірно поставлено під сумнів документи щодо амортизації основних засобів і доказів того, що така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу.
Також зазначає, що звертаючись із даним позовом, предметом його є інше податкове повідомлення - рішення та інші підстави, які підлягають доказуванню щодо періоду використання транспортного засобу та документального підтвердження експлуатації оборотного чи необоротного активу в господарській діяльності.
Предмет та підстави позову поданого у справі №500/849/20 були відмінними, рішення, що оскаржувалося винесено за результатами іншої перевірки на підставі інших дій позивача щодо декларування суми ПДВ за різний період.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в перевіряємий період з основним видом діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.72-73).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.10.2019 року №ІАЦ383565, укладеного між ТОВ «Інтер Авто Центр» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , останній придбав легковий автомобіль Audi Q7 3.0 TDI Quattro SL, 2018 року випуску.
ГУ ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 21.05.2021 року №2029/19-00-07-03/ НОМЕР_1 (а.с.15-20).
Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, зокрема віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 року №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ (додаток №5 до уточнюючого розрахунку), вже була предметом судового розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №500/849/20 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено, справу вирішено на користь контролюючого органу та визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ платником за жовтень 2019 року в цій сумі.
Всупереч рішенню, ФОП ОСОБА_1 безпідставно задекларовано суму (уточнюючий розрахунок за жовтень 2019 року від 20.03.2021 року №9057656855), яка в судовому порядку вирішена на користь контролюючого органу, внаслідок чого завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року, що спричинило завищення на цю ж суму показника рядка 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, та рядка 19 декларації за березень 2021 року.
За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог 44.1 ст.44, п.198.1, 198.2 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за березень 2021 року на 289187,00 грн.
Листом ГУ ДПС України у Тернопільській області від 09.06.2021 року №8401/6/19-00-07-03-11/13920 повідомлено про не врахування вимог заперечення на акт перевірки (а.с.21-25).
На підставі акта перевірки ГУ ДПС України у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021 року №00030370703 щодо завищення бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 289187,00 грн. та штрафних санкцій 72296,75 грн. (а.с.13).
Рішенням Державної податкової служби України від 19.08.2021 року №19014/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021 №00030370703, а скаргу без задоволення (а.с.26-34).
Порядок формування податкового кредиту як юридичними особами, так і фізичними особами підприємцями, зареєстрованих платками ПДВ, врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками ПДВ, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум ПДВ, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.
Отже, право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, по операції з придбання транспортних засобів, інших основних засобів виникає у разі, якщо такі транспортні засоби придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.
Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року затверджено Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Порядок 1388).
Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Підпунктом 189.1 статті 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання - фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при ввезенні на митну територію України основних засобів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності за наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2020 року по справі № 803/846/16 зазначив, що судам слід встановити чи обліковував позивач у бухгалтерському обліку придбані транспорті засоби та яким чином; якщо окремий облік основних засобів позивачем не вівся, то слід встановити чи зазначалася позивачем у податковій звітності за наслідками здійснення господарської діяльності амортизація основних засобів і чи відносилася така амортизація до придбаних транспортних засобів, за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, зокрема, віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 року №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ (додаток №5 до уточнюючого розрахунку), вже була предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №500/849/20 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено, справу вирішено на користь контролюючого органу та визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ платником за жовтень 2019 року в цій сумі.
В судовому рішенні зазначено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2019 року позивач включив суму ПДВ у розмірі 347166,66 грн., сплачену при придбанні легкового автомобіля Audi Q7 3.0 TDI Quattro SL, 2018 року випуску, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.10.2019 року №ІАЦ383565, укладеного між ТОВ «Інтер Авто Центр» та позивачем.
Судом встановлено, що під час проведеної контролюючим органом перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав жодного документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності (договори перевезення, заявки на надання послуг перевезення легковим автотранспортом, платіжних доручень та інших документів на підтвердження оплати позивачем послуг з перевезення автомобілем Audi Q7, шляхових листів, товарно-транспортних накладних, наказів на відрядження, авансових звітів та інш.). Не надано позивачем також документів щодо відображення у бухгалтерському обліку придбаного транспортного засобу, документів щодо амортизації основних засобів і доказів того, чи така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу за наслідками придбання якого позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту (Книга обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби), розрахунку амортизації основних засобів відповідно до вимог статей 144 - 146 ПК України, актів введення в експлуатацію основних засобів та їх списання, розрахунок амортизації до оборотно-сальдової відомості як і самої відомості.
Щодо долучених на підтвердження факту використання транспортного засобу з метою отримання доходу від підприємницької діяльності документів, а саме наказу (розпорядження) від 11.11.2019 року №1119/1 «Про закріплення автомобіля», подорожніх листів службового легкового автомобіля Ауді Q7 3.0, 2018 року випуску за маршрутами Біла-Київ, Київ -Біла, Біла-Золочів-Рава Руська, Золочів-Рава Руська-Біла, Біла-Кременчук-Київ, Київ-Кременчук-Біла, суд дійшов висновку, що позивач не подав належних, допустимих та достовірних доказів у судовому процесі на підтвердження факту використання транспортного засобу у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, що свідчить про протиправність віднесення суми ПДВ, сплаченої у вартості вказаного автомобіля, до складу податкового кредиту.
Частиною 4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України зазначені вище обставини не підлягають доказуванню.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, всупереч судовому рішенню, позивачем задекларовано суму (уточнюючий розрахунок за жовтень 2019 року від 20.03.2021 року №9057656855), яка в судовому порядку вирішена на користь контролюючого органу, внаслідок чого завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року, що спричинило завищення на цю ж суму показника рядка 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, та рядка 19 декларації за березень 2021 року.
Як вбачається з листа управління податкового аудиту ГУ ДПС у Тернопільській області №76/19-00-07-03-06 від 06.12.2021 року (а.с.137), у жовтні 2019 року ОСОБА_1 придбано автомобіль Audi Q7 3.0 TDI quattro SL-WAUZZZ4M4KD003023 (2018) у ТОВ «Інтер Авто Центр» згідно податкових накладних від 22.10.2019 року №101//1, від 23.10.2019 року №112//1, від 24.10.2019 року №116//1 та №172//1 на загальну суму ПДВ 347166,66 грн. Дана сума податкового кредиту була відображена у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2019 року (від 19.11.2019 року №9275204545). Проте, 19.11.2019 року ТОВ «Інтер Авто Центр» виписано та зареєстровано розрахунок коригування № 2//1 до податкової накладної від 24.10.2019 року №116//1 згідно якого зменшено суму податкового кредиту на 57979,33 грн., що відображено платником у податковій декларації з ПДВ за листопад 2019 року (від 19.12.2019 №9306276805). Таким чином загальна сума податкового кредиту становить 289187,33 грн. (347166,66-57979,33 = 289187,33).
Розбіжність суми завищення податкового кредиту зазначеної у акті перевірки від 21.05.2021 року №2029/19-00-07-03/1657111138 та акті перевірки від 24.12.2019 року №1657111138/516/19-00-33-021 виникла у зв'язку із зазначеним коригуванням податкової накладної від 24.10.2019 року №116//1 на суму ПДВ 57979,33 грн.
Також зазначено, що в акті перевірки від 24.12.2019 року №1657111138/516/19-00-33-021 вказані дані податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2019 року №9275204545 за жовтень 2019 року перевірялися лише ці показники, а у акті перевірки від 21.05.2021 року №2029/19-00-07-03/1657111138 відображено дані самостійно поданого ОСОБА_1 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 20.03.2021 року № 9057656855, в якому зазначена суму податкового кредиту з придбання автомобіля у сумі 289187,33 грн. ПДВ.
Як зазначалось вище, визначальним є встановлення судом того, чи обліковував позивач у бухгалтерському обліку придбані транспорті засоби та яким чином; якщо окремий облік основних засобів позивачем не вівся, то слід встановити чи зазначалася позивачем у податковій звітності за наслідками здійснення господарської діяльності амортизація основних засобів і чи відносилася така амортизація до придбаних транспортних засобів, за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 04.11.2019 року оформлено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.54-55, 61) та 07.11.2019 року подано повідомлення про об'єкт який пов'язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП (а.с.56-57).
Однак, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, позивач не надав документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності (договори перевезення, заявки на надання послуг перевезення вказаним легковим автотранспортом, платіжних доручень та інших документів на підтвердження оплати позивачем послуг з перевезення автомобілем Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, шляхових листів, товарно-транспортних накладних, наказів на відрядження, авансових звітів тощо).
Покликання на те, що в результаті службових поїздок укладено договір №06/04 від 06.04.2020 року (а.с.69-71) та здійснення доставки товару на виконання договору транспортного експедирування №7400 від 12.03.2020 року (а.с.67-68), то такі документи достатньою мірою не дають можливості встановити факт використання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску.
Щодо наявності інших документів, про які зазначено в апеляційній скарзі - то таким вже була надана оцінка під час судового розгляду справи №500/849/20.
Не подано позивачем також документів щодо відображення у бухгалтерському обліку придбаного транспортного засобу, документів щодо амортизації основних засобів і доказів того, чи така амортизація стосувалась саме придбаного транспортного засобу за наслідками придбання якого позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту (Книга обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційних скарг та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №500/6206/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 13.06.2022 року у зв'язку із перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці.