Справа № 601/750/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/167/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
10 червня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження № 12021210000000236 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Кременецьким районним судом Тернопільської області розглядається кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021210000000236 від 09.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 та ч.2 ст. 355 КК України.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до двох місяців, до 07 липня 2022 р.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також матеріалів провадження, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року незаконною.
Вказує, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суперечить нормам кримінально-процесуального законодавства та є необґрунтованим.
В обґрунтування своїх доводів стверджує про порушення судом принципу презумпції невинуватості, оскільки в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, як і в підозрі та обвинуваченні стверджується про його винуватість у вчиненні злочину, що є недопустимим до ухвалення вироку суду.
Вважає, що своїм клопотанням прокурор сформував думку судді про винуватість особи, що є порушенням норм кримінального процесуального закону.
На думку апелянта, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які наведені у клопотання слідчого та у судовому рішенні, є недоведені.
Зазначає, що клопотанні прокурора, як і в судовому рішенні немає жодних доводів щодо наявності підстав не застосовувати заставу, як альтернативу тримання під варто, а також щодо інших запобіжних задодів, не пов'язанихз триманням під вартою.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вважає що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього є незаконним та необґрунтованим.
Просить скасувати оскаржувану ним ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід на тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що увалу слідчого судді він отримав лише 18 травня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу і обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави; міркування прокурора, який рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо поважності пропуску ним строку апеляційного оскарження, а тому колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин і його слід поновити.
Висновок, викладений в ухвалі Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не допустив таких порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для його скасування.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, як і для його продовження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу з зазначенням в ухвалі відповідних мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що обставини, які були враховані при обранні та, відповідно, продовжені запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 існують і по даний час.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів не є можливим, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, перешкоджання розгляду кримінального провадження в розумні строки.
За наведених обставин, доводи апелянта про недоведеність ризиків, визначених ст.177 КПК України та відсутність підстав для продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Оскільки завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не є можливим, з метою уникнення обвинуваченим суду та, враховуючи відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його заміни на більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 07 липня 2022 року.
На думку колегії суддів, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Доводи апелянта про порушення принципу презумпції невинуватості з мотивів застосування тверджень про вчинення ним злочину, на думку колегії суддів, є непереконливі.
Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року, обґрунтовуючи мотиви задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не допустив категоричних суджень щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В клопотанні прокурора, яке було предметом розгляду слідчого судді, наводяться формулювання пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, яке узгоджується з вимогами ст.291 КПК України.
З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, слідчий суддя, постановляючи ухвалу про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, правильно врахував обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, спосіб вчинення злочину обвинуваченим, який полягав у погрозі насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження і знищення його майна, та не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, що узгоджується з приписами п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Окрім того, колегія суддів вертає увагу, що ухвала слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року, яку оскаржує обвинувачений ОСОБА_7 , вже була предметом розгляду Тернопільського апеляційного суду за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 і ухвалою колегії суддів від 18 травня 2022 року залишена без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, по справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав до її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Поновити обвинуваченому ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 травня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді