Єдиний унікальний номер справи: 754/12688/21 Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.
Номер провадження: 22-ц/824/2450/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
03 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна спільним сумісним майном подружжя, -
В Деснянський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна, а саме автомобіля Toyota Highlander спільним сумісним майном подружжя, в якому просив суд встановити факт проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2012 року по 05 жовтня 2015 року.
Визнати автомобіль Toyota Highlander державний номерний знак НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Одночасно із поданням позову, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Заяву мотивував тим, що відповідачем можуть вчинятися дії щодо продажу автомобіля, тому, існує реальна загроза його відчуження, що у подальшому може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 із забороною вчиняти дії щодо його відчуження.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що на даний час не стоїть питання поділу майна подружжя. Вказала, що матеріали справи не містять підтвердження того, що у сторін спору є або може бути спільне майно.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги. в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді арешту на майно, оскільки вони є законними та відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
В ст. 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості, і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є, у тому числі, визнання рухомого майна, а саме автомобіля Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільним сумісним майном подружжя.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Деснянського районного суду міста Києва про те, що можливість подальшого відчуження відповідачем спірного автомобіля, може істотно ускладнити або ж унеможливить виконання можливого рішення суду.
З урахуванням норм процесуального законодавства, роз'яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час не стоїть питання поділу майна подружжя, а також що матеріали справи не містять підтвердження того, що у сторін спору є або може бути спільне майно, не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції, так як вказані обставини є предметом спору та мають бути з'ясовані під час розгляду справи по суті судом першої інстанції.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Деснянського районного суду міста Києвата впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд залишає ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар