10 червня 2022 року м. Київ
Справа № 372/1180/21
Провадження: № 22-ц/824/2150/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Борисової О.В., Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кравченка М.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач, Банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 09.06.2015 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. Банксвої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.Відповідачка при укладанні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак, відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. За таких обставин банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2015 року, яка станом на 21.03.2021 року складала 10 800,06 грн., з яких: 8083,41 грн - тіло кредиту, 2716,65 грн - відсотки за користування кредитом.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов'язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Відповідач, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а тому, відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, Умовах та правилах, які знаходяться у відкритому доступі, не свідчить про не укладеність договору кредиту. Окрім того, банком в обґрунтування позовних вимог надані належні та допустимі докази, в тому числі, розрахунок заборгованості, в якому зазначені відсотки, пеня та інші суми згідно кредитного договору. Суд першої інстанції, не погоджуючись із розрахунком заборгованості, повинен був надати свій розрахунок.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, вказала що підписана нею анкета-заява не містить погодження нарахування відсотків за кредитним договором. Інші надані банком документи, зокрема, Тарифи та Умови та правила не містять її підпису.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше став розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При розгляді справи районним судом були встановлені наступні обставини.
09.06.2015 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.14).
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 21.03.2021 року заборгованість відповідачки перед банком за кредитним договором № б/н від 09.06.2015 року складає 10 800,06 грн, з яких: 8 083,41 грн - тіло кредиту, 2 716,65 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 6-11).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Умови та Правила надання банківських послуг не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки вони відповідачкою не підписані, а в анкеті-заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.06.2015 року відповідачка, підписавши анкету-заяву, підтвердила свою згоду на те, що підписана неюзаява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження своїх вимог банкдо матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 09.06.2015 року станом на 21.03.2021, копію анкети - заяви, а також виписку із карткового рахунку відповідачки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 та ч.1 ст. 1048 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Застосування конструкції договору приєднання та його умови, у переважній більшості випадків, розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції вірно виходив із того, що до даних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті банка, неодноразово ним змінювались в період - з часу виникнення спірних правовідносин червень 2015 року до моменту звернення до суду із цим позовом (квітень 2021 року) , тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Також, суд першої інстанції вірно виходив з того, що анкета-заява від 09.06.2015 року не містить відомостей про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, пені, а доданий до позову витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідачки, що у свою чергу свідчить про відсутність згоди між сторонами щодо істотних умов договору, зокрема, розміру процентів, та неможливість застосування вказаного банком у розрахунку заборгованості розміру процентів за користування коштами.
Проценти за користування коштами можуть бути визначені, як за домовленістю сторін у договорі, так і встановлені законом. Підставами позову в даній справі банк зазначив саме стягнення процентів, визначених договором, що не знайшло свого підтвердження. Водночас, вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, банкомне заявлялося.
Як вище вказувалося, в матеріалах справи наявна анкета-заява, на підставі якої відповідачка отримала грошові кошти, і яка не містить відомостей про розмір процентів за користування грошовими коштами, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про їх розмір, що у свою чергу свідчить про безпідставність застосування банком у розрахунку процентів за користування коштами.
За таких обставин, з огляду на відсутність домовленості між сторонами щодо умов та розміру сплати процентів, вимоги банку в цій частині не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Такі висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Що стосується позовних вимог про стягнення тіла кредиту, слід відмітити наступне.
Установлено, що відповідачка користувалась отриманими від позивача коштами і здійснювалаперіодичне погашення цих сум.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами (т. а.с. 6-11, 66-76).
При цьому, з наданого банком розрахунку заборгованості, який кореспондується із випискою по картковому рахунку відповідачки, убачається, що банком за період з 31.07.2015 року по 01.03.2021 року за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення кредиту, було списано 13 589,12 грн відсотків за використання кредитного ліміту за різними відсотковими ставками, зокрема, 2,9 % 3,4 %, 3,5 %, 3,6 %, а також 150 грн пені.
З огляду на те, що анкета-заява від 09.06.2015 року не містить визначення домовленості сторін про умови кредитування, зокрема, сплату відсотків та порядок їх списання, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачку ОСОБА_1 обов'язку по сплаті заборгованості за тілом кредиту, оскільки суми надходжень, які були сплачені нею на погашення кредиту, і, які банком були безпідставно розподілені на погашення відсотків та пені, перевищують розмір тіла кредиту, заявленого банком до стягнення.
Отже, вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягнення з відповідачки на користь банку тіла кредиту, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості, з урахуванням встановлених обставин, не підтверджує факту існування у відповідачки заборгованості перед банком.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, а тому апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд
Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О.В. Борисова
Б.Б. Левенець