Справа № 755/283/20 Головуючий у І інстанції Яровенко Н.О.
Провадження №22-ц/824/4815/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
08 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за заявою боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна про визнання виконавчого документа,що не підлягає виконанню,
у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська А.М., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 21 грудня 2020 року задоволено позов про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 263489,95 гри., 3% річних у розмірі 4098,97 гри. та інфляційні витрати в розмірі 1449,85 гри., а всього 269038,77 гри. та судового збору у розмірі 2690,38 грн.
На виконання вказаного судового рішення боржником було здійснено платежі на користь ОСОБА_2 через АТ КБ«ПРИВАТБАНК» на загальну суму 276 165,84 грн.
Всупереч цьому, ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_1 всі належні йому за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року по справі № 755/283/20 грошові кошти, 23.06.2021 отримав виконавчий лист по даній справі та звернувся за його примусовим виконанням до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
ОСОБА_1 намагався врегулювати це питання з державним виконавцем, однак таке звернення залишилося без задоволення, тому заявник змушений звернутися до суду з даною заявою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановлени по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та винести нове судове рішення, яким визнати виконавчий документ, а саме виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 23.06.2021 року по справі №755/283/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.
Зокрема, зазначив, що розглядаючи справу у відсутність представника заявника - адвоката Орлова О.Є., яким заздалегідь була подана заява про відкладення розгляду справу із зазначенням поважних причин такої відсутності, суд першої інстанції, в порушення положень процесуального законодавства, позбавив заявника можливості взяті участь у розгляді справи, подати докази та навести міркування з приводу заяви.
Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав відповідної правової оцінки доказам, поданим заявником, які підтверджують погашення ним заборгованості на користь ОСОБА_2 відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року по справі №755/283/20.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Орлов О.Є. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, про задоволення заяви.
Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Єзерська А.М. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу у відсутності заінтересованих осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 755/283/20 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 263 489, 95 грн., 3% річних у розмірі 4 098.97 грн. та інфляційні витрати в розмірі 1 449, 85 грн., а всього 269 038, 77 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 2690 грн. 38 коп.
18.02.2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року залишено без змін.
23 червня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/283/20 на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
22 липня 2021 року державним виконавцем Булаєнко А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65998520 з примусового виконання виконавчого листа № 755/283/20, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23 червня 2021 року. (т. 2 а.с. 34)
Звертаючись із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 зазначав про добровільне повне виконання ним рішення суду від 21 грудня 2020 року до відкриття виконавчого провадження.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно:
- з моменту набрання рішенням суду законної сили;
- до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Стаття 18 Цивільного процесуального кодексу України встановлює обов'язковість судових рішень, а саме судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року по справі № 755/283/20 ОСОБА_1 було здійснено декілька платежів на користь ОСОБА_2 через АТ КБ «ПриватБанк», а саме:
1. 17.02.2021 року - сума 1005,03 грн.;
2. 17.02.2021 року - сума 10 050,25 грн.;
3. 18.02.2021 року - сума 30 150,75 грн.;
4. 18.02.2021 року - сума 40201,01 грн.;
5. 18.02.2021 року - сума 50251,26 грн.;
6. 19.02.2021 - сума 38291, 46 грн.;
7. 19.02.2021 - сума 45226, 13 грн.;
8. 19.02.2021 - сума 55276, 38 грн.;
9. 23.02.2021 - сума 2713, 57 грн.
Всього на загальну суму 273 165,84 грн., що підтверджується доданими до заяви квитанціями (т. 2 а.с. 19-27), в призначенні платежу, зокрема, зазначено: переказ власних коштів в рахунок виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/283/20.
Крім цього, на підтвердження отримання (зняття) вищезазначених грошових коштів ОСОБА_2 заявником було надано суду належним чином завірені копії довідок від 31.08.2021 року про видачу готівкових коштів виданих АТ КБ «ПриватБанк»:
- за 17.02.2021 року на суму 11 055,28 грн.;
- за 18.02.2021 року на суму 120 603,02 грн.;
- за 19.02.2021 року на суму 138 793,97 грн.;
- за 23.02.2021 року на суму 2713,57 грн.
Всього на загальну суму 273 165,84 грн.
З наведеного слідує, що зобов'язання ОСОБА_1 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року по справі № 755/283/20 припинено з 23.02.2021 року у зв'язку із його добровільним виконанням боржником.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_2 в період з 17 лютого 2021 року по 23 лютого 2021 року повернув ОСОБА_1 отримані від останнього грошові кошти на загальну суму 271 800, 00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, в яких призначення платежу вказано: «Перевод личных средств. Ошибочно перечисленные средства».
Однак, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.
Так, з наданих ОСОБА_2 квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що останнім було здійснено переказ особистих коштів на рахунок одержувача ОСОБА_1 , зокрема:
- 17.02.2021 року на суму 11 000,00 грн.;
- 18.02.2021 року на суму 30 000,00 грн.;
- 18.02.2021 року на суму 40 000,00 грн.;
- 19.02.2021 року на суму 50 000,00 грн.;
- 19.02.2021 року на суму 55 000,00 грн.;
- 19.02.2021 року на суму 45 000,00 грн.;
- 19.02.2021 року на суму 38100,00 грн.;
23.02.2021 року на суму 2 700,00 грн.
Всього на суму 271 800, 00 грн.
В призначенні платежу на квитанціях зазначено: «Переказ особистих коштів. Помилково перераховані кошти.»
Із зазначеного можна зробити висновок, що в період з 17 по 23 лютого ОСОБА_2 , як розпорядник власних коштів, особисто здійснив переказ грошових коштів з власного рахунку на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 271 800,00 грн.
Зазначені обставини не спростовують факту виконання ОСОБА_1 в добровільному порядку рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 , які були останнім отримані, що підтверджується відповідними довідками про видачу готівкових коштів виданих АТ КБ «ПриватБанк».
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, знайшли своє підтвердження.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, постановлена судом без повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - скасувати.
Визнати виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 23.06.2021 року по справі №755/283/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 263 489, 95 грн., 3% річних у розмірі 4 098,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1449,85 грн., а всього 269 038, 77 грн. та судового збору в розмірі 2690,38 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 10 червня 2022 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.