Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 червня 2022 року Справа№200/12818/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальчицької сільської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кальчицької сільської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що позивач 01.07.2021 звернувся до Кальчицької сільської ради Донецької області із заявою та пакетом документів для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського (Нікольського) району Донецької області з орієнтиром кадастрового номеру 1421784400:04:000:1613. 05.08.2021 позивачу зателефонували із сільської ради та повідомили, що 29.07.2021 відбулась чергова одинадцята сесія сільської ради, на якій, проект рішення по його заяві прийнятий не був. До сесії сільської ради його не запрошували, про день та місце проведення не повідомляли, рішення про відмову не направляли. 03.09.2021 позивач звернувся із запитом на отримання публічної інформації, згодом від відповідача за №02-25/1852 від 13.09.2021 надійшов лист відповідь з наступними копіями документів: протоколу 11 сесії від 29.07.2021; заяви позивача та доданих документів щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Папаценко І.Х.; протоколу засідання профільної постійної комісії сільської ради, на якому розглядалась заява позивача щодо включення до порядку денного 11 сесії. Позивач зазначив, відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питання регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, житлово-комунальної власності, транспорту та зв'язку від 28.07.2021 проект рішення “Про надання дозволу Папаценко І.Х.” був прийнятий одноголосно і рекомендовано винести його на розгляд сесії. Але відповідно до протоколу пленарного засідання від 29.07.2021 проект рішення щодо надання дозволу Папаценку І.Х. на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області - підтриманий не був. Вважає дії відповідача, щодо безпідставної відмови у неприйнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також відсутності можливості бути присутнім, приймати участь в обговоренні, давати пояснення висловлювати свою позицію, - на засіданні постійної комісії 28.07.2021 та на пленарному засіданні 29.07.2021 - протиправними.
Відповідач на позовну заяву ОСОБА_1 надав відзив. В якому зазначив, що 01.07.2021 до Кальчицької сільської ради надійшла заява із доданим до неї пакетом документів від позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області. За результатом розгляду заяви, спеціалістом сільської ради було розроблено проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Цей проект був розглянутий на черговому засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, житлово-комунальної власності та зв'язку. Надано висновок до проекту та прийнято рішення постійної комісії про винесення проекту рішення на розгляд сесії сільської ради, розглянувши можливість надання запитуваної земельної ділянки в оренду. Проект рішення “Про надання дозволу Папаценку І.Х.” було включено до порядку денного одинадцятої сесії Кальчицької сільської ради VII скликання, яка відбулась 29.07.2021. Результат голосування: проти - 13 голосів, утрималось - 3 голоси, відповідно проект рішення не прийнято. Про результати розгляду заяви заявника Папаценко І.Х. було повідомлено, примірники відповідних документів надано. 13.09.2021 на запит позивача Папаценко І.Х. були надані копії документів протоколу 11 сесії. Додатково відповідач зазначив, що згідно Регламенту Кальчицької сільської ради, затвердженого рішенням від 18.11.2020 №VII/01-08, засідання ради, постійних комісій ради є відкритими і гласними. На засіданнях ради можуть бути присутні громадяни за попереднім записом. Заявки на запис подаються до закінчення робочого дня, що передує пленарному засіданню ради. Присутність фізичної особи на засіданні постійної комісії та пленарному засіданні сесії є можливим, але не обов'язковим. Заявки від позивача на попередній запис, щодо присутності на пленарному засіданні сільської ради не надходило, водночас і заперечень йому щодо присутності не надавалось. Відповідач вважає, що Кальчицька сільська рада, при розгляді заяви позивача, діяла в межах повноважень, визначених ЗУ “Про місцеве самоврядування”. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви Папаценко І.Х.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні та витребувано у Кальчицької сільської ради Донецької області відзив на позовну заяву та обґрунтовані пояснення щодо запрошення Папаценко І.Х. на засідання постійної комісії від 28.07.2021 та на пленарне засідання від 29.07.2021 щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 відкладено розгляд справи до 23.02.2022 та витребувано у Кальчицької сільської ради наступні документи: відзив на позовну заяву; обґрунтовані пояснення щодо запрошення Папаценко І.Х. на засідання постійної комісії від 28.07.2021 та на пленарне засідання від 29.07.2021 щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки; копію протоколу 11 сесії від 29.07.2021; копію заяви ОСОБА_1 та доданих документів щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Папаценко Іваном Христофоровичем; копію протоколу засідання профільної постійної комісії сільської ради, на якому розглядалась заява Папаценко Івана Христофоровича щодо включення до порядку денного 11 сесії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022 року.
15.03.2022 справу відкладено до 10.06.2022.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Управлінням персоналу штабу військової частини А 2393 - є учасником бойових дій.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою від 01.07.2021 звернувся до Кальчицького сільського голови Рибкіній Н.А., з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського (Нікольського) району Донецької області надавши викопіювання з Публічної кадастрової карти України на території Нікольського району Донецької області Малоянисольська сільська рада (Кальчицької ОТГ) з орієнтиром земельної ділянки з кадастровим номером 1421784400:04:000:1613. Додавши до заяви наступні копії документів: паспорту та коду Папаценка І.Х.; посвідчення учасника бойових дій, довідку від 11.12.2017 №812 видану командиром військової частини НОМЕР_3 , про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
28.07.2021 постійною комісією з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, житлово-комунальної власності, транспорту та зв'язку Кальчицької сільської ради наданий висновок до проекту рішення одинадцятої сесії VII скликання з питання “Про надання дозволу Папаценку І.Х.”, відповідно до вищезазначеного висновку комісія вирішила:
- винести запропонований проект рішення на розгляд сесії сільської ради, розглянувши можливість надання вищезазначеної земельної ділянки в оренду;
- доручити голові постійної комісії Мануілову С. виступити з повідомленням з цього питання на сесії сільської ради.
Проголосували “за” - 6, “проти” - 0, “утримались” - 0.
Лист погодження до проекту рішення Кальчицької сільської ради “Про надання дозволу ” був підготовлений начальником відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Кальчицької сільської ради Дранною Надією, головою постійної комісії Мануіловим Сергієм, секретарем сільської ради Сагіровою Альоною.
Відповідно до протоколу одинадцятої сесії сільської ради VII скликання Кальчицької сільської ради проведеної 29.07.2021, присутніх депутатів з 22 були 16, розгляд проекту рішення “Про надання дозволу Папаценку І.Х.” в порядку денному був за №103 доповідач по даному рішенні була начальник Відділу земельних відносин архітектури та містобудування Кальчицької сільської ради Дранная Н.П.
Рішення “Про надання дозволу Папаценку І.Х.” - прийняте не було, голосували “За” - 0, “Проти” - 13, “Утрималось” - 3.
03.09.2021 позивач звернувся до Кальчицького сільського голови із заявою, в якому просив надати інформацію та документи: копію протоколу 11 сесії від 29.07.2021; копію його заяви та доданих до неї документів; копію протоколу засідання профільної постійної комісії сільської ради.
13.09.2021 відповідач на звернення Папаценко І.Х. надав копії витребуваних документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів законодавства порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого “земельного” питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Як було зазначено раніше, частина 6 статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність.
Статтею 118 ЗК України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що питання про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою має бути вирішено виключено на пленарному засіданні міської ради за наявності підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.
Судом встановлено, що за заявою Папаценка І.Х. від 01.07.2021 Кальчицькою сільською радою не було прийнято відповідне рішення згідно з вимогами статті 118 ЗК України.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого “земельного” питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За таких обставин рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.
При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За своїм змістом дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може, має право, за власної ініціативи, дбає, забезпечує, веде діяльність, встановлює, визначає, на свій розсуд. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного кодексу України передбачений порядок прийняття про погодження дозволу надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що Кальчицька сільська рада має виключну компетенцію у прийнятті рішення по вказаному питанню. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень сільської ради.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених порушень, допущених відповідачем при прийнятті рішення засідання чергової одинадцятої сесії Кальчицької сільської ради від 29.07.2021 (пункт 103), виключної компетенції відповідача у прийнятті рішення з питання передачі у власність земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає зобов'язати Кальчицьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки розміром 2,0000 га із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського (Нікольського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову, 21.09.2021 сплачена квитанція за судовий збір у сумі 908,00грн. Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 (87515, Донецька область, Маріупольський район, с. Республіка, вул. Шкільна, буд. 12, РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Кальчицької сільської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 04340721; Донецька область, Маріупольський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, буд. 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Кальчицької сільської ради Донецької області по безпідставній відмові в прийнятті рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського (Нікольського) району Донецької області з орієнтиром кадастрового номеру 1421784400:04:000:1613.
Зобов'язати Кальчицьку сільську раду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки розміром 2,0000 га із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Кальчицької сільської ради Маріупольського (Нікольського) району Донецької області з орієнтиром кадастрового номеру 1421784400:04:000:1613, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Кальчицької сільської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 04340721; Донецька область, Маріупольський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, буд. 2) на користь ОСОБА_1 (87515, Донецька область, Маріупольський район, с. Республіка, вул. Шкільна, буд. 12, РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 гривень.
Повний текст рішення складено та підписано відповідно до приписів ст.243 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Голошивець