79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.06.2022 Справа № 914/2556/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя», м. Львів
до відповідача Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів», м. Львів
про стягнення 233238,54 грн
за участю представників:
від позивача: Чабан В.С.;
від відповідача: Вертас М.М.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» до Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» про стягнення 233238,54 грн.
Ухвалою суду від 07.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2020.
В судовому засіданні 02.11.2020 оголошено перерву до 23.11.2020.
Ухвалою суду від 23.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10.12.2020.
Судове засідання 10.12.2020 не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 по 11.12.2020 включно.
Ухвалою суду від 14.12.2020 підготовче судове засідання призначено на 04.01.2021.
Ухвалою суду від 04.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 04.01.2021, підготовче засідання відкладено на 25.01.2021.
Ухвалою суду від 25.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 25.01.2021, підготовче засідання відкладено на 15.02.2021.
Ухвалою від 15.02.2021 суд зупинив провадження у справі та постановив призначити судову експертизу.
Супровідним листом від 04.06.2021 № 914/2556/20/1/21 матеріали справи надіслано на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
27.07.2021 на адресу господарського суду надійшла апеляційна скарга від Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» (вх. № 280/21-01).
Листом від 01.09.2021 № 914/2556/20/4/21 суд витребував у Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 914/2556/20 у зв'язку з надходженням ухвали Західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження.
13.09.2021 на адресу господарського суду повернулися матеріали справи № 914/2556/20 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Супровідним листом від 15.09.2021 № 914/2556/20/5/21 справу передано до Західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2021.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 задоволено вимоги апеляційної скарги та скасовано ухвалу суду першої інстанції від 15.02.2021 про призначення експертизи у справі № 914/2556/20.
26.10.2021 матеріали справи № 914/2556/20 повернулися на адресу Господарського суду Львівської області.
Ухвалою від 10.11.2021 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 06.12.2021.
Ухвалою від 06.12.2021 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.01.2022.
У судовому засіданні 17.01.2022 оголошено перерву до 07.02.2022.
21.01.2022 канцелярією господарського суду зареєстровано письмові пояснення відповідача (вх. № 1715/22).
07.02.2022 представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 3122/22).
Ухвалою від 07.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2022, суд відклав розгляд справи по суті на 28.02.2022.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 13 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.
Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на введення згідно Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 на усій території України воєнного стану, що утруднює реалізацію учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, суд, керуючись приписами частин 1-2 статті 2, частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку та відкласти розгляд справи по суті (підготовче провадження) на іншу дату.
Також, у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, судове засідання 28.02.2022 не відбулося.
У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою від 27.05.2022 суд призначив розгляд справи по суті на 02.06.2022.
Представники сторін у судове засідання 02.06.2022 …
У судовому засіданні 02.06.2022 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 02.06.2022 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що впродовж 14.11.2019 та 15.11.2019 відбулося несанкціоноване списання коштів з поточного рахунку ТОВ «Галицьке перехрестя» на загальну суму 224912,25 грн, відповідно до платіжних доручень № 201, № 202, № 203, які позивач не формував. Списання відбулося на підставі Договору № 17 ДВ від 17.10.2019 з фізичною особою-підприємцем Духотою Б.Ю., який позивач із вказаним суб'єктом підприємницької діяльності не укладав. Звернення позивача до АТ АКБ «Львів» про повернення списаних коштів на поточний рахунок мало наслідком отримання письмової відповіді від відповідача через тривалий час. у вказаній відповіді банк повідомив про те, що ним було вжито всіх можливих заходів для врегулювання ситуації, що виникла, проте кошти на поточний рахунок позивача, станом на дату звернення з позовом, так і не повернуто. Позивач стверджує, що у цьому випадку має місце фіктивний електронний цифровий підпис, який був згенерований і застосований у проведенні банківської операції третьою особою, а не позивачем, що дає підстави вважати про відсутність електронного цифрового підпису як такого на розрахункових документах, що призвело до несанкціонованого списання з рахунку позивача коштів на загальну суму 224912,25 грн.
Згідно з умовами укладеного Додаткового договору від 18.01.2017 відповідач надає позивачу право використання послуги «фіксована ІР-адреса» на підставі заповнених додатків № 1 (був заповнений позивачем) та № 1а (можливість налаштування системи «Клієнт-Інтернет-Банк» таким чином, щоб працювати з нею можна було лише з визначеної клієнтом ІР-адреси). Однак відповідач не запропонував позивачеві заповнити відповідний Додаток № 1а з метою забезпечення позивачеві подальшої роботи із системою лише з визначеної ІР-адреси, що є прямим обов'язком банку, як на стадії реєстрації клієнта, так і його подальшого обслуговування.
Просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Аргументи відповідача.
Відповідач щодо позову заперечує з тих підстав, що спірні правовідносини сторін виникли та реалізовувалися в зовсім іншій площині господарських правовідносин, аніж емісія електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням або прийняття банком від клієнта на договірній основі коштів для їх зберігання на встановлений строк та під визначений процент. Відповідач вказує на те, що спірні правовідносини стосуються здійснення безготівкових розрахунків. Платіжні доручення сформовано та оформлено в системі «Клієнт-Інтернет-Банк» у порядку та відповідно до умов Договору Інтернет-Банк і вимог Інструкції про безготівкові розрахунки з використанням паролів позивача для входу в систему, з відображенням усіх реквізитів ЕРД та накладенням електронного цифрового підпису. З огляду на це, у відповідача не було підстав для невиконання платіжних доручень позивача. Позивачем не представлено жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вини відповідача у здійсненні платежів, а також того, що платежі здійснені помилково або неправомірно.
Відповідач відхиляє доводи позивача щодо обов'язку з визначення конкретної ІР-адреси, зазначаючи, що ТОВ «Галицьке перехрестя» довільно трактує умови укладеного між сторонами договору. Відповідним договором визначено право позивача скористатися послугою, а не обов'язок відповідача по наданню такої. Не реалізація позивачем свого права, обумовленого договором, не є виною відповідача.
На підставі вказаного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
06.06.2008 між ПАТ АКБ «Львів» та ТОВ «Галицьке перехрестя» укладено Договір про поточний рахунок №40.00.000038, рахунок № НОМЕР_1 . Згідно умов Договору, банк зобов'язався відкрити позивачу один або декілька поточних рахунків у національній або іншій валютах та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку (рахунків) позивача відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків банку, а також надати комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами банку для клієнтів.
12.04.2012 між ПАТ АКБ «Львів» та ТОВ «Галицьке перехрестя» укладено Договір банківського рахунку №40.00.000038 юридичних осіб , рахунок № 2600827074, згідно з п.п. 12.6 п. 12 якого Договір № №40.00.000038 від 06.06.2008 року між ПАТ АКБ «Львів» та ТОВ «Галицьке перехрестя», втрачає свою силу.
18.01.2017 між ПАТ АКБ «Львів» та ТОВ «Галицьке перехрестя» укладено Додатковий договір (з додатками №1, № 3-5) про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк» до Договору банківського рахунку №№40.00.000038 від 06.06.2008, про доступ позивача до клієнтської частини системи дистанційного обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк», з метою надання позивачу послуг по розрахунковому обслуговуванню, а також обміну іншою інформацією через канали зв'язку.
Пунктом 3.4. вказаного Додаткового договору встановлено, що сторони визнають, що електронні документи, які належним чином засвідчені шляхом накладення ЕЦП, а також відповідають вимогам, визначеним законодавством та цим договором, мають юридичну силу документу на паперовому носії та є підставою для вчинення банком відповідних дій.
Для здійснення операцій в Системі уповноважені особи Клієнта (підписувачі) використовують два види електронних цифрових підписів;
- ЕЦП, що використовується особами, які наділені правом першого підпису (надалі - ЕПЦ тилу «А»).
- ЕЦП, що використовується особами, які наділені правом другого підпису (надалі - ЕЦП типу «Б»).
- ЕД, які Клієнт надсилає в Банк за допомогою Системи, повинні бути підписані ЕЦП обох типів. Доступ до Системи, крім осіб, яким у Картці із зразками підписів Клієнта надано право першого та другого підписів, може надаватися іншим користувачам лише для перегляду стану рахунків та підготовки проектів платіжних документів. Доступ таким користувачам надається за заявкою Клієнта відповідно до Додатку №1а до цього Договору (п. 3.6. Додаткового договору).
Відповідно до п. 3.7. цього ж Договору, якщо у картках із зразками підписів Клієнта не передбачено особи, якій надано право другого підпису, то право використання ЕЦП типу «Б» надається особі, яка має право першого підпису.
За умовами п. 3.11. Додаткового договору, Клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в Системі із використанням чинного ЕЦП. У разі втрати носія інформації з ЕЦП чи підозри про те, що носій інформації з ЕЦП міг потрапити до сторонніх осіб, Клієнт зобов'язаний унеможливити проведення операцій за допомогою Системи і негайно телефоном: 0 800 505 848 (із використанням ключового слова) та негайно письмово повідомити Банк. З моменту отримання повідомлення Банк блокує роботу Клієнта в Системі, Банк видає Клієнту новий діючий ЕЦП та пароль до нього. Відновлення можливості роботи Клієнта в Системі відбувається після отримання від Клієнта відповідної заяви.
Відповідальність за достовірність оформлення ЕД та накладання ЕЦП цілковито покладено на Клієнта. У разі виявлення фіктивності ЕД з накладеним ЕЦП, збитки, заподіяні одній із Сторін цього Договору або третім особам в результаті здійсненої операції за таким ЕД підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, з вини якої було сформовано такий документ (п. 3.13. Додаткового договору).
У разі зміни осіб, яким надано право першого та другого підпису розрахункових документів відповідно до Картки із зразками підписів, Клієнт зобов'язаний негайно вилучити в таких осіб ЕЦП та повідомити про це Банк не пізніше як у день настання таких змін та укласти нові Додатки № 1 та № 2 до цього Договору (п. 3.14. Додаткового договору).
З аналізу викладеного суд доходить висновку про те, що відповідальність за користування електронним цифровим підписом та формування платіжних документів у системі «Клієнт-Інтернет-Банк» покладена виключно на клієнта.
Серед обов'язків банку, відповідно до пп. 5.1.3. - 5.1.5. Додаткового договору, є, зокрема, прийняття від Клієнта ЕРД, оформлених відповідно до цього договору, із накладеними ЕЦП уповноважених посадових осіб Клієнта; виконання розрахунків на підставі ЕРД у строк, визначений чинним законодавством та відповідними Договорами між Банком та Клієнтом; виконання розрахунків на підставі ЕРД, отриманих від Клієнта, протягом встановленого Банком операційного часу у цей же операційний день.
Розділом 7 відповідного додаткового договору від 18.01.2017 також передбачається обов'язок Клієнта, зокрема, забезпечити надійне збереження носія інформації з ЕЦП; зберігати носій інформації в умовах, що забезпечують його захист від несанкціонованого доступу неуповноважених третіх осіб, а також забезпечити доступність носія інформації виключно підписувачам тільки під час роботи з Системою. Підписувачам Клієнта заборонено передавати носій інформації з ЕЦП іншим особам. Носій інформації з ЕЦП має бути доступний лише підписувачеві. Спосіб зберігання носія інформації з ЕЦП повинен унеможливлювати доступ до них будь-яких інших осіб та забезпечувати доступ до них підписувачу тільки в період їх використання під час роботи в Системі. Забезпечити обмежений доступ до робочого місця, на якому встановлено Систему або з якого відбувається доступ до Системи виключно належно уповноваженим користувачам.
Клієнт несе відповідальність за достовірність інформації в ЕД, що передається в Банк для здійснення операції в Системі. Банк не несе відповідальності за списання коштів з рахунку Клієнта на підставі правильно оформленого ЕРД, який засвідчений чинними ЕЦП Клієнта (п. 8.1., 8.2. Додаткового договору).
Пункт 8.6. Додаткового договору: Банк не несе відповідальності за несвоєчасний обмін інформацією та неможливість передачі ЕД (СМС-повідомлення), неналежну передачу ЕД (СМС-повідомлення) внаслідок:
- неможливості доступу Клієнта до мережі Інтернет та інших каналів зв'язку;
- неналежного функціонування апаратного та програмного забезпечення, що застосовується для роботи в Системі, яке надане не Банком або знаходиться поза компетенцією Банку (в т.ч. збоїв або особливостей роботи програмно-технічних комплексів, інтернет-провайдерів та операторів мобільного зв'язку);
- неналежного антивірусного та мережевого захисту робочого місця Клієнта;
- несправностей та дефектів обладнання та його неправильного використання;
- відсутності електроенергії;
- інших подій, які знаходяться поза компетенцією Банку.
Банк не несе відповідальності за втрату Клієнтом ЕЦП та паролів до них, імені користувача та паролю для роботи із Системою, або передачу цієї інформації третій стороні, а також несвоєчасне оновлення Клієнтом ЕЦП та паролів до них при зміні осіб, які мають право першого та другого підписів (п. 8.7. Додаткового договору).
Банк не несе відповідальності за збитки, завдані Клієнту чи третім особам, внаслідок несанкціонованого доступу до Системи, в тому числі (але не виключно) внаслідок компрометації особистого робочого ключа ЕЦП. Банк не несе відповідальності за збитки, завдані Клієнту чи третім особам, у випадку недотриманням Клієнтом заходів інформаційної безпеки, визначених цим Договором та додатками до нього. Банк не відповідає за збитки, прямі або непрямі, які несе Клієнт в результаті використання або неможливості використання Системи (пункти 8.9., 8.10., 8.12. Додаткового договору).
Відповідно до зазначених умов Додаткового договору від 18.01.2017, сторонами підписані Додатки:
- № 1 від 18.01.2017, у якому Клієнтом визначено підписантів-держателів ключів - Рибака Б.Я. та Климко М.Ю.;
- № 2 від 18.01.2017 - Акт про передачу системи «Клієнто-Інтернет-Банк» та початкових ключів електронного цифрового підпису клієнту - ТОВ «Галицьке перехрестя» в особі директора Рибака Б.Я.
Відповідно до копій наказів, що долучені позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на посаді директора ТОВ «Галицьке перехрестя» з 23.01.2004 по 12.02.2020.
14.11.2019 та 15.11.2019 відбулося списання коштів з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 (рахунок ІВАN № НОМЕР_2 ):
1) згідно з платіжним дорученням № 201 від 14.11.2019 на суму 195162,25 грн;
2) згідно з платіжним дорученням № 202 від 14.11.2019 на суму 9500,00 грн;
3) згідно з платіжним дорученням № 203 від 15.11.2019 на суму 20250,00 грн.
Факт проведення зазначених платежів підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку ТОВ «Галицьке перехрестя», копіями платіжних доручень № 201, № 202 від 14.11.2019, № 203 від 15.11.2019, та випливає зі змісту наданих сторонами пояснень та заперечень у справі.
З платіжних документів вбачається, що отримувачем коштів є фізична особа-підприємець Духота Богдан Юрійович, призначення платежів: «Оплата за виконані роботи згідно з договором № 17ДВ від 17.10.19р.».
Позивачем долучено до матеріалів справи копію заяви ТОВ «Галицьке перехрестя» № 31 від 15.11.2019, адресованої АТ «АКБ «Львів» із повідомленням про несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача трьома платежами впродовж 14.11.2019 - 15.11.2019. У цій заяві позивач просив повернути сплачені кошти на його поточний рахунок.
15.11.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140040002669, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України.
Як стверджує позивач, протягом 10 місяців з моменту його звернення в банк із заявою про несанкціоноване списання коштів останній не повідомляв клієнта про вчинення будь-яких дій, спрямованих на врегулювання спірної ситуації щодо повернення коштів, списаних не з волі позивача.
Наказом № 9 від 13.02.2020 у ТОВ «Галицьке перехрестя» переведено на посаду директора Онишкевич Оксану Чеславівну.
У листі від 10.09.2020 вих. № 617/1-09 банк надав відповідь на вищенаведену заяву, зазначивши, що ряд заходів зі сторони відповідача не призвели до бажаних результатів, а кошти, списані з поточного рахунку позивача, відповідно до платіжних доручень, залишилися неповернутими.
04.11.2020 відповідач звернувся до ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» із запитом, у якому поставив кілька запитань вказаному підприємству, як розробнику та адміністратору системи «Клієнт-Інтернет-Банк», зокрема:
1. Чи входження Клієнта до Системи 14.11.2019 та 15.11.2019, на час формування Платіжних доручень, відбувалося з використанням чинних (діючих) ключів/паролів доступу Клієнта до Системи та чи такі ключі/паролі належали уповноваженій особі/уповноваженим особам Клієнта?
2. Чи Платіжні доручення були сформовані в Системі та передані до АБС «Б2» Банку засобами Системи?
3. Чи Платіжні доручення оформлено з накладенням чинного електронного цифрового підпису Клієнта та чи такий підпис належав уповноваженій особі/уповноваженим особам Клієнта?
Клопотанням від 20.11.2020 за вх. № 33476/20 відповідач долучив до матеріалів справи відповідь ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» від 12.11.2020 № 12, у якій підприємство повідомило, що у системі Клієнт-Банк (iFOBS) для клієнта ТОВ «Галицьке перехрестя», відповідно до ієрархії клієнт-користувач, прийнятої в iFOBS, зареєстрований один користувач - ОСОБА_2 з правом створення і підписання двома підписами документів по рахунках клієнта. 14.11.2019 та 15.11.2019 в системі iFOBS зареєстровано 12 сесій від імені користувача ОСОБА_2 . Всі зареєстровані в системі сесії вдалі - користувач коректно вказав логін, пароль на вхід, пароль на сертифікат, шлях до сертифікату. Факту тиражування секретного ключа вказаного користувача не виявлено. Користувачем ОСОБА_2 у період 14.11.2019 - 15.11.2019 створено, підписано та надіслано в банк за допомогою iFOBS-клієнта 4 платежі, серед яких, зокрема, вказані спірні платежі за платіжними дорученнями № 201, 202 від 14.11.2019 на суми 195162,25 грн та 9500,00 грн відповідно, а також № 203 від 15.11.2019 на суму 20250,00 грн.
Розробником вказано, що всі документи пройшли цикл передбачених перевірок, в тому числі на цілісність і незмінність даних, а також на відповідність підпису на документі актуальному ключу користувача, та були коректно збережені у базі iFOBS: їм присвоєні унікальні ідентифікатори і встановлено статус «Введений».
ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» також долучило до вказаної відповіді результат перевірки підписів на платіжних документах. Вказані результати свідчать про те, що сертифікат ключа ЕЦП, яким було підписано платіжні доручення № 201, 202 від 14.11.2019, № 203 від 15.11.2019 був чинний, термін дії: 11.02.2019 - 11.02.2020. Тобто, накладення електронного цифрового підпису на платіжні документи відбулося у період перебування на посаді директора ТОВ «Галицьке перехрестя» ОСОБА_1 , однак у системі «Клієнт-Інтернет-Банк» відображено накладений ЕЦП ОСОБА_3 , яка була переведена на посаду директора ТОВ «Галицьке перехрестя» лише 13.02.2020.
Заперечуючи такі твердження, позивач вказав, що ОСОБА_3 фізично не могла здійснювати користування системою банку у зв'язку з тим, що її було обрано директором лише через 3 місяці після здійснення списання коштів з поточного рахунку позивача.
Заяву на внесення змін до прав доступу у зв'язку із призначенням на посаду директора ТОВ «Галицьке перехрестя» ОСОБА_3 було подано банку лише 20.02.2020, що також унеможливлює підписання платіжних документів ОСОБА_3 .
Відповідач у письмових пояснення по справі (вх. № 1715/22 від 21.01.2022) наголосив, що вказівка на ОСОБА_3 , як підписанта платіжних доручень № 201, № 202 від 14.11.2019 та № 203 від 15.11.2019, зумовлена тим, що при формуванні виписок із системи зазначається останній введений користувач з ієрархії користувачів, тобто система не відображає хронологію зміни користувачів (держателів ключів), адже самі ключі доступу не змінювалися.
Відповідач підтверджує, що у лютому 2020 Клієнтом подано в банк копії наказів про зміну директора та користувача з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . Однак, при цьому, Клієнт не змінив ЕЦП та паролів до них, а продовжував користуватися системою «Клієнт-Інтернет-Банк» за допомогою попередніх ключів ЕЦП, всупереч умовам п. 3.14., пп. 5.3.6 та п. 7.1. Додаткового договору від 18.01.2017.
Узагальнюючи, відповідач вказує на надуманість тверджень позивача, оскільки платежі, що здійснювалися ТОВ «Галицьке перехрестя», були виконані його уповноваженими особами - користувачами із застосуванням чинних ключів ЕЦП і паролів до них, а не сторонніми особами.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Частиною 5 ст. 341 Господарського кодексу України визначено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України).
14.11.2019 та 15.11.2019 з поточного рахунку ТОВ «Галицьке перехрестя» списано кошти трьома платежами на користь ФОП Духоти Б.Ю. на підставі сформованих позивачем платіжних доручень № 201, 3 202 від 14.11.2019 та № 203 від 15.11.2019 відповідно. Позивач зазначив, що звернувся 15.11.2019 до АТ «АКБ «Львів» із відповідною заявою про несанкціоноване списання коштів та проханням вказані кошти повернути на поточний рахунок. Позивач у цій заяві вказує реквізити платіжних доручень, на підставі яких здійснено списання, однак жодної додаткової інформації чи доказів, що підтверджували б неправомірність проведеної транзакції, не надає.
Суд зазначає, що належних доказів надіслання заяви № 31 від 15.11.2019, як і належних доказів щодо дати отримання банком заяви ТОВ «Галицьке перехрестя» у матеріалах справи немає, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити об'єктивність покликання представника позивача на тривалість періоду надання АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів» відповіді на відповідне звернення.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо необхідності зі сторони відповідача після отримання вказаного звернення скликання узгоджувальної комісії для проведення технічної експертизи. З матеріалів справи вбачається, що електронні платіжні документи № 201, № 202 від 14.11.2019, № 203 від 15.11.2019 ТОВ «Галицьке перехрестя» були сформовані належним чином та відповідно до визначених сторонами умов Додаткового договору від 18.01.2017, уповноваженою особою позивача коректно виконаний вхід в систему «Клієнт-Інтернет-Банк», пройдено необхідну ідентифікацію та надіслано платежі в обробку. З огляду на належність формування платіжних документів та відсутність у заяві позивача № 31 від 15.11.2019 будь-яких доказів чи вмотивованих пояснень щодо не санкціонованості списання коштів з поточного рахунку позивача, банк не мав підстав для скликання відповідної узгоджувальної комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд критично оцінює покликання позивача на не виконання відповідачем свого обов'язку щодо визначення конкретної ІР-адреси позивача, оскільки позивач допускає довільне трактування умов п.п. 4.6. п. 4 Додаткового договору від 18.01.2017. У вказаному положенні договору зазначається право позивача скористатися такою послугою, а не обов'язок відповідача по наданню такої клієнту. Те, що позивач не реалізував своє право, обумовлене договором, не є виною відповідача.
Також, недоцільним є покликання позивача на положення ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України, оскільки цією нормою визначено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Однак, підчас здійснення платежів за платіжними дорученнями, відповідачем жодним чином не порушено правила розрахункових операцій та не вчинено помилкового переказу. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином виконав платіжні доручення позивача, відповідно до вказаних у них реквізитах платежу. Відтак, помилкового переказу в даному випадку не було.
Під час використання систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки (п. 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті).
Позивач у додаткових поясненнях (вх. № 33073/20 від 17.11.2020) зазначав, несанкціонований платіж у розмірі 20000,00 грн було списано з його поточного рахунку 14.11.2019, а фіктивне платіжне доручення № 203 на списання вказаної суми коштів було сформоване лише 15.11.2019, тобто,, банк провів списання коштів на день швидше, ніж ним було отримане відповідне платіжне доручення.
Суд зазначає про безпідставність такого твердження та відхиляє його, оскільки з банківських виписок по рахунку позивача, всупереч аргументу останнього, платіж на суму 20000,00 був проведений 14.11.2019, згідно з платіжним дорученням № 30, на користь ПП «Лев-3». Вказаний платіж жодним чином не входить до предмета спору у справі № 914/2556/20. Платіж на користь ФОП Духоти Б.Ю. відбувся 15.11.2019 на суму 20250,00 грн, відповідно до банківських виписок та платіжного доручення № 203 від 15.11.2019.
Крім цього, під час розгляду справи господарським судом представник позивача зазначив, що проведена оплата на суму 20000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 30 від 14.11.2019 визнається позивачем.
Покликання позивачем на п. 10.11 Глави 10 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в національній валюті» є недоцільним, оскільки АТ «АКБ «Львів» перерахунок коштів здійснив відповідно до платіжних доручень, оформлених позивачем належним чином. Стверджування факту здійснення банком несанкціонованого чи помилкового списання коштів з поточного рахунку позивача, безпідставність проведення такої транзакції з огляду на не оформлення позивачем необхідних платіжних документів є необґрунтованим та не підтвердженим належними, допустимими доказами у справі.
Відповідно до статті 60 Закону України «про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;
10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;
11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;
13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд не вважає вмотивованими зауваження позивача щодо відповіді ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» на запит АТ «АКБ «Львів», що така не може вважатися судом допустимим доказом у зв'язку з отриманням її з порушенням норм чинного законодавства, а саме - з порушенням банківської таємниці. Як зазначалося судом та вказувалося відповідачем, ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» є розробником та адміністратором системи «Клієнт-Інтернет-Банк», що надає йому можливість контролювати технічну складову функціонування такої системи. У скерованому відповідачем запиті, копія якого долучена до матеріалів справи, не висвітлено інформації, яка б становила банківську таємницю, відповідно до наведеної вище норми статті 60 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». ТОВ «СІЕС ЕМПАУЕР» надало лише технічні відомості щодо факту формування та підписання платіжних доручень № 201, № 202 від 14.11.2019 та № 203 від 15.11.2019.
З наданих сторонами у справі доказів та пояснень суд не встановив дійсного факту несанкціонованості списання коштів з поточного рахунку ТОВ «Галицьке перехрестя». Суд погоджується із вказівкою відповідача на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами виконання банком грошових переказів за платіжними дорученнями поза волею позивача.
Відповідно до ч. 2 п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку.
Положеннями ст.ст. 20 і 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Ініціювання переказу проводиться зокрема шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
У випадку, який розглядається, Відповідач не був ні стягувачем, ні обтяжувачем, ні отримувачем, а позивач був платником. Відповідно, у цьому випадку, Відповідач виконував функції банку платника з виконання ініційованих позивачем платежів.
Платіжні Доручення сформовано та оформлено в системі «Клієнт-Інтернет-Банк» у порядку та відповідно до умов Додаткового договору щодо користування системою «Клієнт-Інтернет-Банк» і вимог Інструкції про безготівкові розрахунки, з використанням паролів позивача для входу в систему, з відображенням усіх необхідних реквізитів ЕРД та накладенням електронного цифрового підпису.
За обставин, коли позивач для доступу до Системи ввів правильне значення засобу ідентифікації; увів код операції та всі параметри, які запитуються Системою; підтвердив це розпорядження накладенням електронного цифрового підпису, у відповідача не було жодних правових підстав для невиконання платіжних доручень позивача. За таких обставин. відповідач належним чином виконав платіжні доручення позивача, згідно із зазначеними у ньому реквізитами.
Пункт 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції від 05.10.2017, чинній на момент виникнення спірної ситуації між сторонами, надано визначення, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Частиною 2 статті 12 цього ж Закону зазначається, користувачі електронних довірчих послуг зобов'язані, серед іншого, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; своєчасно надавати надавачу електронних довірчих послуг інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить сертифікат відкритого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.
Суд також вважає безпідставними покликання позивача на те, що у відповідності до положень ст.ст. 7 і 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідач зобов'язаний був забезпечити зберігання коштів Клієнта. Зважаючи на викладені обставини, таке твердження є необґрунтованим, оскільки у спірній ситуації банком не здійснено жодних дій, які б суперечили умовам укладених між сторонами договорів або чинному законодавству, з огляду на належне оформлення платіжних документів, які клієнт надіслав в банк.
Сторонами чітко погоджено в Додатковому договорі від 18.01.2017 межі відповідальності банку. у спірній ситуації, що склалася між позивачем та відповідачем, банк не несе відповідальність відповідно до пунктів 8.6. - 8.12. Клієнт, всупереч умовам цього ж Додаткового договору та додатків до нього, не забезпечив належне зберігання на робочому місці ключів ЕЦП. Водночас позивачем жодними доказами не доведено наявність вини у діях відповідача - останній виконав покладені на нього умовами договору обов'язки та провів платіж на підставі отриманих від клієнта належно оформлених платіжних доручень із заповненими усіма необхідними реквізитами та накладеним електронним цифровим підписом.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 02.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 10.06.2022.
Суддя Гоменюк З.П.