1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
02 червня 2022 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100003091 від 07 серпня 2021 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 визначено тривалістю до 1 квітня 2022 року включно.
Не погоджуючись з таким прийнятим рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 ,подав апеляційні скарги, різні за змістом. В першій апеляційній скарзі апелянт просить замінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який. В другій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати повністю ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2022 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також апелянт просить повторно та ретельно дослідити докази, які були досліджені судом першої інстанції.
На обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.
Під час винесення судового рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінальної провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до винесення неправомірного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку та винесення нового рішення згідно вимог КПК України.
Апелянт вказує на те, що слідчий суддя порушив вимоги ч. 2 ст. 331 КПК України, а також ч. 1 ст. 183 КПК України. Під час судового засідання щодо обрання йому запобіжного заходу сторона обвинувачення так і не змогла надати будь-які докази щодо існування конкретних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Слідчий суддя проігнорував норму ч. 5 ст. 132 КПК України.
Також апелянт вказує на те, що слідчий суддя проігнорував заявлений його захисником усний відвід слідчому судді та виніс незаконне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженої ухвали слідчого судді, доводи підозрюваного та його захисника в підтримку апеляційних скарг підозрюваного, які останні підтримали з наведених в них підстав, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаних апеляційних скарг та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, перевіривши, обговоривши та обміркувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підозрюваного задоволенню не підлягають з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, Слідчим відділом Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження 12021100100003091 від 07 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.08.2021, в денний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_10 повідомив раніше знайомій ОСОБА_11 , про те, що знайомий має перерахувати йому грошові кошти та попросив ОСОБА_11 допомоги їх отримати.
В цей час у ОСОБА_11 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб. З цією метою, ОСОБА_11 , шляхом здійснення телефонного дзвінка, повідомила раніше знайомому ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 в її присутності буде знімати грошові кошти у відділенні АТ «Ощадбанк» по вул. Парково-Сирецькій, 11, у м. Києві та вона зможе телефоном повідомити про момент коли ОСОБА_10 з грошовими коштами вийде з установи банку, де їх можна буде відкрито викрасти. З метою полегшення вчинення злочину ОСОБА_5 залучив до вчинення злочину раніше знайомих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . В подальшому, ОСОБА_5 розробив злочинний план, відповідно до якого він, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_10 , прийдуть до відділення АТ «Ощадбанк» по вул. Парково-Сирецькій, у м. Києві, де будуть очікувати від ОСОБА_11 , яка перебувала поруч з ОСОБА_10 , інформацію про факт отримання потерпілим грошових коштів. Після виходу потерпілого ОСОБА_10 з установи банку ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 діючи за попередньою змово групою осіб, з метою відкритого заволодіння майном, наблизяться до потерпілого, ОСОБА_5 вихопить з його рук грошові кошти, почне тікати, в той час як ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будуть утримувати потерпілого ОСОБА_10 , чим забезпечать ОСОБА_5 можливість безперешкодно зникнути з місця події та завершити злочин, після чого розділять викрадені грошові кошти порівну між учасниками кримінального правопорушення.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, діючи по заздалегідь розробленому плану, 06.08.2021, близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_11 , перебуваючи поряд з потерпілим ОСОБА_10 , у приміщенні АТ «Ощадбанк», по вул. Парково-Сирецькій, 11, у м. Києві, шляхом здійснення телефонного дзвінка повідомила ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 отримав у банку 2566,60 доларів СІЛА, що відповідно до офіційного курсу НБ України станом на 06.08.2021 становить 69 041 (шістдесят дев'ять тисяч сорок одну) гривню 54 копійки, які поклав до власної сумки.
В свою чергу ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, за заздалегідь розробленим планом, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підійшли до будинку АДРЕСА_2 , дочекалися виходу з відділення АТ «Ощадбанк» потерпілого ОСОБА_10 та близько 14 год. 35 хв., 06.08.2021, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення майна підійшли до потерпілого ОСОБА_15 . Далі, ОСОБА_5 схопив потерпілого за одяг та наніс не менше трьох ударів кулаком у голову потерпілого, а ОСОБА_13 , перебуваючи поряд наніс не менше двох ударів кулаком у голову потерпілого від чого потерпілий ОСОБА_10 , відчув фізичний біль, тобто застосували насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, після чого ОСОБА_5 діючи умисно, повторно, зняв з плеча потерпілого ОСОБА_10 сумку з грошовими коштами в сумі 2566,60 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБ України станом на 06.08.2021 становить 69 041 (шістдесят дев'ять тисяч сорок одну) гривню 54 копійки, тобто незаконно заволодів чужим майном та почав зникати з місця події, однак впав та передав належну ОСОБА_10 сумку з грошовими коштами ОСОБА_16 . В цей час, ОСОБА_14 , діючи з спільним умислом, не реагуючи на вимоги потерпілого ОСОБА_10 припинити протиправні дії, утримував останнього, долаючи його волю до опору, позбавляючи можливості припинити протиправні дії та затримати ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , чим забезпечив останнім можливість закінчити кримінальне правопорушення та безперешкодно зникнути з місця події та розпорядитися викраденим майном.
В той же день, ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , розподілили між собою викрадені у ОСОБА_10 грошові кошти, тобто розпорядилися ними на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 69041 (шістдесят дев'ять тисяч сорок одна) гривня 54 копійки.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України.
14.09.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
18.11.2021 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 та з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до останнього.
26.11.2021 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5
23.02.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю до 1 квітня 2022 року включно.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та всупереч доводам сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkeyп. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій ч. 2 ст. 186 КК України, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена слідчим та сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання слідчого.
При цьому всупереч доводам апелянта щодо недотримання слідчим суддею вимог ст. 183 КПК України, слід зазначити наступне. Як вбачаться зі змісту оскаржуваної ухвали слідчий суддя вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував дані про особу ОСОБА_5 , який хоча і є раніше не судимим, однак на даний час має процесуальний статус обвинуваченого (підозрюваного) в рамках інших кримінальних проваджень, у яких судом (слідчим суддею) надавався дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через його переховування від суду та органів досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні грабежу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, що свідчить про певний ступінь суспільної небезпеки таких дій, а враховуючи в сукупності обставини кримінального провадження (зокрема дії ОСОБА_5 , спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду через його неодноразове неприбуття, в тому числі і в судові засідання, про проведення яких він був повідомлений належним чином), відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків, існує підвищена вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи не ізольованим від суспільства в рамках запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо деяких даних про учасників кримінального провадження, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, зауважив, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, тобто не має стабільного джерела прибутків, на переконання слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначене вказує на необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної його процесуальної поведінки.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід, слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, однак такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважав за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та відомості про його особу, в їх сукупності.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
На підставі зазначеного, слідчим суддею були враховані обставини справи в сукупності з особою підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на думку колегії суддів апеляційного суду в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Таке обмеження права ОСОБА_5 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для обрання такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що при судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому судді захисником заявлено відвід, однак він не був розглянутий, що свідчить про порушення права на суд є не обґрунтованими. Як вбачається із журналу судового засідання слідчим суддею було відмовлено у його задоволенні у зв'язку із ознаками його повторності. При цьому, як вбачається із вказаного журналу, під час розгляду клопотання по суті захисником заявлено відвід прокурору, у задоволенні якого слідчим суддею відмовлено. Після чого слідчому судді було заявлено усний відвід захисником, в задоволенні якого в судовому засіданні слідчим суддею також було відмовлено.
Із зазначеного вбачається, що стороною захисту було зловживання своїм правом на відвід з метою затягування судового розгляду, а тому на думку колегії суддів дана обставина не свідчить про порушення права на суд.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги підозрюваного з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 761/41438/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Провадження № 11сс/824/1857/2022 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК