Справа № 452/970/17 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Провадження № 22-ц/811/3022/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:77
31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.,
секретарка: Скакун І.А.,
за участі в судовому засіданні в режимі відео конференції представниці відповідача ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - Фрейдун О.М., в залі суду позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Казана І.С. від 14 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним наказів про накладення дисциплінарного стягнення і відсторонення (усунення) від виконання обов'язків директора, -
рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року відмовлено за недоведеністю позовних вимог у позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання незаконними та скасування наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»: «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року № 3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень від 16 лютого 2017 року № 28- ВК; «Про тимчасове виконання обов'язків директора» від 16 лютого 2017 року № 29- ВК та про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року відмовлено за недоведеністю позовних вимог у позові про визнання незаконним та скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України від 9 вересня 2016 року» № 132 «Про дисциплінарну відповідальність».
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року відмовлено за недоведеністю позовних вимог у задоволенні позову про визнання недійсним запису під № 10 від 16 березня 2017 року у трудовій книжці ОСОБА_1 , а саме: «Звільнений із займаної посади, з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України. Наказ № 60-ВК від 16 березня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та про визнання діючим контракту від 27 січня 2016 року № 181 (зі змінами та доповненнями), укладеного із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» витрати, пов'язані з явкою до суду, в розмірі 2898 грн. 68 коп.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, додаткові рішення цього суду від 11 грудня 2017 року та від 26 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними і скасовано накази ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року №3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та «Про тимчасове виконання обов'язків директора» від 16 лютого 2017 року №28-ВК і №29-ВК відповідно.
Визнано недійсним запис під №10 від 16 березня 2017 року в трудовій книжці ОСОБА_1 : «Звільнений із займаної посади з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України. Наказ №60-ВК від 16 березня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Визнано діючим контракт від 27 січня 2016 року №181 (із змінами та доповненнями), укладеного із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1
Поновлено на роботі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , - на посаді директора дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Стягнуто із дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 419862,88 (чотириста дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 88 коп.) грн., 3318,55 (три тисячі триста вісімнадцять гривень 55коп.) грн. понесених витрат у зв'язку із розглядом справи та 640 (шістсот сорок) грн. сплачених судових витрат.
У частині визнання незаконним і скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 9 вересня 2016 року №132 відмовлено.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2020 року виправлено арифметичну помилку в мотивувальній та резолютивній частині рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.11.2019 року по цивільній справі №452/970/17, вірно зазначивши про присуджену суму до стягнення у користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 433149,68(чотириста тридцять три тисячі сто сорок дев'ять гривень 68коп.)грн.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2020 року задоволено заяву представника позивача т.в.о. голови правління акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Козловського О.В. про роз'яснення судового рішення. Роз'яснено рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним наказів про накладення дисциплінарного стягнення і відсторонення (усунення) від виконання обов'язків директора, - наступним чином із урахуванням наведеного в описовій частині ухвали, що судове рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягає законному обов'язковому негайному виконанню.
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2020 року вказано додатково в абзаці другому резолютивної частини судового рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.11.2019 року про визнання недійсним і скасування наказу ПАТ«ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року №60-ВК «Про дострокове розірвання контракту від 27 січня 2016 року №181 (із змінами та доповненнями), укладеного із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 та про звільнення ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року з посади директора за невиконання умов контракту з підстав, передбачених контрактом» на підставі п. 8 ст. 38 КЗпП України. Викладено абзац другий вказаного судового рішення у такій редакції: Визнати незаконними і скасувати накази ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року №3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та «Про тимчасове виконання обов'язків директора» від 16 лютого 2017 року №28-ВК і №29-ВК відповідно; «Про дострокове розірвання контракту від 27 січня 2016 року №181 (із змінами та доповненнями) від 16 березня 2017 року №60-ВК.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року оскаржило ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати покласти на Позивача.
Вважають рішення незаконним, необґрунтованим та відповідно таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що твердження Позивача про те, що він не був ознайомлений зі змістом наказу №213 від 13.10.2008 року, та не знав про свій посадовий обов'язок погоджувати використання коштів, не відповідає дійсності. Судом першої інстанції в порушення ст. 263 ЦПК України не надано оцінки наявним в справі доказам, а рішення про задоволення позовних вимог прийнято лише на підставі тверджень Позивача, що є також порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначають, що Позивачем жодним чином недоведений факт порушення його прав наказами від 16 лютого 2017 року «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» №28-ВК та №29-ВК «Про тимчасове виконання обов'язків директора». Дані накази були винесені в чіткій відповідності до діючого законодавства та не можуть бути визнані незаконними та скасованими. В рішенні суду не наведено жодних обставин, не досліджено жодних доказів, які б свідчили про незаконність вищезгаданих наказів та необгрунтовано задоволення позовної вимоги про їх скасування. Звертають увагу, що порушення Позивачем покладених на нього обов'язків були встановлені в тому числі перевіркою окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» за період з 01.01.2016р. по 06.10.2016р. Дана перевірка проведена в строк з 15.02.2017 по 17.03.2017, та відповідні матеріали перевірки складені до звільнення Позивача з посади. Також вказують, що компанією було встановлено факт неналежної організації Позивачем ведення правової роботи на підприємстві. Так, під час перевірки правової роботи встановлено значні недоліки договірної та претензійно-позовної роботи, в результаті яких підприємству завдаються збитки; порушення та неналежне виконання наказів. Робота Позивача визнавалась незадовільною на засіданнях балансової комісії з розгляду фінансово-господарського стану дочірних підприємств. Позивач не організував належний контроль з якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами і трудовою дисципліною. Вищезазначені порушення є в свою чергу невиконанням Позивачем пунктів 6, 8 Контракту. Таким чином вважають, що звільнення Позивача було проведено відповідно до визначених законом та контрактом підстав, з дотриманням встановленої процедури, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи та порушення ст. 36 КЗпП України прийняв незаконне та необгурнтоване рішення про поновлення на роботі Позивача, а також незаконне рішення про визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення та стягнення з ДП «Львівський облавтодор» середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того вказують, що стягнений судом першої інстанції на користь Позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3318,55 грн. є явно завищеним та неспівмірним зі складністю справ та обсягом наданих юридичних послуг. Зазначають, що розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий на користь Позивача, є необґрунтованим, а також непропорційним до предмету спору, кількості судових засідань, в яких брав участь представник. Стягнуті витрати на правничу допомогу не відповідають ні обсягу часу, який може бути витрачений для підготовки до участі у справі, ані складності даної справи.
В судове засідання уповноважений представник апелянта не з'явився, хоча попередній представник ДП Столяренко В.О. з'явився в зал судового засідання, однак до участі у справі не допущений за відсутності належних повноважень на представництво відповідача Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника апелянта, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а крім цього позиція апелянта по суті справи була викладена у апеляційній скарзі та ряді письмових та усних пояснень відповідача у судах обох інстанцій, крім цього суд зважив на час перебування справи у провадження судів обох інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача на підтримання апеляційної скарги, позивача та його представника - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заперечень на позовну заяву, додаткових позовних вимог, заперечення на додаткові позовні вимоги, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4, 81, ч.ч.1 ст. 138, п.2 і п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, ст.ст. 19, 43 Конституції України, п.п. 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 8 ст. 36, ч.3 ст. 40,ч.ч.1,4 ст. 48, ст. 147, ч.1 ст. 235 КЗпП України, п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середнього заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100, постанову Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №338/180/17, рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019року у справі №3-425/2018(6060/18), та задовольняючи частково позов, виходив з того, що наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 9 вересня 2016 року №132 директору ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежну організацію контролю за якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами і трудовою дисципліною, а також за незабезпечення сприяння участі громадськості у контролі за виконанням робіт. Видачі цього наказу передували події, що 5 вересня 2016 року працівниками філії «Яворівська ДЕД ДП «Львівський облавтодор» було допущено грубе порушення технології ремонту покриття автомобільної дороги. Суд встановив, що стороною позивача стверджено про наступне накладення ним у результаті інкримінованих йому дій дисциплінарного стягнення безпосередньо керівнику самої філії «Яворівська ДЕД ДП «Львівський облавтодор», - через порушення технології ремонту покриття автомобільної дороги; позивач не вважав і тоді себе винним, не заперечив наведених обставин, але суду не спростував у зв'язку з чим не оскаржив накладене на нього стягнення. Суд вважав, що посилання на надмірну зайнятість у роботі не заслуговує на увагу і не може бути причиною для поновлення строку оскарження цієї догани; відповідачем ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було дотримано вимог ст. ст. 148, 149 КЗпП України при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення. Однаково стосовно видачі наказу від 9 вересня 2016 року №132 «Про дисциплінарну відповідальність» особою, яка не мала відповідних повноважень, а саме т.в.о. голови ліквідаційної комісії І.В. Данкевичем, то вказане є спростованим наказом від 05.09.2016р. №126-ВК, яким головою ліквідаційної комісії ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Гриненком А.О. через відрядження 08 - 09 вересня 2016р. тимчасове виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії покладається на заступника голови правління - члена ліквідаційної комісії Данкевича Ігоря Васильовича. Із урахуванням наведеного суд не знайшов підстав у визнанні незаконним і скасуванні наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 09.09.16р. №132 «Про дисциплінарну відповідальність» та відмовив позивачу ОСОБА_1 у цій частині, зокрема, і через пропущення строку звернення до місцевого суду із таким спором. Водночас суд встановив, що з позивачем ОСОБА_1 контракт укладений на строк із 27 січня 2016 року до 27 січня 2021 року, згідно п. 8 котрого передбачено, що позивач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі та належним чином виконувати накази і доручення ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору як вищого органу управління ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також забезпечувати ефективне використання коштів підприємства; дотримувати положень чинного законодавства України та забезпечити високий рівень виконавської дисципліни, у тому числі щодо виконання наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору, надання повної та достовірної інформації щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і кадрових рішень, створення умов для ефективного внутрішнього контролю; при прийнятті чи неприйнятті управлінських рішень не допускати матеріальних втрат і негативних наслідків для підприємства; при укладенні договорів неухильно дотримувати вимог чинного законодавства, статутних документів і порядку ведення договірної роботи, порядку укладення договорів оренди нерухомого майна тощо, встановлених внутрішніми (локальними) документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вживати необхідні заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, зокрема з орендної плати. Відповідно до пункту 19 контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством і контрактом. 16 березня 2017 року позивач звільнений з посади директора дочірнього підприємства на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Згідно з пунктом 22 контракту він припиняється після закінчення терміну його дії (підпункт «а»); за згодою сторін (підпункт «б»); до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених його пунктами 23 і 24 (підпункт «в»); з інших підстав, передбачених законодавством та контрактом (підпункт «г»). Пункт 23 контракту встановлює перелік підстав, коли керівник може бути звільнений з посади, а контракт - розірваний з ініціативи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до закінчення строку його дії, серед яких: у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього контрактом (підпункт «а»); у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (підпункт «ж»); у випадку порушення, неповного, несвоєчасного та неналежного виконання обов'язків керівника, передбачених контрактом (підпункт «н»); з інших підстав згідно з чинним законодавством (підпункт «о»). Суд зазначив, що спірний у цивільній справі запис під №10 від 16 березня 2017 року в трудовій книжці ОСОБА_1 : «Звільнений із займаної посади з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України. Наказ №60-ВК від 16 березня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», був учинений відповідачем внаслідок погодження Державного агентства автомобільних доріг України річної звітності дочірнього підприємства за 2016 рік і матеріалів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства, протоколу засідання балансової комісії ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств за 2016 рік від 15 березня 2017 року, пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства, пунктів 6, 8, 11, підпункту «г» пункту 22, підпункту «н» пункту 23 контракту. Суд вказав, що зазначеному передувало прийняття наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року №3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та «Про тимчасове виконання обов'язків директора» від 16 лютого 2017 року №28-ВК і №29-ВК. Суд встановив, що відповідачами мотивовано власні позиції тим, що позивачем за період з 27.01.2016р. по 14.02.2017р. не виконувалось умов Контракту №181, а тому були підстави для його дострокового розірвання та звільнення позивача з посади директора ДП «Львівський облавтодор» з підстав, передбачених контрактом відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України. В основу зазначеної позиції був покладений результат перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 22.03.2017р., чим були виявлені наступні порушення, а саме: керівництво підприємства, зокрема його Директор не забезпечив сталої роботи більшості філій та проявили бездіяльність в питаннях виявлення причин їх збиткової роботи та прийняття управлінських рішень щодо покращення ефективності використання наявних ресурсів, що є порушеннями умови ч. 1, 2 п. 8 розділу 2 Контракту та п. п. 6.3 ст. 6 Статуту; у зв'язку із наданням до Компанії недостовірної інформації (Порівняльний аналіз складових вартості дорожніх робіт по ДП «Львівський облавтодор» за 12 місяців 2016 року) директором порушено ч. 2 п. 8 розділу 2 Контракту; всупереч з рішенням конференції трудового колективу Підприємства від 13 січня 2017 року щодо початку переговорів з підготовки проекту Колективного договору на 2017-2018 роки директором ДП «Львівський облавтодор», як особою, уповноваженою органом управління на підписання колективного договору, не створений наказ про комісію зі сторони адміністрації, уповноваженою на переговори щодо проекту Колективного договору, а це є порушеннями ст. 18 Закону України «Про колективні договори» і угоди, ч. 1, п. п. 6, ст. 6 Статуту, ч. 2 п. 8 розділу 2 Контракту; недотримання порядку погодження моніторингу надходження та використання коштів, що є порушенням наказу №213 від 13 жовтня 2008 року та п. п. 6.6 ст. 6 Статуту; унаслідок непогодження договорів постачання Підприємством порушено п. 3.1.2. Положення про порядок ведення договірної роботи дочірнім підприємством ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом голови правління № 127 від 11 липня 2012 року, зі змінами, що є також порушенням з боку директора ДП ОСОБА_1., ч. 2 п. 8 розділу 2 Контракту; виявлені недоліки вказують на низький рівень управлінських рішень, низько налагоджений контроль з боку керівництва Підприємства за ходом виконання дорожніх робіт, зокрема, на забезпечення безпечних умов праці, що є порушенням п. 6.3. ст. 6 Статуту. Договір від 12 серпня 2016 року №109-08/16 на закупівлю послуг: Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області, підписаний з боку Підприємства ОСОБА_1 не відповідає інтересам Підприємства, що є порушенням ч. 16 п. 8 розділу 2 Контракту. Суд зазначив, що разом з наведеним представники відповідачів мотивували необхідність відмови у позові довідкою про проведення перевірки організації та стану правової роботи ДП «Львівський облавтодор» від 9 березня 2017 року; протоколом №4 від 15 березня 2017 року засідання балансової комісії з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за 2016 рік. Суд вважав, що наведене про невиконання чи неналежне виконання позивачем своїх обов'язків не є порушеннями конкретних умов контракту, а могло бути порушенням вимог статуту дочірнього підприємства у незабезпеченні високого рівня виконавської дисципліни чи неналежному виконанні наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», - на переконання сторони відповідача - вчинення дій, які суперечать інтересам дочірнього підприємства; у тому числі суд констатував, що наведена вище довідка перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства є складеною 22.03.17р., а спірний у справі наказ №60-ВК ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є від 16 березня 2017 року. Також поза увагою суду, оскільки в тій частині про скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 09.09.16р. №132 «Про дисциплінарну відповідальність» відмовлено позивачу, не залишилося те, що спірний наказ про звільнення тим обґрунтований, чи попереднім наказом про притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності від 13 січня 2017 року №3, оскільки позивача звільнено у зв'язку з порушенням ним умов контракту за пунктом 8 ст. 36 КЗпП України, а не на підставах порушення працівником трудової дисципліни. Оскільки суд дійшов висновку про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 , а його вимоги в судовому порядку висловлені як визнання контракту чинним і про визнання запису в трудовій книжці недійсним, що є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, суд у цій частині також прийшов до переконання в необхідності задоволення цих вимог. Суд зазначив, що оскільки у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться, зокрема, відомості про роботу (частини перша та четверта статті 48 КЗпП України). За змістом пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зазначення у трудовій книжці відомостей про те, що певний запис у ній є недійсним, можливе, зокрема, у випадку незаконності звільнення, установленої органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі. Тобто, рішення суду як уповноваженого на розгляд трудового спору органу про поновлення на попередній роботі є самостійною підставою для внесення до трудової книжки відомостей про недійсність запису у ній про звільнення. Разом з наведеним, суд вважав, що помилковою є позиція сторони відповідачів, що не було порушенням звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, що передбачено ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади директора за невиконання умов контракту з підстав, передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України), а не з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України; що правило ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюється, а про констатоване у рішенні Конституційного Суду України від 04.09.2019року у справі №3-425/2018(6060/18), що нерозповсюдження такої вимоги на трудові відносини за контрактом є грубим порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівникам інших категорій, то таке тлумачення є новим і на час звільнення позивача ОСОБА_1 відомим не було, - є помилковим, оскільки вимога норми Закону не є новою як і п. 17 Пленум Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, - про зазначалось раніше як про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. У зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про його звільнення з наведених підстав і, зокрема, коли узято до уваги за основне наведені мотиви за змістом постанови Великої палати Верховного Суду від 29.05.19р. про передчасність прийняття судових рішень про відмову позивачу в поновленні на роботі, тому суд погодився із позицією сторони позивача, що підставними та обґрунтованими є всі наступні вимоги позивача: про визнання контракту чинним, поновлення на посаді директора, визнання недійсним запису в трудовій книжці та стягнення середнього заробітку, що є похідними від основної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення. Також у зв'язку із задоволенням позову, суд вважав, що підлягає присудженню особі середній заробіток за час вимушеного прогулу за розрахунком у відповідності до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100, коли середньоденна заробітна плата позивача за січень-лютий 2017 року за один робочий день становила 664,34грн., період вимушеного прогулу з 17 березня 2017 року по 14 листопада 2019 року відповідає 632 дням, а тому обчислюється сума 419 862,88грн.; водночас на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 138 ЦПК України за результатами нового розгляду справи, суд вважав, що із відповідача слід стягнути 3318,55грн. понесених витрат у зв'язку із розглядом справи, що є витратами, пов'язаними із явкою до суду сторін та їх представників; а також 640 грн. сплачених судових витрат позивачем.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
13.04.2017 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України, у якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» №132 від 09 вересня 2016 року «Про дисциплінарну відповідальність»;
- визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року №3 «Про притягнення до відповідальності»;
- визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року №28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень»;
- скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року №29-ВК «Про тимчасове виконання обов'язків директора» в частині неправомірного використання персональних даних особи;
- визнати безпідставним та незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року №60-ВК «Про дострокове розірвання контракту від 27 січня 2016 року №181 (із змінами та доповненнями), укладений із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 та про звільнення ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року з посади директора за невиконання умов контракту з підстав, передбачених контрактом»;
- визнати діючим Контракт від 27 січня 2016 року №181 (зі змінами та доповненнями), укладений із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 та поновити його на цій посаді з 16 березня 2017 року;
- визнати недійсним запис у трудовій книжці позивача за № 10: «16.03.2017 Звільнений із займаної посади, з підстав передбачених контрактом, п.8 ст. 36 КЗпП України. Наказ №60-ВК від 16.03.2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
- стягнути з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розрахунку по 664,34 грн за кожний робочий день, починаючи з 5 квітня 2017 року та до дня поновлення на роботі.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вважав незаконними дії відповідача щодо видачі зазначених наказів та звільнення його із займаної посади і посилається на те, що його 27 січня 2016 року було прийнято на посаду директора ДП «Львівський облавтодор» на підставі Контракту від 27.01.2016р. №181 на строк до 27.01.2021р., але 5 квітня 2017 року йому стало відомо, що відповідачем 16 березня 2017 року видано спірний наказ №60-ВК про дострокове розірвання цього Контракту, - відповідно звільнено його з посади директора із 16 березня 2017 року за невиконання умов контракту. Цей наказ відповідач направив електронною поштою на адресу ДП «Львівський облавтодор», а 5 квітня 2017 року позивачу було видано трудову книжку із записом: «16.03.2017 звільнений із займаної посади з підстав, передбачених контрактом, п. 8 ст. 36 КЗпП України. Наказ №60-ВК від 16.03.2017р. ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». За період роботи позивача на посаді директора, зокрема, у І півріччі 2016 року ДП «Львівський облавтодор» із збиткового підприємства стало прибутковим, - чистий прибуток становив 10740тис.грн.; за 9 місяців 2016 року - 15621тис.грн., що підтверджене звітами про фінансові результати Головному управлінню статистики у Львівській області. Також позивачем було організовано стягнення через суд дебіторської заборгованості за виконані підприємством та його одинадцятьма філіями роботи протягом 2012-2015 років, налагоджено виконання договірних відносин із недопущенням породження кредиторської заборгованості підприємства, порушень строків виплати заробітної плати, податкових зобов'язань та інших загальнообов'язкових зборів та внесків до державного та місцевих бюджетів різних рівнів. Але 13 січня 2017 року відповідач своїм наказом №3 від 13.01.2017р. оголосив йому догану «за порушення виконавчої дисципліни» і, як зазначено у цьому наказі, що «ДП «Львівський облавтодор» не погоджено з компанією план надходжень і використання коштів, які надійшли у грудні 2016 року від Служби автомобільних доріг у Львівській області і були на залишку на початок січня». ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги» посилається на свій наказ «Щодо моніторингу використання коштів, які надходять на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства (включаючи філії), у тому числі від регіональних служб автомобільних доріг в оплату за виконані роботи» №213 від 13 жовтня 2008 року зі змінами до нього та листа ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 8 серпня 2011 року №1/10-10/2538, згідно яких директори дочірніх підприємств повинні узгоджувати з Компанією план надходження та використання коштів. На переконання позивача ОСОБА_1 зазначений наказ «Про притягнення до відповідальності» є безпідставним та підлягає скасуванню, оскільки підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у протиправному, винному діянні працівника шляхом невиконання або неналежного виконання працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків. У свою чергу він не знав і не міг знати про існування Наказу №213 від 13 жовтня 2008 року, а також про лист відповідача від 8 серпня 2011 року, бо при укладенні Контракту 27.01.2016 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги» не дотримуючись вимог ст. 29 КЗпП України не проінформувало і не ознайомило його з діючими правилами, зокрема, про наявність такого наказу, а в Контракті такого не передбачено.У наступному стосовно позивача 16 лютого 2017 року відповідачем видано наказ №28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень», згідно якого тимчасово з 16 лютого 2017 року до закінчення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності та прийняття рішень за її результатами ОСОБА_1 було відсторонено (усунуто) від виконання повноважень (обов'язків) директора, а наказом від 16.02.2017р. №29-ВК тимчасове виконання обов'язків директора ДП «Львівський облавтодор» покладено на головного інженера ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_4 . Позивач вважає накази №28-ВК та №29-ВК від 16.02.2017р. виданими з порушенням законодавства, котрі підлягають скасуванню через недотримання вимог ст. 46 КЗпП України. Також умовами Контракту такого не передбачено як відсторонення чи усунення керівника від посади, через що позивач вважає недійсним запис у трудовій книжці під №10 про звільнення його з роботи. Черговим спірним у справі наказом від 16.03.2017р. №60-ВК, котрим ураховано два попередні накази відповідача і, зокрема, незаконний наказ №132 від 09.09.2016р., що нібито підписаний тимчасово виконуючим обов'язки голови ліквідаційної комісії І.В. Данкевичем, хоча в той час дійсно головою ліквідаційної комісії був ОСОБА_5 . Водночас позивач за судовим рішенням просив визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 9 вересня 2016 року №132 посилаючись на відсутність його особистої вини у неякісному виконанні дорожніх робіт працівниками структурного підрозділу ДП «Львівський облавтодор» і на те, що дисциплінарне стягнення накладено т.в.о. ліквідаційної комісії І.В. Данкевичем, котрий не мав відповідних повноважень.У наказі №60-ВК від 16.03.2017р. на думку позивача безпідставно зазначено як підставу для дострокового розірвання з ним контракту, а саме: «неефективне використання майна, у тому числі коштів підприємства», «наявність високого рівня дебіторської та кредиторської заборгованості», «неналежне виконання наказу компанії від 11.02.2012р. №127 зі змінами доповненнями та наказу компанії від 10.05.2006р. №84; «суттєві недоліки у роботі підприємства та істотні порушення в частині достовірності надання інформації в компанію»; «неповне, несвоєчасне та неналежне виконання наказів, рішень, завдань, доручень компанії», що нічим не підтверджено, тим більше, що очолюване ним підприємство із збиткового за 6 місяців стало прибутковим, стягнуто у судовому порядку понад 19 млн. грн. дебіторської заборгованості, яка виникла у підприємства ще з 2012р.Також, на переконання позивача є помилковим і нічим не підтвердженим посилання відповідача у наказі на «невиконання умов контракту від 27.01.2016р. №181, укладеного із директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (п. п. 6, 8), а саме: порушення вимог статуту дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», незабезпечення високого рівня виконавської дисципліни, неналежне виконання наказів і доручень компанії, вчинення дій, які суперечать інтересам підприємства».Разом з тим із 16 березня до 4 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні та має листок тимчасової непрацездатності, відтак, звільнення у період його тимчасової непрацездатності вважає порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - наказом ПАТ ДАК «Автомобільні дороги» від 26 січня 2016 року № 7-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Львівський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».
Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 9 вересня 2016 року №132 директору ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежну організацію контролю за якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами і трудовою дисципліною, а також за незабезпечення сприяння участі громадськості у контролі за виконанням робіт. Видачі цього наказу передували події, що 5 вересня 2016 року працівниками філії «Яворівська ДЕД ДП «Львівський облавтодор» було допущено грубе порушення технології ремонту покриття автомобільної дороги.
Позивач зобов'язався безпосередньо і через апарат управління дочірнього підприємства здійснювати поточне керівництво останнім, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження переданого в господарське відання підприємству майно (пункт 1 контракту). Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво дочірнім підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує безпеку руху на автомобільних дорогах, об'єктах будівництва та ремонту, в охороні праці, виконання завдань дочірнього підприємства, передбачених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом (пункт 6 контракту).
Згідно з абзацом другим пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства (далі - статут) директор несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни відповідно до чинного законодавства.
Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об'єктивну та суб'єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 5 вересня 2016 року працівники філії дочірнього підприємства допустили грубе порушення технології ремонту покриття автомобільної дороги. Під час виконання робіт асфальтобетонна суміш укладалася на мокру та неочищену від бруду поверхню, а подекуди на покриття, вкрите водою, що свідчить про повне ігнорування працівниками філії вимог нормативних і директивних документів щодо забезпечення якості робіт. Робітники на поставлені до них запитання громадян надавали відповіді у нецензурній формі.
Зазначені обставини підтверджені доповідною запискою начальника управління експлуатації доріг Державного агентства автомобільних доріг України від 6 вересня 2016 року та публікаціями у ЗМІ.
14 вересня 2016 року директором ДП «Львівоблавтодор» ОСОБА_1 видано наказ №194 «Про незадовільне виконання робіт по автодорогах загального користування, які обслуговуються філією «Яворівська ДЕД» в Мостиському районі», з якого вбачається, що неодноразово керівництвом Служби автомобільних доріг у Львівській області, згідно звернень громадськості та органів місцевого самоврядування, зверталась увага на незадовільний стан автодоріг загального користування, які обслуговуються філією «Яворівська ДЕД» в Мостиському районі. Провівши особистий огляд окремих автодоріг виявлено, що не проводяться роботи з покосу трав на узбіччі автодоріг, не виконано профілювання узбіччя у весняний період, не проводились роботи з профілювання білогравійних та білощебеневих покритть, відсутній водовідвід і т.п. Роботи з ліквідації ямковості гарячою асфальтобетонною сумішшю на автодорозі О141001 Судова Вишня - Комарно виконано неякісно.
Цим наказом зобов'язано в.о. начальника філії «Яворівська ДЕД» Романчука С. С. вказати на недостатній контроль за виконання робіт на автодорогах загального користування в Мостиському районі та належним експлуатаційним утриманням; попередити про особисту відповідальність керівництва філії за станом експлуатаційного утримання автодоріг загального користування та якісним проведенням робіт; за неякісне проведення ремонтних робіт з ліквідації ямковості та неналежне експлуатаційне утримання автодоріг своїм наказом притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ДРП, яке обслуговує автодороги загального користування Мостиському районі.
Наказом в.о. начальника філії «Яворівська ДЕД» дочірнього підприємства Романчука С.С. від 15.09.2016 року «Про оголошення догани працівникамфілії «Яворівська ДЕД», за неякісне виконання ремонтних робіт з ліквідації ямковості та неналежне експлуатаційне утримання автодоріг загального користування, що обслуговуються філією «Яворівська ДЕД» в Мостиському районі начальнику «ДРП», оголошено догану начальнику ДРП в м.Мостиська ОСОБА_6 філії «Яворівська ДЕД» щодо невиконання ним посадових обов'язків (т. 2., а. с. 30).
Зважаючи на вказані вище докази, слід вважати, що проведеною перевіркою, яка була здійснена за дорученням позивача було встановлено причини згаданого випадку (випадків), винних осіб та вжито з цього приводу відповідних заходів реагування з метою вирішення ситуації та недопущення такої у майбутньому, зокрема, притягнуто винних осіб до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно звинувачення позивача у спричиненні згаданої ситуації та притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з цим виключно через те, що він обіймав посаду керівника ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» без встановлення його вини у вказаному проступку слід вважати безпідставним.
Відтак, оспорюваний наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 9 вересня 2016 року №132 слід було б вважати таким, що прийнятий без з'ясування обставин, що мали значення та всупереч вимогам закону.
Однак, згідно з ст. 233 КЗпП України, строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів . Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.
Відповідно до положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 223 КЗпП (322-08) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін згідно ст. 233 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався про порушення свого права, оскільки з позовом він звернувся 13.04.2017 року.
Посилання позивача на надмірну зайнятість у роботі не слід вважати поважною причиною пропуску такого тримісячного строку і не може бути причиною для поновлення строку оскарження цієї догани.
Зважаючи на вказане судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні цієї вимоги у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Що стосується вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності» слід вказати таке.
Позивач зазначав, що наказ від 13 січня 2017 року № 3 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» мотивувало невиконанням позивачем виданих раніше, ніж він обійняв посаду директора дочірнього підприємства, наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року «Щодо моніторингу використання коштів, які надходять на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства (включаючи філії), у тому числі від регіональних служб автомобільних доріг в оплату за виконані роботи» та листа від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538, згідно з якими директори дочірніх підприємств повинні узгоджувати з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» план надходження та використання коштів.
Із наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності» вбачається, що директору ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення виконавчої дисципліни, а саме за те, що керівником ДП «Львівський облавтодор» не було погоджено з Компанією план надходження і використання коштів, які надійшли у грудні 2016 р. від Служби автомобільних доріг у Львівській області і були на залишку на початок січня, чим не дотримано вимог наказу «Щодо моніторингу використання коштів, які надходять на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства (включаючи філії) у тому числі від регіональних служб автомобільних доріг в оплату за виконані роботи» від 13 жовтня 2008 року № 213 зі змінами до нього та листа ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538, згідно яких директори дочірніх підприємств повинні узгоджувати з Компанією план надходження та використання коштів (том. 1 а. с. 116).
Відповідно до пункту 5 контракту директор підзвітний ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у межах, встановлених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом.
Згідно з пунктом 6.6 статуту директор зобов'язаний виконувати законні накази (розпорядження, інструкції тощо) засновника (ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), невиконання яких може бути підставою для розірвання контракту з директором.
Невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розцінило як порушення позивачем трудової дисципліни й оголосило позивачеві догану наказом від 13 січня 2017 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права й обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці.
Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).
Отже, роботодавець не може звинувачувати працівника та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором або, про які працівник не був проінформований належним чином.
Позивач вказує на те, що він не був обізнаний з внутрішніми документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», невиконання вимог яких мало наслідком оголошення йому догани 13 січня 2017 року.
З приводу даного проступку директором ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 13.01.2017 року було надано письмове пояснення (том 2 а.с. 91-92).
Крім того, позивачем надавалися пояснення з приводу невиконання моніторингу використання коштів, які надійшли у вересні від Служби автомобільних доріг у Львівській області, що підтверджується листом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 12.09.2016 року № 1/10-10/1436 та пояснень директора ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 від 12.09.2016 року (том 2 а.с. 55, 56).
Також, директором ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 23.01.2016 було видано наказ № 51 «Про моніторинг коштів, що надходять від сторонніх організацій» (том 2 а.с. 54).
Зважаючи на вказане, невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не могли бути підставою для винесення догани позивачу, оскільки такі не були обумовлені трудовим договором та в матеріалах справи відсутні дані про те, що про такі позивач був проінформований належним чином. Відтак, порушень позивачем умов контракту судом не встановлено.
Зважаючи на вказане, судом першої інстанції вірно задоволено вимогу про визнання незаконним та скасування наказу від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності».
Що стосується вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі суд апеляційної інстанції зробив такі висновки.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» права й обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.
Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).
Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).
У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, з позивачем ОСОБА_1 укладений контракт на строк із 27 січня 2016 року до 27 січня 2021 року.
Дійсно, пункт 8 контракту передбачає, що позивач зобов'язаний, зокрема, своєчасно в повному обсязі та належним чином виконувати накази і доручення ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору як вищого органу управління ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також забезпечувати ефективне використання коштів підприємства; дотримувати положень чинного законодавства України та забезпечити високий рівень виконавської дисципліни, у тому числі щодо виконання наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору, надання повної та достовірної інформації щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і кадрових рішень, створення умов для ефективного внутрішнього контролю; при прийнятті чи неприйнятті управлінських рішень не допускати матеріальних втрат і негативних наслідків для підприємства; при укладенні договорів неухильно дотримувати вимог чинного законодавства, статутних документів і порядку ведення договірної роботи, порядку укладення договорів оренди нерухомого майна тощо, встановлених внутрішніми (локальними) документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вживати необхідні заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, зокрема з орендної плати.
Відповідно до пункту 19 контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством і контрактом.
16 березня 2017 року позивач звільнений з посади директора дочірнього підприємства на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Згідно з пунктом 22 контракту він припиняється після закінчення терміну його дії (підпункт «а»); за згодою сторін (підпункт «б»); до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених його пунктами 23 і 24 (підпункт «в»); з інших підстав, передбачених законодавством та контрактом (підпункт «г»).
Пункт 23 контракту встановлює перелік підстав, коли керівник може бути звільнений з посади, а контракт - розірваний з ініціативи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до закінчення строку його дії, серед яких:
У разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього контрактом (підпункт «а»);
У разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (підпункт «ж»);
У випадку порушення, неповного, несвоєчасного та неналежного виконання обов'язків керівника, передбачених контрактом (підпункт «н»);
З інших підстав згідно з чинним законодавством (підпункт «о»).
Наказ про звільнення виданий на підставі погодження Державного агентства автомобільних доріг України, річної звітності дочірнього підприємства за 2016 рік і матеріалів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства, протоколу засідання балансової комісії ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств за 2016 рік від 15 березня 2017 року, пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства, пунктів 6, 8, 11, підпункту «г» пункту 22, підпункту «н» пункту 23 контракту.
Так, звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень, обставин у яких такі мали місце, тобто із конкретизацією порушень, у яких звинувачують особу та, зокрема, і наданням йому можливості надати пояснення стосовно таких обставин, що мали місце.
Так, згідно наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 14 лютого 2017 року № 27 «Про проведення перевірки окремих питань діяльності ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», відповідачем було прийнято рішення у термін з 15.02.2017 року по 03.03.2017 року провести перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» та його філій за період з 01.01.2016 року по 14.02.2017 року (том 2 а.с. 94).
Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 03.03.2017 року № 50 термін проведення даної перевірки було продовжено по 17.03.2017 року (том 2 а.с. 95).
Як вбачається з довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 22.03.2017 року, перевіркою було виявлено наступні порушення: керівництво підприємства, зокрема його Директор не забезпечив сталої роботи більшості філій та проявили бездіяльність в питаннях виявлення причин їх збиткової роботи та прийняття управлінських рішень щодо покращення ефективності використання наявних ресурсів, що є порушеннями умови ч. 1 , 2 п. 8 розділу 2 Контракту та п. п. 6.3 ст. 6 Статуту; у зв'язку із наданням до Компанії недостовірної інформації (Порівняльний аналіз складових вартості дорожніх робіт по ДП «Львівський облавтодор» за 12 місяців 2016 року) директором порушено ч. 2 п. 8 розділу 2 Контракту; всупереч з рішенням конференції трудового колективу Підприємства від 13 січня 2017 року щодо початку переговорів з підготовки проекту Колективного договору на 2017-2018 роки директором ДП «Львівський облавтодор», як особою, уповноваженою органом управління на підписання колективного договору, не створений наказ про комісію зі сторони адміністрації, уповноваженою на переговори щодо проекту Колективного договору, а це є порушеннями ст. 18 Закону України «Про колективні договори» і угоди, ч. 1, п. п. 6, ст. 6 Статуту, ч. 2 п.8 розділу 2 Контракту; недотримання порядку погодження моніторингу надходження та використання коштів, що є порушенням наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та п. п. 6.6 ст. 6 Статуту; унаслідок непогодження договорів постачання Підприємством порушено п. 3.1.2. Положення про порядок ведення договірної роботи дочірнім підприємством ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом голови правління № 127 від 11 липня 2012 року, зі змінами, що є також порушенням з боку директора ДП ОСОБА_1 , ч. 2 п. 8 розділу 2 Контракту; виявлені недоліки вказують на низький рівень управлінських рішень, низько налагоджений контроль з боку керівництва Підприємства за ходом виконання дорожніх робіт, зокрема, на забезпечення безпечних умов праці, що є порушенням п. 6.3. ст. 6 Статуту. Договір від 12 серпня 2016 року № 109-08/16 на закупівлю послуг: Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області, підписаний з боку Підприємства ОСОБА_1 не відповідає інтересам Підприємства, що є порушенням ч. 16 п. 8 розділу 2 Контракту (том 1 а.с. 79-106).
Згідно службової записки голови комісії з перевірки ОСОБА_7 щодо проведеної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» за період з 01.01.2016 року по 14.02.2017 року, були встановлені наступні порушення: непогодження договорів постачання з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на загальну суму 95136,6 тис. грн., що є порушенням Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом Компанії від 11.07.2012 року № 127 зі змінами, ч. 7 п. 8 Розділу 2 Контракту, п. п. 6.6 ст.6 Статуту; надання недостовірної інформації ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо «Порівняльного аналізу складових вартості робіт та послуг», що призвело до викривлення звітності, яка встановлена Компанією та фактичних результатів діяльності підприємства в розрізі складових собівартості робіт та послуг, що є порушенням ч. 2 п. 8 Розділу 2 Контракту; бездіяльність керівництва ДП «Львівський облавтодор» протягом декількох років щодо організації прозорої системи відображення господарських операцій, що відбуваються на підприємстві та персональної відповідальності працівників, і як наслідок, відсутність достовірної інформації щодо фінансового стану філій та підприємства в цілому, що є порушенням ч. 4 п. 8, Розділу 8 Контракту; за результатами перевірки виконання моніторингу надходження та використання коштів по ДП «Львівський облавтодор» за період з серпня по грудень 2016 року було знайдено розбіжності між погодженими та фактичними показниками витрачання коштів Підприємства на загальну суму 19875,2 тис. грн., що призвело до викривлення наданої Компанії оперативної фінансової звітності та порушення п. п. 9.1, ст. 9 Статуту та ч. 2 п. 8 Розділу 2 Контракту; недостатні обсяги заготовки протиожеледних матеріалів, зокрема, ДП «Львівський облавтодор» станом на 01.10.2016 року було заготовлено лише 40 відсотків від потреби технічної солі, а саме 3,6 тисяч тон, що є порушенням наказу Компанії «Про організацію підготовки дочірніх підприємств до роботи в осінньо-зимовий період 2016-2017» від 24.06.2016 року № 82 та п. п. 6, ст. 6 Статуту.
У ході перевірки було перевірено фактичний стан основних засобів, що потребують прийняття управлінських рішень стосовно їх списання. При перевірці виявлено невідповідність найменування та кількості одиниць техніки з раніше поданим переліком основних засобів на списання, що є порушенням ч. 2 п. п. 8 Розділу 2 Контракту (том 2 а.с.181-182).
Згідно довідки про проведення перевірки організації та стану правової роботи ДП «Львівський облавтодор» від 9 березня 2017 року було встановлено порушення порядку ведення договірної роботи та здійснення позовної роботи, в результаті чого завдано збитки підприємству на значні суми (том 2 а.с. 121-147).
Із протоколу № 4 від 15 березня 2017 року засідання балансової комісії з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за 2016 рік вбачається, що роботу директора ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 за 2016 рік було визнано незадовільною та відмічено ті ж порушення, які були відображені у довідці перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» (том 1 а.с. 191-197).
Також, оскаржений наказ про звільнення обґрунтований, зокрема, попереднім притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності (накази від 9 вересня 2016 року № 132 і від 13 січня 2017 року № 3), тоді як позивач звільнений через порушення ним умов контракту згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, а не на підставах порушення працівником трудової дисципліни (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України).
Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що невиконання чи неналежне виконання позивачем своїх обов'язків не є порушеннями конкретних умов контракту, а могло бути порушенням вимог статуту дочірнього підприємства у незабезпеченні високого рівня виконавської дисципліни чи неналежному виконанні наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», - на переконання сторони відповідача - вчинення дій, які суперечать інтересам дочірнього підприємства; у тому числі суд вірно констатував, що наведена вище довідка перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства є складеною 22.03.17р., а спірний у справі наказ №60-ВК ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є від 16 березня 2017 року, відповідно така не могла бути покладена в основу оскаржуваного наказу про звільнення (розірвання контракту).
Відповідно, зважаючи на наведене, слід вказати про те, що звільнення працівника на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України з формулюванням невиконання чи неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом не слід вважати таким що здійснене у відповідності до вимог закону без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень про що в оскаржуваному наказі про звільнення (розірвання контракту) не йдеться.
Відповідно судом першої інстанції підставно задоволено вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Дійсно, як правильно вказують відповідачі суд першої інстанції помилково посилався на звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності, як підставу для його поновлення на роботі, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18, оскільки позивач звільнений відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а суд апеляційної інстанції встановив факти порушення позивачем умов контракту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для його поновлення на роботі. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 22 березня 2017 року (аналогічний підхід застосував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17, від 8 липня 2020 року у справі № 752/11686/18, від 29 липня 2020 року у справі № 305/1229/18).
Однак вказане не вплинуло на законність рішення по суті, як і задоволення вимог про визнання діючим Контракту тавизнання недійсним запису у трудовій книжці позивача про звільнення, які по суті не є належним способом захисту позивача. Та вказане до незаконності рішення вцілому не призвело.
Натомість, вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі слід вважати обґрунтованими та такими, що підставно були задоволені судом з поновленням порушених прав позивача.
Оскільки вимога позивача про стягнення середнього заробітку є похідною від вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, відтак, судом першої інстанції, скасовуючи наказ про звільнення та поновлюючи позивача на роботі, вірно задоволено і вказану вимогу.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (див. пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.
Також, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із задоволенням позову підлягає присудженню особі середній заробіток за час вимушеного прогулу за розрахунком у відповідності до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100, коли середньоденна заробітна плата позивача за січень-лютий 2017 року за один робочий день становила 664,34грн., період вимушеного прогулу з 05.04.2017 року по 12.11.2019 рокувідповідає 652 дням, а тому обчислюється сума 433149,68грн.
Позивач, також, оскаржив накази щодо його відсторонення (усунення) від виконання повноважень директора дочірнього підприємства, а саме наказ від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» і наказ від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов'язків директора».
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46 КЗпП України).
Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Конституційний Суд України у рішенні від 2 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України дійшов висновку, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків згідно з вказаною частиною не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. «Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надана можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень (абзац п'ятий пункту 2.3 мотивувальної частини).
Отже, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України.
Згідно статутів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та дочірнього підприємства, останнє створене на власності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Відповідно до пункту 2 контракту на його підставі виникли трудові відносини між керівником дочірнього підприємства та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Отже, зважаючи на вказане слід вказати, що у оскаржуваних наказах не зазначено будь-яких підстав для відсторонення позивача від роботи, що передбачені вимогами закону (зокрема, ст. 46 КЗпП України) та, відповідно, покладення його повноважень на іншу особу, не передбачено такої можливості і у контракті (на його відповідні пункти посилання відсутні у оскаржуваних наказах), - протилежного відповідачі не довели.
Відповідно накази від 16 лютого 2017 року № 28-ВК та № 29-ВК, які винесені без відповідних правових підстав, посилань на норми закону, без дотримання встановлених законодавством про працю вимог, - через порушення трудових прав позивача як працівника ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у зв'язку з цим, слід вважати безпідставними та такими, що підставно скасовані судом першої інстанції при задоволенні цих вимог позивача.
Окремо, що стосується посилання представниці відповідача на постанову Верховного суду від 03 травня 2022 року у справі №487/2348/20, то такі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у такій справі судом встановлено інші правовідносини, на які, також, помилково посилалася представниця і у даній справі, а саме, зокрема, вказуючи про збитковість підприємства при керівництві позивача та заборгованість такого перед бюджетом чого у даній справі місця не мало, а навпаки мало місце прибутковість підприємства з часу коли таке очолив позивач, на що посилався із відповідними доказами позивач та чого відповідачами не спростовано.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді : Т.І. Приколота
М.М. Шандра