Справа № 450/2700/21 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/811/232/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
26 травня 2022 року м.Львів
Справа № 450/2700/21 Провадження № 22ц/811/232/22 Провадження №22ц/811/465/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: Харченюка І.С.
розглянув апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») - Ганущин Мирослави Володимирівни на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року; Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2022 року, постановлені у м.Пустомити у складі судді Кукси Д.А., у справі за клопотанням адвоката Лоневської Оксани Михайлівни, яка діє в інтересах заявника (стягувача) Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» про визнання та надання дозволу на виконання рішення (мирової угоди) іноземного суду на території України, -
встановив:
8 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» звернулося з цим клопотанням. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ТзОВ «Агролайф Транссервіс» та ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») уклали контракт про реалізацію (постачання) сільськогосподарської продукції №209/0001/А на суму 109 180,00 євро. Вказує, що заявник здійснив поставку товару, однак ТОВ «Агролайф Транссервіс» не здійснило оплату за вказаний товар. Враховуючи невиконання ТОВ «Агролайф Транссервіс» своїх зобов'язань за контрактом, ТОВ «Галлус» надіслало претензію №29/01/20-1 ТОВ «Агролайф Транссервіс» про сплату заборгованості від 29 січня 2020 року. У відповідь на претензію ТОВ «Агролайф Транссервіс» 4 лютого 2020 року надіслало відповідь з графіком погашення заборгованості оплати за контрактом. У зв'язку з невиконанням ТОВ «Агролайф Транссервіс» своїх зобов'язань, ТОВ «Галлус» повторно надіслало йому претензію № 08/04/20-1 про сплату заборгованості від 8 квітня 2020 року. У зв'язку з ігнорування виконання ТОВ «Агролайф Транссервіс» своїх зобов'язань за контрактом, ТОВ «Галлус» подало до угорського суду (судової палати міста Веспрем) позов про сплату купівельної ціни (стягнення заборгованості за контрактом про реалізацію продукції (постачання) сільськогосподарської продукції №209/0001/А на суму 109 180,00 євро), цивільна справа №1.G.40.030/2020. Вказує, що в процесі розгляду судової справи сторони уклали мирову угоду, якою передбачили, що з метою якнайшвидшого припинення спору, ТОВ «Агролайф Транссервіс» зобов'язується сплатити ТОВ «Галлус» взаємно узгоджену суму, яка становить загалом 109 180,00 євро та 7 500 євро, як відшкодування збитків, в порядку та на умовах, визначених мировою угодою. Дана мирова угода 22 березня 2021 року затверджена Судовою палатою міста Веспрем. Ухвала про затвердження мирової угоди вступила в законну силу 30 березня 2021 року. Відповідно до абз.2 -а п. 2 мирової угоди, сторони погодили наступне: «суму основного богу, що становить 109 180,00 євро, відповідач виплачує позивачеві 6 рівними частками, при цьому першу місячну частку відповідач має сплатити до 10 дня наступного за судовим затвердженням цієї Угоди місяця, а решту часток - до кінця кожного місяця, відповідно. Сторони домовилися про те, що якщо відповідач запізниться з виплатою будь - якої частки, то уся сума загалом стає незалежною до сплати і підлягає виконанню в примусовому порядку без будь - якого додаткового попередження». Зазначає, що ТОВ «Агролайф Транссервіс» своїх зобов'язань за мировою угодою не виконало. Враховуючи невиконання зобов'язань ТОВ «Агролайф Транссервіс» за договором поставки близько двох років, ігнорування виконання зобов'язань за мировою угодою, виникла необхідність визнання та виконання на території України в примусовому порядку мирової угоди, затвердженої ухвалою угорського суду. Просить клопотання задовольнити.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання.
Додатковим рішенням цього суду від 4 січня 2022 року частково задоволено заяву адвоката Ганущин М.В., яка діє в інтересах заявника (стягувача) ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto»), про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 450/2700/21. Стягнуто з ТзОВ «Агролайф Транссервіс» в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалу суду та додаткове рішення суду оскаржує заявник. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання, посилаючись на його доводи. Також просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному розмірі. Вважає, що з боржника на користь заявника підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 євро. Зазначає, що розмір витрат підтверджується копіями договору №04/01/21-1 про надання правової допомоги від 4 січня 2021 року, рахунку №30/11/21 від 30 листопада 2021 року, акту про надані юридичні послуги від 30 листопада 2021 року, наказу (розпорядження) АО «Мейн Бізнес Партнер» №14-К від 3 вересня 2021 року про прийняття на роботу Гунущин М.В.
ТзОВ «Агролайф Транссервіс» вважає додаткове рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Просить таке рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Посилається на те, що ухвалою суду від 29 листопада 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Лоневської О. М. , яка діяла в інтересах заявника (стягувача) Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» (Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» про визнання та надання дозволу на виконання рішення (мирової угоди) іноземного суду на території України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України вважає, що судові витрати не можуть бути покладені на боржника.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Харченюка І.С. , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус» на ухвалу Пустомитівського районного суду належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2022 року задовольнити частково, апеляційну скаргу ТзОВ «Агролайф Транссервіс» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2022 року - задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що 22 березня 2021 року Судовою палатою міста Веспрем затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс», ЄДРПОУ 37278500 та «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto» Кft (Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС», ідентифікаційний код: 19-09-500324) у цивільній справі № 1.G.40.030/2020.
Мировою угодою сторони передбачили, що з метою якнайшвидшого припинення спору, ТОВ «Агролайф Транссервіс» зобов'язується сплатити ТОВ «Галлус» взаємно узгоджену сторонами суму, яка становить загалом 109 180,00 євро та 7 500 євро, як відшкодування збитків, в порядку та на умовах, визначених мировою угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди набрала законної сили 30 березня 2021 року і відповідно до договору про правову допомогу підлягає виконанню на території України.
Відповідно до копій платіжних доручень в іноземній валюті АТ «Державний експортно - імпортний банк України» в м.Львові про виконання, а саме: від 20 квітня 2021 року №36 на суму 12 000,00 євро, від 18 червня 2021 року №37 на суму 14 000,00 євро, від 13 жовтня 2021 року №38 на суму 10 000,00 євро, від 19 жовтня 2021 року №39 на суму 20 000,00 євро, від 28 жовтня 2021 року №40 на суму 20 000 євро, від 12 листопада 2021 року №41 на суму 20 000 євро, від 15 листопада 2021 року №42 на суму 13 180,00 євро, від 15 листопада 2021 року №43 на суму 7500,00 євро, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» сплатило в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» («Gallus Baromfitenyezto es Kelteto» Кft) згідно мирової угоди кошти в розмірі 116 680,00 євро, тобто всю суму боргу.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 81 цього Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови № 12 від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» визначив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Згідно з п.5.1 Розділу «Питання визнання і виконання іноземних судових рішень в Україні» Наказу Міністерства юстиції України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264), рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності у відносинах з іноземною державною, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Відповідно до п. 5.3. Інструкції іноземне клопотання розглядається судом України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження не відоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Між Україною та Угорською Республікою укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, ратифікований Верховною Радою України 10 січня 2002 року. Положення цього Договору, які стосуються громадян Договірних Сторін стосуються також, за винятком статті 3 і тих юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін і перебувають на території цієї Договірної Сторони (п. 3 ст. 1 Договору про правову допомогу).
Відповідно до абзацу 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» норми міжнародних договорів щодо кола судових рішень у цивільних (сімейних) справах, про визнання й виконання яких можуть порушуватися клопотання в компетентних судах України, свідчать про те, що в них під рішеннями розуміються владні постанови суду або арбітражу, якими визначаються певні обов'язкові для сторін права й обов'язки. Тому ними можуть бути як рішення у вузькому розумінні цього слова, так і затверджена судом мирова угода (інший акт примирення), ухвала, постанова (у тому числі про стягнення аліментів) суду (судді) і судовий наказ.
Рішення у цивільних справах з майнових правовідносин, включаючи рішення, що підтверджують мирову угоду сторін спору, за наявності умов, визначених договором, одна Договірна Сторона визнає і виконує такі рішення судів іншої Договірної Сторони (п. а ч.1 ст. 16 Договору про правову допомогу).
Статтею 468 ЦПК України визначено перелік підстав, з яких клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється.
Відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.
На підставі аналізу наявних у справі доказів та встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТОВ «Агролайф Транссервіс» виконало мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» та «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto» Кft (Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС») у цивільній справі № 1.G.40.030/2020, затверджену ухвалою Судової палати міста Веспрем 22 березня 2021 року, в повному обсязі, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення (мирової угоди) іноземного суду на території України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням закону.
Щодо оскарження додаткового рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи частково заяву ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус» про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, що належить стягнути з боржника на користь заявника (стягувача) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволенні позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року було прийнято рішення не на користь заявника.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно перекладеної на українську мову ухвали, затвердженої ухвали Вестпремського суду від 22 березня 2021 року, сторони взаємно зафіксували, що сума відшкодування збитків, що становить 7 500 євро, (які вже сплачені ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» згідно платіжного доручення в іноземній валюті №43 від 15 листопада 2021 року) виплачується як компенсація пені, адвокатської винагороди та процесуальних зборів.
Колегія суддів вважає, що укладення договору про надання правничої допомоги, не повинно маги наслідком збагаченням за рахунок коштів іншої сторони.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі, оскільки у задоволенні клопотання ТзОВ «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення (мирової угоди) іноземного суду на території України відмовлено.
Керуючись: ст.ст.141, 367, п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391, ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус» - Ганущин Мирослави Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «ГАЛЛУС» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» задовольнити.
Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви адвоката Ганущин Мирослави Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика та Інкубатор «Галлус»(Кft «Gallus Baromfitenyezto es Kelteto»), про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 31 травня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк