Дата документу 08.06.2022
Справа № 334/4709/20
Провадження № 1-кп/334/254/22
08 червня 2022 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні м. Запоріжжя кримінальне провадження у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:
12.01.2001 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 27.05.2003 року умовно достроково звільнений з Жолтоводівської ВК Дніпропетровської області №26;
17.04.2007 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 309. ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
25.01.2008 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України до штрафу 850 грн;
20.08.2009 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України частково приєднане покарання за вироком суду Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2007 року, остаточно визначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. 03.03.2012 року звільнений з Софіївської ВК Запорізької області №55 по відбуттю покарання;
08.01.2013 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. 23.06.2014 року звільнений з Софіївської ВК Запорізької області №55 на підставі Закону України «Про амністію». Невідбутий строк 1 рік 6 місяців 25 днів;
29.12.2014 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
23.04.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднане покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.12.2014 року, остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць. 31.08.2018 року звільнений з Софіївської ВК Запорізької області №55 по відбуттю покарання;
20.08.2020 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186. ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України,
19.05.2020 року приблизно о 16 год. 20 хв. ОСОБА_6 , знаходячись за адерсою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під вигаданим приводом допомоги з продажу мобільного телефону, отримав від неповнолітнього ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Iphone 6+», модель А1522 в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , який знаходився у нього в користуванні та на праві власності належить його матері ОСОБА_8 , загальною вартістю 3000,00 грн.
Далі, діючи умисно відповідно до свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, шляхом обману, заздалегідь не маючи наміру повертати мобільний телефон ОСОБА_7 , повідомив останньому, що скоро повернеться і віддасть грошові кошти за мобільний телефон та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 3000 грн 00 коп.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
12.07.2020 року приблизно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля кафе «Стопочка», яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 14 в м. Запоріжжя, маючи умисел на викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , яке виразилося у нанесенні останньому одного удару кулаком в ділянку правої скроні, від якого потерпілий впав, після чого ОСОБА_6 наніс один удар правою ногою у праву скроню, чим завдав останньому синці навколо правої очниці з переходом в праву скроневу ділянку , садна в лобній ділянці справа, в правій щічній ділянці, в правій тім'яній ділянці, в області правого передпліччя, правої кисті в проекції 1-2 пальців, в області правої гомілки, синці з саднами в області ліктьового суглобу у ОСОБА_9 , які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, після чого шляхом ривку з шиї потерпілого відкрито викрав золотий ланцюжок, 585 проби, загальною вагою 9,91 г, вартістю 16 599 грн 17 коп., який належить йому на праві власності, після чого ОСОБА_10 з місця вчиненого кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 16 599 грн 17 коп.
Потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 599 грн 17 коп., а також моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Також, 28.01.2021 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №183-А по пр. Соборному в м. Запоріжжя, відкрив капот автомобілю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2 жовтого кольору, який належить ОСОБА_11 , викрав з моторного відсіку акумуляторну батарею марки «Ista 7serias 6CT-60F2, 60 Ah/ 600F (EN)» синього кольору, вартістю 1324 грн 80 коп., після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 шкоду на вказану суму.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальним правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю. Пояснив, що приблизно на кінець зими, початку весни 2021 року він біля будинку по пр. Соборному побачив автомобіль, підійшов до нього, відкрив капот та витягнув акумулятор. Також, минулого року на початку літа до нього звернулися племінники та повідомили, що їх друг хоче продати свій телефон. Він зустрівся з хлопцями та повів їх до чоловіка, який міг би придбати телефон. Він пішов домовлятися про продаж та забрав у ОСОБА_12 телефон під приводом продажу. Він не знав, що ОСОБА_12 неповнолітній та телефон йому не належить. Пояснив, що ОСОБА_12 не погоджувався та ту суму, яку пропонували за його телефон.
Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з початку обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину не визнавав, заперечуючи нанесення потерпілому ударів, потім змінив покази та визнав свою вину повністю. Пояснив, що зустрів у кафе по пр. Металургів свого знайомого ОСОБА_9 , який разом з ОСОБА_13 вживав алкогольні напої, приєднався до них та вони спільно вживали алкогольні напої. В процесі вживання алкоголю у нього з потерпілим виник конфлікт, потерпілий голосно розмовляв, тому вони вийшли на вулицю та продовжили розмову біля ганку. Потерпілий почав до нього чіплятись,він його вдарив по обличчю, потерпілий впав та в нього потекла кров з носу. Потерпілий встав та знову пішов на нього, він його штовхнув, потерпілий впав, він його знову вдарив. У цей час він побачив на асфальті золотий ланцюжок, який підняв. Потерпілий почав вимагати повернути ланцюжок, проте ОСОБА_6 відповів, що повертати ланцюжок не збирається та пішов. Золотий ланцюжок він здав у ломбард. Цивільний позов обвинувачений визнав повністю. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати, має намір відшкодувати потерпілому ОСОБА_9 завдану шкоду.
Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 його знайомий, вони періодично спілкуються. В кафе «Стопочка» по пр. Металургів, він після роботи зайшов випити. У кафе він сидів з ОСОБА_14 , потім прийшов ОСОБА_6 та вони спільно вживали алкогольні напої. Потім він з обвинуваченим вийшли на вулицю. На сходах він отримав удар у праву скроню та впав. Коли прийшов до тями, зрозумів що ОСОБА_6 знімає з нього золотий ланцюжок. Він обурився, намагався оказати супротив та вдарити його, проте отримав другий удар від обвинуваченого. Золотий ланцюжок був з хрестиком, який потім знайшли його дружина та ОСОБА_14 . Золотий ланцюжок згодом також знайшовся у ломбарді, проте повернути його не вдалося, оскільки його відправили на переплавку. Він пережив душевні страждання пов'язані з вчиненим злочином, він розчарований поведінкою обвинуваченого, з яким у нього були добрі стосунки, після отриманих травм відчував сильний біль, навіть на теперішній час його періодично турбує головний біль. Крім того, викрадене майно повернути йому не вдалося, що також додає йому страждань. Просив призначити обвинуваченому суворе покарання, цивільний позлв підтримує.
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_7 , якому на момент вчинення злочину було лише чотирнадцять років, користувався телефоном, який вона йому придбала. Син висловлював бажання продати телефон, щоб купити інший. Один з однокласників запропонував допомогти з цим та познайомив його з обвинуваченим, який вмовив його на продаж телефону, оскільки він нібито знайшов гарного покупця. Син передав мобільний телефон обвинуваченому, попереднього його розблокувавши, проте гроші не отримав. Коли вона повернулася з роботи, син розповів, що сталося і вони звернулися до поліції. Шкода відшкодована у повному обсязі шляхом повернення телефону, матеріальних претензій до обвинуваченого вона не має, покарання залишає на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, 22.12.2021 року подав заяву що просить кримінальне провадження у подальшому розглядати за його відсутністю, приймати участь у судовому засіданні не має бажання, претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого не має, покарання залишає на розсуд суду.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується поясненнями потерпілих, показаннями свідка, дослідженими в судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона дружина потерпілого ОСОБА_9 12.07.2020 року приблизно 07 год. 00 хв. подзвонив чоловік та повідомив, що його пограбували, зняли ланцюжок з хрестиком. Вона відразу побігла до кафе «Стопочка», воно знаходиться поруч від дому. Біля кафе стояв її чоловік з ОСОБА_14 , чоловік був побитий (розсічена брова, обличчя в крові), вони відвели його додому. Потім вони разом з ОСОБА_14 пішли до дому до обвинуваченого, оскільки ОСОБА_14 знав де він живе. Обвинуваченого вдома не було, його сестра сказала, що їй не відомо де він. Вони разом обішли ще кілька місць де міг бути обвинувачений, проте не знайшли його. Хрестик вона знайшла біля кафе поряд з чоловіком на полу.
Крім цього, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується такими письмовими доказами в їх сукупності, що є допустимими та належними, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14.07.2020 року,
- протоколом огляду місця події від 30.07.2020 року з фототаблицями;
- висновком експерта №760 від 14.07.2020 року відповідно до якого синця наволо правої очниці з переходом в праву скроневу ділянку, садна в лобній ділянці справа, в правій тім'яній ділянці, в області правого передпліччя, правої кисті в проекції 1-2 пальців, в області правої гомілки, синці з саднами в області правого ліктьового суглобу, обох колінних суглобах у ОСОБА_9 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.07.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , який упізнав ОСОБА_6 як особу яка 12.07.2020 року нанесла йому тілесні ушкодження та зняв з нього золотий ланцюжок;
-висновком експерта від 16.07.2020 року №10-476, згідно якого ринкова вартість чоловічого ланцюжка зі сплаву золота 585 проби, довжиною 50 см, масою 9,91г, станом на 12.07.2020 року складає 16599,17 грн;
-специфікацією №1 (прийняття закладу) від 12.07.2020 року до договору про надання фінансового кредиту застави №2000436526, згідно якого ПТ «Климчук і Компанія «Ломбард Капітал» отримав від ОСОБА_16 ланцюг, золото 585 проби, 9,70 г та надав йому кредит у розмірі 6700,00 грн;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.07.2020 року за участю ОСОБА_17 , яка упізнала ОСОБА_6 , як чоловіка, який 12.07.2020 року приніс у ломбард золотий ланцюжок;
-протоколом огляду речей від 20.07.2020 року та 31.07.2020 року
-протоколом пред'явлення особи для впізнання особи за фотознімками від 14.07.2020 року за участю свідка ОСОБА_18 , яка упізнала обвинуваченого як чоловіка, який 12.07.2020 року прохав в неї паспорт громадянина України, на що вона дала згоду та в подальшому заклали до ломбарду «Капітал» золотий ланцюг;
-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 з відеозаписом;
-протоколом про огляд речей від 14.07.2020 року, відеозаписом з камер внутрішнього спостереження ПТ «Климчук та Компанія «Лобард капітал», за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 177.
Суд не приймає до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 15.07.2020року за участю обвинуваченого, оскільки відеозапис на диску, долучений до протоколу не вдалося відтворити.
Також, суд критично ставиться до показань обвинуваченого, якій протягом розгляду справи змінював свою позицію та надавав суперечливі пояснення щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та обставин заволодіння золотим ланцюжком. У той час, як потерпілий ОСОБА_9 давав послідовні пояснення які повністю узгоджуються між собою та іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, підстав не довіряти ним у суду немає.
Незважаючи на розбіжності у поясненнях обвинуваченого, обставини щодо місця, часу, способу вчинення, форми вини та мотивів кримінальних правопорушень не викликають сумнів та підтверджуються самим обвинуваченим.
Протиправні дії обвинуваченого відбувалися у присутності потерпілого ОСОБА_9 , який висунув законну вимогу щодо повернення ланцюжка, дії обвинуваченого мати відкритий характер, тому вірно кваліфіковані, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за ч. 2 ст. 186 КК України.
Обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України визнаються сторонами кримінального провадження та відсутні їх оспорювання.
Крім того, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується такими письмовими доказами в їх сукупності, що є допустимими та належними, а саме:
-висновком експерта №СЕ-19/108-211400-АВ від 03.02.2021 року, згідно якого ринкова вартість автомобільної акумуляторної батареї «Ista 7serias 6CT-60F2, 60 Ah/ 600F (EN)» станом на 27.01.2021 року складає 1324, 80 грн;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2021 року;
Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, підтверджується такими письмовими доказами в їх сукупності, що є допустимими та належними, а саме:
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2020 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_7 , який упізнав обвинуваченого як особу, яка заволоділа його телефоном;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2020 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_19 , який упізнав обвинуваченого як особу, яка заволоділа телефоном у ОСОБА_7 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.05.2020 року за участю свідка ОСОБА_20 , який упізнав обвинуваченого як особу, у якої він придбав мобільний телефон «Айфон 6+» за грошові кошти у розмірі 1400 грн;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2020 року;
-висновком експерта від 25.05.2020 року №10-304, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону «Apple iPhone 6+ А1522» станом на 20.02.2020 року складає 3000,00 грн.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст. 337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за епізодом від 19.05.2020 року за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинену повторно, за епізодом від 12.07.2020 року - за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за епізодом від 28.01.2021 року - за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушеннь, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх осіб, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, що потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 будь-яких претензій матеріального характеру до обвинуваченого не мають, та стосовно міри покарання обвинуваченого поклались на розсуд суду.
Згідно довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР від 25.05.2020 року ОСОБА_6 перебував на консультативному обліку з 28.09.2012 року по 20.10.2013 року, 18.10.2018 року по 18.03.2020 року з діагнозом - психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, психостимуляторів та алкоголю.
Суд також враховую думку потерпілого ОСОБА_9 , який просив призначити обвинуваченому суворе покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тому, на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, покарання в межах санкції статей за якими кваліфіковано дії останнього у виді позбавлення волі, яке наближене до його мінімальної межі та остаточно призначити покарання, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши при цьому, принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя №332/216/19 від 20.08.2021 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що епізоди за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України мали місце до постановлення вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя, а епізод за ч. 2 ст. 185 КК України після вказаного вироку, слід на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши при цьому, принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Питання щодо речових доказів належить вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 599,17 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_6 позов визнав у повному обсязі.
Підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись статтями ст. 182, 373-376 КПК України, ст. 70, 71 КК України,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, визначеного новим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2020 року та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_6 відраховувати з дня його затримання.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 16 599 грн 17 коп, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Речовий доказ - купюра номіналом 500 грн, серія ЗД7801161, 2006 року випуску, яка зберігається у камері схову Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути за належністю ОСОБА_6 .
Речові докази - CD-R диск з відеозаписом камер спостереження ПТ “Климчук та Компанія «Ломбард Капітал» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - телефон марки «Iphone 6+», модель А1522 в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , який зберігається у потерпілої ОСОБА_8 , залишити у неї за належністю.
Речовий доказ -акумуляторна батарея «Ista 7serias 6CT-60F2, 60 Ah/ 600F (EN)» синього кольору, яка зберігається у потерпілого ОСОБА_11 , залишити у нього за належністю.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя: ОСОБА_1