79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.2022 Справа № 914/3503/21
За позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського”, с. Вістовичі, Самбірський р-н, Львівська область
про стягнення 134 388, 33 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Дзюби М.Р.
Представники сторін:
від позивача: Сало Т.В. - представник
від відповідача: Дацько М.В. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до Приватного акціонерного товариства “Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського” про стягнення 134 388, 33 грн.
Ухвалою суду від 25.11.2021 було відкрито провадження у справі № 914/3503/21 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.12.2021.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 16.05.2022 розгляд справи відкладено на 06.06.2022.
В судове засідання, яке відбулося 06.06.2022, представник позивача з'явився, повідомив про погашення відповідачем заборгованості.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 06.06.2022, з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про повну сплату заборгованості.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 06.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (надалі позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства “Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського” (надалі відповідач) про стягнення 134 388, 33 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що згідно договору на розподіл природного газу від 01.01.2016 № 094205BRA6EP016 ним було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу за серпень 2021 року на загальну суму 142 715, 75 грн. Однак, відповідач не оплатив позивачу послуги розподілу природного газу за серпень 2021 року в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість на загальну суму 132 715, 75 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 421, 69 грн та 3 % річних в розмірі 250, 89 грн.
Позиція відповідача.
Представником відповідача до матеріалів справи долучено платіжні доручення про сплату заборгованості, а саме: від 22.09.2021 № 2007 на суму 1 000, 00 грн, від 05.10.2021 № 2026 на суму 1 000, 00 грн, від 04.05.2022 № 2287 на суму 10 000, 00 грн, від 25.05.2022 № 2319 на суму 120 715, 63 грн та від 03.06.2022 № 2336 на суму 1 673, 33 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Згідно пункту 4 глави 3 цього розділу, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205BRA6EP016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ (позивач) зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач (відповідач) зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим договором (додаток 1).
Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (із відповідними змінами та доповненнями).
Згідно з п. 2.1. договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до пункту 2.2 договору, обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Згідно з п. 3.1. договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь - якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно п. 6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Пунктом 8.2. договору встановлено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу послуги розподілу природного газу за серпень 2021 року в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача, на думку позивача, виникла заборгованість на загальну суму 132 715, 75 грн. Крім того, звертаючись з відповідною позовною заявою, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за порушення терміну оплати в розмірі 1 421, 69 грн та 3 % річних в розмірі 250, 89 грн.
В ході розгляду справи в господарському суді, представником відповідача до матеріалів справи долучено платіжні доручення про повну сплату заборгованості, з урахуванням нарахованих пені та річних а саме: від 22.09.2021 № 2007 на суму 1 000, 00 грн, від 05.10.2021 № 2026 на суму 1 000, 00 грн, від 04.05.2022 № 2287 на суму 10 000, 00 грн, від 25.05.2022 № 2319 на суму 120 715, 63 грн та від 03.06.2022 № 2336 на суму 1 673, 33 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.
За даних обставин, в суду наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 000, 00 грн, оскільки ця сума була сплачена відповідачем ще до подання позивачем позовної заяви до господарського суду (22.11.2021), що підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2021 № 2007 та від 05.10.2021 № 2026.
Щодо решти позовних вимог про стягнення 132 388, 96 грн, суд закриває провадження у справі на підставі п. 2. ч.1 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 000, 00 грн - відмовити.
2. Провадження у справі 914/914/3503/21 в частині стягнення решти суми заборгованості - закрити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 10 червня 2022 року.
Суддя Манюк П.Т.