Справа № 446/1098/21 Головуючий у 1 інстанції: Костюк О.І.
Провадження № 22-ц/811/4688/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія: 60
02 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року, -
у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Кам'янка-Бузька державна нотаріальна контори, про визнання права власності в порядку спадкування.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що її батькам, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також та брату, ОСОБА_7 , належало по 1/3 частці в будинку АДРЕСА_1 разом з погосподарськими будівлями та спорудами, а саме: дерев'яним сараєм, спорудами № 1, К. Після смерті ОСОБА_7 , його дружина та дочки для оформлення спадкових прав не зверталися, відтак ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті свого сина, оскільки була зареєстрована та проживала з ним в будинку АДРЕСА_1 , однак спадкові права не оформила у встановленому законом порядку. Зазначає, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак 18 липня 2006 року склала заповіт, посвідчений виконкомом Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, за яким її спадкоємцем є ОСОБА_1 . Державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори видано їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 будинку АДРЕСА_1 , а в оформлені спадкових прав на 1/3 частку вищезазначеного будинку, яку ОСОБА_6 фактично прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_7 , їй відмовлено. Вважає, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї, тому, на її думку, ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 . З наведених підстав, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку в будинку АДРЕСА_1 , дерев'яного сараю (Б) та споруди № 1 та К в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фактично прийняла, але не оформила спадщину після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що після смерті її брата, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: 1/3 частку в будинку АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 . Зазначає, що його дружина, ОСОБА_2 , та дочки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися із заявами про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, у зв'язку з чим їм видано свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_2 , а спадщину на 1/3 частку в будинку АДРЕСА_1 вони не оформили, оскільки не претендували на таку.Вважає, що її мама, ОСОБА_6 , фактично прийняла спадщину на 1/3 частку в будинку АДРЕСА_1 , оскільки була зареєстрована та спільно проживала зі спадкодавцем у вищезазначеному будинку, незважаючи на те, що написала заяву про відмову від спадщини.Вказує, що вона позбавлена можливості нотаріально оформити спадщину на 1/3 частку батьківського будинку, яка належала її брату, та фактично успадкована її матір'ю, що може призвести в майбутньому до визнання спадщини відумерлою, відтак, на її думку, наявні підстави для задоволення її позовних вимог.З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання не з'явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 02 червня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 23 травня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 02 червня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матір позивачки, ОСОБА_6 , за життя відмовилася від спадщини після смерті свого сина, ОСОБА_7 , не успадкувала 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а відтак, позивачка, як спадкоємець за заповітом померлої ОСОБА_6 , не вправі спадкувати 1/3 частину житлового будинку, неуспадкованого її матір'ю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відносини спадкування врегульовано нормами Глави 84, 86 (Книги 6) ЦК України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
А відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції на підставі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є рідними братом та сестрою, в свідоцтві їх батьком записані ОСОБА_5 , а матір'ю ОСОБА_6 .
Копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Кам'янка-Бузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтверджується, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9697074 від 30.01.2006 будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної спільної часткової власності (по 1/3 кожному) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно довідки № 270, виданої 07.05.2021 Батятицьким старостинським округом Кам'янка-Бузької міської ради, ОСОБА_6 до дня смерті сина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) постійно проживала і була зареєстрована з адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно виписки з погосподарської книги № 236 виданої 13.04.2021 Батятицьким старостинським округом Кам'янка-Бузької міської ради згідно даних погосподарської книги станом на 1990 рік за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 )- голова двору (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_6 - дружина (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 - син (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_10 - мати ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори, вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району, Львівської області 18.07.2006, зареєстрованого у реєстрі за № 79, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна - гр. ОСОБА_6 , 1932 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: 2/3 (двох третіх) частин дерев'яного житлового будинку (А-1) АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 36580860 від 06.12.2012, 2/3 частки будинку, за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , підставою виникнення права власності є Свідоцтво право на спадщину/2550/20.11.2012.
Судом встановлено, що власником 1/3 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , залигився брат позивачки, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкоємці померлого ОСОБА_7 , його дружина, ОСОБА_2 та донька, ОСОБА_3 написали заяву, у якій вказали, що на частку спадкового майна, яке складається з 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 , яке залишилося після смерті ОСОБА_7 , вони не претендували та не претендують, не заперечують щодо оформлення спадкових прав на вказане майно (1/3 частки будинку АДРЕСА_1 ) за його сестрою ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка покликається на те, що частину спадщини після смерті вона прийняла, та їй видано свідоцтво про право на спадщину, однак нотаріусом не оформлено її спадкові права на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , яку її матір фактично прийняла у спадщину після смерті сина (брата позивачки).
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , відкрилася спадщина на належне йому на праві власності на день смерті майно, в тому числі і на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 .
Так як померлий ОСОБА_7 за життя не складав заповіту, то відповідно до ст. 1223 ЦК України спадкування здійснювалося за законом і спадкоємцями першої черги за законом були його дружина та донька, які звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини після померлого.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що матір померлого, ОСОБА_6 , подала в нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після її сина в користь дружини померлого ОСОБА_2 , тобто, відмовилася від спадкування після смерті сина, ОСОБА_7 , 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , не успадкувала, а відтак 1/3 частина цього будинку не може належати до спадкової маси після смерті матері позивачки, і така не може бути успадкована позивачкою .
За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 02.06.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк