Справа № 352/1960/21
Провадження № 22-ц/4808/12/22
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.
Суддя-доповідач Василишин
07 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.
суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,
секретаря Шандалович В.В.
за участю представника апелянта адвоката Малетина А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Хоминець М.М. у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.08.2019 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «ТАСКОМБАНК», та відповідачем підписано заяву № 1034079565 на отримання кредиту, паспорт кредиту № НОМЕР_1 , які разом із заявою про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг, становлять кредитний договір № 1034079565. Відповідно до умов даного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 61000 грн на строк користування 36 місяців зі сплатою 0,01 % річних від суми боргу та 3,99 % щомісячних процентів від суми кредиту. Цього ж дня відповідач був письмово повідомлений про те, що права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 15.07.2021 утворилась заборгованість у сумі 94180,97 грн, з якої 50834,53 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,32 грн - заборгованість по річним процентам, 43339,12 грн - заборгованість по щомісячним відсоткам.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та понесені ним судові витрати.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2021 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 у користь АТ «ТАСКОМБАНК» 94180,97 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з 50834,53 грн заборгованості за тілом кредиту, 7,32 грн заборгованості по річних відсотках, 43339,12 грн заборгованості по щомісячних відсотках, та 2270 грн судових витрат, а всього 96450, 97 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, представник апелянта вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновки, викладені у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Розгляд справи здійснив в найкоротші строки, за однієї неявки відповідача, що є порушенням норм процесуального права.
Також поза увагою суду залишилася та обставина, що у спірних правовідносинах між позивачем та апелянтом не було кредитного договору, оскільки такий сторонами не укладався, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Із урахуванням викладеного, представник апелянта просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Апелянт у судове засідання не з'явився, його представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задоволити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату, час та місце судового засідання, апеляційний суд вирішив розглянути справу за відсутності учасників справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до статті 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1034079565 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «ТАСКОМБАНК».
Згідно із вказаною заявою ОСОБА_1 погодився, що підписаний ним паспорт кредиту містить умови укладеного ним кредитного договору, а заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг становлять кредитний договір. Умови кредитного договору, зокрема, умови про сукупну вартість кредиту/кредитів йому роз'яснено та зрозумілі.
Крім того, ОСОБА_1 зобов'язався виконувати кредитний договір і регулярно ознайомлюватися з його змінами (а.с. 8).
Згідно із паспортом кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4079565, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на будь-які законні цілі у розмірі 61000 грн на строк 36 місяців зі сплатою 0,01 % річних від суми боргу та 3,99 % місячних від суми кредиту (а.с.9).
У заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», засвідчив своє волевиявлення на приєднання до них (а.с. 12).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 15.07.2021 заборгованість становить 94180,97 грн, з яких 50834,53 грн заборгованість за тілом кредиту, 7,32 грн заборгованість по річним процентам, 43339,12 грн заборгованість по щомісячним процентам (а.с.31).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли договірні правовідносини, за якими відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачеві кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач не виконав своїх зобов'язань, позивач має право на їх стягнення в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно приписів частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В силу статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В спірному випадку між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір в письмовій формі в спосіб підписання заяви, паспорту кредиту та приєднання до умов і правил надання кредиту.
Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними, оскільки всі необхідні умови кредитування погоджені між кредитором та відповідачем в підписаних наведених вище заяві та паспорті кредиту. Факт підписання відповідачем документів, які становлять кредитний договір, не оскаржується, будь-яких застережень чи зауважень під час його підписання він не заявляв.
Таким чином, надані банком до позовної заяви документи підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. Доказів проведення сплати апелянтом сум за кредитним договором в іншому розмірі, ніж зазначав позивач, не надано. Не надано й доказів, які б спростовували те, що банком не було враховано або невірно враховано платежі, які було сплачено на погашення кредитної заборгованості. При цьому, здійснення ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості, на думку суду, свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про належне повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Так, згідно із розрахунком заборгованості по кредитному договору всього апелянтом внесено на погашення заборгованості 24 771,77 грн, у той час, як сума кредиту без нарахованих процентів становить 61000 грн.
Відтак, встановивши, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника щодо стягнення із нього заборгованості за кредитним договором.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами. Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді справи за однієї неявки відповідача, оскільки апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 73), а неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про розгляд справи не перешкоджає розгляду справи по суті. Вказане відповідає вимогам статті 223 ЦПК України.
Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, що їх регулює та прийняв обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки при відкритті провадження в даній справі за клопотанням представника апелянта було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, то з апелянта в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 3405 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року було зупинено дію оскаржуваного рішення. Враховуючи, що суд дійшов висновку про залишення без змін судового рішення, його дію слід відновити.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Так як ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2021 року залишити без змін.
Відновити дію рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: село Слобідка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_2 , 3 405 (три тисячі чотириста п'ять) грн судового збору, відстроченого при подачі апеляційної скарги, в дохід держави.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді: В.Д. Фединяк
І.О. Максюта