Справа № 463/5805/20 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/349/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
02 червня 2022 року м.Львів
Справа № 463/5805/20
Провадження № 22ц/811/23/22
Провадження №22ц/811/349/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 24 грудня 2021 року, ухвалені у м. Львові у складі судді Жовніра Г.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про виплату страхового відшкодування, -
30 червня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 16 листопада 2018 року між ним та ПрАТ «АХА Страхування» (тепер ПрАТ «Аркс») укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №336309ак8згга. Вказує, що в період дії договору - 26 серпня 2019 року сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу (автомобіля AUDI A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під його (позивача) керуванням. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 4 вересня 2019 року його ( ОСОБА_2 ) визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст.124 КпАП України. Зазначає, що у зв'язку із цим, він звертався до страховика із заявою-повідомленням про настання страхового випадку та подав необхідні документи для здійснення страхового відшкодування. Стверджує, що листом від 24 вересня 2019 року страховик відмовив йому у виплаті страхового відшкодування з мотивів, що пошкодження застрахованого автомобіля настали під час здійснення ним керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Вважає таку відмову незаконною, а зазначені у листі страховика твердження хибними та безпідставними. Вказує, що після настання ДТП, 26 серпня 2019 року працівниками патрульної поліції його скеровано до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» для огляду на стан сп'яніння. В ході огляду у нього відбиралися біологічні зразки, за результатами токсикологічного дослідження яких вмісту етанолу не було виявлено. Зазначає, що щодо нього (позивача) не складався протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України. З відповіді Управління патрульної поліції від 10 січня 2020 року вбачається, що згідно даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», 26 серпня 2019 року на час вчинення ДТП він ( ОСОБА_2 ) був тверезим. Вказує, що 26 лютого 2020 року він повторно звертався до страховика щодо розгляду питання страхового випадку. Листом від 10 березня 2020 року страховик його повідомив про розгляд його заяви в строки, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян», а листом від 24 березня 2020 року про звернення в Управління патрульної поліції для перевірки наведеної ним (позивачем) інформації. Стверджує, що 27 березня 2020 року патрульна поліція повідомила страховика про те, що на момент ДТП він (позивач) був тверезим, однак страховик виплату страхового відшкодування не здійснив. Розмір такого відшкодування визначений за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи. Просить позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» на користь ОСОБА_2 126 481, 83 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням цього суду від 24 грудня 2021 року стягнуто з відповідача в користь позивача 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення та додаткове рішення суду оскаржив відповідач. Зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що 26 серпня 2019 року мала місце ДТП за участю застрахованого автомобіля AUDI A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в період дії договору добровільного страхування, укладеного 16 листопада 2018 року за №336309ак8згга. Про ДТП страхувальник повідомив 27 серпня 2019 року, надавши відповідне повідомлення до контакт-центру страховика. З метою врегулювання страхового випадку у відповідності із положеннями закону та договору, страховиком було розпочато процедуру збору та аналізу документів. Стверджує, що в процесі цього отримано з НПП інформацію щодо обставин ДТП, в тому числі про те, що водій застрахованого автомобіля ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після цього, страховою компанією було отримано письмові пояснення від учасників подій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт перебування водія застрахованого автомобіля в стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП. Ствердили, що такий проходив огляд на місці події за допомогою приладу «Драгер», який виявив ступінь сп'яніння позивача - 1,02 проміле. На підставі наведеного, страховик дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування відповідно до п.26.12.1 договору страхування. Вказує, що позивач 24 вересня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі цього відповідач розпочав процедуру перевірки наведених страхувальником відомостей, користуючись своїм правом на відстрочення складення страхового акта аж до трьох місяців, про що повідомили страхувальника листом. Зазначає, що з отриманої від Личаківського районного суду м. Львова копії матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а саме: наявної в ній схеми ДТП від 26 серпня 2020 року встановлено, що за результатами огляду виявлено у ОСОБА_2 стан алкогольного сп'яніння (1,02 проміле). Також з КНП «Львівська лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» надійшла копія акту медичного огляду на стан сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, від 26 серпня 2019 року №293, у якому вказано, що за результатами огляду працівники медзакладу дійшли висновку, що ОСОБА_2 клінічно п'яний. В той же час, переконаний, що наданий позивачем висновок токсикологічного дослідження не може братися до уваги і є неналежним доказом, оскільки в акті огляду відсутні відомості про відібрання біологічних зразків, що суперечить положенням чинного законодавства. З врахуванням наведеного, страхувальнику направлено лист від 22 травня 2020 року з вимогою прибути до офісу ПрАТ «АРКС» для надання письмових пояснень щодо обставин пошкодження застрахованого автомобіля. Однак, позивач не з'явився, пояснень не надав, що є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбаченою п.26.13.4 договору. Посилається на те, що сума страхового відшкодування розрахована позивачем неправильно. За умовами договору визначено порядок виплати страхового відшкодування на базі неавторизованої СТО за вибором страховика, де при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі неавторизованої СТО за вибором страховика. Відповідно до рахунку на оплату СТО ТОВ «Велет Авто» від 2 вересня 2019 року вартість ремонту застрахованого транспортного засобу становить 93 375,01 грн., що не відповідає сумі, наведеній у висновку експертизи. Вважає, що така розбіжність полягає у невідповідності висновку експертизи умовам договору, включення в заміну або ремонт тих деталей та частин автомобіля, які не підлягають заміні або ремонту. В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції посилається на те, що позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, у якому відображається складність виконаної адвокатом роботи, вартість виконаних робіт та обсяг таких послуг, що суперечить ч.3 , ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 4 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Встановлено, що ОСОБА_2 26 серпня 2019 року, керуючи автомобілем марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п. 1.5, 2.3, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам механічні пошкодження із матеріальними збитками.
16 листопада 2018 року між АТ «СК «АХА Страхування» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «СК «АРКС») та ОСОБА_2 укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №336309ак8згга. На час настання ДТП діяв вказаний договір.
Відповідно до умов договору страхування страховик взяв на себе зобов'язання перед страхувальником нести витрати по відшкодуванню шкоди, завданої майну - транспортному засобу марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася з вини водія транспортного засобу в межах ліміту відповідальності (страхової суми) 630 000 грн. При цьому, умовами договору визначено за загальним правилом 0% франшизи при відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Пунктами 19.1, 19.2.2. договору передбачено, що при страхуванні страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, в тому числі «Збитки внаслідок ДТП», чим визнається будь яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.
27 серпня 2019 року, на виконання п.23.1.3 договору, позивач подав відповідачу заяву про подію та про виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Листом відповідача від 24 вересня 2019 року №2351/12цв ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку встановленням обставин керування ним застрахованим транспортним засобом у момент події в стані сп'яніння.
На підставі повторної заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 6 лютого 2020 року страховиком розпочато процедуру страхового врегулювання, та з метою отримання документів для перевірки причин та розміру збитку, усунення розбіжностей, у відповідності до п.25.4 договору, відстрочено складання страхового акта на необхідний строк, що не може перевищувати три місяці. Про вказані обставини повідомлено позивача листом від 24 березня 2020 року.
Листом від 22 травня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про встановлення суперечливості інформації про причини та обставини заявленого випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу, та з метою їх усунення запропоновано позивачу прибути до страховика для надання письмових пояснень.
Позивачем такі пояснення страховику не надавалися, жодні рішення щодо визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування відповідачем не приймалися.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договором страхування визнається письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону.
Згідно із п. 2, 3 ч.1 ст.988 цього Кодексу, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно із ст.991 ЦК України, ст.26 Закону України «Про страхування» право страховика відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування внаслідок навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку; в інших випадках передбачених законом, або договором, якщо це не суперечить закону.
Пунктом 26.12.1 договору передбачено, що не підлягають відшкодуванню збитки, які сталися під час керування транспортним засобом страхувальником або будь якою іншою особою у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних, токсичних речовин чи медичних препаратів, протипоказаних (заводом виробником або лікарем) при керуванні ТЗ, а також збитки, які сталися під час керування ТЗ особою, яка не мала посвідчення на право управління ТЗ відповідної категорії.
На підтвердження своєї позиції щодо правомірності відмови у здійсненні страхового відшкодування, відповідач посилається на акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 серпня 2019 року за №293; схему ДТП від 26 серпня 2019 року, письмові пояснення свідків, довідку Управління патрульної поліції у Львівській області №3019239504337043.
Чинні положення ст.266 КпАП України станом на 26 серпня 2019 року визначали процедуру огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, яка проводилася з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у випадку незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Сторонами чи Управлінням патрульної поліції не надано суду доказів того, що після ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, працівником поліції проводився на місці події огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
В матеріалах справи наявний акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 серпня 2019 року №293, складений під час огляду ОСОБА_2 в закладі охорони здоров'я.
Процедура огляду особи на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Відповідно до положень п.15-20 Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
У відповідності до вимог п.13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
З акту від 26 серпня 2019 року №293, вбачається, що такий складено без проведення жодних лабораторних досліджень лише за зовнішнім виглядом особи.
Належним доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння за результатами огляду такої особи в закладі охорони здоров'я, є саме висновок лікаря про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, який виданий на підставі акта медичного огляду та заключного діагнозу в ньому, котрий у свою чергу, зроблений на підставі огляду обстежуваної особи та за результатами лабораторної діагностики біологічного середовища.
Такого доказу суду не надано, що позбавило суд першої інстанції можливості на підставі акта медичного огляду прийти до висновку про перебування ОСОБА_2 на момент ДТП під час керування застрахованим транспортним засобом 26 серпня 2019 року в стані алкогольного сп'яніння.
З наданого позивачем результату токсикологічного дослідження №6186 від 27 серпня 2019 року вбачається, що за наслідками дослідження відібраного біоматеріалу у ОСОБА_2 , етанолу не виявлено.
З результату токсикологічного дослідження вбачається, що таке проводилося в межах реєстрації медичного огляду ОСОБА_2 за актом медичного огляду. Відсутність відповідних записів в акті медичного огляду не може свідчити про недопустимість вказаного доказу.
Суду надано дві довідки з однаковим номером та датою, які в графі щодо перевірки на стан сп'яніння містять протилежні відомості.
В довідці (т. 1 а.с. 49) міститься інформація про перебування на момент ДТП водія автомобіля AUDI A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння від 0,5 до 1,5 проміле.
В довідці аналогічного змісту (т.1 а.с. 53) під цим же номером і від тієї ж дати міститься інформація про перебування ОСОБА_2 в тверезому стані.
З листа Управлінням патрульної поліції м. Львова від 26 листопада 2021 року вбачається, що розбіжність інформації у вказаних довідках зумовлена тим, що на місці події працівником патрульної поліції проводився огляд водія ОСОБА_2 за допомогою спеціальних технічних засобів, за результатом чого у нього було виявлено стан сп'яніння 1,02 проміле. Однак, з вказаними результатами водій не погодився, його було скеровано для огляду в медичний заклад за наслідками якого було складено висновок токсикологічного дослідження біологічних матеріалів про відсутність етанолу в організмі ОСОБА_2 . У зв'язку із цим, до інформаційної підсистеми «ДТП» інформаційно-телекомунікаційної системи «ІПНП» було внесено зміни в графу «стан сп'яніння», де зазначено про перебування на момент ДТП ОСОБА_2 в тверезому стані. Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 не складався. Просять вважати достовірною, інформацію, внесену в довідку про ДТП в якій в графі «перевірка на стан сп'яніння» вказано - тверезий.
Суд першої інстанції мотивовано не взяв до уваги довідку Управління патрульної поліції у Львівській області за №3019239504337043 (т.1 а.с.49 ).
Встановлено, що схема ДТП складалася на місці події, куди внесено відомості про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння на підставі результатів огляду працівником поліції за допомогою спеціальних технічних засобів, з якими особа не погодилася, і які внаслідок цього не можуть використовуватися для доведеності перебування особи в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП. В матеріалах справи відсутній підтверджуючий документ огляду водія щодо стану сп'яніння на місці події.
На підставі аналізу наявних в справі доказів та встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність висновку відповідача про керування позивачем застрахованим транспортним засобом на момент ДТП в стані алкогольного сп'яніння та необґрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування; прийшов до вірного висновку про те, що ДТП є страховим випадком, у зв'язку з чим страхове відшкодування підлягає виплаті.
Встановлено, що отримавши повторну заяву позивача про здійснення страхового відшкодування, страховик скористався своїм правом на продовження строку страхового врегулювання до трьох місяців, про що повідомив страхувальника листом від 24 березня 2020 року.
З моменту подачі такої заяви і до спливу трьохмісячного строку жодного рішення за результатами страхового врегулювання страховиком прийнято не було. Після спливу цього строку, листом від 22 травня 2020 року страхувальнику запропоновано надати письмові пояснення без обмеження певним строком, після чого також не приймалося жодного рішення, в тому числі, - про відмову у виплаті страхового відшкодування через невиконання умов п.22.2.16 договору.
На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування внаслідок заподіяння шкоди застрахованому майну.
Крім того, позивачем надано суду висновок судової автотоварознавчої експертизи №2134 від 29 листопада 2019 року (т.1 а.с.31-42). Відповідно до цього висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 26 серпня 2019 року, з урахуванням результатів його обстеження 20 та 26 листопада 2019 року, в цінах на час ДТП становила 126 481,83 грн.
Згідно із ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, надані у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань у галузі іншій, ніж право.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до п. 25.12 договору сторонам надано право визначення розміру збитків при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, як шляхом складання відповідного кошторису, так і шляхом проведення автотоварознавчої експертизи.
Позивач скористався своїм правом, надав суду висновок експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність (ст.384 КК України).
На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність ОСОБА_2 розміру заподіяного йому збитку.
При постановленні додаткового рішення суд першої інстанції посилається на таке.
Відповідно до вимог ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що представником позивача до закінчення судових дебатів зроблено відповідну заяву про подання доказів щодо розміру витрат, які позивач має сплатити у зв'язку з розглядом справи адвокату. 10 грудня 2021 року такі докази подано суду.
В матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг від 29 серпня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Марусяк та партнери».
З протоколу узгодження гонорару, який є додатком №2 до договору про надання правової допомоги №60/19 від 29 серпня 2019 року, вбачається, що сторони погодили, що вартість послуг складає 30 000 грн.
Оплата таких витрат позивачем підтверджується копією прибуткового касового ордера №03/12/21_1 від 3 грудня 2021 року.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З урахуванням встановленого, беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значенням справи для сторони, враховуючи клопотання про зменшення судових витрат, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розмір заявлених представником позивача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 30 000 грн., не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною роботою у суді. Суд прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Розподіл судових витрат є обґрунтованим. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення та додаткового рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 24 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 7 червня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк