Справа № 2-1171/10Головуючий у 1-й інстанції Козяр Л.В.
Провадження № 22-ц/817/451/22 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
07 червня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Міщій О. Я.,
за участі секретаря - Сович Н.А.
та сторін -представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В., представника ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" адвоката Данилевич А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-1171/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2014 року, постановлену суддею Козяр Л.В., у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління акціонерного товариства "Ощадбанк" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,
ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" звернулось в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі № 2-1171/10 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24975,88 дол США, що еквівалентно 198 835,48 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ.
Свої вимоги мотивували тим, що вони з поважних причин пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки відповідач з квітня 2011 року по березень 2014 року погасив борг частково, чим перервав строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2014 року визнано поважними причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа від 20.01.2011 року у справі № 2-1171/10.
Поновлено пропущений строк для пред'явлення до примусового виконання у ВДВС, виконавчого листа по справі № 2-1171/10 про стягнення з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь ВАТ "Ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" (правонаступником якого за правами і обов'язками є ПАТ "Державний ощадний банк України") заборгованість за кредитним договором № 68 від 07.07.2006 року в розмірі 24975,88 дол. США, що еквівалентно 198 835,48 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ судового розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Свірський Т.В. просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2014 року та прийняти нову ухвалу якою відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що при подачі заяви банк посилався на те, що пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання оскільки ОСОБА_1 в період з квітня 2011 року по березень 2014 року здійснював часткове погашення заборгованості. Однак дані твердження є не дійсними, оскільки відповідач протягом зазначеного вище періоду взагалі не здійснював жодних платежів на користь позивача у даній справі.
Представник АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" адвокат Данилевич А.Б. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В. у якому зазначила, що 28 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Гусятинського районного суду Тернопільської області про розстрочення виконання рішення суду. Ухвалою суду від 08.04.2011 року заяву останнього задоволено, розстрочено виконання судового рішення від 30.12.2010 року у справі № 2-1171/10 по березень 2014 року.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником ухвали суду про розстрочку виконання рішення суду, банк 27.03.2014 року в межах строків виконання ухвали суду звернувся до відділу ДВС Гусятинського РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак постановою державного виконавця від 07.04.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропущеним строком пред'явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи той факт, що за рішенням суду надана розстрочка, яка перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, судом першої інстанції правомірно поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
ОСОБА_1 володів інформацією про те, що стосовно нього відкрито виконавче провадження в органах ДВС, крім цього в загальному доступі є автоматизована система виконавчих проваджень та Єдиний реєстр боржників, де можна перевірити інформацію щодо перебування в органах ДВС виконавчого документа та зареєстрованого боржника в Єдиному реєстрі боржників.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Свірський Т.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.
Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" адвокат Данилевич А.Б. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В. не визнала, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 . В користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 24975,88 дол США, що еквівалентно 198 835,48 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ розгляду справи.
20 січня 2011 року Гусятинським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у даній справі.
28 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Гусятинського районного суду Тернопільської області про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08.04.2011 року заяву ОСОБА_1 задоволено, розстрочено виконання судового рішення від 30.12.2010 в цивільній справі № 2-1171/10 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з квітня 2011 року по березень 2014 року.
Згідно складеного та затвердженого ухвалою суду графіку ОСОБА_1 за період із квітня 2011 року по березень 2014 року заборгованість погасив частково.
25.02.2014 року працівниками банку було надіслано ОСОБА_1 вимогу про негайне погашення простроченої заборгованості, проте даний лист залишився без виконання.
27.03.2014 року банк звернувся до відділу ДВС Гусятинського РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак постановою державного виконавця від 07.04.2014 року відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі ст. ст. 22, 24, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з пропущеним строком пред'явлення виконавчого листа до виконання. З зв'язку з цим було подано до суду заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно до ст. 14 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У статті 1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно зі статтею 371 ЦПК України (ред. 2004 року) стягувачам, які пропустили строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (редакції чинній на момент виникнення правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом одного року.
Даною нормою передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для виконання рішень і вироків суду у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи рострочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Метою статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або не заінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 166/1472/18 (провадження № 61-15444св19).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущений та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Обов'язок пред'явити виконавчий лист до виконання в межах строків, визначених Закону України «Про виконавче провадження», покладено саме на стягувача.
Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до ухвали Гусятинського районного суду від 08 квітня 2011 року строк сплати заборгованості сплинув 31.03.2014 року, банк у свою чергу пред'явив виконавчий документ до виконання 27.03.2014 року разом із ухвалою суду від 08.04.2011 року, що підтверджується заявою за вих № 19-02/98/425.
Однак постановою державного виконавця від 07.04.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропущеним строком пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Враховуючи вищенаведена, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалою суду від 14.05.2014 року обґрунтовано визнав причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа від 20.01.2011 року поважними та поновив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Матеріалами справи доведено і не заперечувалось представником ОСОБА_1 адвокатом Свірським Т.В. в суді апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції на даний момент повністю не виконано.
В апеляційній інстанції представник банку пояснила, що державним виконавцем складено постанову від 03.11.2021 року про опис та накладення арешту на земельну ділянку площею 1,1393 га, належну ОСОБА_1 , то щоб реалізація не відбулась, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 14.05.2014 року, знаючи при цьому, що відкрито виконавче провадження.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2014 року - без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
О.Я. Міщій