Справа № 466/7041/20 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/41/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бєлопольської Ірини Романівни про виділ частки спадкодавця в спільному майні подружжя,
Позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності подружжя на 13/50 частки в будинку АДРЕСА_1 становить 1/2 частину, а саме 13/100 ідеальної частки в будинку.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_9 . Мати склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла їй. За її заявою приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_10 . Батько та мати перебували у шлюбі з 24.03.1962.
Перебуваючи у шлюбі батько придбав частину будинку АДРЕСА_1 .
22.12.1991 батько ОСОБА_10 подарував 2/10 частини вказаного будинку її сину, тобто своєму онуку ОСОБА_8 .
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації ЛМР №529 від 05.05.1998 затверджено ідеальні частки між співвласниками будинку АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_11 виділено 14/25 ідеальних частин будинку, ОСОБА_10 13/50 ідеальних частин будинку, ОСОБА_8 9/50 ідеальних частин будинку.
Після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач дізналася, що батько склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Проте, позивач стверджує, що належна її батьку частка будинку є спільним майном подружжя, а тому вважає за необхідне виділити за її померлою матір'ю 1/2 частку із 13/50 частки будинку. У зв'язку із чим звернулася до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бєлопольської Ірини Романівни про виділ частки спадкодавця в спільному майні подружжя - відмовлено.
Вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не взяв до уваги той факт, що визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, у конкретно даній ситуації це 17.03.2020. Вважає, що звертаючись до суду з позовом 14.09.2020, вона не порушила передбачений законом строк позовної давності для звернення до суду, оскільки звернулась до суду до спливу трьох років з моменту, коли дізналася про порушене право. Тому, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обгрунтовувалися позовні вимоги, і неправильно застосував положення ч. 1 ст. 261 ЦК України. Розглядаючи справу, дійшов неправильного висновку про застосування строків позовної давності, який не відповідає обставинам справи, адже строк позовної давності пропущено не було. Зазначає, що не виділення її мамою своєї частки у спільному майні подружжя не змінює правового статусу цього майна, як спільного сумісного майна подружжя, та не має наслідком відмови від права власності на свою частку у спільній сумісній власності подружжя на користь її батька, а не виділення частки у спільній сумісній власності подружжя не позбавляє позивача права спадкування за заповітом.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки не повідомили, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно з Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 24.03.1962.
ОСОБА_10 22.07.1967 придбав частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що складався в цілому з чотирьох кімнат житловою площею 69,70 кв.м та двох кухонь, що стверджується Договором купівлі-продажу , посвідченого Львівською державною нотаріальною конторою 22.07.1967 №4-3757, зареєстрованим у Львівському міському бюро технічної інвентаризації 31.10.1967 за №2151.
Відповідно до Договору дарування від 28.12.1991, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , який діяв в інтересах свого сина ОСОБА_8 , 1983 року народження, посвідченого старшим державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Мельником С.А., ОСОБА_10 подарував ОСОБА_8 2/10 частини житлового будинку разом з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
05.05.1998 Шевченківською районною адміністрацією ЛМР винесено Розпорядження №529 «Про затвердження ідеальних долей між співвласниками буд. АДРЕСА_1 », яким затверджено висновок Львівського МБТІ№3/4280 від 27.03.1998 про визначення ідеальних долей між співласниками будинку АДРЕСА_1 в таких частинах: ОСОБА_11 - 14/25 ідеальних частин в такому складі: 2-І/11,6 кв.м житлова кімната, 2-2/22,5 кв.м. житлова кімната, 2-3/11,8 кв.м. житлова кімната, 2-4/9,9 кв.м кухня, 2-5/1,3 кв.м. комора, 2-6/2,2 кв.м. ванна, 2-7/1,2 кв.м туалет; ОСОБА_10 - 13/50 ідеальних частин в такому складі: 1-2/20,3 кв.м. житлова кімната; ОСОБА_8 - 9/50 ідеальних частин в такому складі: 1-3/12,3 кв.м житлова кімната. В спільному користуванні трьох співвласників приміщення: 1/3,9 кв.м. коридор, 11/7,4 кв.м. коридор, ІІІ/3,2 кв.м. тамбур. В спільному користуванні двох співвласників ОСОБА_10 і ОСОБА_8 приміщення: І-І/12,2 кв.м кухня, 1-4/4,0 кв.м санвузол.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , що стверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 09.11.2009 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №5933.
ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено заповіт від 09.06.2003, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р., відповідно до якого все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4 .
За заявою ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито спадкову справу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 , що стверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 06.05.2020 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №295.
Після смерті ОСОБА_10 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. заведено спадкову справу №10/2020.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Згідно із ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що частка будинку АДРЕСА_1 , була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оскільки була набута ними за час шлюбу, проте позов не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.
Повністю з такими висновками суду погодитися на можна.
Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом з тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4 ст. 25 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19) зроблено висновок про те, що визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.
Таким чином, визначення частки в житловому будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя, приведе до вирішення питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення з наведених підстав.
Позивач не позбавлена права на захист своїх порушених прав шляхом подання позову про визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку спірного будинку в праві спільної сумісної власності.
Згідно із ч.1, ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, в силу положень наведеної вище статті 367 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги у випадку, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене вище в сукупності, зважаючи на те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бєлопольської Ірини Романівни про визначення частки спадкодавця в спільному майні подружжя - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:09.06.2022.
Головуючий
Судді