1Справа № 331/1345/22 1-кп/335/517/2022
07 червня 2022 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, кримінальне провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України,
відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000266 від 22.10.2021 року, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000266 від 22.10.2021 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2022 року у вищезазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор посилається на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду. Зазначений ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, за які законом передбачено, найсуворіше покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, при цьому ОСОБА_6 усвідомлює, що за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачене покарання пов'язане виключно з позбавленням волі, а тому може вчиняти дії спрямовані на переховування від суду. Також, на підтвердження наявності зазначеного ризику вказують наступні факти: відсутність міцних соціальних зв'язків (не одружений, офіційно не працевлаштований), раніше притягався до кримінальної відповідальності. Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду.
Прокурор посилається також на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, що підтверджується тим, що потерпілі та свідки, які були допитані під час досудового розслідування безпосередньо контактували з обвинуваченим та він міг їх запам'ятати, а вони судом на стадії судового розгляду не допитані. З огляду на вказане, вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілих, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого аспекті є реальним.
Також прокурор зазначає про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, як наявний факт автобіографії обвинуваченого та розуміння реальності відбування покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням зазначеного прокурор вважає, що ОСОБА_10 , може переховатися від суду, впливати на потерпілих, свідків, і тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду та забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_11 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та не доведеними.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позиції свого захисника та зазначив про те, що до затримання він працював, але не офіційно, проживає у цивільному шлюбі та виховує дітей.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_7 було подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою та особисту поруку, яке було підтримано обвинуваченим ОСОБА_12 .
З приводу передачі ОСОБА_11 на поруки з відповідними клопотаннями до суду звернулися ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які виявили бажання взяти ОСОБА_11 на поруки.
Так, ОСОБА_13 зазначив про те, що з ОСОБА_12 він знайомий вже 5 років та перебуває у дружніх стосунках. На даний час він проходить військову службу за призивом у військовій частині, яка знаходиться у АДРЕСА_1 та періодично знаходиться на лінії фронту.
ОСОБА_14 заначив про те, що з ОСОБА_12 знайомий з 2009 року та перебуває у дружніх стосунках. Працює на ринку неофіційно продаючи овочі. Разом з тим зазначив про те, що у 2006 та у 2015 роках був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень та відбував покарання у місцях позбавлення волі.
Розглянувши заявлені клопотання суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року у справі №335/13040/21, провадження №1-кс/335/6623/2021 до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на дату постановлення ухвали становило 181 600, 00 грн., який неодноразово було продовжено.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих і свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України. При цьому, на стадії підготовчого судового засідання суд вважає передчасними доводи захисника, що в ході досудового розслідування не доведено, що у діях обвинуваченого наявний склад кримінальних правопорушень вчинення яких йому інкриміновано.
При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, враховується, що ОСОБА_6 є особою працездатного віку, який до затримання офіційно не працював, не одружений, раніше неодноразово засуджений, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченого, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
З урахуванням викладеного та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , вік та стан його здоров'я, майновий стан, міцність його соціальних зв'язків,суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останнього слід обрати строком на 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи положення п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, в максимальному розмірі - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 07.06.2022 дорівнює 198 480,00 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
З урахуванням зазначеного клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 слід відмовити.
У підготовчому судовому засіданні прокурором також було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор посилається на наявність ризику, що обвинувачений може переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), який обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 187 КК України, за які законом передбачено, найсуворіше покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, при цьому ОСОБА_8 усвідомлює, що за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачене покарання пов'язане виключно з позбавленням волі, а тому може вчиняти дії спрямовані на переховування від суду. Також, на підтвердження наявності ризику вказують наступні факти: відсутність міцних соціальних зв'язків (не одружений, офіційно не працевлаштований), раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Прокурор зазначає про те, що зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду.
Також прокурор зазначає про наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), який підтверджується тим, що потерпілий та свідки, що допитані під час досудового розслідування безпосередньо контактували з обвинуваченим та він міг їх запам'ятати, а вони судом на стадії судового розгляду не допитані.
З огляду на вказане, прокурор вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілих, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого аспекті є реальним.
Крім того, прокурор посилається на наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), який підтверджується тим, що ОСОБА_8 , притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, як наявний факт автобіографії обвинуваченого та розуміння реальності відбування покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням зазначеного прокурор вважає, що ОСОБА_8 , може переховатися від суду, впливати на потерпілих, свідків, а тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні.
Прокурор також зазначив про те, що на досудовому розслідуванні обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який він порушив, після чого його було змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та не доведеними.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позиції свого захисника та зазначив про те, що до затримання він працював неофіційно, одружений, на утриманні має батьків інвалідів, виховує повнолітніх дітей та просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Розглянувши заявлене клопотання суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року у справі №335/13040/21, провадження №1-кс/335/6633/2021 до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2022 року у справі №335/13040/21, провадження №1-кс/335/222/2022 ОСОБА_8 було змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на дату постановлення ухвали становило 124 050,00 грн., який неодноразово було продовжено.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих і свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України. При цьому, на стадії підготовчого судового засідання суд вважає передчасними доводи захисника, що в ході досудового розслідування не доведено, що у діях обвинуваченого наявний склад кримінальних правопорушень, вчинення яких йому інкриміновано.
При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, враховується, що ОСОБА_8 є особою працездатного віку, який до затримання офіційно не працював, у суду відсутні докази того що він офіційно одружений та має на утриманні батьків пенсіонерів, раніше неодноразово засуджений, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченого, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
З урахуванням викладеного та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 , вік та стан його здоров'я, майновий стан, міцність його соціальних зв'язків,суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останнього слід обрати строком на 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, в максимальному розмірі - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 07.06.2022 дорівнює 198 480,00 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Також, упідготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор посилається на наявність ризику, що обвинувачений може переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), який обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, за які законом передбачено, найсуворіше покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, при цьому ОСОБА_4 усвідомлює, що за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачене покарання пов'язане виключно з позбавленням волі, а тому може вчиняти дії спрямовані на переховування від суду. Прокурор зазначає про те, що на підтвердження наявності зазначеного ризику вказують наступні факти: відсутність міцних соціальних зв'язків (не одружений, офіційно не працевлаштований), раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду.
Прокурор також зазначає про наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), який підтверджується тим, що потерпілі та свідки, що допитані під час досудового розслідування безпосередньо контактували з обвинуваченим та він міг їх запам'ятати, які судом на стадії судового розгляду ще не допитані. З огляду на вказане, прокурор вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілих, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого аспекті є реальним.
Крім того, прокурор посилається на наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), який підтверджується тим, що ОСОБА_4 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, як наявний факт автобіографії обвинуваченого та розуміння реальності відбування покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор вважає що ОСОБА_4 може переховатися від суду, впливати на потерпілих, свідків, а тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та не доведеними.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та просив суд зменшити встановлений йому на досудовому розслідуванні розмір застави.
Розглянувши заявлене клопотання суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року у справі №335/13040/21, провадження №1-кс/335/6622/2021 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на дату постановлення ухвали становило 181 600, 00 грн., який неодноразово було продовжено.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, останній два з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих і свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України. При цьому, на стадії підготовчого судового засідання суд вважає передчасними доводи захисника, що в ході досудового розслідування не доведено, що у діях обвинуваченого наявний склад кримінальних правопорушень, вчинення яких йому інкриміновано.
При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, враховується, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, який до затримання офіційно не працював, не одружений, раніше неодноразово засуджений, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченого, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , вік та стан його здоров'я, майновий стан, міцність його соціальних зв'язків,суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останнього слід обрати строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, в максимальному розмірі - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 07.06.2022 дорівнює 198 480,00 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України та не знаходить підстав для встановлення розміру застави у меньшому розмірі.
Разом з тим, оскільки у судове засідання не з'явилися потерпілі, суд вважає за необхідне відкласти проведення підготовчого судового засідання для надання їм можливості прийняти участь у підготовчому судовому засіданні, оскільки заяв про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності до суду не надходило.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд, -
У задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 07 червня 2022 року до 06 серпня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Одночасно встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_6 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана потерпілим чи свідком у кримінальному провадженні №12021080000000266.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 07 червня 2022 року до 06 серпня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Одночасно встановити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_8 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана потерпілим чи свідком у кримінальному провадженні №12021080000000266.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_8 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 07 червня 2022 року до 06 серпня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Одночасно встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана потерпілим чи свідком у кримінальному провадженні №12021080000000266;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відкласти проведення підготовчого судового засідання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 10 червня 2022 року.
Суддя: ОСОБА_1