справа №754/2429/21 Головуючий у 1 інстанції: Галась І.А.
провадження №22-ц/824/3294/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
01 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Граве Україна» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Граве Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який обгрунтовувала тим, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року у справі №758/6989/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, однак провадження закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу автомобіль марки «Chevrolet Aveo» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) отримав механічні пошкодження, а сама ОСОБА_1 - тілесні ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «LEXUS» реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» на підставі полісу №АО/4904814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів від 23.03.2020 року.
Зазначала, що звернулась до ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля та отримала страхове відшкодування.
Однак, внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м'яких тканин лівої скроневої ділянки, хлистова травма з вестібулопатією, цервікокраніалгіями, м'язово-тонічними порушеннями, П/травматична двостороння люмбоішалгія з стато-динамічними порушеннями, виражений церебрастенічний синдром.
У зв'язку із отриманням медичної допомоги від 03 до 13 квітня 2020 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» Неврологічне відділення №2, в подальшому, ОСОБА_1 була виписана на амбулаторне лікування. Згідно рекомендацій останній було рекомендовано: спостереження сімейного лікаря, невролога за місцем проживання; консультатація психолога, ортопеда-травматолога, дотримання режиму, ортопедичний режим та інше.
Згідно рекомендацій ортопеда-травматолога ОСОБА_1 для відновлення після травми потребувала оздоровчо-реабілітаційних послуг, а саме: масаж спини, масаж шийно -комірцевої зони, лікувальна фізкультура, тейпування шийно-комірцевої зони та інше.
Позивачка уклала договір надання послуг з ФОП ОСОБА_3 від 20.04.2020 року на оздоровчо-реабілітаційні послуги пройшла необхідний курс послуг на суму 33 700 грн. Зазначені кошти оплатила самостійно.
Вказувала, що страховиком, ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» в якості відшкодування шкоди завданої здоров'ю сплачено лише 3748 грн. 51 коп., щодо відшкодування інших витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за дітьми з особливими потребами відмовлено у зв'язку з тим, що ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» таких витрат не передбачає.
Також позивачкою наголошено, що остання проживає разом з доньками ОСОБА_4 , 2004 року народження та ОСОБА_5 , 2009 року народження, які є дітьми з особливими потребами, а саме є дітьми-інвалідами дитинства, внаслідок генетичного захворювання та потребують постійного догляду.
У зв'язку з госпіталізацією ОСОБА_1 не могла залишити дітей без догляду та нагляду, а відтак вимушена була укласти договір з ТОВ «Паризький дворик» про здійснення послуги з догляду за дитиною 02/04/20-1 та 02/04/20-2 від 02.04.2020 року для використання послуг няні. Вартість наданих послуг няні щодо догляду за дітьми за 10 днів, коли позивачка, як мати, перебувала на стаціонарному лікуванні, складає 32 175 грн. за одну дитину, загальна вартість за обох дітей становить 64 350 грн.
Посилаючись на викладені обставини справи, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 048 грн. 98 коп. та моральну шкоду у 100 000 грн.;
- стягнути з ПАТ Страхова компанія «ГРАВЕ Україна» на користь ОСОБА_1 , відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди життю та здоров'ю в розмірі 33 700 грн.;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі
10 000 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Граве України» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 17 100 грн.
В апеляційних скаргах ПрАТ «Граве України», які є ідентичними,з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішеннясуду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову.
Скарги обґрунтовані тим, що з урахуванням ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в будь-якому разі страховик не може здійснювати відшкодування витрат позивача, які не були понесені позивачем у відповідному закладі охорони здоров'я.
Зауважує, що жодних належних обґрунтувань, на підставі яких саме доказів виходив суд, частково задовольняючи позовні вимоги позивача до відповідача-2 судом не наведено, як і не наведено належно обґрунтованої норми Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі якої суд частково задовольнив позовні вимоги позивача до відповідчача-2.
Щодо суми страхового відшкодування, стягнутої за рішенням суду з відповідача-2 на користь позивача, то суддя не вказує, на яких засадах і що саме було враховано судом при ухваленні рішення суду, які докази були відхилені, а які прийняті до уваги, задовольняючи стягнення з відповідача- 2 саме суми у розмірі 17 000 грн.
Так, судом не наведено жодних обґрунтувань, не наведено, які саме платіжні доручення чи квитанції прийняті судом до уваги, задовольняючи частково позовні вимоги позивача до відповідача-2.
Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним, невмотивованим та необ'єктивним і судом порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового, яким позовні вимоги задовольнити.
Скаргу обґрунтовувала тим, що витрати у розмірі 33 700 грн. є витратами, пов'язаними зі шкодою завданою здоров'ю, а відтак підлягають відшкодуванню за рахунок ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна».
Решта витрат становить 70 048, 98 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 та складаються з витрат на послуги по догляду за дітьми позивача, які не можуть обійтись без стороннього догляду внаслідок наявності генетичного захворювання у зв'язку з чим дітям встановлено інвалідність, а відтак на період перебування позивача на амбулаторному лікуванні від 03 до 13 квітня 2020 року у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП травмами, її діти потребували догляду.
Необхідністю звернення до послуг няні є те, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю дітей ОСОБА_4 , 2004 року народження та ОСОБА_5 , 2009 року народження, яких виховує самостійно та які є дітьми з особливими потребами та мають інвалідність дитинства, а відтак не можуть перебувати без стороннього нагляду.
Вказує, що у зв'язку з її госпіталізацією вона була змушена укласти договір з ТОВ «Паризький дворик» про здійснення послуги з догляду за дитиною 02/04/20-1 та 02/04/20-2 від 02.04.2020 року. Вартість таких послуг складає 32 175 грн. за кожного, загальна вартість становить 64 350 грн, що підтверджується відповідними документами, а тому ці кошти є витратами по догляду, яких позивачка зазнала у зв'язку з тим, що перебувала на лікуванні.
Отже, між порушенням відповідачем ОСОБА_2 ПДР України та наслідками, які настали в результаті ДТП, а саме: вимушені дії, спрямовані на відновлення стану здоров'я та організації власного життя позивачем, існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, а відтак витрати пов'язані з отриманням послуг догляду за дітьми є вимушеними витратами, яких би позивачка не зазнавала, якби не перебувала на стаціонарному лікуванні.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди з відповідачки ОСОБА_2 , то вважає, що в цій частині судом відмовлено безпідставно, так як ці кошти є збитками позивача, які виникли внаслідок вимушеного отримання послуги щодо стороннього догляду у зв'язку зі спричиненими внаслідок ДТП травмами, а тому є додатковими витратами та в силу ст.1195 ЦК України підлягають відшкодуванню.
Зазначає, що на підтвердження надання медичних та інших послуг вона додала до матеріалів справи документи, якими підтверджується факт спричинення шкоди здоров'ю, звернення за медичною допомогою, її отримання та сплату, тобто позивачка надала суду докази, які давали змогу встановити факт надання медичних послуг на суму 33 700 грн., а відтак з рішення суду неможливо встановити причини часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ПАТ СК «ГРАВЕ Україна» коштів в розмірі 17 100 грн.
Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивачки є обгрунтованими, проте невідомо з яких підстав зменшив заявлений розмір.
В ході розгляду справи, відповідачі не спростували факту звернення та отримання позивачем медичної допомоги, існування додаткових витрат, які полягали у реабілітації після отриманих травм, а відтак враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів погашення відповідачами додаткових витрат позивачки на відновлення здоров'я, позовні вимоги в частині понесення відповідачем додаткових витрат є обгрунтованими та підлягали до задоволення.
Щодо часткового задоволення моральної шкоди, то вважає, що так як вона самостійно, без сторонньої допомоги виховує дітей з інвалідністю, а тому у зв'язку з отриманням нею травм та перебування на амбулаторному лікуванні це стало наслідком значних переживань та моральних страждань не тільки за своє життя, а в першу чергу за життя та здоров'я своїх дітей, так як діти потребують спеціалізованого догляду, який позивачка має змогу надавати, а інші особи (няня) могли не впоратись, що могло б стати причиною невідворотних наслідків, пов'язаних з життям дітей.
Крім того, внаслідок ДТП знищено автомобіль позивачки, як єдиний засіб для пересування та перевезення дітей інвалідів, у зв'язку з чим позивач отримала моральні страждання у зв'язку зі зниженням її майна, і без якого обійтись вкрай складно.
Також моральна шкода полягає у фізичному болі, який перенесла позивачка внаслідок отриманих травм та який інколи тривожить її навіть на даний час, відтак позовні вимоги в частині моральної шкоди є також обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вказує, що рішення Подільського районного суду м.Києва від 07.08.2020 року по справі №758/6989/20 носить преюдиційний характер, а відтак обставини, встановлені цим рішенням суду, не доказуються при розгляді даної справи.
Вважає, що між ДТП та її додатковими витратами існує причинно-наслідковий зв'язок, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ СК «ГРАВЕ Україна» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПАТ СК «ГРАВЕ Україна» матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю та здоров'ю у розмірі 33 700 грн та судових витрат.
Вказує, що страховик не відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування, а прийняв до уваги документально обґрунтовані витрати, пов'язані з діагностикою та лікуванням позивача, необхідність здійснення яких підтверджено документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Зазначає, що страховик прийняв рішення про виплату, яким затвердив до виплати позивачці страхову виплату в розмірі 3 570,01 грн., що складає вартість витрат потерпілої особи на придбання ліків/медикаментів та діагностики, а також моральну шкоди у розмірі 178,50 грн. (5 % від 3 570,01 грн.), що загалом до виплати позивачці склало 3 748,51 грн. Дана сума була виплачена на поточний рахунок позивачки 05.11.2020 року, що було підтверджено Страховиком наданим до суду 1-ї інстанції платіжним дорученням
№ 110598368 від 05.11.2020 року.
Щодо необґрунтованої позиції позивача, що страхових вважає, що послуги позивачці надано не в державній установі, то зазначає, що поняття закладу охорони здоров'я визначено статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», де вказано, що заклад охорони здоров'я - юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Таким чином, з урахуванням ст.24 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в будь-якому разі страховик не може здійснювати відшкодування витрат позивача, які не були понесені позивачем у відповідному закладі охорони здоров'я.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Граве Україна підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки є обґрунтованими і підлягають до задоволенню щодо стягнення з відповідача ПАТ Страхової компанії «ГРАВЕ Україна» матеріального збитку, в сукупному розмірі 17 100 гривень та моральну шкоду в розмірі з ОСОБА_2 10 000 гривень, оскільки позивачем доведено актуальність саме в цьому розмірі та частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Проте, колегія суддів повністю не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, постановою Подільського районного суду м.Києва від 07.08.2020 року у справі №758/6989/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, однак провадження закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль марки «Chevrolet Aveo» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) отримав механічні пошкодження, а сама ОСОБА_1 - тілесні ушкодження.
На підставі полісу №АО/4904814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів від 23.03.2020 року цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «LEXUS»(реєстраційний номер НОМЕР_2 ) була застрахована в ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна».
Згідно копії Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №20 3991 від 13.04.2020 року, наданою КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м'яких тканин лівої скроневої ділянки, хлистова травма з вестібулопатією, цервікокраніалгіями, м'язово-тонічними порушеннями, П/травматична двостороння люмбоішалгія з стато-динамічними порушеннями, виражений церебрастенічний синдром.
Позивачка уклала договір надання послуг з ФОП ОСОБА_3 від 20.04.2020 року на оздоровчо-реабілітаційні послуги, а саме: масаж спини, масаж шийно - комірцевої зони, лікувальна фізкультура, тейпування шийно-комірцевої зони та інше і пройшла необхідний курс послуг на суму 33 700 грн., сплата яких підтверджується платіжними дорученнями.
З копії повідомлення від 24.03.2020 року за вихідним №7295, наданим Страховиком, ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» вбачається, що в якості відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, сплачено лише 3748 грн. 51 коп., а щодо відшкодування інших витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за дітьми з особливими потребами відмовлено (повідомлення від 03.11.2020 року за вихідним №7293) у зв'язку з тим, що ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» таких витрат не передбачає.
Також позивачем наголошено, що вона проживає разом з доньками ОСОБА_4 , 2004 року народження та ОСОБА_5 , 2009 року народження, які є дітьми з особливими потребами, а саме, є дітьми-інвалідами дитинства, внаслідок генетичного захворювання та потребують постійного догляду.
За ч.1 ст.15 та п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
Відповідно до ч.1, 2 ст.1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В силу положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За п.14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Як зазначено вище, винною у ДТП євідповідачка ОСОБА_2 , що підтверджено постановою Подільського районного суду м.Києва у справі №758/6989/20.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу LEXUS RX350 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) застрахована в ПрАТ СК «ТРАВЕ Україна» напідставі полісу №АО/4904814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.03.2020.
Для відновлення здоров'я у зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_1 рекомендовано:
- спостереження сімейного лікаря, невролога за місцем проживання;
- консультація психолога, ортопеда-травматолога;
- дотримання режиму;
- ортопедичний масаж та інше.
Згідно рекомендацій ортопеда-травматолога позивач ОСОБА_1 потребувала оздоровчо-реабілітаційних послуг, а саме: масаж спини, масаж шийно-комірцевої зони, лікувальна фізкультура, тейпування шийно-комірцевої зони та інше.
Для відновлення свого стану здоров'я позивачка уклала договір надання послуг з ФОП ОСОБА_3 від 20.04.2020 року на оздоровчо-реабілітаційні послуги, зазначені послуги було надано, отримано та оплачено позивачем, що підтверджується відповідними актами та квитанцією на загальну суму 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн.
Крім того, головним аргументом відповідача ПАТ СК «ГРАВЕ Україна» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування є те, що послуги надано не в державній установі, хоча такої підстави для відмови законодавством не встановлено.
При тому, ДТП сталось 02.04.2020 року, тобто на всій території України було оголошено карантин, а місто Київ перебувало у червоній зоні, а відтак проведення реабілітаційних заходів внаслідок отриманих травм в державному закладі охорони здоров'я було неможливим, а несвоєчасно проведена реабілітація могла мати невідворотні наслідки.
Таким чином, 33 700 грн. є витратами, пов'язаними зі шкодою, завданою здоров'ю, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають відшкодуванню за рахунок ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна».
Решта витрат становить 70 048, 98 грн, які підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_2 та складаються з витрат на послуги по догляду за дітьми позивача, які не можуть обійтись без стороннього догляду внаслідок наявності генетичного захворювання, у зв'язку з чим дітям встановлено інвалідність, а відтак на період перебування позивачки на амбулаторному лікуванні від 03 до 13 квітня 2020 року у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП травмами, її діти потребували догляду.
Необхідністю звернення до послуг няні є те, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю дітей ОСОБА_4 , 2004 року народження та ОСОБА_5 , 2009 року народження, яких виховує самостійно та які є дітьми з особливими потребами і мають інвалідність дитинства, а відтак не можуть перебувати без стороннього нагляду.
У зв'язку з госпіталізацією ОСОБА_1 , остання змушена була укласти договір з ТОВ «Паризький дворик» про здійснення послуги з догляду за дитиною 02/04/20-1 та 02/04/20-2 від 02.04.2020 року. Вартість таких послуг склала 32 175 грн. за кожного і загальна вартість становить 64 350 грн), а тому ці кошти є витратами по догляду, яких позивачка зазнала у зв'язку з тим, що перебувала на лікуванні.
Отже, між порушенням відповідачкою ОСОБА_2 ПДР України та наслідками, які настали в результаті ДТП, а саме, вимушені дії спрямовані на відновлення стану здоров'я та організації власного життя позивачкою існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, а відтак витрати, пов'язані з отриманням послуг догляду за дітьми є вимушеними витратами, яких би позивачка не зазнавала, якби не перебувала на стаціонарному лікуванні.
Стаття 1195 ЦК України передбачає, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тонно.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди з відповідачки ОСОБА_2 , то в цій частині судом відмовлено безпідставно, так як ці кошти є збитками позивачки, які виникли внаслідок вимушеного отримання послуги щодо стороннього догляду у зв'язку зі спричиненими внаслідок ДТП травмами, а тому є додатковими витратами та в силу ст.1195 ЦК України підлягали відшкодуванню.
На підтвердження надання медичних та інших послуг позивач додала до матеріалів справи документи, які підтверджуються факт спричинення шкоди здоров'ю, звернення за медичною допомогою, її отримання та сплату, тобто позивачка надала суду докази, які давали змогу встановити факт надання медичних послуг на суму 33 700 грн., а відтак з рішення суду неможливо встановити причини часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача № 2 ПАТ СК «ГРАВЕ Україна» коштів в розмірі 17 100 грн.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є обгрунтованими, проте не навівши підстав зменшив заявлений розмір.
В ході розгляду справи, відповідачі не спростували факту звернення та отримання позивачкою медичної допомоги, існування додаткових витрат, які полягали у реабілітації після отриманих травм, а відтак враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів погашення відповідачами додаткових витрат позивача на відновлення здоров'я, позовні вимоги в частині понесення відповідачем додаткових витрат є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо часткового задоволення моральної шкоди, то слід зазначити, що позивачка самостійно без сторонньої допомоги виховує дітей з інвалідністю, а тому у зв'язку з отриманням нею травм та перебування на амбулаторному лікуванні стало наслідком значних переживань та моральних страждань не тільки за своє життя, а в першу чергу за життя та здоров'я своїх дітей, так як діти потребують спеціалізованого догляду, які позивачка має змогу надавати, а інші особи (няня) могли не впоратись, що могло б стати причиною невідворотних наслідків, пов'язаних з життям дітей.
Крім того, внаслідок ДТП знищено автомобіль позивачки, як єдиний засіб для пересування та перевезення дітей інвалідів, у зв'язку з чим позивачка отримала моральні страждання у зв'язку зі зниженням її майна, і без якого обійтись вкрай складно.
Також моральна шкода полягає у фізичному болі, який перенесла позивач внаслідок отриманих травм та який інколи тривожить її навіть на даний час, відтак позовні вимоги в частині моральної шкоди є також обґрунтованими та підлягають задоволенню в більшому обсязі.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної, шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи., яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
З врахуванням всіх обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що виваженою і розумною сумою на відшкодування моральної шкоди позивачці буде саме сума в 70 000 грн.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення., які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIKv UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц (провадження № 61-30575св18) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 1195 ЦК України та вказано, що «зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я., складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків;, протезування, стороннього Догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами;, спрямованими на відновлення здоров'я. Специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього Догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші витрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, то він має право вимагати і їх.
Необхідно також звернути увагу на те, що вмотивованість рішень суду необхідно розглядати як самостійну вимогу, яка не є тотожною вимогам законності й обґрунтованості.
Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під вмотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підгрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
В рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, якими мотивами керувався суд, задовольняючи позовні вимоги частково.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 048 грн. 98 коп. та відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 000 грн.
Також стягнути з ПрАТ «Граве України» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю та здоров'ю у розмірі 33 700 грн.
В решті позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Граве Україна» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 048 (сімдесят тисяч сорок вісім) грн. 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Граве України» (код ЄДРПОУ 19243047) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю та здоров'ю у розмірі 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн.
В решті позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.
Головуючий:
Судді: