ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2022Справа № 910/20179/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Трест міськбуд-4"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "К.Енерго"
про стягнення заборгованості в розмірі 415 993,12 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Гаврилов Є.Ю., довіреність № 23/09/21-24 від 23.09.2021;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Трест міськбуд-4» про стягнення заборгованості в розмірі 415 993,12 грн.
Позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію з листопада 2015 року по квітень 2018 року (включно) за адресою: м. Київ, вул. Урицького, буд. 14/18, право вимоги якої, позивачем набуто за укладеним з АТ «К.Енерго» Договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
15.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Акціонерне товариство «К.Енерго» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче судове засідання призначено на 24.01.2022 та витребувано у Акціонерного товариства «К.Енерго» докази на підтвердження обставин, що саме ВАТ «Трест Міськбуд-4» являлось споживачем теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Урицького, буд. 14/18 за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року (включно).
10.01.2022 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 24.01.2022 представник позивача з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 21.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 21.02.2022 представники відповідача та третьої особи не з'явились.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 розгляд справи по суті призначено на 06.06.2022.
У судове засідання 06.06.2022 представник позивача з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 06.06.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго») (далі - третя особа), як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач), як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - Договір цесії), в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього Договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим Договором, зазначається в Додатку № 1до цього Договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору з укладенням цього Договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством Додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за Договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього Договору.
Відступлення права вимоги за Додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойки (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим Договором.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору третьою особою відступлено право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4» (далі - відповідач) на суму 327 158,41 грн.
Позивач зазначає, що відповідач письмовий договір між постачальником та відповідачем не укладений, водночас відсутність такого договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, при цьому постачання третьою особою теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Урицького, буд. 14/18 підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону; відомостями обліку спожитої теплової енергії; актом прийняття теплового вузла обліку; обліковими картками та за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року включно складає 327 158,41 грн., в зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення означеної заборгованості.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 28 637,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 60 197,15 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для
11 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього Договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим Договором, зазначається в Додатку № 1до цього Договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору з укладенням цього Договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством Додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за Договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору третьою особою відступлено право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4» на суму 327 158,41 грн.
Як зазначає позивач, відповідач письмовий договір між постачальником та відповідачем не укладений, водночас відсутність такого договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, при цьому постачання третьою особою теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Урицького, буд. 14/18 підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону; відомостями обліку спожитої теплової енергії; актом прийняття теплового вузла обліку; обліковими картками та за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року включно складає 327 158,41 грн.
Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги»
Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).
Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.
Статтею 5 Закону України «Про теплопостачання» визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Окрім того як зазначалося судом вище, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).
Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Таким чином, з наведеного вище у сукупності вбачається, що обов'язок із проведення розрахунків за спожиту теплову енергію виникає лише у споживача такої теплової енергії, а не у будь-якої особи.
Разом з тим, як вбачається з сформованих позивачем облікових карток, адресою споживання ВАТ «Трест Міськбуд-4» зазначено - вул. Червоноармійська, 66-Б, в свою чергу у корінцях наряду на включення та відключення споживачем визначено - КП «Залізничне» та зазначено адресу абонента - будинок житловий ЖЕК-902 КП «Залізничне» Солом'янського р-ну, вул. Ушинського, 14/18, у відомостях обліку спожитої енергії зазначено - КП «КК ОЖФ Солом'янського р-ну», натомість Акт прийняття теплового вузла обліку інформації щодо споживача взагалі не містить.
Зокрема, за результатами розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів, судом ухвалою від 20.12.2021 витребувано у Акціонерного товариства «К.Енерго» докази на підтвердження обставин, що саме ВАТ «Трест Міськбуд-4» являлось споживачем теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Урицького, буд. 14/18 за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року (включно).
Однак, означена ухвала залишена третьою особою без виконання, жодних пояснень по суті спору третьою особою також не надано.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження як належності ВАТ «Трест Міськбуд-4» приміщень за адресою вул. Ушинського, 14/18, так і жодних доказів, які б свідчили, що саме ВАТ «Трест Міськбуд-4» є споживачем теплової енергії за адресою: вул. Ушинського, 14/18.
Водночас, відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).
Відповідно до загальної теорії цивільного права суб'єктами зобов'язання є управомочена особа (кредитор) та зобов'язана сторона (боржник). Кредитор - це особа, яка уповноважена вимагати від боржника виконання певної дії або утримання від неї, а боржник - це особа, на яку покладений обов'язок вчинити таку дію. Суб'єктивне право, яке належить управомоченій стороні у зобов'язані є правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок сторони є боргом.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки жодних доказів які б свідчили, що ВАТ «Трест Міськбуд-4» є споживачем теплової енергії за адресою: вул. Ушинського 14/18 у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед третьою особо., що у сукупності свідчить про неможливість набуття позивачем права вимоги сплати неіснуючої заборгованості.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має. значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, встановлення судом факту відсутності жодних доказів споживання теплової енергії за адресою: вул. Ушинського 14/18 у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року свідчить про неможливість набуття позивачем право вимоги неіснуючої заборгованості та відповідно про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 327 158,41 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В свою чергу, оскільки вимоги про стягнення заборгованості, на яку позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.06.2022.
Суддя О.А. Грєхова