Справа № 307/30/22
Провадження № 2/307/10/22
09 червня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом. В позовній заяві зазначив, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2002 року, виданого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за №2-983, йому належить на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 . Також, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року, йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,11 га, розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згідно рішення виконкому Солотвинської селищної ради №83 від 30.08.2002 року, дозволу на право виконання будівельних робіт №28 від 14.03.2003 року, виданого відділом містобудування та архітектури Тячівської РДА та на підставі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки від 20.12.2002 року ним було розпочато перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до мирової угоди, укладеної 2 червня 2021 року, сторонами у цивільній справі №307/2471/14-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості будівництва, ОСОБА_2 відмовилася від свого права на Ѕ частину спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , в тому числі, але не виключено, незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , всіх без виключення надвірних та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою та земельної ділянки площею 0,11 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року, шляхом отримання грошової компенсації у розмірі 6000 доларів США або у еквівалентній сумі гривні за офіційним курсом Національного банку України на день підписання сторонами даної мирової угоди. Також, відповідно до умов вказаної мирової угоди сторони засвідчили, що після повного та належного виконання умов мирової угоди, не будуть мати одне до одного будь-яких неврегульованих питань і претензій, а саме ОСОБА_2 не буде мати претензій до відповідача ОСОБА_1 з приводу поділу спільного майна, в тому числі, але не виключено, незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , всіх без виключення надвірних та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою, земельної ділянки площею 0,11 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року. Ухвалою Тячівського районного суду від 04.06.2021 року у цивільній справі №307/2471/14-ц зазначену мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджено, провадження у цивільній справі закрито. У житловому будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання відповідачів ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачка ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, шлюб з якою розірвано рішенням Тячівського районного суду від 17.03.2011 року у цивільній справі №2-723/11. Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є його дітьми. Починаючи з часу розірвання шлюбу між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , а саме з березня 2011 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживають. Рішенням Тячівського районного суду від 17.03.2011 року у цивільній справі №2-723/11 встановлені обставини, які свідчать. що вони з відповідачкою ОСОБА_2 не проживають з 2009 року. Згідно довідки Солотвинської селищної ради №54 від 01.10.2021 року в АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Відповідно до довідки центру надання адміністративних послуг Солотвинської селищної ради №347 від 01.10.2021 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Також за цією адресою зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 , яка з моменту розлучення фактично не проживає та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично не проживають так само з цього періоду. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.10.2021 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою також зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 , яка з моменту розлучення фактично не проживає та доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також позивач зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у житловому будинку в АДРЕСА_1 не проживають, починаючи з 2011 року. Домовленості між позивачкою та відповідачем щодо збереження за ними права користування жилим приміщенням не має. Оскільки, житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , належить йому на праві приватної власності, правових підстав для проживання у ньому відповідачів не має і вказаний будинок не може вважатися їх зареєстрованим місцем проживання.
Просить суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрованих в житловому будинку в АДРЕСА_1 , такими, що втратили право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1 , України.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник Солотвинської селищної ради в судове засідання не з'явився, хоч повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2002 року, виданого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за №2-983, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,11 га, розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно рішення виконкому Солотвинської селищної ради від 30.08.2002 року за №83, дозволу на право виконання будівельних робіт №28 від 14.03.2003 року, виданого відділом містобудування та архітектури Тячівської РДА та на підставі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки від 20.12.2002 року позивачем ОСОБА_1 було розпочато перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки виконкому Солотвинської селищної ради від 01.10.2021 року за №54 в АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки центру надання адміністративних послуг Солотвинської селищної ради від 01.10.2021 року за №347 позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Також за цією адресою зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 , яка з моменту розлучення фактично не проживає та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично не проживають так само з цього періоду.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.10.2021 року, складеного депутатом Солотвинської селищної ради, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою також зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 , яка з моменту розлучення фактично не проживає з 17.03.2011 року, а також по цій адресі не проживають доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2011 року, яке набрало законної сили 28 березня 2011 року, в цивільній справі №2-723/11 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 4 червня 2021 року, яка набрала законної сили 22 червня 2021 року, в цивільній справі №307/2471/14-ц затверджено мирову угоду, укладену 2 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в цивільній справі №307/2471/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості будівництва, на таких умовах: 1) позивачка ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , відмовляється від свого права на Ѕ (одну другу) частину спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в тому числі, але не виключно: незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , всіх без виключення надвірних та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою, та земельної ділянки площею 0,11 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року, шляхом отримання від ОСОБА_1 грошової компенсації в іноземній валюті у сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, або у еквівалентній сумі у гривні за офіційним курсом Національного банку України на день підписання сторонами даної мирової угоди; 2) грошова компенсація вартості Ѕ (однієї другої) частини спільного сумісного майна у сумі, визначеній пунктом 1 даної мирової угоди, а саме - 6000 (шість тисяч) доларів США, або у еквівалентній сумі у гривні за офіційним курсом Національного банку України на день підписання сторонами даної мирової угоди сплачується відповідачем ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_2 у судовому засіданні одночасно з підписанням сторонами даної мирової угоди; 3) підписанням даної мирової угоди позивачка ОСОБА_2 засвідчує факт отримання від відповідача ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ (однієї другої) частини спільного сумісного майна у повному обсязі; 4) сторони засвідчують, що після повного та належного виконання умов мирової угоди, не будуть мати одне до одного будь-яких неврегульованих питань і претензій (в т. ч. поданих у вигляді письмових скарг, заяв судових позовів, тощо) з приводу поділу спільного майна чи відшкодування вартості частки у спільному майні. А саме, позивачка ОСОБА_2 не буде мати претензій до відповідача ОСОБА_1 з приводу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , всіх без виключення надвірних та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою, земельної ділянки площею 0,11 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №023323 від 12.03.2003 року.
Також вказаною ухвалою суду провадження у цивільній справі №307/2471/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості будівництва було закрито.
Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Так, у відповідності до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності і власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира ( ст.ст. 379 , 382 ЦК України).
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Передбачаючи право власника жилого будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника чи членів його сім'ї до нового власника в частині збереження права користування житлом.
Згідно ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що до членів сім'ї власника будинку належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила встановлені статтею 162 ЖК України.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 більше одного року не проживають в належному позивачу ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт порушення з боку відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 його права користування та розпоряджання своїм майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки відповідачі значаться зареєстрованими в його будинку, а тому позов слід задовольнити та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованих в АДРЕСА_1 , такими, що втратили право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1 , України.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.16, 379, 382, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.71, 150, 156 ЖК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованих в АДРЕСА_1 , України, такими, що втратили право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1 , України.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованих в АДРЕСА_1 , України, на користь ОСОБА_1 992 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_1 , України, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , України, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , України.
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , України.
Третя особа - Солотвинська селищна рада, адреса: смт. Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району, Закарпатської області, України.
Головуючий: В.І.Бобрушко