09 червня 2022 рокум. Ужгород№ 260/7874/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мацола Аліни Володимирівни до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов, -
20 грудня 2021 до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Мацоли Аліни Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Поперечна, № 2, код ЄДРПОУ 34460960), яким просить: "1. Поновити строк на оскарження постанови від 05.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження від № 61169086; 2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрковської Т.І., щодо винесення постанови від 05.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження від № 61169086; 2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. щодо винесення постанови від 22.11.2021 р., ВП 61169086 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн., Постанови про арешт коштів боржника від 22.11.2021 року ВП 61169086, Постанови про арешт майна боржника від 22.11.2021 року ВП 61169086; 3. Скасувати: постанову від 05.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження від № 61169086; постанову від 22.11.2021 р., ВП 61169086 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2021 року ВП 61169086; постанову про арешт майна боржника від 22.11.2021 року ВП 61169086".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року було постановлено витребувати від Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належним чином завірені копії виконавчого провадження № 61169086, для приєднання до матеріалів справи, а також докази надіслання, отримання позивачем оскаржуваної постанови та всіх наявних у вказаному виконавчому провадженні доказів листування з позивачем.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Заявлені вимоги позивач аргументує тим, що на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 61169086 з примусового виконання постанови № 50752867 від 31 січня 2020 року про стягнення з позивача виконавчого збору. В межах вказаного виконавчого провадження 22 листопада 2021 року відповідачем було прийнято постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника. Позивач вважає, що діями виконавця порушені норми Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідачем було протиправно відкрите виконавче провадження № 61169086 з примусового виконання постанови 50752867 від 31 січня 2020 року про стягнення з позивача виконавчого збору, у зв'язку із тим, що за одним і тим самим виконавчим листом різними виконавцями (державним і приватним) фактично двічі стягується з позивача виконавчий збір. Стверджує, що стягнення виконавчого збору після сплати основної винагороди приватного виконавця призведе до подвійної оплати коштів за примусове виконання одного судового рішення.
До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначив, що постановою від 05 лютого 2020 року було відкрите виконавче провадження № 61169086 з примусового виконання постанови № 50752867 від 31 січня 2020 року про стягнення з позивача виконавчого збору. Відповідач вказує, що постанова № 50752867 від 31 січня 2020 року про стягнення з позивача виконавчого збору є виконавчим документом, яка не скасована в судовому порядку та підлягає примусовому виконанню. У зв'язку із чим, в межах вказаного виконавчого провадження № 61169086, з метою його виконання були прийняті спірні постанови.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
09 червня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача, відповідно до якої представник просить розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними матеріалами у справі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 160).
Судом вживалися заходи направлення відповідачу повістки про виклик в судове засідання призначене на 09 червня 2022 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 19 травня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 144).
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2015 року № 309/3125/15-ц (2/309/1389/15), зокрема було стягнуто із ОСОБА_1 на користь TOB "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 148 від 11 квітня 2007 року у розмірі 231303,05 грн, а саме: за кредитом 196557,10 грн, по відсотках - 13264,51 грн, по комісії - 3254,60 грн, пеня за рік -18226,84 грн, та судові витрати в сумі 2313,03 грн (а.с. 149).
На підставі вказаного рішення суду Хустським районним судом було видано виконавчий лист № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року.
06 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Хустського районного управління юстиції було відкрито провадження № 50752867 з примусового виконавчого листа № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданого Хустським районним судом про стягнення ОСОБА_1 на користь TOB "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 148 від 11 квітня 2007 року у розмірі 231303,05 грн, а саме: за кредитом 196557,10 грн, по відсотках - 13264,51 грн, по комісії - 3254,60 грн, пеня за рік -18226,84 грн, та судові витрати в сумі 2313,03 грн (а.с. 151).
Постановою державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) від 31 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 50752867 було стягнуто із ОСОБА_1 виконавчий збір розмірі 24430,60 грн (а.с. 158).
Постановою державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) від 31 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 50752867 було повернуто виконавчий документ - виконавчий лист № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданий Хустським районним судом стягувачу у виконавчому провадженні № 52465303 на підставі статті 37 частини 1 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документу (а.с. 159).
Судом встановлено, постановою від 05 лютого 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61169086 з примусового виконання постанови № 50752867 від 31 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору (а.с. 11).
22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. було прийнято постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн (а.с. 12).
22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. було прийнято постанову про арешт коштів боржника (а.с. 13).
22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. було прийнято постанову про арешт майна боржника (а.с. 14).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з вказаного боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, що фактично призводить до створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зокрема, відповідно до статті 27 частин 1, 2, 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до статті 27 частин 5, 6 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Суд зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Матеріалами справи стверджується, що у зв'язку із надходженням заяви стягувача на підставі статті 37 частини 1 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Водночас, 05 лютого 2020 року державний виконавець виніс постанову ВП № 61169086 про відкриття виконавчого провадження, що стосується стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в сумі 24430,60 грн.
Разом з тим, у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. перебувало на виконанні виконавче провадження № 62383539 з виконання виконавчого листа від № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданого Хустським районним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь TOB "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 148 від 11 квітня 2007 року у розмірі 231303,05 грн, а саме: за кредитом 196557,10 грн, по відсотках - 13264,51 грн, по комісії - 3254,60 грн, пеня за рік - 18226,84 грн, та судові витрати в сумі 2313,03 грн.
Як вбачається із довідки виданої приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А., 06 січня 2021 року виконавче провадження № 62383539 було завершено на підставі статті 37 частини 1 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження", сума коштів основної винагороди (виконавчого збору) боржником ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі, а саме в сумі 22236,43 грн (а.с. 150).
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що вжиті приватним виконавцем дії призвели до стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року.
Так, з аналізу вищенаведених норм цього Закону вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
В основу заявленого позову позивачем покладені твердження про безпідставне (подвійне) стягнення державним виконавцем виконавчого збору, який вже стягнутий приватним виконавцем, що входить в предмет доказування в рамках цього спору.
Відповідно до статті 27 частини 8 Закону України № 1404-VIII під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Виходячи із логічного тлумачення цих норм слідує, що виконавчий збір стягується лише один раз і не залежить від того, якими визначеними законом органами та особами здійснюється (продовжується) примусове виконання судових рішень (зокрема, державним чи приватним виконавцем). Вказані норми мають своєю метою унеможливити подвійне стягнення вказаних коштів з боржника.
Згідно із статті 31 Закону України № 1404-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.
За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.
Солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди.
З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затв. постановою КМ України № 643 від 08.09.2016р., приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Статтею 45 частинами 1-3 Закону України № 1404-VIII передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
З огляду на викладене, виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є одною й тою ж сумою коштів, що стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 відсотків), тобто коштами виконавчого провадження. При цьому, з урахуванням приписів статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця; подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.
Судом встановлено, що фактичне виконання виконавчого листа № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданого Хустським районним судом було здійснене приватним виконавцем Виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. у виконавчому провадженні № 62383539 та в межах якого позивачем було сплачений виконавчий збір з виконання вказаного виконавчого листа.
А тому, наявні обставини, за яких наявна у позивача заборгованість по сплаті виконавчого збору, свідчить про подвійне стягнення з нього виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданого Хустським районним судом.
Чинним законодавством України не передбачено стягнення подвійної суми виконавчого збору та подвійна відповідальність одного й того ж виду заборонена.
Вказане дає підстави стверджувати, що існуванням оскаржуваної постанови - створені умови для стягнення із ОСОБА_1 , подвійної суми виконавчого збору з виконання виконавчого листа № 309/3125/15 від 25 листопада 2015 року виданого Хустським районним судом.
За таких умов спірна постанова ВП № 61169086 від 05 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в користь держави не ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження - 05 лютого 2020 року відповідач діяв правомірно, оскільки судом встановлено, що тільки 06 січня 2021 року позивачем було здійснено оплату виконавчого збору за вказаним виконавчим листом (а.с. 150) у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови від 05 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61169086.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність, тобто надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Так, принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Разом з тим, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до статті 5 частин 1 та 4 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Статтею 2 частиною 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 9 частинам 1, 2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі наведеної правової норми вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права Позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Статтею 245 частиною 2 пунктом 10 КАС України передбачено, що суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, слугувала постанова державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) від 31 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 50752867, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 24430,60 грн (а.с. 158).
Водночас, виходячи з вищевикладених обставин справи, правового регулювання та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18, та беручи до уваги те, що судом встановлено протиправність стягнутого виконавчого збору у розмірі 24430,60 грн, керуючись статтею 9 частиною 2 КАС України, з метою ефективного захисту позивача та відновлення його порушеного прав в межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) від 31 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 50752867, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 24430,60 грн.
За змістом статті 3 частини 1 пункту 5 Закону № 1404-VIII, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, є окремим виконавчим документом.
Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, а постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, має наслідком стягнення з боржника вже визначеної суми.
22 листопада 2021 року відповідачем винесено постанову у ВП № 61169086 про арешт коштів боржника, в якій, керуючись статтею 56 Закону про арешт коштів боржника, державний виконавець постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення в розмірі 22599,60 грн (а.с. 13).
22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. було прийнято постанову у ВП № 61169086 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн (а.с. 12).
22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. було прийнято постанову про арешт майна боржника у ВП № 61169086 (а.с. 14).
Суд вказує на наявність підстав для та скасування зазначених постанов, як таких, що винесені на виконання протиправної постанови державного виконавця постанови ВП № 61169086 від 05 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови від 22 листопада 2021 року, ВП 61169086 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн., Постанови про арешт коштів боржника від 22 листопада 2021 року ВП 61169086, Постанови про арешт майна боржника від 22 листопада 2021 року ВП 61169086, позаяк станом на момент вчинення таких дій постанова про № 61169086 від 05 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження була чинною, не була оскаржена чи скасована.
За наведених обставин, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позову.
Положеннями статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, дослідивши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного адміністративний позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Поперечна, № 2, код ЄДРПОУ 34460960) про визнання протиправними дії та скасування постанов - задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 31 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 50752867 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчий збір розмірі 24430,60 грн.
Скасувати постанову державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61169086 про відкриття виконавчого провадження.
Скасувати постанову головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. від 22 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № 61169086 про арешт коштів боржника.
Скасувати постанову головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. від 22 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № 61169086 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 22599,60 грн.
Скасувати постанову головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горват Ю.А. від 22 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № 61169086 про арешт майна боржника.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко