Справа № 607/24282/21Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/367/22 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
08 червня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
без сторін, належним чином повідомлених про день та час розгляду справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/24282/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чубенко С.В. на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2022 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повний текст ухвали складено 31 січня 2022 року, у справі за заявою адвоката Чубенко Сніжани Василівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування, -
Адвокат Чубенко С.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_4 з 1993 року по 24 лютого 2015 року та зміну черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за нею право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому рухоме та нерухоме майно. Відповідачі є спадкоємця другої черги. Вказує, що вона є донькою ОСОБА_4 . У свідоцтві про її народження відомості про батька відсутні, так як її мати не перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 .
У 1993 році ОСОБА_4 виконуючи свої батьківські обов'язки забрав її у м. Київ, оплачував навчання, проживання, дбав про її виховання та утримання. З 2000 року вона разом з ОСОБА_4 проживали як одна сім'я, як батько та донька. Саме вона займалась його лікуванням та піклувалась про нього. ОСОБА_4 не підтримував родинних відносин із відповідачами, останні не цікавились його життям та не підтримували із ним стосунків. До моменту смерті ОСОБА_4 проживав разом із нею у квартирі у м. Києві, вони мали взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство, мали спільні доходи та витрати. Вона займалась підготовкою та організацією поховання спадкодавця.
27 січня 2022 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі видавати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до завершення розгляду справи у суді.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль марки Toyota модель Venza, 2010 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ; автомобіль марки Citroen модель Berlingo, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 ; квартиру № 3 ; нежитлові і господарські приміщення № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення в буд. АДРЕСА_4 загальною площею 35 кв.м.; житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_5 ; земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 .
Спадкова справа за № 42/2015 року відкрита у Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі. Відповідачі по справі ще до отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом активно використовують спадкове майно: ОСОБА_2 передає квартири в оренду за домовленістю з орендарями про їх продаж після отримання правовстановлюючих документів. 07 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди квартири за АДРЕСА_3 . Остання вселила невідомих людей у квартиру за АДРЕСА_2 . Автомобіль марки Citroen Berlingo проданий. Вказані обставини підтверджуються витягами з ЄРДР щодо внесення відомостей про вчинення відповідачами кримінальних правопорушень.
Вищенаведені дії відповідачів свідчать про те, що останні після отримання свідоцтв про право на спадщину, вчинять дії щодо відчуження спірного майна і виконання рішення суду буде неможливим. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом призведе до порушення права позивача, ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2022 року у задоволенні заяви адвоката Чубенко Сніжани Василівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чубенко С.В. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2022 року та прийняти нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони Першій Тернопільській державний нотаріальній конторі, адреса: вул. Коперника, 1 м. Тернопіль Тернопільська область, 46025, ідентифікаційний код: 02900587, видавати свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 42/2015) після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до завершення розгляду справи у суді
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що відповідачі у справі не цікавилися життям спадкодавця, не підтримували із ним родинних відносин, а займалися виключно собою та своїми сім'ями.
Наразі, відповідачі у справі, не маючи свідоцтва про право на спадщину за законом, розпоряджаються майном спадкодавця (здійснюють відчуження автомобіля Citroen модель Berlingo, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 - відповідна відповідь МВС від 05.11.2018р. надавалась до суду; надають в оренду квартиру АДРЕСА_3 , що не належить відповідачам - договір оренди наданий суду та здійснюють інші розпорядчі дії відносно спадкового майна).
Проте, суд першої інстанції при відмові у задоволенні заяви про забезпечення позову не врахував усіх обставин справи та наданих стороною позивача доказів.
Не погоджуюсь із висновком суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів користування та відчуження майном відповідачами, оскільки надані довідки з МВС, витяги з ЄРДР, договір оренди свідчать про розпорядження спадковим майном відповідачами, що свідчить про реалізацію не належного їм (відповідачам) майна і що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду.
Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи витягів із спадкового реєстру, доказів щодо факту видачі чи невидачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , то в судовому засіданні 31 січня 2022 року суду було повідомлено, що позивачу - ОСОБА_1 відмовлено Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою у наданні інформації про спадкову справу. При цьому у цьому ж судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі Першу Тернопільську державну нотаріальну контору, як третю особу, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідачів - що відповідно передбачає надання нею необхідних доказів та документів, що не може отримати позивачка самостійно.
Відтак, неврахування судом першої інстанції наданих позивачкою доказів та пояснень щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову призвело до ухвалення рішення, що не відповідає вимогам матеріального права та не відповідає обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чубенко С.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, проте була повідомленою про день та час розгляду справи, що підтверджується складеною секретарем судового засідання телефонограмою та направленням повідомлення на її електронну адресу. Про те, що справа перебуває на розгляді в апеляційному суді ОСОБА_1 та її адвокату Чубенко С.В. було відомо, про що свідчать їх заяви на відкладення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт, як ініціатор провадження на даній стадії повинен цікавитися ходом розгляду справи та з'являтися у судові засідання.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).
За ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст 43, 49 ЦПК України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Представник ОСОБА_2 адвокат Матвіяса А.Б. подав до суду клопотання про проведення розгляду справи буз його участі та без участі відповідача. Просив ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ОСОБА_3 адвокат Братівник І.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_3 . Проти апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. Відповідачі є спадкоємцями другої черги. ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_4 з 1993 року по 24 лютого 2015 року та змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши за нею право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги.
ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право власності на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 до завершення розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, у тому числі шляхом: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо).
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача .
В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 79 ЦПК України)
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України)
Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник посилається на те, що після смерті ОСОБА_4 у Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа. При видачі свідоцтв про право на спадщину за законом будуть порушені права позивача, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
До матеріалів позову не долучено жодних доказів, витягів із спадкового реєстру тощо, про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 у Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі. В матеріалах справи відсутність будь-які докази щодо факту видачі чи невидачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, доводи позивача про те, що відповідачі вчиняють дій щодо користування та розпорядженням спадковим майном не підтвердженні належними та достатніми доказами, а спростовуються такими доказами.
Долучені до заяви витяги з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та заяви ОСОБА_6 адресовані відповідним органам щодо вчинення кримінальних правопорушень не є належними та достатніми доказами, оскільки сам по собі факт звернення позивача до правоохоронних органів не підтверджує вказаних обставин.
У долученої до заяви першої сторінки договору оренди квартири від 07.12.2021 року укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не зазначено номер квартири по АДРЕСА_8 , яка є предметом даного договору, відсутні підписи сторін договору.
Акт щодо здійснення господарської діяльності по АДРЕСА_4 датований 30 липня 2018 року та не містить ідентифікації вказаного приміщення, хто саме здійснював таку діяльність.
Доводи про те, що автомобіль марки Citroen Berlingo був відчужений саме ОСОБА_3 не підтвердженні належними доказами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у суді існує спір щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 з 1993 року по 24 лютого 2015 року та зміни черговості одержання права на спадкування, визнання за ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги, а невжиття вказаних заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав стане неможливими матеріалами не підтверджено належними та достатніми доказами.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2022 року залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак