Справа № 462/2064/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/421/22 Доповідач: ОСОБА_2
07 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року про застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 , та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 09 липня 2022 року включно.
Дата закінчення дії ухвали - 09 липня 2022 року.
Строк дії ухвали становить до 26 травня 2022 року включно.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що слідчим суддею не встановлено наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків.
Крім того, не враховано, що фактично з ініціативи ОСОБА_7 викликано працівників поліції на місце пригоди, він надав визнавальні показання, які відтворив на слідчому експерименті, тобто всіляко сприяв органу досудового розслідування.
Звертає увагу, що при обранні запобіжного заходу слідчим суддею не враховано особу обвинуваченого, зокрема те, що у нього на утриманні є малолітній син, який знаходиться у Республіці Польща у зв'язку з військовою агресією росії, а також те, що він раніше несудимий, має визначене місце реєстрації та постійного проживання.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу задовольнити з мотивів, викладених у ній.
Підозрюваний ОСОБА_8 доставлений у судове засідання не був, оскільки доставка вартою під час воєнного стану не здійснюється, захисник ОСОБА_6 не заперечив проти розгляду скарги у відсутності підозрюваного, оскільки така не спрямована на погіршення становища останнього.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог заперечив, зазначивши, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що призвело до загибелі людини.
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, Відділом поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022141390000294 від 11 травня 2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
11 травня 2022 року ОСОБА_7 затримано та 12 травня 2022 року його повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 3561/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».(рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства, а саме: протоколом огляду місця події від 11 травня 2022 року, протоколом затримання ОСОБА_7 , протоколами слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 .
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Наведене, а також те, що останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до десяти років, ОСОБА_7 є мешканцем іншої області, об'єктивно свідчить про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ніде не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення кримінального правопорушення з метою власного збагачення, а запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, в ході якого ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, спрямоване проти життя та здоров'я особи, під час воєнного стану, що призвело до загибелі потерпілого, при цьому наслідки у вигляді смерті людини є непоправними, то, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров'я населення, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на наведене, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні відсутні будь-які обґрунтування того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності заявлених стороною обвинувачення ризиків, адже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Наявність тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_7 має на утриманні малолітнього сина, раніше несудимий, а також має визначене місце реєстрації та постійного проживання, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Покликання апелянта на те, що ОСОБА_7 надав визнавальні показання та всіляко сприяв органу досудового розслідування не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини враховуються судом при призначенні покарання та не можуть служити підставою для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4