про залучення співвідповідача
10 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/3795/22
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Житомирській області) по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 31 січня 2022 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, та зобов'язання провести такі нарахування і виплату виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн, а станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.
Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України), та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
01 червня 2022 року до суду прибув представник відповідача, позивач та третя особа до суду не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання позивача про здійснення розгляду справи за її відсутності. Третя особа причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 9 цієї правової норми, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
09 червня 2022 року позивач подала заяву про зміну предмета позову та залучення до участі у справі як співвідповідача Державну судову адміністрацію України. Зазначена заява обґрунтована тим, що за наслідками ознайомлення з відзивом ДСА України, який надійшов до суду 01 червня 2022 року, позивач уважає за необхідне додатково заявити вимоги про визнання протиправними дії ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Житомирській області в повному обсязі бюджетних асигнувань для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2022 року, виходячи із встановленого станом на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн та 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, та зобов'язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2022 року, нарахованої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2270 гривні, а з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.
За результатами вивчення матеріалів справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, Верховний Суд сформував висновки, що мають значення для розгляду процесуального питання про суб'єктний склад відповідачів у цій справі (постанова від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21). Зміст висновків полягає у наступному:
виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач).
У цьому зв'язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача (ТУ ДСА), а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
Із наданого ТУ ДСА України в Житомирській області кошторису встановлено, що в спірний період із січня 2021 року по січень 2022 року розмір суддівської винагороди позивача обчислено виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням величини прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Як убачається з відзивів на позов, наданих ТУ ДСА в Житомирській області та ДСА України та доказів наданих на виконання ухвали суду від 08 лютого 2022 року, станом на 01 січня 2021 та 2022 року загальна сума видатків на виплату суддівської винагороди, що затверджена головним розпорядником бюджетних коштів (ДСА України) для ТУ ДСА в Житомирській області не давала змогу здійснення видатків на виплату суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн та 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.
Відповідно, ТУ ДСА в Житомирській області, як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені йому для цього бюджетні асигнування головним розпорядником.
У такому випадку, із урахуванням заяви позивач, процитованих висновків Верховного Суду у справах № 400/2031/21 і № 360/503/21 та доказів поданих на виконання ухвали, суд приходить висновку про наявність підстав для залучення Державної судової адміністрації України як співвідповідача.
Керуючись статтями 44, 47, 48, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти до розгляду позовні вимоги з урахуванням зміни.
Заяву ОСОБА_1 про залучення співвідповідача задовольнити.
Залучити до участі у справі як співвідповідача Держану судову адміністрацію України.
Установити Державній судовій адміністрації України 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.
Установити позивачу 3-денний строк з дня отримання відзиву Державної судової адміністрації України для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.
Установити Державній судовій адміністрації України 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України.
Призначити наступне судове засідання на 06 липня 2022 року об 10:00 год. в приміщенні Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17, зал №1, з повідомленням про судове засідання сторін.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис