09 червня 2022 року м. Ужгород№ 260/725/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Державної прикордонної служби України, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДМС у Закарпатській області №128 від 09 серпня 2021 року щодо заборони громадянину Угорщини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 стать-чоловіча, місце проживання Угорщина, паспортний документи громадянина Угорщини серії НОМЕР_2 , в'їзд в Україну строком на гри роки з 08.09.2021 по 08.08.2024; 2) стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_2 (паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 , виданий 03.01.2017) майнову шкоду у розмірі 146400,00 гривень; 3) стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_2 (паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 , виданий 03.01.2017) моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням ГУ ДМС у Закарпатській області від 09.08.2021 №128 громадянину Угорщини ОСОБА_3 було заборонено в'їзд на територію України терміном на 3 роки у зв'язку з несплатою адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказані рішення вважає протиправними, оскільки на час прийняття такого накладений на нього штраф у розмірі 340,00 грн. вже був сплачений. Більше того, при першій можливості, а саме: 08 листопада 2021 року, ним було сплачено також й іншу частину пені за таким рішенням органу патрульної поліції. При цьому вважає протиправним стягнення штрафу в подвійній сумі, оскільки у разі несвоєчасної сплати такого органи Державної виконавчої служби України вправі стягнути з правопорушника пеню шляхом відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що він не володіє українською мовою, а при накладенні на нього адміністративного стягнення посадові особи Національної поліції перекладачем його не забезпечили. Заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій відповідачів він був позбавлений засобів на достойне існування, а його матеріальний стан значно погіршився.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 до участі в справі в якості співвідповідача залучено військову частину НОМЕР_1 .
05 квітня 2022 року представник Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області подав до суду відзив на позов, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Повідомив, що за результатами розгляду звернення Управління патрульної поліції в Закарпатській області від 16.07.2021 встановлено, що громадянин Угорщини ОСОБА_4 , перебуваючи на території України 24.04.2021 вчинив адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який станом на 09 серпня 2021 року сплачено не було. Вказана обставина згідно з чинним законодавством є підставою для заборони іноземцю в'їзду в Україну.
11 квітня 2022 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому з доводами відповідачів 1, 2 не погоджується. Так, зазначає, що відповідачами не було надано належних доказів накладення на ОСОБА_5 штрафу у сумі 680,00 грн. та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції в Закарпатській області, що свідчить про порушення процедури прийняття оскарженого рішення. Повторно наголошує на тому, що сума штрафу у розмірі 340,00 грн. була сплачена позивачем 14 червня 2021 року.
11 травня 2022 року представник Адміністрації Державної прикордонної служби України надіслав на електронну пошту суду відзив на позовну заяву б/н від 10.05.2022, в яких заявлені позовні вимоги не визнає. Зокрема, зазначає, що 13 вересня 2021 року у пункті пропуску «Чоп (Тиса)» уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянином Угорщини ОСОБА_4 на підставі рішення органу Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну. При цьому приймаючи таке рішення, посадова особа Державної прикордонної служби України діяла у повній відповідності до встановленого законодавством порядку.
12 травня 2022 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позов №91-11327/0/6-22-Вих від 06.05.2022, в якому звернуто увагу суду на те, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається Державною міграційною службою України та її територіальними органами за наявності підстав, передбачених в ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Таке рішення надсилається до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України. Так, 09 серпня 2021 року на адресу такого центру надійшло доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про заборону в'їзду в Україну громадянину Угорщини ОСОБА_6 зв'язку з чим така інформація була внесена до бази даних Державної прикордонної служби України. Отже дії уповноваженої особи органу Державної прикордонної служби України 13 вересня 2022 року щодо відмови у перетині ОСОБА_3 кордону є правомірними.
23 травня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву №14-22-вих від 21.05.2022, відповідно до змісту якого вважає правомірними дії посадової особи 94 прикордонного закону щодо відмови ОСОБА_3 у в'їзді в Україну з огляду на наявну в оперативній базі даних системи «Гарт-1/П» інформації про тимчасове обмеження у праві в'їзду в Україну. У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідач 3 відзив на позову у встановлений строк не подав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Угорщини.
24 квітня 2021 року на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, №4112496 Кравченка Габора притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за порушення п. 15.9.в Правил дорожнього руху (арк. спр. 15).
При цьому, як вбачається з тексту постанови, ОСОБА_1 повідомлено про те, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання такої органами державної виконавчої служби буде стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу у сумі 680,00 грн.
19 липня 2021 року Управління патрульної поліції в Закарпатській області (далі - УПП в Закарпатській області) скерувало до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі - ГУ ДМС України у Закарпатській області) обґрунтоване звернення про прийняття рішення щодо заборони в'їзду на територію України терміном на три роки, в тому числі, щодо ОСОБА_1 (арк. спр. 78).
До такого долучено відомість щодо особи, стосовно якої пропонується прийняти рішення, суми накладеного штрафу (680,00 грн.) та реквізитів постанови про накладення адміністративного стягнення (арк. спр. 79).
За результатами розгляду вказаного обґрунтованого звернення ГУ ДМС України в Закарпатській області прийнято рішення №128, яким громадянину Угорщини ОСОБА_7 заборонено в'їзд в Україну строком на 3 роки з 09.08.2021 по 08.08.2024 (арк. спр. 18).
Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДМС України в Закарпатській області Кравченко Габор звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи питання з приводу спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України регламентує Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон).
Спірні правовідносини виникли з приводу заборони громадянину Угорщини ОСОБА_7 в'їзду в Україну у зв'язку з невиконанням постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну врегульовані положеннями ст. 13 Закону.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Саме вказаною законодавчою нормою керувалося ГУ ДМС в Закарпатській області при прийнятті оскарженого рішення.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, регламентує Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно пп. «г» п. 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.
П. 5 Інструкції передбачено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:
а) громадянство (підданство);
б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);
в) дата народження (день, місяць, рік);
г) стать;
ґ) місце проживання;
д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;
е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну;
є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Відповідно до п. 6 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що законодавством передбачений обов'язок органів Державної міграційної служби України приймати рішення про заборону в'їзду в Україну особі у разі надходження від уповноваженого органу обґрунтованого звернення із зазначенням підстав, передбачених в абз. 2, 3 та 7 ч. 1 ст. 13 Закону. Жодних підстав щодо відмови у прийнятті такого рішення у разі дотримання уповноваженим органом порядку звернення норми Інструкції не передбачають.
Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 19 липня 2021 року до ГУ ДМС України у Закарпатській області від Управління патрульної поліції в Закарпатській області надійшло в порядку, передбаченому п. 5 Інструкції, обґрунтоване звернення про прийняття рішення щодо заборони в'їзду на територію України терміном на три роки щодо ОСОБА_1 , аргументоване наявністю підстав, передбачених абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону.
З огляду на що суд вважає, що після надходження такого звернення в ГУ ДМС України в Закарпатській області виник обов'язок прийняти стосовно ОСОБА_1 рішення про заборону в'їзду в Україну.
Протиправність оскарженого в даній адміністративній справі рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області позивач обґрунтовує тим, що станом на день прийняття такого штраф у розмірі 340,00 грн. вже був ним сплаченим, отже обставини, що відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону, зумовлювали заборону в'їзду ОСОБА_7 в Україну фактично відпали. Окрім того, зазначає, що решта суми могла бути стягнута виключно на підставі звернення до органу Державної виконавчої служби. Більше того, залишок штрафу у розмірі 340,00 грн. був сплачений позивачем у добровільному порядку 08 листопада 2021 року.
Однак суд вважає помилковими такі мотиви позивача, оскільки вони жодним чином не впливають на обов'язок територіального органу Державної міграційної служби України прийняти рішення про заборону в'їзду в Україну особи, щодо якої від уповноваженого органу надійшло обґрунтоване звернення. З цього приводу суд зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачений обов'язок органу Державної міграційної служби України перевіряти стан сплати особами накладних на них адміністративних стягнень при прийнятті рішення про заборону в'їзду в Україну.
На думку суду, вказані доводи мали б значення у разі оскарження позивачем дій (рішення) УПП в Закарпатській області щодо звернення до ГУ ДМС України в Закарпатській області з таким поданням. Проте таке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Окрім того, позивач також не оскаржує бездіяльність уповноважених органів щодо не скасування рішення про заборону в'їзду в Україну у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його прийняття.
Суд розглядає правомірність оскарженого рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області та наявність підставі для його скасування на момент прийняття такого.
За результатами розгляду даної справи судом було встановлено, що оскаржене рішення прийнято уповноваженим на те органом за наявності законодавчо встановлених повноважень та підстав, а тому на момент його прийняття було правомірним та скасуванню не підлягає.
Отже, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до принципу диспозитивності у адміністративному судочинстві, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).
В свою чергу суд не може в межах розгляду даної адміністративної справи зобов'язувати відповідачів скасувати рішення про заборону ОСОБА_7 в'їзду в Україну з огляду на сплату останнім накладеного на нього адміністративного стягнення, оскільки вказане питання відноситься до дискреційних повноважень уповноважених органів, що приймаються ними у встановленому порядку за наслідками розгляду необхідних доказів, які свідчать про усунення обставин, що зумовили його прийняття.
Таким чином, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ГУ ДМС України в Закарпатській області матеріальної та моральної шкоди суд зазначає, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи протиправність рішення про заборону в'їзду в Україну не знайшла свого підтвердження. Разом з тим, з суб'єкта владних повноважень підлягає стягненню заподіяна особі шкода тільки у разі, якщо за наслідками розгляду адміністративної справи встановлено, що така була спричинена рішенням, діями або бездіяльністю такого суб'єкта владних повноважень.
Тому з урахуванням відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 2 моральної та матеріальної шкоди також не підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення такої шкоди з інших відповідачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми випливає, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень в межах публічно-правових відносин; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, а вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, а також в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2020 року у справі №260/152/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В межах даного адміністративного спору позивач не оскаржує протиправність рішень, дій чи бездіяльності Державної міграційної служби України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Державної прикордонної служби України або ж Військової частини НОМЕР_1 . Предметом оскарження є виключно рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
З огляду на вищенаведене підстав для стягнення в межах даної адміністративної справи з відповідачів 1, 3, 4 та 5 моральної та матеріалом шкоди у Закарпатського окружного адміністративного суду нема, оскільки вказане питання повинно досліджуватися в порядку цивільного судочинства або шляхом звернення з новим адміністративним позовом, предметом оскарження в якому будуть певні рішення, дії або бездіяльність таких суб'єктів владних повноважень.
Отже, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 37809328), Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Грибоєдова, буд. 12а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 37809328), Управління патрульної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. О. Кошового, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006, код ЄДРПОУ - 40108913), Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 00034039), Військової частини НОМЕР_1 (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, 55а, код ЄДРПОУ - 14321707) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін