06.06.2022 Справа №607/2449/22
провадження №2/607/1742/2022
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Крупи О.А.
представника позивача адвоката Ярмуся В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб: Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Ярмусь В.Д. звернулась в суд з позовом до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.03.2018 постановою державного виконавця ВП №55908201 Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №14611 від 08.12.2017 виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв A.A. про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» заборгованості в сумі 2 129 756 грн. 36 коп. Разом з тим, позивач вважає, що виконавчий напис №14611 від 08.12.2017 виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. є таким, що не підлягає до виконання з огляду на наступне. Так, з посиланням на ЗУ «Про нотаріат» та п.п. 1.3, 2.1, 3.2, 3.5, Порядку вчинення нотаріальних дій зазначає, що приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не дотримано вимоги безспірності заборгованості, яка є обов'язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Так, приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису не було взято до уваги, що спір між позивачем та відповідачем щодо заборгованості вже вирішено по суті підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.09.2010 у справі №2-5950/10 та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2012 у справі №1622/11275/2012. Окрім цього, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості можуть бути виключно первинні документи, оформленні відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», проте при вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні вказані документи, а також відсутні письмова вимога Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» направлена позивачу про усунення порушень, повідомлення про належне вручення позивачу письмової вимоги про усунення порушень та нотаріально посвідчений договір кредиту. Позивач звертає увагу, що заборгованість по процентах, комісії та пені нараховані за період з 12 вересня 2006 року по 19 вересня 2017 року, тобто за 11 років, а відтак наявний спір про право. Крім того, нотаріусом не враховано, що відповідач вилучив в рахунок погашення заборгованості легковий автомобіль «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу та відсутня заборгованість за кредитом.
Водночас, позивач вказує, що за час проведення виконавчих дій у виконавчому провадження №55908201 з неї на користь відповідача стягнуто 45 637, 09 грн. Однак враховуючи той факт, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства та є таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що правові підстави набуття відповідачем коштів у сумі 45 637, 09 грн., які стягнені з неї на підставі виконавчого напису були відсутні, а тому такі підлягають поверненню їй відповідно до ст.1212 ЦК України.
На підставі наведеного просить визнати виконавчий напис нотаріуса №14611, вчинений 08.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційним банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 68 086,84 Євро, що еквівалентно 2 129 756 грн. 36 коп. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 45 637 грн. 09 коп., також понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2022 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
11.03.2022 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», із змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, з посиланням на постанову №2 від 31.01.1992 Пленуму Верховного Суду України представник зазначає, що підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні. Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед банком не надається. Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості на думку відповідача вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також звертає увагу, що відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінали кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому жодної мови про відмітку боржника не йдеться. Представник зауважує, що банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість та її безспірність. Натомість посилаючись на позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15 зазначає, що наявність розбіжностей в сумі боргу не свідчить про наявність спору. Окрім цього звертає увагу, що строки передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат», за своєю природою, не є позовною давність, вчинення виконавчого напису, є позасудовим способом захисту цивільних прав. Але навіть якщо виходити з норм статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ця норма закону стосується саме звернення до суду, а ні в якому разі не строком звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Також зазначає що згідно зі нормами ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, при цьому перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У даному випадку певною подією для початку перебігу строку має бути дата припинення дії договору. Але договір не був припинений у зв'язку з п.9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору. У цьому пункті чітко зазначено, що договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами зобов'язань. Зобов'язання позивачем на сьогоднішній день не виконано. Більш того особа зловживає своїм правом на звернення до суду за для ухилення від виконання договірних обов'язків. Відтак, оскільки договір досі чинний, в кредитора виникає право вимагати виконання обов'язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час, це право виникає до тих пір доки договір є чинним. У підтвердження вище наведеного, представник звертає увагу суду на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у якій чітко зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Представник зауважує, що право кредитора вимагати виконання обов'язків боржника виникає незалежно від строку виконання зобов'язання, передбаченого договором, та його у жодному разі не треба плутати зі строком договору. Крім того, боржник порушив норму статті 526 ЦК України та умови договору, щодо належного виконання зобов'язання, які зобов'язався виконувати, а беручи до уваги, що у договорі за яким було вчинено виконавчий напис чітко зазначено, що договір чинний до моменту його повного виконання, а також те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, на момент вчинення виконавчого напису, банк мав право на звернення з приводу його вчинення, оскільки умови договору не було виконано у повному обсязі. Окрім цього, позивачем не оскаржується ні наявність боргу, ні суму боргу. Представник зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Водночас інформація про звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є свідченням недотримання умови щодо безспірності заборгованості у цій справі, оскільки позивач визнає наявність заборгованості на суму, вказану у виконавчому написі нотаріуса. Відтак підсумовуючи все вище наведене, на думку відповідача виконавчий напис є цілком правомірним, а доводи позивача є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже, виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства. Також відповідач заперечує щодо стягнення коштів, які було стягнуто на підставі вчиненого виконавчого напису, оскільки на сьогоднішній день відсутнє рішення суду, яким би виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже відсутні правові підстави для стягнення з банку 45 637,09 грн. З приводу стягнення витрат на правничу допомогу відповідач також заперечує, оскільки позивач жодним чином не обґрунтував понесення ним витрат у сумі 50 000 грн та не подав жодних доказів на підтвердження таких витрат. На підстав вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.04.2022 судом зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ярмусь В.Д. про зменшення позовних вимог, у якій останній просив викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: визнати виконавчий напис нотаріуса №14611, вчинений 08.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційним банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 68 086,84 Євро, що еквівалентно 2 129 756 грн. 36 коп. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 9275 грн. 41 коп., також понесені позивачем судові витрати.
Протокольною ухвалою суду від 17.05.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та постановлено здійснювати розгляд справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача - адвокат Ярмусь В.Д. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що докази на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу він подасть протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення.
У судове засідання представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. у судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 12.09.2006 між ПАТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TEAWAU00276116 від 12.09.2006, відповідно до умов якого, позивачу надано кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 12.09.2006 по 11.09.2013 включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 14 512,00 Євро на купівлю автомобіля, а також у розмірі 0,00 Євро на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту з моменту надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору.
Згідно договору застави рухомого майна №TEAWAU00276116 від 12.09.2006 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват банк», ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі техпаспорта НОМЕР_3 , виданим Тернопільським МРЕВ від 09.09.2006.
Додатковою угодою від 26.10.2011 до кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006 укладеного між ПАТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 , внесено зміни у даний кредитний договір, зокрема п. 1.1. договору викладено у наступній редакції: банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 12.09.2006 по 12.09.2016 включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 15 413,76 Євро, в тому числі 14 512 Євро на придбання автомобіля, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору.
08.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем вчинено виконавчий напис за номером в реєстрі 14611 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», який є| правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006 та розрахунку заборгованості за договором станом на 19.09.2017, грошових коштів у сумі 68 086,84 Євро, що за курсом 31.28 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.09.2017 складає 2 129 756 грн 36 коп., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 390,14 Євро; заборгованості за відсотками у розмірі 5 276,58 Євро; заборгованості з комісії у розмірі 679,12 Євро; заборгованості з пені у розмірі 46 741,00 Євро. Стягнення здійснено за період з 12.09.2006 по 19.09.2017.
Як вбачається з заяви № 201802140997 від 14.01.2018, ПАТ КБ «Приватбанк» 14.02.2018 звернувся до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 08.12.2017 та зареєстрованого в реєстрі за № 14611.
12.11.2021 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Фурман Н.Л. відкрито виконавче провадження №55908201, з примусового виконання виконавчого напису №14611 виданого 08.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 2131556,36 грн.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку). При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, відповідно до змісту наведених вище норм законодавства вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Тобто відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший - підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). При цьому, недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17.
Відповідно до норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, слід зазначити, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість позову повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. з метою задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» на підставі кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006.
Водночас судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.09.2010 у справі № 2-5950/10, позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором № TEAWAU00276116 від 12.09.2006 року в розмірі 14354,48 євро,- що згідно офіційного курсу НБУ гривні до євро еквівалентно 153336 грн. 11 коп., звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
На виконання вказаного рішення від 14.09.2010, Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області 24.11.2010 видано Виконавчий лист № 2-5950/10, на підставі якого державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Павлусиком О.М. 30.10.2012 відкрито виконавче провадження, з примусового виконання Виконавчого листа № 2-5950/10 виданого Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області 24.11.2010.
Також, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2012 у справі №1622/11275/2012 позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № TEAWAU00276116 від 12.09.2006 в сумі 16 908,79 євро, що за курсом 9,68 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.07.2012 складає 163601,45 грн. витребувано у ОСОБА_1 , та передано в заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «Приватбанк»: предмет застави автомобіль марки «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) на автомобіль «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Вказаним рішенням також звернено стягнення на предмет застави: «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.
Як встановлено в судовому засіданні заборгованості, яка є предметом виконавчого напису позивач не визнає та вважає її погашеною внаслідок вилучення у неї відповідачем транспортного засобу марки «Chevrolet», модель Lancetti, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відтак, вказана у виконавчому написі заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приват Банк» є спірною, оскільки не визнається позивачем.
Суд зауважує, що оспорюваним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 390,14 Євро в той час згідно з умовами кредитного договору №TEAWAU00276116 від 12.09.2006 позивачу надано кредитні кошти у розмірі 14 512,00 Євро.
Крім того при наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу, банком нараховано а виконавчим написом стягнуто з позивача заборгованість за відсотками у розмірі 5 276,58 Євро; заборгованість з комісії у розмірі 679,12 Євро; заборгованість з пені у розмірі 46 741,00 Євро. Стягнення здійснено за період з 12.09.2006 по 19.09.2017.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідно до вимог п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, стягувачем для вчинення оскаржуваного виконавчого напису подавались нотаріусу засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання з визначеною грошовою вимогою, яка підлягає виконанню, та необхідність її погашення, що була надіслана боржнику, та оригінали документів, що підтверджують її надіслання.
Вказане підтверджує той факт, що зазначена заборгованість є спірною, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд зауважує, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що приватному нотаріусу при подачі заяви про вчинення виконавчого напису стягувачем не було надано детальний розрахунок заборгованості зі строками її погашення та первинного бухгалтерського документа, який би підтвердив видачу боржнику спірної суми боргу (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед товариством, яка зазначена у написі, є безспірним.
Суд зазначає, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами доповнено новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин .
Разом із цим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, якою, в свою черг, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин .
Отже, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса 08.12.2017, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 втратила законну силу внаслідок визнання її судовим рішенням не чинною та незаконною, тобто нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.
Водночас, матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору № TEAWAU00276116 від 12.09.2006, укладеного між позивачем та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приват банк» на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що також свідчить про його вчинення за відсутності передбачених для цього підстав.
Доказів протилежного відповідач чи треті особи суду не надали.
Згідно із ст. 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За вказаних обставин, суд приходиться до висновку про недотримання приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вимог законодавства України під час вчинення оспорюваного виконавчого напису, а тому позовні вимоги є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису, вчиненого 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №14611, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 68 086,84 Євро, що еквівалентно 2 129 756 грн. 36 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно вимоги про стягнення коштів, стягнутих за спірним виконавчим написом, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.
Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
Так, як вбачається з листа Відділудержавної виконавчої служби у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 9110 від 02.02.2022, згідно резолютивної частини виконавчого напису № 14611 від 08.12.2017 сума заборгованості становить 2131556,39 грн. Перевіркою бази АСВП встановлено, що сума коштів до стягнення становить 2122282,95 грн. Державним виконавцем стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват банк» 9275,41 грн.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що безпідставно набуті кошти підлягають поверненню позивачу, враховуючи факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення коштів.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнена від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб: Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №14611, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 68 086,84 Євро, що еквівалентно 2 129 756 грн. 36 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 9275 (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 41 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в користь держави судовий збір в сумі 1984 (тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10.06.2022.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул.. набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094.
Третя особа: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46001.
Третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, адреса місцезнаходження: проспект Миру, 55, м. Чернігів, 14005.
Головуючий суддяН. Р. Кунець