Справа № 317/3411/19
Провадження № 1-кп/317/47/2022
Іменем України
08 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
адвоката обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Запорізького районного суду Запорізької області кримінальне провадження за кримінальним правопорушенням відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працює, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
05.07.1999 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 140, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 222, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком 3 роки;
24.07.2002 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 186, ст. 69 ЮС України до позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці;
10.05.2007 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;
21.01.2010 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 2 роки;
18.04.2013 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. 24.03.2016 звільнений з Софїївської ВК № 55 УДПтС України в Запорізькій області по відбуттю строку покарання;
06.10.2016 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки.
у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, -
На початку липня 2017 року (точний час не встановлено, але не пізніше 13.07.2017), ОСОБА_6 отримав пропозицію від раніше малознайомого ОСОБА_8 здійснити умисний підпал дачного будинку, що належить ОСОБА_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В особистій бесіді ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 , що має давні неприязні стосунки з ОСОБА_5 , та запропонував ОСОБА_6 за виконання підпалу матеріальну винагороду у сумі 3000 гривень. Маючи потребу в грошових коштах, ОСОБА_6 прийняв пропозицію ОСОБА_8 .
Здійснюючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, на початку липня 2017 року (точний час не встановлено, але не пізніше 13.07.2017), ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_8 в обумовленому місці поблизу СТ «Мукомол», розташованого біля смт Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, де отримав від ОСОБА_8 заздалегідь приготовану останнім пластмасову ємність об'ємом 2 л, заповнену бензином, за допомогою якого, згідно раніше обумовленого плану, мав здійснити підпал дачного будинку, що належить ОСОБА_5 .. Отриману від ОСОБА_8 ємність з бензином ОСОБА_6 переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав приблизно до 22 години 00 хвилин 13.07.2017.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, протягом кількох днів після отримання ємкості з бензином від ОСОБА_8 , на початку липня 2017 року (точний час не встановлено, але не пізніше 13.07.2017), ОСОБА_6 періодично спостерігав за дачним будинком ОСОБА_5 , з метою вибору найбільш підходящого часу для безпосереднього здійснення підпалу.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, діючи умисно, з корисливих мотивів, 13.07.2017 приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 взяв на території свого фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , пластмасову ємність об'ємом 2 л, заповнену бензином, раніше отриману від ОСОБА_8 , та направився до дачного будинку ОСОБА_5 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підійшовши до двору вказаного будинку, ОСОБА_6 переліз через металеву огорожу домоволодіння та опинився на території дачної ділянки, що належить ОСОБА_5 , де пройшов до тильної частини будинку, до якої прибудовано одноповерховий гараж, після чого приступив до безпосередньої реалізації свого злочинного умислу, а саме зняв металеву шпильку з петель запірного пристрою металевих дверей гаража, після чого проник до приміщення гаража, та розбризкав принесений з собою бензин по внутрішнім приміщенням гаража, після чого вийшов з гаража та взявши принесені з собою сірники, підпалив один сірник і кинув його всередину, від чого в приміщенні гаража зайнялося полум'я. Впевнившись, що полум'я всередині приміщення гаража достатньо розгорілося, ОСОБА_6 закрив двері гаражу на металеву шпильку, після чого покинув територію дачної ділянки ОСОБА_5 , таким чином виконавши всі необхідні дії, направлені на умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу.
Таким чином ОСОБА_6 є виконавцем кримінального правопорушення.
Згідно Акту про пожежу від 14.07.2017, в дачному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , пожежею було знищено дах прибудованого гаражу, будівельні матеріали, меблі, віник, домашні речі, садовий інвентар; дах будинку, перекриття 2-го поверху, вікна 2-го поверху, домашні речі, документи, побутова техніка, телевізор, ноутбук, меблі, двері, підлога 2-го поверху, облицювання стін 2-го поверху. Пожежею пошкоджено стіни гаражу, ворота гаражу, стіни 2-го поверху будинку, бетонні плити перекриття.
Відповідно до висновку експерта № 35/10.8/610 від 28.12.2017, осередок виникнення пожежі, яка сталася 13.07.2017, знаходився всередині прибудованого до будинку гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Причиною виникнення пожежі є занесення джерела запалювання до осередку виникнення пожежі.
У результаті умисних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 223363 гривень згідно звітів про оцінку майназа№ РВ-170711-001 від 11.07.2017 та за№ РВ-171116-001 від 16.11.2017.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу.
Відносно ОСОБА_6 матеріали провадження були виокремлені на підставі ухвали від 16.10.2019 року та особу оголошено в розшук, а провадження відносно нього зупинялось.
Потерпіла ОСОБА_5 по обставинах правопорушення пояснила, що 13.07.2017 року прокинулась в своєму будинку АДРЕСА_2 . Вона спала на 2 поверсі.
Від пожежі було пошкоджено стіни гаражу, ворота гаражу, стіни 2-го поверху будинку, бетонні плити перекриття. Вона пов*язує підпал, що було скоєно зі своєю діяльність голови садівничого кооперативу "Мукомол". Для оцінки пошкодженого майна вона звернулась до "Правобережної товарної біржі" та отримала звіти про оцінку майна. Інших доказів спричинення їй матеріальної шкоди, переліку майна та його оцінки не має.
ОСОБА_6 в скоєнному розкаявся, приходив просити пробачення. ОСОБА_8 жодного розкаяння не висловив.
Провину в скоєному правопорушенні ОСОБА_6 визнав та в скоєному розкаявся. Щодо обставин скоєного правопорушення пояснив наступне:
З ОСОБА_8 він познайомився випадково. З ОСОБА_5 у ОСОБА_8 склалися дуже неприязні стосунки, оскільки вона звинувачувала його в тому, що він як голова сусіднього садівничого товариства викрадав електроенергію, цькувала його. В розмові з ОСОБА_6 ОСОБА_8 розповів про неприязні стосунки та їх причину. Запропонував підпалити майно ОСОБА_5 , для того, щоб це її налякало. Назвав адресу. ОСОБА_6 спитав за бензин і ОСОБА_8 пообіцяв дати його. При цьому ОСОБА_6 за виконання роботи вимагав 10000 грн. Наступного дня ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зателефонували один одному. Та ОСОБА_8 виніс в умовне місце 2 літрову пластикову ємність з бензином, яку наповнив з каністри, що знаходилась у нього на дачній ділянці. Напередодні ОСОБА_8 . ОСОБА_6 віддав як передплату 200 грн. Після підпалу ОСОБА_6 прийшов на зустріч з ОСОБА_8 , який спитав як це відбулося.
ОСОБА_5 до скоєння правопорушення ОСОБА_6 знав лише в обличчя. ОСОБА_6 погодився на підпал та просив надати гроші одразу, але ОСОБА_8 сказав, що надасть гроші після виконання роботи, а якщо той не погодиться, він знайде іншого виконавця. ОСОБА_8 просив підпалити майно разом з ОСОБА_5 , так щоб вона також згоріла. Але ОСОБА_6 на вбивство не погодився, сказав що буде чекати, коли вдома нікого не буде. Горбань повідомив, що в дворі немає собаки, назвав адресу, сказав, що надасть бензин. ОСОБА_8 вирішив помститися ОСОБА_5 , як голові садівничого товариства.
Час виконання підпалу не обумовлювався. ОСОБА_6 стверджував, що підбирав час, коли на його думку, ОСОБА_5 була відсутня. Після того, як ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_8 на наступний день той дав бензин в 2 літровій пластиковій ємності.
Наступного дня за підпалом ОСОБА_8 в обумовленому місці передав ОСОБА_6 гроші в сумі 3000 грн.
ОСОБА_6 стверджував, що він підпалював гараж, що прибудований до будинку. Про те, що ОСОБА_5 відсутня в будинку ОСОБА_6 повідомив охоронець садівничого товариства. Перед тим як вчинити підпал, ОСОБА_6 покликав ОСОБА_5 , йому ніхто не відповів, тоді він переліз через металевий паркан, відчинив двері гаражу, що не був замкнений на замок, облив бензином речі, підпалив сірник, кинув його, та зачинив двері. Було приблизно 23-00 години. Всі завдання ОСОБА_8 свідок виконав. Все спалахнуло одразу, там були старі меблі, віконні рами. ОСОБА_6 . Таких наслідків не очікував.
Про події ОСОБА_6 розповів своїй матері, яка перебуває за кордоном. Звідки з*явилися записи його мобільних перемовин з матір*ю йому не відомо. Він таких записів не робив та дозволу на їх використання нікому не давав.
Також ОСОБА_6 на запитання суду розповів, що оскільки ОСОБА_8 провину свою на досудовому слідстві не визнавав, йому працівниками поліції було запропоновано за допомогою спецобладнання спровокувати ОСОБА_8 на визнання. Про відповідальність, порядок використання , згоду на використання ОСОБА_6 не надавав.
У потерпілої перепросив пробачення.
В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_8 , відносно якого кримінальне провадження за ч.3 ст.27 ч.2 ст.194 КК України розглянуто та оголошено вирок.
З ОСОБА_6 він познайомився випадково. З ОСОБА_5 у свідка склалися дуже неприязні стосунки, оскільки вона звинувачувала його в тому, що він як голова сусіднього садівничого товариства викрадав електроенергію, цькувала його. Навесні 2017 року він почув скарги ОСОБА_5 на те, що у неї постійно виникають неприємності, пов*язані з головуванням в кооперативі, та вирішив цим скористатися. Вирішив, що їй необхідно допомогти прийняти рішення піти з посади. В розмові з ОСОБА_6 розповів про неприязні стосунки та їх причину. Запропонував підпалити майно ОСОБА_5 , для того, щоб це її налякало. Назвав адресу. ОСОБА_6 спитав за бензин і ОСОБА_8 пообіцяв дати його. При цьому ОСОБА_6 за виконання роботи вимагав 3000 грн. Наступного дня ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зателефонували один одному. Та ОСОБА_8 виніс в умовне місце 2 літрову пластикову ємність з бензином, яку наповнив з каністри, що знаходилась у нього на дачній ділянці. ОСОБА_8 розумів, що бензин це небезпечна речовина. Напередодні він ОСОБА_6 віддав як передплату 200 грн. Надаючи покази, ОСОБА_8 стверджував, що спосіб та місце підпалу не показував, тому що не знав розташування. Після підпалу ОСОБА_6 прийшов на зустріч з ОСОБА_8 , який спитав як це відбулося, а ОСОБА_6 повідомив, що ходив підпалювати не один, а з приятелем. ОСОБА_8 стверджує, що не мав умислу на пошкодження майна. Залучив до події ОСОБА_6 , дав йому бензин, сплатив за виконану роботу, але план дій та строк виконання не оговорював, не керував скоєнням та підготовкою злочину. Навіщо віддав винагороду пояснити не зміг. З актом про пожежу не згоден, але чому та в якій частині - пояснити не зміг. ОСОБА_8 наполягав, що він пропонував ОСОБА_6 невелике вогнище, щоб налякати ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 вийшов за рамки, підпалив будинок з гаражем.
Суд вважає вказане обвинувачення відносно ОСОБА_6 доведеним та кваліфікує дії в межах пред*явленого ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки не може вийти за межи, погіршуючи стан обвинуваченого.
Під час судового розгляду ОСОБА_6 визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні злочину за ч.2 ст.194 КК України, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
У скоєному розкаюється та вважає, що головною причиною скоєного є відсутність у нього коштів на проживання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав цивільний позов, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
В зв*язку з тим, що матеріали по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8 були виділені в окреме провадження, він був допитаний в судовому засіданні як свідок, та його покази враховані при оцінці доказів.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 , в якості свідка ОСОБА_8 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, цивільного позову, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є інвалідом), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини - раніше неодноразово судимий, не має постійного місця проживання та реєстрації, не одружений, офіційно не працює. Також, суд враховує думку потерпілої щодо призначення не суворого покарання.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого, є - щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 є рецидив злочину.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 67 КК України до обставини, яка обтяжує покарання, прокурор відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку. Але суд не погоджується з вказаним, оскільки враховує вік потерпілої на момент скоєння правопорушення (64 роки), а тому суд вважає, такої обставини, що обтяжує покарання встановлено не було
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_6 злочину, дані про його особу, наявність у обвинуваченого судимостей, щире каяття обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочинів (порушував покладені на нього процесуальні обов'язки), суд з урахуванням вимог ст.75 КК України приходить до висновку про не можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.
На час скоєння правопорушення ОСОБА_6 06.10.2016 був засуджений Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Первісний обвинувальний акт надійшов до суду затвердженим 30.03.2018 року.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, відповідно до ч.1 ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
До суду подання уповноваженого органу з питань пробації не надходило, а ОСОБА_11 скоїв в період іспитового строку новий злочин.
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування збитків завданих, злочином, а саме, матеріальної шкоди у розмірі 223363 грн. та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вина ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, на думку суду, повністю доведена. Потерпіла обґрунтувала спричинену моральну шкоду тим, що вона зазнала страждань у зв'язку з втратою майна, переляком, внаслідок чого змінився її звичайний уклад життя, емоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, спричинення хвилювання у зв'язку з тим, що обвинувачений тривалий час не відшкодовує шкоду хоча і вибачився.
Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, вважає позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди такими, що повністю підлягають задоволенню у сумі 150 000 грн.
Що стосується відшкодування матеріальних збитків, суд вважає, що позов потерпілої не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Як зазначає ОСОБА_5 у позові їй була завдана матеріальна шкода на загальну суму у розмірі 523363 грн., але на підтвердження суми шкоди надано лише звіт про оцінку майна № РВ-171116-001, що зроблений на замовлення ОСОБА_5 "Правобережною товарною біржею". Відповідно до звіту ринкова вартість садового будинку площею 106,4 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_2 на 16.11.2017 року становить 39445 гривень. Оцінка проводилась порівняльним підходом. (т.2 а.с.60-75).
А на підтвердження наявності такого майна є звіт про оцінку майна № РВ-170711-001, що зроблений на замовлення ОСОБА_5 "Правобережною товарною біржею". Відповідно до звіту ринкова вартість садового будинку площею 106,4 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_2 на 11.07.2017 року становила 262808 гривень. Оцінка проводилась порівняльним підходом. (т.2 а.с.76-91).
Експертне дослідження оцінки вартості майна не проводилося взагалі. Звіти про ринкову вартість не можуть слугувати доказом вартості та наявності майна, що було пошкоджено. А тому суд вважає, що обраний шлях захисту свого порушеного права ОСОБА_5 є помилковим.
Жодних чеків та квитанцій щодо вартості та відновленні суду не надано.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди. Разом із тим, суд роз'яснює, що підстави відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_5 , за умови усунення недоліків не позбавляють права останньої звернутися із аналогічним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 2974,40 грн. за залучення експертів на проведення судової пожежно-технічної експертизи.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідками про витрати на проведення експертизи № 35/10.8/610 від 28.12.2017 року, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349 ч.3, 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, на підставі якої призначити йому покарання:
у вигляді трьох (3) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 06.10.2016 Запорізького районного суду Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, з іспитовим строком на 2 роки, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 3 (три) років 1 (один) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк покарання рахувати з часу фактичного виконання.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, завданих злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п'ятдесятдвадцять тисяч) гривень.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2974 грн. 40 коп. за залучення експертів на проведення судової пожежно-технічної експертизи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1