79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2022 Справа № 914/4160/14 (914/1849/21)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_1 , м. Київ
та за позовом: ОСОБА_2 , м. Жидачів, Львівська область
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Жидачівська міська рада, м. Жидачів, Львівська область
про: зобов'язання на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі, для надання можливості здійснити подальшу процедуру передачі сформованої земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1
у межах справи про банкрутство № 914/4160/14
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро», м. Червоноград Львівської області
про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801)
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Іванило О.П.
Представники сторін:
від позивачів: Гивель В.П.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013.
Ухвалою суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі № 914/4160/14(914/1849/21) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та прийнято її до розгляду в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (ідентифікаційний код 00278801), справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.08.2021.
23.07.2021 на розгляд суду від Жидачівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому надано пояснення по суті позовної заяви.
22.09.2021 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи пропозиції щодо вирішення судової справи № 914/1849/21 від 15.09.2021 вих. № 554.
27.09.2021 від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам врегулювати дану справу мирним способом.
29.09.2021 від відповідача на розгляд суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення переговорів між сторонами та сформування умов мирової угоди.
29.10.2021 на розгляд суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення щодо пропозиції відповідача про вирішення справи мирним способом.
03.11.2021 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності щодо позовної заяви.
10.11.2021 від відповідача на розгляд суду надійшло клопотання з проханням долучити до матеріалів справи відповідь від 02.11.2021 за № 635 на додаткові пояснення щодо вирішення судової справи.
12.11.2021 на розгляд суду представником позивача подано відповідь на відзив.
17.11.2021 від відповідача надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
26.10.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив щодо позовної заяви про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013.
29.10.2021 на розгляд суду від представника позивачів надійшла заява про зміну предмету спору.
17.12.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на заяву про зміну предмету спору, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначених у заяві позивачів про зміну предмету спору.
01.02.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про закриття підготовчого засідання і переходу до розгляду справи по суті та проведення підготовчого засідання у відсутності позивачів.
02.02.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку у судове засідання.
Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну предмету спору та постановлено подальший судовий розгляд здійснювати щодо позовних вимог: "Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень віл 04.07.2013 року за реєстровим номером № 421, сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв.м., складу загальною площею 192,7 кв. м., воріт і огорожі, шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 80,6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 , для надання можливості здійснити подальшу процедуру передачі сформованої земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 "; відкладено підготовче засідання на 23.02.2022.
Ухвалою суду від 23.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/4160/14(914/1849/21) до судового розгляду по суті на 23.03.2022.
17.05.2022 представником позивачів подано заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» судових витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 17.05.2022 розгляд справи відкладено на 01.06.2022.
26.05.2022 на розгляд суду представником позивачів подано заяву про розподіл судових витрат.
У судове засідання 01.06.2022 з'явився представник позивачів. Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету спору, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях. Також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1. Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивачів.
В обґрунтування позову позивачі вказують на те, що 04.07.2013 між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (покупці) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупців по Ѕ частині кожному нежитлові приміщення, а покупці зобов'язуються прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму. Відповідно до п. 2 договору нежитлові будівлі та споруди, які є предметом цього договору, розташовані у АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, площею 0,1836 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:0044, наданій ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ЛВ № 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за № 6.
Позивачі також зазначають, що у відповідності до пункту 14 договору відповідач зобов'язувався, після належного оформлення документів передати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування даних приміщень, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позивачі стверджують, що відповідачем не передано їм земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлових приміщень, придбаних за договором купівлі-продажу від 04.07.2013.
Позивачі зазначають, що у відповідності до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну дільнку від 26.10.2020, земельна ділянка загальною площею 80.6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 , зареєстрована за ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (дата державної реєстрації прав 19.03.2019) на праві постійного користування. Позивачі звертають увагу на те, що у загальну масу цієї земельної ділянки, площею 80.6806 га, входить і змельна ділянка, яка призначена для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні, загальною площею 832.5 кв.м., склад загальною площею 192.7 кв.м., ворота і огорожа, що відчужувалися за договором.
Позивачі стверджують, що при виготовленні технічної документації та реєстрації прав на замельну ділянку, загальною площею 80.6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 , відповідач не дотримався умов договору та не виділив земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування проданих нежитлових приміщень позивачам.
У відповіді на відзив позивачі щодо тверджень відповідача про те, що до позивачів не перейшло право власності на земельну ділянку під відчуженими нежитловими будівлями та спорудами, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16, зазначають, що ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" користувався земельною ділянкою, на якій розміщені нежитлові будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832.5 кв.м., склад загальною площею 192.7 кв.м., ворота і огорожа, на підставі Державного акту на постійне користування землею серія ЛВ №14, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за №6, площею 0.1836 га, кадастровий номер якої 4621510100:01:03 5:0044. Позивачі вказують, що даний факт чітко підтверджується пунктом 2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013. Тобто, позивачі зазначають, що станом на момент посвідчення договору, земельна ділянка для обслуговування відчужених будівель була виділена в окрему площу, та цій земельній ділянці було присвоєно окремий кадастровий номер.
Також позивачі у віповіді на відзив стверджують, що наслідком невиконання відповідачем пункту 14 договору стало те, що земля під відчуженими позивачам нежитловими будівлями увійшла в загальну масу земельної ділянки площею 80.6806 га., кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049.
Враховуючи вищенаведені факти, позивачі вважають, що єдиною законною можливістю позивачів здійснити належне формування земельної ділянки призначеної для обслуговування куплених нежитлових будівель, як об'єкта цивільних прав, є здійснення поділу вже сформованої земельної ділянки площею 80.6806 га (кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049), що знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Але, як стверджують позивачі, відповідач, як землекористувач не надає згоди на поділ сформованої земельної ділянки. Позивачі стверджують, що свідченням ненадання згоди ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на поділ вже сформованої земельної ділянки є лист вих.№156 від 25.03.2021 року, у якому відповідач повідомив позивачів про те, що вважає вирішення питання про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою по поділу земельної лілянки площею 80.6806 га, передчасним, оскільки у 2020 року до суду подано позовну заяву до посадової особи, повноваження якого припинені ( ОСОБА_3 ) про відшкодування шкоди при здійсненні продажу приміщення за договором купівлі-продажу від 04.07.2013.
Також, позивачі стверджують, що звертались і до Жидачівської міської ради (власника земельної ділянки) з проханням про звернення до ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" щодо надання згоди на поділ земельної ділянки у АДРЕСА_1 , та рішенням Жидачівської міської ради за №835 від 09.07.2020 року було схвалено звернення до ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Однак, як стверджують позивачі, відповіді від ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" так і не надійшло.
Позивачі зазначають, що саме ненадання відповідачем згоди на поділ сформованої земельної ділянки площею 80.6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, спонукало позивачів звернутися до суду за захистом своїх прав щодо земельної ділянки для обслуговування куплених нежитлових будівель та споруд.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилається на практиву Верховного Суду, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, у якій зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній. Отже, з набуттям Позивачами права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.
У відзиві відповідач зазначає, що згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 нежитлове приміщення за адресою: м.Жидачів, вул. Фабрична, 10 , було продане, а земельна ділянка що відноситься до даного нежитлового приміщення визначена правом на оформлення в майбутньому, оскільки продавець нежитлового приміщення правом розпорядитися не був наділений. Підтвердженням передачі права власності нежитлового приміщення є також акт приймання передачі майна від 04.07.2013. Цим актом визначено лише нежитлове приміщення. Відповідач звертає увагу на те, що ПАТ «ЖЦПК» володіє земельною ділянкою, на якій знаходяться нежитлові приміщення позивачів на праві постійного користування, що не наділяє правом останніх вимагати передання такої земельної ділянки.
Відповідач вважає, що судовою практикою в даній категорії справ визначено одностайність позицій суду при настанні випадків продажу приміщень без продажу земельних ділянок, на яких вони знаходяться. У відзиві відповідач стверджує, що, враховуючи роз'яснення Верховного Суду України в даній категорії справ, він не наділений правом розпоряджатися нежитловим приміщенням, а відтак позов про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2021 не підлягає задоволенню.
Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовної заяви про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013, у якій просить застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, та відмовити у задоволенні позову. У заяві зазначає, що позивачі були обізнані про своє право на оформлення земельної ділянки по договору купівлі-продажу від 04.07.2013, але звернулися до суду за його захистом лише у 2021 році.
Відповідачем також подано заперечення на відповідь на відзив позовної заяви про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013. У цьому запереченні відповідач теж посилається на постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та зазначає, що в силу наведеної судової практики, вища інстанція стверджує про те, що сторона договору, котра не володіє земельною ділянкою не може нею розпоряджатися, а відповідно інша сторона договору не набуває на земельну ділянку права власності. Відповідач стверджує, що судова практика чітко визначає випадки продажу приміщень без продажу земельних ділянок, на яких вони знаходяться. Стверджує, що приміщення, власником якого на момент продажу (04.07.2013) було ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», продане та набуте новим власником, а земельна ділянка апріорі не може бути продана, і відповідно набута новим власником, оскільки продавець приміщення не є її власником. Тому вважає, що, враховуючи роз'яснення Верховного Суду у даній категорії справ, продавець не наділений правом розпоряджатися нежитловим приміщенням, не вправі розпорядитися ним, а відтак, на переконання відповідача, позов про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 не підлягає до здоволення.
Відповідачем подано відзив на заяву про зміну предмету спору, у якому вказує, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, а формування земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна визначається Земельним кодексом України. Також відповідач зазначає, що формування земельної ділянки у порядку, встановленому ст. 79-1 Земельного кодексу України, здійснюється відповідно до законодавства у коженому випадку окремо. Відповідач також посилається на п. 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», Закон України «Про землеустрій» та стверджує, що дозволу на розробку технічної документації органу, який згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України передає земельні ділянки у власність або у користування, не вимагається. Стверджує, що у такому випадку достатньою умовою для проведення робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) буде договір між землевласником і землекористувачем та розробником документації із землеустрою згідно з положеннями частини першої ст. 22 Закону України «Про землеустрій».
Таким чином відповідач вважає, що формуванням земельної ділянки, в розрізі зміненого предмета спору позивачем, відповідачем є неможливим в силу норм законодавства що регулюють дані правовідносини.
1.3. Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.
Жидачівською міською радою подано пояснення, у яких зазначає, що 02.02.2021 до Жидачівської міської ради з заявою, щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 80,6806 га, кадастровий номер 4621510100:01:035:1049, що розміщена у АДРЕСА_1 , і належить на праві постійного користування Публічному акціонерному товариству «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дана земельна ділянка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруд, які розташовані на даній земельній ділянці, та належать їм на праві власності. Відповідно до рішення сесії Жидачівської міської ради від 11.02.2021 № 195 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано дозвіл виступити замовником документації із землеустрою на розроблення технічної документації щодо поділу даної земельної ділянки, та звернутися до суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію на проведення робіт із землеустрою, щодо її виготовлення.
1.4. Заяви і клопотання.
29.10.2021 на розгляд суду від представника позивачів надійшла заява про зміну предмету спору, у якій просить змінити предмет спору у справі № 914/4160/14 (914/1849/21) та розглядати його у наступній редакції: «Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 року за реєстровим номером № 421, сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв.м., складу загальною площею 192,7 кв. м., воріт і огорожі, шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 80,6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 , для надання можливості здійснити подальшу процедуру передачі сформованої земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ».
Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну предмету спору та постановлено подальший судовий розгляд здійснювати щодо позовних вимог: "Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 року за реєстровим номером № 421, сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв.м., складу загальною площею 192,7 кв. м., воріт і огорожі, шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 80,6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 , для надання можливості здійснити подальшу процедуру передачі сформованої земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ".
03.11.2021 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій стверджує, що позов про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 поданий з пропуском строку позовної давності, оскільки позивачі були обізнані про своє право на оформлення земельної ділянки по договору купівлі-продажу від 04.07.2013, але звернулися до суду за його захистом лише у 2021 році. Відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 05.07.2016.
Представником позивачів подано на розгляд суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 7250,00 грн витрат на професійну допомогу адвоката.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що 04.07.2013 між Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (покупці) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупців по Ѕ частині кожному нежитлові приміщення, а покупці зобов'язуються прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму.
Відповідно до п. 2 договору нежитлові будівлі та споруди - будівля їдальні, позначена на плані літ. «А-2», загальною площею 832,5 кв.м. та склад, літ. «Б-1», загальною площею 192,7 кв.м.; ворота - № 1, огорожа - № 2, що відчужуються за даним договором, розташовані у АДРЕСА_2 Нежитлові будівлі та спорпуди розташовані на земельній ділянці, площею 0,1836 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:0044, наданій ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ЛВ № 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за № 6.
Згідно п. 4 договору продавець свідчить, що земельна ділянка, на якій знаходяться ці нежитлові будівлі, споруди, передана йому на праві постійного користування. Одночасно продавець зобов'язується після належного оформлення документів, передати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування даних приміщень, покупцям. Покупцям роз'яснено зміст ст. 120 Земельного кодексу України, а також п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розміщена нерухомість, без зміни її цільового призначення.
Рішенням Жидачівської міської ради від 11.02.2021 № 195 «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у АДРЕСА_1 » вирішено: 1) дати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 80.6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, що розміщена у АДРЕСА_1 і належить на праві постійного користування Публічному акціонерному товариству «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»; 2) дати дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступити замовником документації із землеустрою, вказаної у пункті 1 цього рішення, і звернутися до суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію на проведення робіт із землеустрою, щодо її виготовлення; 3) доручити розробнику документації із землеустрою, вказаної у пункті 1 цього рішення, подати її до органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру; 4) розроблену і погоджену у встановленому законодавством порядку документацію із землеустрою, вказану у пункті 1 цього рішення подати на затвердження у Жидачівську міську раду.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючими ознаками) є предмет та підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту. Отже, способи захисту за своїм призначенням можна розглядати як механізм матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
У цьому випадку позивачем визначено спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 року за реєстровим номером № 421, сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв.м., складу загальною площею 192,7 кв. м., воріт і огорожі, шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 80,6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1- 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
З огляду на матеріали справи, земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв. м., склад загальною площею 192,7 кв.м., ворота і огорожа, що придбані за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013 у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є у комунальній власності Жидачівської міської територіальної громади, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Слід зазначити, що рішенням Жидачівської міської ради від 11.02.2021 № 195 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 80.6806 га, кадастровий номер: 4621510100:01:035:1049, що розміщена у АДРЕСА_1 і належить на праві постійного користування Публічному акціонерному товариству «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»; надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступити замовником документації із землеустрою, вказаної у пункті 1 цього рішення, і звернутися до суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію на проведення робіт із землеустрою, щодо її виготовлення.
Суд звертає увагу на те, що позивачами не наведено норм законодавства, відповідно до яких у відповідача - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» існує обов'язок сформувати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі та споруди - будівля їдальні загальною площею 832,5 кв. м., складу загальною площею 192,7 кв.м., воріт і огорожі. Такий обов'язок також не передбачено умовами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.07.2013.
Так, відповідно до п. 14 договору продавець свідчить, що земельна ділянка, на якій знаходяться ці нежитлові будівлі, споруди, передана йому на праві постійного користування. Одночасно продавець зобов'язується після належного оформлення документів, передати земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування даних приміщень, покупцям.
Більше того, суд зазначає, що позивачам, як власникам нежитлових приміщень, які знаходяться на спірній земельній ділянці, власником цієї земельної ділянки, яка є комунальною власністю, надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 80.6806 га.
Також слід звернути увагу на те, що у п. 14 договору визначено, що покупцям роз'яснено зміст ст. 120 Земельного кодексу України, а також п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розміщена нерухомість, без зміни її цільового призначення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції на момент укладення договору) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Отже, враховуючи викладене, з набуттям права власності на будівлі та споруди, які розташовані на відповідній земельній ділянці, до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, не переходить право власності на таку земельну ділянку у випадку, якщо продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, з огляду на матеріали справи, та викладені учасниками справи обставини щодо спірних правовідносин, позивачі до 2020 року не зверталися з вимогою надати їм земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування, придбаних за договором купівлі-продажу від 04.07.2013, нежитлових приміщень.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що позивачами не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами встановлення обов'язку відповідача сформувати спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц). Тому, враховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, немає доцільності застосування строку позовної давності до позовних вимог у цій справі.
В силу приписів п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений за подання цього позову судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, слід покласти на позивачів.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивачів.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.06.2022.
Суддя Артимович В.М.