09 червня 2022 року Справа № 280/1804/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
01.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення відповідача, яким позивачу до стажу роботи на посаді судді зарахували тільки працю судді Веселівського районного суду Запорізької області з 01.01.1993 по 20.09.2021 - 28 років 1 місяць 21 день, що зазначено в перерахунку пенсії ПФУ 8465 Мелітопольського об'єднаного управління ПФУ від 06.10.2021;
визнати за позивачем право на зарахування до пенсійного стажу та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу праці на посаді судді:
строкову службу в Радянській армії з 01.11.1977 по 12.11.1979 - 2 роки 12 днів;
працю суддею Веселівського районного суду Запорізької області з 01.08.1993 по 20.09.2021 - 28 років 1 місяць 21 день, а всього, станом на 20.09.2021, стаж роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - 30 років 02 місяці 03 дня.
Крім того, просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по сплаті судового збору, справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розглянути питання про звернення рішення до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 25.06.1993 по 20.09.2021 обіймав посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області. На теперішній час позивач має статус судді у відставці, отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Під час розрахунку стажу роботи на посаді судді для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці відповідач врахував до стажу роботи на посаді судді період з 01.08.1993 по 20.09.2021 - 28 років 01 місяць 21 день, відповідачем не був врахований до стажу роботи на посаді судді періоди проходження позивачем строкової військової служби з 01.11.1977 по 12.11.1979 - 2 роки 11 днів та проходження служби в МВС України з 22.01.1980 по 20.09.1993 - 13 років 07 місяців 28 днів. Позивач вважає неправомірним не включення відповідачем до стажу роботи на посаді судді періоду проходження позивачем строкової військової служби - 2 роки 12 днів, через що звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 07.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Надав суду відзив в якому зазначив, що ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді. Отже, час проходження військової служби та на посадах слідчих органів внутрішніх справ не є стажем, вимога щодо якого визначена законом та враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме при визначенні відсоткового значення для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, від відповідача до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Судом встановлено, що рішенням сесії Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.06.1993 №4 позивача було обрано на посаду судді Веселівського районного народного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 09.07.2003 №1072-ІVпозивача обрано на посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 №1981/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Веселівського районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Веселівського районного суду Запорізької області від 20.09.2021 №5-О позивача відраховано зі штату Веселівського районного суду Запорізької області з 20.09.2021.
Судом встановлено, що з 21.09.2021 (у віці повних 62 роки) позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, призначене згідно Закону України «Про статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
При визначенні стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем був врахований лише період роботи позивача на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області з 01.08.1993 по 20.09.2021 - 28 років 01 місяць 21 день, період проходження позивачем строкової військової служби з 01.11.1977 по 12.11.1979 - 2 роки 11 днів позивачем не був врахований до зазначеного стажу.
Не погодившись з зарахованим стажем, який враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пунктом 4 частини 5 статті 126 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402).
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 5 статті 142 Закону №1402 визначено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ст. 137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XI «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент перебування позивача на посаді судді (обрання Верховною Радою України на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області), було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, крім іншого, календарного періоду проходження строкової військової служби.
Невключення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи позивача на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області є неправомірним.
Таким чином до стажу, який враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати періоди:
з 01.11.1977 - 12.11.1979 роки - строкова служба в Радянській Армії - 2 роки 12 днів;
з 01.08.1993 по 20.09.2021 - суддя Веселівського районного суду Запорізької області - 28 років 1 місяць 20 днів, тобто повних 30 років.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 137 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 05.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (діяла з 10.02.1993 до 05.07.2001 при обранні суддів на посаду вперше) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Проте, позивачем не заявлено вимоги щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді дворічного періоду стажу його роботи до обрання на посаду судді вперше, а суд не вбачає правових підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що у вимозі позивача про «визнання протиправним рішення відповідача», слід відмовити, оскільки позивач не надав доказів існування такого рішення. Відповідач також не підтвердив, що таке рішення приймалось.
Крім того, суд зазначає, що в даному випадку між сторонами відсутній спір щодо періоду роботи позивача на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області.
Також до компетенції адміністративного суду не входить питання визнання за особою права.
Отже, належним способом захисту права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді лише періоду його роботи на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області, та не зарахування до такого стажу періоду проходження строкової військової служби, зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, з дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці - 21.09.2021.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.
З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 382 КАС України.
Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.
Щодо клопотання позивача про звернення судового рішення до негайного виконання суд зазначає, що в силу приписів ст. 371 КАС України рішення у даній справі не належить до переліку рішень, які виконуються негайно, а тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані статтею 139 КАС України.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді лише періоду його роботи на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області з 01.08.1993 по 20.09.2021 та неврахування до такого стажу періоду проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 01.11.1977 по 12.11.1979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській Армії з 01.11.1977 по 12.11.1979 - 2 роки 12 днів, з дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці - 21.09.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.
У задоволенні клопотання про звернення рішення суду до негайного виконання - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.06.2022.
Суддя Р.В. Кисіль