вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
10 червня 2022 рокуСправа № 912/346/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №912/346/22 від 25.03.2022
за позовом: гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2
до відповідача: Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі - ДП "Дирекція КГЗКОР"), код ЄДР 04853709, проммайданчик м. Долинська, Кіровоградська область, 28500
про стягнення 129 203,79 грн
До Господарського суду Кіровоградської області 15.02.2022 засобами поштивого зв'язку надійшла позовна заява гр. ОСОБА_1 до ДП "Дирекція КГЗКОР" з вимогами:
1. Стягнути з Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (28500, Кіровоградська область, місто Долинська, Проммайданчик; ідентифікаційний код 04853709) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 129 203 грн (сто двадцять дев'ять тисяч двісті три) грн 79 коп.
2. Покласти на відповідача витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
3. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
4. Поштову кореспонденцію направляти за адресою: а/с 2740, ВПЗ 44, м. Дніпро, 49044 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2.
5. Звільнити від сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у період з 13.04.2010 по 25.01.2022 не виконував грошове зобов'язання перед позивачем на підставі рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2010 про стягнення з ДП "Дирекція КГЗКОР" на користь позивача 47 982,90 грн матеріальної шкоди. Таким чином, ДП "Дирекція КГЗКОР" повинно сплатити позивачу інфляційні втрати у розмірі 112 233,62 грн та 3% річних у розмірі 16 970,17 грн.
Ухвалою від 25.03.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/346/22, справу №912/346/22 постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, постановив розпочати розгляд справи по суті 22.04.2022, надав сторонам строк для подання заяв по суті, а також строк для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
19.05.2022 до господарського суду від відповідача за підписом керуючого санацією, арбітражного керуючого Биковського М.Ю. надійшов відзив №02-01/127 від 18.05.2022 на позовну заяву ОСОБА_1 з проханням застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача щодо яких такий строк настав, а саме за період з 13.04.2010 по 24.01.2019; відмовити в задоволенні позовних вимог у сумі 114 906,01 грн.
В обґрунтування поданого відзиву зазначено, що позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період з 13.04.2010 по 25.01.2022, тобто за 12 років.
Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахування за період з 13.04.2010 по 25.01.2019.
Крім того, відповідачем було проведено розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за 3 роки які передували зверненню позивача до суду, в межах строків позовної давності, та за період з 25.01.2019 по 25.01.2022 сума 3% річних складає 4 322,32 грн, сума інфляційних витрат складає 9 975,46 грн.
30.05.2022 на електронну пошту господарського суду надійшло клопотання №б/н від 30.05.2022 позивача про дистанційне ознайомлення з матеріалами судової справи надати можливість ознайомитись з матеріалами справи шляхом надсилання сканованих копій на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження по справі та відзиву на позовну заяву з додатками без кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":
електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для його розгляду по суті відсутні.
07.06.2022 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 01.06.2022 з проханням позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничого-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення 129 203,79 грн задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що невиконання відповідачем судового рішення, щодо стягнення на користь позивача заборгованості у сумі 47 982,90 грн в період з 13.04.2010 по 25.01.2022, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього рішенням суду, тому позивач посилаючись на ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України просить стягнути на його користь інфляційні втрати та 3% за період з 13.04.2010 по 25.01.2022.
Так, відповідно до матеріалів справи грошове зобов'язання відповідача підтверджується рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2010, а факт його виконання (25.01.2022) наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку станом на 01.02.2022.
Таким, чином з огляду на норми та положення ст. 625 Цивільного кодексу України у позивача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за загальний період заборгованості з 13.04.2010 по 25.01.2022, у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем вказаного рішення апеляційного суду.
Оскільки вказане порушення є триваючим, право позивача на звернення до суду за захистом свого права поширюється на весь строк простроченого зобов'язання.
Крім того, позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 178 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву відповідачем подано з порушенням встановленого ухвалою господарського суду строку.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
Ухвалою від 04.06.1998 Арбітражний суд Кіровоградської області порушив провадження у справі №05-01/184/6-12а/10 про банкрутство ДП "Дирекція КГЗКОР".
Ухвалою від 16.06.2009 господарський суд в задоволенні клопотань про продовження процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна, арбітражного керуючого Заболотного Г.В. відмовив. Ввів процедуру санації боржника ДП "Дирекція КГЗКОР". Призначив керуючим санацією боржника ДП "Дирекція КГЗКОР" арбітражного керуючого Барановського О.М.
Ухвалою від 16.06.2017 господарський суд заяву №01-20/16 від 16.05.2017 арбітражного керуючого Барановського О.М. про звільнення від виконання повноважень керуючого санацією боржника та клопотання №б/н від б/д комітету кредиторів задовольнив. Припинив обов'язки арбітражного керуючого Барановського О.М. в якості керуючого санацією ДП "Дирекція КГЗКОР" з 16.06.2017. Призначив керуючим санацією боржника - ДП "Дирекція КГЗКОР" арбітражного керуючого Биковського М.Ю.
Ухвалою від 19.04.2022 господарський суд у справі №05-01/184/6-12а/10 клопотання №02-03/13 від 11.02.2022 керуючого санацією, арбітражного керуючого Биковського М.Ю. про припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника (в порядку ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") задовольнив. Звіт керуючого санацією ДП "Дирекція КГЗКОР", арбітражного керуючого Биковського М.Ю. затвердив. Припинив процедуру санації ДП "Дирекція КГЗКОР" у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника. Зобов'язав керуючого санацією, арбітражного керуючого Биковського М.Ю. протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом даної ухвали повідомити про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з погашенням вимог кредиторів орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечити проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжити виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника - ДП "Дирекція КГЗКОР". Провадження у справі припинив.
За п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2009 в позові ОСОБА_1 до Долинського районного суду Кіровоградської області до державного підприємства "Дирекція КГЗКОР" про відшкодування майнової шкоди завданої затопленням квартири та пошкодженням меблів і особистих речей відмовлено в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2010 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2009 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до "Дирекції КГЗКОР" про відшкодування майнової шкоди скасовано, позов в цій частині задоволено, стягнуто з ДП "Дирекція КЗГКОР" на користь ОСОБА_1 47982 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині рішення залишено без зміни.
18.05.2010 на примусове виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №2-828.
Як вбачається з виписки про виконавче провадження №19345852 з примусового виконання виконавчого листа №2-828 від 18.05.2010, виконавче провадження відкрито 20.05.2010.
25.01.2022 боржником перераховано позивачу кошти у розмірі 47 982,90 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку за період з 25.01.2022-01.02.2022.
31.01.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №19345852.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач вказує, що має право на нарахування та стягнення з відповідача за період з 13.04.2010 по 25.01.2022, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 16 970,17 грн та інфляційні нарахування у розмірі 112 233,62 грн, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2010 стягнуто з відповідача на користь позивача 47 982,90 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України та наявність судового рішення у справі, яке набрало законної сили, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не підлягає доказуванню.
Зазначене рішення суду з 13.04.2010 відповідачем не виконувалось та виконано 25.01.2022 шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Дані обставини сторонами не оспорюються.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 16.05.2018 року по справі №686/21962/15-ц.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу №905/600/18 у постанові від 05.07.2019 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно зі змістом вказаної норми, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, з урахуванням того, що законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/4391/19.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період з 13.04.2010 по 25.01.2022.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який наданий позивачем, господарський суд зазначає, що останній містить помилки, оскільки в розрахунок включено день фактичної оплати.
Разом із тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідач у поданому до суду відзиві №02-01/127 від 18.05.2022 просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача щодо яких такий строк настав, а саме за період з 13.04.2010 по 24.01.2019.
При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо пропуску відповідачем строку для подання відзиву, оскільки обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, фактично зводяться лише до заяви про застосування строку позовної давності, а відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Водночас, вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача, про що відповідачем було заявлено у відзиві, суд виходить з такого.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 25.01.2022 (дата погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання відповідача перед позивачем припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
В Постанові №127/15672/16-ц від 08.11.2019 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Отже, приймаючи до уваги, що позов у цій справі позивачем було подано до суду шляхом направлення засобами поштового зв'язку 12.02.2022, про що свідчить відбиток поштового штемпеля, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено до 11.02.2019.
Відтак, нараховані позивачем інфляційні та 3% річних підлягають задоволенню в межах загального строку позовної давності, який передує даті подачі позову.
За перерахунком суду, за період з 12.02.2019 по 24.01.2022 загальна сума інфляційних втрат становить 9 859,06 грн, загальна сума розміру 3% річних становить 4 247,47 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 14 106,53 грн.
В іншій частині позовних вимог, господарський суд відмовляє, у зв'язку з тим, що заявлені вимоги поза межами строку позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Частинами 1-2 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 481,00 грн.
За подання до господарського суду встановлено наступний розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже за пред'явлення цього позову, підлягав до сплати в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
За приписами п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підтвердження факту звільнення від сплати судового збору гр. ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом подала копію посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 11.09.2019, Кіровоградською облдержадміністрацією, відповідно до якого пред'явник цього посвідчення, зокрема, є громадянином, віднесеним до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас ч. 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судового збору, задоволено судом, судовий збір в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (код ЄДР 04853709, проммайданчик м. Долинська, Кіровоградська область, 28500) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 14 106,53 грн, з яких 4 247,47 грн - 3% річних та 9 859,06 грн - інфляційні втрати.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (код ЄДР 04853709, проммайданчик м. Долинська, Кіровоградська область, 28500) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 481,00 грн (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам (позивачу за адресою для листування та на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2; відповідачу на адресу: проммайданчик м. Долинська, Кіровоградська область, 28500 та на e-mail: office@gokor.com.ua ) та керуючому санацією відповідача, арбітражному керуючому Биковському М.Ю. (АДРЕСА_3 та на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.