10 червня 2022 року Справа № 280/12/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС Запорізький області форми «Ф» від 16.08.2021 №0000309-2405-0826 на суму 366,39 грн., №0000310-2405-0826 на суму 326,88 грн.; №0796793-2405-0826 на суму 241,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм законодавства є протиправними та підлягають скасуванню. Позивачем зазначено, що відповідач невірно розраховував податок згідно оскаржуваних податкових повідомлень рішень виходячи з того, позивач є власником квартири, загальною площею 68,78 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого протиправно застосовано ставку податку у розмірі 1,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. квартири, замість 0% як встановлено рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів. Просить з урахуванням відповіді на відзив, задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 07.02.2022 надав до суду відзив на позовну заяву якому зазначає, що згідно Податкового кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об'єкту житлової та нежитлової нерухомості. Згідно Податкового кодексу, ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м бази оподаткування. Вважає що дії контролюючого органу були правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
02.02.2022 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
За приписами частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на те, що заявником не обґрунтована необхідність розгляду справи в судовому засіданні із викликом сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
ОСОБА_1 е власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 68,78 кв. м. Право власності на квартиру та її загальна площа підтверджується договором дарування від 10.03.2010.
01.09.2021 позивач поштою отримав податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.08.2021, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, а саме: №0000309-2405-0826 на суму 366,39 грн., №000310-2405-0826 на суму 326,88 грн. та № 0796793-2405-0826 на суму 241,90 грн.
Згідно з даними податковими повідомленнями рішеннями позивачу було нараховано до сплати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 -2020 роки на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,78 кв.м.
09.09.2021 позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №9602/Х/99-00-06-01-04-09 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомлення-рішенням, звернулась до суд із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України (далі - ПКУкраїни) , податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків, зокрема, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачу належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,78 кв.м.
Щодо застосування ставки податку, суд зазначає наступне.
У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.
За правилами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України, є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За змістом підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5 внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до пункту 2 цього Положення, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 2.2.1 Положення, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 2.3.1 Положення).
Як зазначалось вище, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Тобто, законодавець делегував органам місцевого самоврядування право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території.
Рішенням Запорізької міської ради від 26 лютого 2016 року №30, абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів «за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнено словами «за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».
Таким чином, беручи до уваги те, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості, то податок на квартиру/квартири незалежно від їх кількості, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв. м, згідно з Рішенням Запорізької міської ради, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом всупереч приписам чинного законодавства застосована відсоткова ставка з податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,5%, оскільки, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у власності ОСОБА_1 перебуває квартира загальною площею 68,78 кв.м., що відповідно до Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26 лютого 2016 року не перевищує 120 кв.м.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині, що позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки на підставі норм пункту 266.5 статті 266 ПК України, а Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 у про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та Рішення №30 від 26.02.2016 (про встановлення нульової ставки) не може бути застосовано у зв'язку з тим, що винесено з порушенням норм Податкового кодексу, з наступних підстав.
Згідно частин першої та п'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року - рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
В частині десятій статті 59 Закону встановлено - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 08 грудня 2009 року (справа №21-1573во09) зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сиди судовим рішенням.
Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року (справа №520/12022/17), та Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2018 року (справа №822/1815/16), від 21 серпня 2018 року (805/2339/16-а), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).
Таким чином Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26 лютого 2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасовані в судовому порядку, а відтак - є діючими нормативно правовим актами України і повинні застосовувались до правовідносин які є предметом розгляду по даній справі.
Тому, листи Державної регуляторної служби України № 5849/0/20-21 від 11 серпня 2021 року та № 5794/0/20-21 від 09 серпня 2021 року, які надані представником відповідача до справи, не можуть бути прийняті судом до уваги та не впливають на висновок суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області якими позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 - 2020 роки.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 908,00 грн. стягується відповідно до статті 139 КАС України на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а саме Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за формою «Ф» від 16.08.2021 №0000309-2405-0826 на суму 366,39 грн., №0000310-2405-0826 на суму 326,88 грн., №0796793-2405-0826 на суму 241,90 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова