Справа 688/803/22
№ 2/688/371/22
Рішення
Іменем України
09 червня 2022 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Березюк Н.П.
за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
01 квітня 2022 року АТ «Акцент-Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2019 року в розмірі 60856,46 грн, що виникла станом на 15 лютого 2022 року та складається з заборгованості за кредитом в сумі 51740,84 грн та заборгованості за відсотками в сумі 9115,62 грн, а також просив стягнути судові витрати в розмірі 2481 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 03 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим станом на 15 лютого 2022 року виникла заборгованість в загальному розмірі 60856,46 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом із понесеними витратами по сплаті судового збору.
Представник позивача за довіреністю Шкапенко О.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому порядку, до позову долучив клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнала частково - в розмірі заборгованості за тілом кредиту та долучила до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору в сумі 2481 грн.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06 травня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09 червня 2022 року.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 03 квітня 2019 року АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому відповідач засвідчила, що вона ознайомилась з умовами цього договору та зобов'язалась їх виконувати.
У 2019 році відповідач змінила своє прізвище та ім'я з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , а в 2020 році змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується даними паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 2020 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03 квітня 2019 року, відповідач зобов'язання належним чином не виконувала, тому станом на 15 лютого 2022 року за нею рахується заборгованість в сумі 60856,46 грн, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в сумі 51740,84 грн та заборгованості за відсотками в сумі 9115,62 грн.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України, норми якої в силу ч.2 ст.1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Із норм ст.547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).
За змістом ч.2 ст.9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що відповідач підписала анкету-заяву, банк надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору, а відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала у зв'язку із чим у Банку виникло право вимоги до останньої щодо повернення всієї суми кредиту, яка складається із заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду: копію Анкети-заяви від 03 квітня 2019 року; витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором №б/н від 03 квітня 2019 року станом на 15 лютого 2022 року.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 03 квітня 2019 року не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів.
Надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» не підписані відповідачем., при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) та від 04 вересня 2019 року (справа №382/1131/18, провадження №61-4057ск19), яка згідно ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.
Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ «Акцент-Банк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч.1 ст.1048 ЦК України.
Посилання позивача на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, який додано до матеріалів позову, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 01 січня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 травня 2022 року №393/126/20 дійшов висновку, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво-або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, зазначений позивачем паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи позивача про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що право позивача на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складає 51740,84грн. підлягає захисту в судовому порядку.
Суд зауважує, що відповідач не оспорила розміру заборгованості за отриманим кредитом та не надала доказів на спростування наявності заборгованості перед банком.
За наведених обставин до стягнення підлягає лише заборгованість по кредиту в сумі 51740,84 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2109,35 грн (від 85,02% задоволених вимог 51740,84 грн.:60856,46грн.х100%).
Відповідачем у добровільному порядку до винесення рішення сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією 70549809 від 17 травня 2022 року.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 квітня 2019 року в розмірі 51740 (п'ятдесяти однієї тисячі сімсот сорока) грн. 84 коп.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 16 жовтня 2020 року, орган видачі 6831, РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК