КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
02 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019000000001156 - виконувача обов'язків прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного, обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_7 горовеча, в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру (в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України) та скасовано повідомлення про підозру від 09.09.2019 р., складене і вручене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 ом стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р.
Зобов'язано компетентну (уповноважену) посадову особу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р. вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції виконувач обов'язків прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного, обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру від 09.09.2019 ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12019000000001156 за ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 неодноразово перевірялась судом у ході проведення досудового розслідування, зокрема і під час обрання відносно останнього запобіжного заходу.
Апелянт вважає скаргу адвоката ОСОБА_6 необґрунтованою та такою, що має на меті затягування стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Стороною захисту неодноразово оскаржувалось повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні та у всіх випадках такого оскарження слідчими суддями прийняті рішення щодо її обґрунтованості, зокрема у справах: № 757/10124/21 -к від 13.05.2020, № 757/9170/21-к від 25.02.2021, № 757/55620/20-к від 15.12.2020, №757/55153/20-к від 11.12.2020, № 757/55134/20-к від 30.03.2021.
Підстави та обґрунтування сторони захисту з яких на їх думку необхідно скасувати повідомлення про підозру є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження. Всі вказані доводи апелянт вважає, що спростовані наданими до суду матеріалами стороною обвинувачення.
Повідомлення про підозру складено та підписано належними процесуальними особами за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 276 КПК України).
Зміст підозри містить усі відомості та відповідає вимогам встановленим ст. 277 КПК України.
Вручення письмового повідомлення про підозру відбулося у відповідності до вимог ст. 278 КПК України у передбачений спосіб для вручення письмових повідомлень. Правоохоронним органом вжито всіх передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення письмового повідомлення про підозру - відправлено поштовим відправленням з описом вкладення на останню відому адресу підозрюваного, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 135 КПК України.
Окрім цього, судом безпідставно не взято до уваги аргументи сторони обвинувачення щодо питання можливості оскарження повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні, а саме згідно з пунктом 4 параграфу 2 Прикінцевих положень розділу 4 Закону України від 03.10.2017 № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» положення пункту 10 частини першої статті 303 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до пункту 7 параграфу 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16.03.2018 року.
З огляду на викладене, слідчий суддя уповноважений розглянути скаргу на повідомлення слідчого, прокурора про підозру у кримінальних провадженнях, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію вказаних вище змін, тобто з 16 березня 2018 року. Отже, повідомлення про підозру, оголошене у кримінальному провадженні, відомості про злочин в якому внесено до ЄРДР до вказаного строку, оскарженню в порядку пункту 10 частини першої статті 303 КПК України не підлягає.
У матеріалах, наданих суду та доданої до заперечень копії повідомлення ОСОБА_8 про підозру із чітким зазначенням номеру кримінального провадження у якому останньому здійснено повідомлення про підозру, а саме у кримінальному провадженні № 42015000000002145 від 05.10.2015.
Більш того, слідчим суддею прийняте рішення, щодо виключення відомостей з ЄРДР, тим самим вийшла за межі можливого оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора в підтримку апеляційної скарги, який просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею суду першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
З наданих до апеляційного суду матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру, складене і вручене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р.
В обґрунтування скарги скаржник зазначив, про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри та відсутність доказів підтвердження причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого злочину.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року задоволено вказану скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 та скасовано повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При постановленні слідчим суддею було враховано, що відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Порядок вручення письмового повідомлення про підозру визначено ст. 278 КПК України і воно здійснюється у день його складання слідчим або прокурором.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Як було встановлено під час розгляду справи слідчим суддею суду першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, органом досудового розслідування вищезазначених вимог закону щодо змісту підозри та наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, тобто дотримання стандарту достатніх підстав (доказів) дотримано не було.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Під час розгляду скарги слідчим суддею було встановлено, що в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12019000000001156 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 09.09.2019 р.
ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 Кодексу: повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 276 КПК України чітко та вичерпно визначено випадки повідомлення про підозру, яке обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Чинний КПК України оперує поняттям «обґрунтована підозра», однак не надає його визначення.
Зважаючи на те, що кримінальне процесуальне законодавство України та принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9, ч. 2 ст. 8 КПК України), у питанні визначення що являє собою обґрунтована підозра варто звертатися саме до неї.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі, досліджуючи матеріали, додані стороною захисту та стороною обвинувачення, слідчим суддею встановлено, що згідно оскаржуваного повідомлення стосовно ОСОБА_8 останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 т. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, з суб'єктивної сторони характеризуються прямим умислом. Натомість у тексті оскаржуваного повідомлення про підозру від 09.09.2019 р. ОСОБА_8 щодо наявності умислу в останнього на вчинення інкримінованого діяння існує виключно твердження сторони обвинувачення, що на початку 2011 р., більш точні дата та час стороною обвинувачення не встановлені, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Смарт Менеджер», та, будучи службовою особою, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив розпочати злочинну діяльність, пов'язану із заволодінням чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме: заволодіння коштами Державної адміністрації залізничного транспортну України (ДАЗТУ), на початку 2011 р., більш точна дата та час стороною обвинувачення не встановлені, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, запропонував невстановленим особам ДАЗТУ заволодіти коштами Державної адміністрації залізничного транспортну, які виділялись для утримання її апарату, зокрема, інформаційно-іміджевої підтримки. Керуючись корисливим мотивом, та, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, невстановлені особи ДАЗТУ погодились на пропозицію ОСОБА_8 і надали йому згоду на прийняття активної участі у вчиненні особливо тяжкого злочину. Згідно із розробленим планом, який був погоджений учасниками групи, для отримання єдиного протиправного результату, необхідно було створити умови для закупівлі послуг інформаційно-іміджевої підтримки діяльності залізничного транспорту при наявності спеціального підрозділу в структурі ДАЗТ - Прес-центру, розробити техніко-економічне обґрунтування необхідності закупівлі послуг інформаційно-іміджевої підтримки, визначити їх вартість, створити видимість конкуретності при виборі постачальника послуг за рахунок подання документів для участі у конкурсі підконтрольних суб'єктів господарювання, забезпечити перемоги ТОВ «Смарт Менеджер» при укладенні договорів про надання послуг інформаційно-іміджевої підтримки діяльності залізничного транспорту та подальше безперешкодне підписання актів виконаних робіт, якість та повнота яких не буде відповідати вимогам укладених договорів в частині їх виконання та, як наслідок, перерахування коштів на рахунки вказаного товариства. Зазначене твердження сторони обвинувачення, зважаючи на всі викладені у їх сукупності в оскаржуваному повідомленні слідчого ОСОБА_11 , на переконання слідчого судді ґрунтується на суб'єктивних припущеннях, оскільки не підкріплене конкретними доказами у даному кримінальному провадженні, на що вказує сам текст оскаржуваного повідомлення, що, у свою чергу, дозволяє слідчому судді зробити висновок про відсутність підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, викладене в оскаржуваному повідомленні про підозру, обґрунтованим.
Так, в ході розслідування даного провадження серед іншого досліджуються обставини, за яких ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «Смарт Менеджер», у період з 2011 по 2013 рр., зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою із невстановленими службовими особами Державної адміністрації залізничного транспорту України при виконанні умов договорів про надання послуг, укладених Державною адміністрацією залізничного транспорту України з ТОВ «Смарт Менеджер» від 12.08.2011 р. № ЦН-343/11, від 07.02.2012 р. № ЦН-73/12, від 28.03.2012 р. № ЦН-239/12, від 16.01.2013 р. № ЦН-64/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-264/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-265/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-263/13, від 29.04.2013 р. № ЦЕ-266/13, вчинив заволодіння коштами Державної адміністрації залізничного транспорту України в загальній сумі 5 816 979,75 грн, що є особливо великим розміром.
Згідно заперечень прокурора ОСОБА_5 на скаргу адвоката ОСОБА_6 підозра ОСОБА_13 обґрунтовується: довідкою участі спеціалістів у перевірці окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України від 06.02.2017 р., висновком експерта від 21.08.2019 р. № 13-2/55 за результатами судово-економічної експертизи, висновком експерта від 26.09.2019 р. № 17-3/1495 за результатами почеркознавчої експертизи, показами свідків.
Між тим висновок експерта від 26.09.2019 р. № 17-3/1495 за результатами почеркознавчої експертизи підтверджує виконання ОСОБА_8 підписів від імені ОСОБА_8 . Згідно висновку експерта від 21.08.2019 р. № 13-2/55 за результатами судово-економічної експертизи висновок меморандуму (акту) від 22.03.2018 р. за результатами позапланової аудиторської перевірки філії «Центр сервісного забезпечення АТ «Укрзалізниця» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. в частині виконання умов договорів № ЦН-343/11 від 12.08.2011 р., № ЦН-73/12 від 07.02.2012 р., № ЦН-239/12 від 28.03.2012 р., № ЦН-264/13 від 29.04.2013 р., № ЦН-265/13 від 29.04.2013 р., № ЦН-64/13 від 16.01.2013 р., № ЦН-263/13 від 29.04.2013 р., № ЦН-266/13 від 29.04.2013 р., укладених Державною адміністрацією залізничного транспорту України з ТОВ «Смарт Менеджер», про закупівлю (надання) послуг інформаційно-іміджевої підтримки діяльності Укрзалізниці у засобах масової інформації документально підтверджується в частині надання послуг на загальну суму 20 894 249,75 грн з урахуванням ПДВ; в частині здійснення оплати за надані послуги на загальну суму 20 727 999,75 грн з урахуванням ПДВ. Згідно пункту 2 цього ж висновку питання «чи підтверджується висновок, меморандуму (акту) від 22.03.2018 р. за результатами позапланової аудиторської перевірки філії «Центр сервісного забезпечення АТ «Укрзалізниця» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. в частині фактичного ненадання послуг з розміщення статтей та інформаційних матеріалів в друкованих ЗМІ на загальну суму 6 480 081,75 грн» виходить за межі компетенції експерта-економіста і не може буди вирішено. Довідка від 06.02.2017 р. сама по собі на переконання слідчого судді не підтверджує факт заволодіння ОСОБА_8 коштами Державної адміністрації залізничного транспорту України при виконанні умов договорів про надання послуг, укладених із Державною адміністрацією залізничного транспорту України від 12.08.2011 р. № ЦН-343/11, від 07.02.2012 р. № ЦН-73/12, від 28.03.2012 р. № ЦН-239/12, від 16.01.2013 р. № ЦН-64/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-264/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-265/13, від 29.04.2013 р. № ЦН-263/13, від 29.04.2013 р. № ЦЕ-266/13; також зазначена довідка не є а ні актом фінансового звіту, ані актом перевірки державних закупівель, а ні актом інспектування (ревізії).
Крім того згідно висновку експерта судово-економічної експертизи № 4526/4527-19 від 10.02.2020 р. документально підтверджується надання ТОВ «Смарт Менеджер» послуг згідно укладених договорів послуг щодо інформаційно-іміджевої підтримки протягом 2011-2014 років для Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) на всю договірну суму; згідно акту Державної аудиторської служби України ревізії фінансово-господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2016 р. № 05-21/134 від 15.11.2016 р. порушень законодавства щодо стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, у тому числі із ТОВ «Смарт Менеджер», правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стану претензійно-позовної роботи не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для скасування повідомлення про підозру від 09.09.2019 р., складене і вручене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р.
Також звернув увагу на те, що слідчий суддя не надає оцінки доводам адвоката про необхідність оцінки усіх доказів з точки зору їх належності, допустимості і повноти, зокрема показів свідків та відкидає як такі, що виходять за межі наданих слідчому судді повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 17, 91 КПК України, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
У ст. 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину.
Також колегія суддів бере до уваги висновки викладені впостанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 серпня 2020 року в справі N 200/13490/15, де зазначається, що повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування (постанова), що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву "Повідомлення про підозру" та складається з статей: "Випадки повідомлення про підозру" (стаття 276); "Зміст письмового повідомлення про підозру" (стаття 277); "Вручення письмового повідомлення про підозру" (стаття 278); "Зміна повідомлення про підозру" (стаття 279).
В постанові від 25.11.2020 року в справі № 627/927/19 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276-278 КПК України, дає підстави для висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань.
Визначення змісту поняття "підозра" обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ "підозра" є частиною більш широкого поняття "обвинувачення", яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Кримінальний процесуальний кодекс України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)" тощо.
Повідомлення про підозру, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)".
Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Стандарт "достатніх підстав (доказів) для підозри" є нижчим ніж стандарт "обґрунтованої підозри". Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
Слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Фактичною підставою для повідомлення про підозру є безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.
Для повідомлення особі про підозру, виходячи з принципу презумпції невинуватості, необхідна наявність такої системи доказів, яка виключала б будь-які сумніви щодо того, що: 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.
Водночас, слідчий суддя дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, матеріали сторони обвинувачення, в тому числі, повідомлення про підозру, з урахуванням вищенаведеного, а також з урахуванням пояснень сторони захисту та обвинувачень під час розгляду скарги на повідомлення по суті, прийшов до висновку, що за змістом письмового повідомлення про підозру ОСОБА_8 не вбачається наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а наведені в повідомленні обставини не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими матеріалами, дані обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.
Так, згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, таких як, верховенство права, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру від 09.09.2019 р., складене і вручене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000001156 від 23.12.2019 р., є обґрунтованою та підлягала задоволенню.
При цьому колегія суддів бере до уваги те, що кримінальне провадження № 42015000000002145 від 05.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з якого виділено кримінальне провадження № 12019000000001156 від 23.12.2019 закривалося постановою слідчого від 20.07.2017 року, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Проте вказана постанова про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження була скасована постановою прокурора від 20.09.2018 року. Однак, як вбачається із зазначеної постанови про скасування постанови від 20.07.2017 вона була скасована лише з однієї підстави, а саме, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно, не здійснено всіх необхідних процесуальних дій, без зазначення яких саме процесуальних дій, без будь якого мотивування необхідності проведення процесуальних дій, тобто вона є невмотивованою.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 09.09.2021 року, є необґрунтованим та неконкретним.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування даної ухвали слідчого судді колегія судів не вбачає.
Стосовно твердження апелянта, що судом безпідставно не взято до уваги аргументи сторони обвинувачення щодо питання можливості оскарження повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні, а саме згідно з пунктом 4 параграфу 2 Прикінцевих положень розділу 4 Закону України від 03.10.2017 № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» положення пункту 10 частини першої статті 303 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до пункту 7 параграфу 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16.03.2018 року, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи кримінальне провадження № 42015000000002145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань05.10.2015 року, так і у кримінальному провадженні №12019000000001156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 23.12.2019 року.
З аналізу норм діючого кримінального процесуального законодавства України вбачається наступне.
Згідно ч.5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Згідно п. 1 параграфу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудового розслідування, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 (яка була чинна на момент повідомлення про підозру) (далі - Положення), реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Згідно п. 1 параграфу 2 Положення 1 до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (частина п'ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218 КПК України); прізвище, ім'я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво; дату затримання особи; обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 202, 492, 493, 508 КПК України); час та дату повідомлення про підозру, зміну повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279 КПК України); час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277 КПК України); юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (частина восьма статті 214 КПК України); дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 297-4 КПК України); зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 281, частина третя статті 282 КПК України); оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 КПК України); об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217 КПК України); продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294 КПК України); встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна; закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283 КПК України); інші відомості, передбачені первинними обліковими документами. Таким чином, із системного аналізу вищевказаних положень законодавства, відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР - це інформація про факти і обставини у кримінальному провадженні внесення яких до ЄРДР передбачено КПК України та Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудового розслідування.
Зокрема, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.4 ст.278 КПК України) - це стосується і повідомлення про підозру (ч.1 ст.279 КПК України).
Тобто, інформація і про повідомлення про підозру, також є відомостями про кримінальне правопорушення внесеними в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а тому, якщо зазначені відомості були внесені до ЄРДР після 15.03.2018 року, незалежно від того, існувало ЄРДР до 16.03.2018 року або ні, проте в даному випадку відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК України, було внесено 23.12.2019 за № 12019000000001156 (яке було виділено з кримінальним провадженням № 42015000000002145 від 05.10.2017).
В даному випадку, необхідно керуватись положеннями п.10 ч.1 ст.284 КПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року у даному кримінальному провадженні № 12019000000001156 в якому відомості до ЄРДР були внесені 23.12.2019 року, і це відповідатиме п.4 §2 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.
Оскільки в п.4 Прикінцевих положень вище вказаного закону йдеться не про відомості про початок досудового розслідування, або перші, початкові відомості внесенні в ЄРДР, а про відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Таким чином, головним для застосування п.10 ч.1 ст.303 КПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року є не дата, коли було розпочато досудове розслідування, а дата внесення певних відомостей по кримінальному провадженню до ЄРДР. Враховуючи те, що відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК України, було внесено 23.12.2019, тобто після введення в дію змін згідно із законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року, то у даному кримінальному провадженні необхідно застосовувати положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України в редакції вказаного Закону, який передбачає, як підставу для оскарження повідомлення про підозру.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній ухвалі та є безумовними підставами для її скасування.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів - не знаходить.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України. Прокурором не подавалися доповнення до апеляційної скарги, а ті доводи про, які йдетьсь в апеляційній скарзі не конкретизовані та не спростовують висновків слідчого судді викладених в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу виконувача обов'язків прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного, обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №757/65164/21
провадження № 11-сс/824/1301/2022
Категорія: ст. 303 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_14 .
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1