вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/53/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 311; 01004, м. Київ, вул. Антоновича, 26/26)
до Державного податкового університету (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31)
про стягнення 124809,56 грн. заборгованості за спожитий природний газ,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” (далі - ТОВ “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ”, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Університету державної фіскальної служби України (далі - Університет державної фіскальної служби України, відповідач) про стягнення 124809,56 грн. заборгованості за спожитий природний газ.
В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за фактично переданий у листопаді 2020 року та березні 2021 року природний газ, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача загалом 124809,56 грн. заборгованості, а також 2270,00 грн. судового збору.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” позовною заявою до Університету державної фіскальної служби України про стягнення 124809,56 грн. заборгованості за спожитий природний газ підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
10.02.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 221/01-23 від 07.02.2022 р. (вх. № 2987/22 від 10.02.2022 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначав, що університетом зобов'язання перед ТОВ “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” в межах договірних правовідносин, які склалися в 2020-2021 році, було виконано в повному обсязі, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення коштів у позадоговірних відносинах є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими.
Поряд з цим, до зазначеного вище відзиву було долучено клопотання № 207/01-23 від 04.02.2022 р. про процесуальне правонаступництво, згідно якого заявник на підставі ст. 104 ЦК України, ст. 52 ГПК України, просить суд замінити відповідача у справі № 911/53/22 з Університету державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 40233365) на його правонаступника - Державний податковий університет (код ЄДРПОУ 44550814), з огляду на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 р. № 1202-р “Про утворення Державного податкового університету” та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2021 р. № 574 “Деякі питання утворення Державного податкового університету”, Університет державної фіскальної служби України (код ЄРДПОУ 40233365) припиняється в результаті реорганізації шляхом приєднання до Державного податкового університету (код ЄДРПОУ 44550814).
Суд, розглянувши зазначене вище клопотання, дійшов висновку щодо його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 р. у справі № 296/443/16-ц.
З урахуванням того, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 р. № 1202-р “Про утворення Державного податкового університету” та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2021 р. № 574 “Деякі питання утворення Державного податкового університету”, Університет державної фіскальної служби України (код ЄРДПОУ 40233365) реорганізовано шляхом приєднання до Державного податкового університету (код ЄДРПОУ 44550814), суд дійшов висновку щодо виникнення універсального правонаступництва Державного податкового університету щодо Університету державної фіскальної служби України, який припиняється шляхом приєднання.
З огляду на викладене, клопотання Державного податкового університету № 207/01-23 від 04.02.2022 р. про процесуальне правонаступництво у даній справі є обгрунтованим, не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та приписам чинного законодавства, а відтак суд дійшов висновку про його задоволення.
Відповіді на відзив та будь-яких інших пояснень у даній справі сторонами надано не було.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Як слідує з позову, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” поставило Університету державної фіскальної служби України природний газ, а саме: 1) у листопаді 2020 року в обсязі 16,8921 тис.куб.м, на підтвердження чого позивачем надано інформацію з ІР платформи SAP щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ000146HA500X (Університет державної фіскальної служби України), де зазначено постачальником природного газу ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», та акт № 586-П на суму 115945,34 грн. з ПДВ, складений за результатами постачання природного газу; 2) у березні 2021 року в обсязі 205,12351 тис.куб.м, на підтвердження чого позивачем надано інформацію з ІР платформи SAP щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ000146HA500X (Університет державної фіскальної служби України), де постачальником природного газу зазначено ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», та акти № 2506 на суму 37672,82 грн., № 2507 на суму 42129,72 грн., № 2508 на суму 271739,14 грн., № 2509 на суму 167899,85 грн., № 413-П на суму 950508,28 грн. та № 584-П на суму 8864,22 грн. з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що акти № 2506 на суму 37672,82 грн., № 2507 на суму 42129,72 грн., № 2508 на суму 271739,14 грн., № 2509 на суму 167899,85 грн., № 413-П на суму 950508,28 грн. відповідачем було підписано та оплачено в повному обсязі.
ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» відзначало, що оскільки постачання природного газу у даних правовідносинах здійснювалось без укладення відповідного договору, то при розрахунку вартості поставленого природного газу позивачем було застосовано звичайні ціни на цей товар згідно інформації, опублікованої на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», стосовно середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» ресурсу листопада 2020 та березня 2021 р.р.
Так, у листопаді 2020 р. ціна природного газу з ПДВ становила 6700,00 грн. за 1000 м.куб. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.12.2019 р. № 3013 (зі змінами та доповненнями) «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГTC УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки», до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 136,575 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 27,32 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. Разом ціна складає: 6863,88 грн. з ПДВ за 1000 м.куб., з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
У березні 2021 р. ціна природного газу з ПДВ становила 7626,50 грн. за 1000 м.куб. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.12.2019 р. № 3013 (зі змінами та доповненнями) «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГTC УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки», до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 136,575 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 27,32 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. Разом ціна складає: 7790,39 грн. з ПДВ за 1000 м.куб., з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
Як зазначає позивач, природний газ, поставлений відповідачу за актом № 586-П на суму 115945,34 грн. та актом № 584-П на суму 8864,22 грн., не було оплачено останнім.
Позивач направив відповідачу у січні 2021 року акт № 586-П на суму 115945,34 грн. з ПДВ та рахунок № 10108 на суму 115945,34 грн., складені за результатами постачання природного газу у листопаді 2020 р., на підтвердження чого надано експрес-накладну Нової пошти від 28.01.2021 р. № 20450338624340. Однак, відповідач не сплатив за спожитий у листопаді 2020 р. природний газ.
У подальшому, ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» направило на адресу Університету державної фіскальної служби України вимогу № 148-21 від 25.03.2021 р. про стягнення заборгованості, де вимагало протягом одного календарного дня з дня отримання вимоги сплатити заборгованість за поставлений природний газ у листопаді 2020 р. (експрес-накладна Нової пошти від 26.03.2021 р. № 20450364711502).
Окрім того, як слідує з позову, позивач направив відповідачу акт № 584-П на суму 8864,22 грн. з ПДВ та рахунок № 10109 на суму 8864,22 грн., складені за результатами постачання природного газу у березні 2021 р., на підтвердження чого надано експрес-накладну Нової пошти від 11.04.2021 р. № 20450371907435. Однак, відповідач не сплатив за спожитий у березні 2021 р. природний газ.
У липні 2021 року TOB «EKOTEXHOIHBECT» повторно направило на адресу Університету державної фіскальної служби України вимогу про стягнення заборгованості № 238-21/4 від 27.07.2021 р., до якої, зокрема, було додано акт № 586-П за листопад 2020 року на суму 115945,34 грн. (2 шт.), рахунок № 10108 на суму 115945,34 грн., акт № 584-П за березень 2021 року на суму 8864,22 грн. (2 шт.), рахунок на суму 8864,22 грн. (експрес-накладна Нової пошти від 28.07.2021 р. № 20450419455941).
Окрім того, TOB «EKOTEXHOIHBECT» засобами поштового зв'язку направило вимогу на адресу відповідача про стягнення заборгованості № 549-21 від 20.12.2021 р., акт № 584-П та акт № 586-П, рахунок № 10108, рахунок № 10109, що підтверджується описом вкладення «Укрпошти» від 20.12.2021 р. та поштовою накладною «Укрпошти» від 20.12.2021 р.
Відповіді на вимогу постачальником одержано не було, вартості отриманого природного газу не сплачено, у зв'язку з чим ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» і звернулось з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пунктом 10 частини 1 статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що університетом обов'язок з оплати отриманого газу перед ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» в межах договірних зобов'язань було виконано в повному обсязі, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення коштів в позадоговірних правовідносинах є безпідставними.
Натомість позивач, наполягаючи на задоволенні позову та стягненні з відповідача вартості отриманого останнім (за відсутності договору) природного газу, посилається на застосування до правовідносин між сторонами приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Слід зазначити, що статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Внаслідок постачання позивачем відповідачеві природного газу та його споживання останнім відбувається перехід майнових благ (природного газу) з майнової сфери позивача (потерпілого) у власність відповідача (набувача).
Якщо такий перехід відбувся за відсутності зустрічного задоволення з боку відповідача, тобто безоплатно, внаслідок чого позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» за ліцензією здійснює оплатне постачання природного газу, не отримав відповідний грошовий еквівалент, то відповідач є таким, що зберіг грошові кошти у вигляді плати за поставлений позивачем природний газ за рахунок позивача.
При цьому, сам факт несплати відповідачем за поставлений природний газ свідчить про втрату позивачем майна (грошових коштів у вигляді оплати за поставлений газ), яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в практиці визначення Європейського суду з прав людини, і такий стан речей очевидно не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 906/567/18.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Оскільки у спірні періоди між сторонами був відсутній договір як підстава для вчинення дій з поставки/отримання природного газу, то, за умови доведення постачальником обсягу і вартості отриманого споживачем природного газу, така вартість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що надані ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» на підтвердження постачання університету природного газу акти № 586-П на суму 115945,34 грн. та № 584-П на суму 8864,22 грн. підписані односторонньо позивачем.
Крім того, як на доказ отримання відповідачем зазначених вище актів № 586-П на суму 115945,34 грн. та № 584-П на суму 8864,22 грн. позивач, серед іншого, посилається на роздруковані експрес-накладні Нової пошти, які не містять ідентифікації (назва, номер, дата тощо) документів, відправлених відповідачу.
Натомість, суд відзначає, що опис вкладення і поштова накладна «Укрпошти» від 20.12.2021 р. є належними доказами направлення листа-вимоги щодо погашення заборгованості № 549-21 від 20.12.2021 р., акту № 586-П за листопад 2020 року на суму 115945,34 грн., рахунку № 10108 на суму 115945,34 грн., акту № 584-П за березень 2021 року на суму 8864,22 грн., рахунку № 10109 на суму 8864,22 грн., копії експертного висновку Харківської торгово-промислової палати № 1330/20 від 02.11.2020 р., копії експертного висновку Харківської торгово-промислової палати № 530/21 від 02.03.2021 р. позивачем відповідачеві.
Щодо факту та обсягів постачання позивачем відповідачеві природного газу суд відзначає наступне.
Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з п. 1 Правил постачання природного газу, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 р. № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827, ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи встановлено, що інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
У відповідності до п.п. 1, 2 глави 3 Розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Згідно з ч. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС Оператор газорозподільної системи за заявою суб'єкта ринку природного газу, що займається оптовою купівлею-продажем або постачанням газу, присвоює суб'єкту унікальний EIC-код. Оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
З матеріалів справи вбачається, що споживач з EIC-кодом 56XQ000146HA500X (Університет державної фіскальної служби України), з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р., а також з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р. був закріплений в реєстрі споживачів постачальника за постачальником ТОВ “ЕКОТЕХІНВЕСТ”.
Розділом II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України “Про ринок природного газу”; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії”; 15) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
З наведених положень законодавства слід дійти висновку, що постачання природного газу здійснюється виключно через та за допомогою Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Інформаційна платформа містить, зокрема, інформацію про період закріплення в Реєстрі постачальника того чи іншого споживача, а також про фактичне добове споживання природного газу та інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.
За правилами п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ) комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Фактичний об'єм надходження природного газу (у тому числі - по об'єктах споживачів) за повний період визначається в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках (п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ).
За приписами п. 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу I Кодексу ГТС, алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М) (п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС).
За вимогами п. 3 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави.
З урахуванням наведеного суд відзначає, що факт постачання позивачем відповідачеві природного газу з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. та з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р. підтверджується даними інформаційної платформи SAR Оператора газотранспортної системи - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” з відомостями щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕIC-кодом 56XQ000146HA500X за листопад 2020 року в обсязі 16892,10 куб.м, за березень 2021 року в загальному обсязі 205123,51 куб.м.
Відповідачем не спростовано зазначеного вище та достовірності показників інформаційної платформи оператора ГТС (ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”), якими підтверджується факт поставки позивачем природного газу відповідачу у спірних періодах та в зазначених об'ємах.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
За умовами абзацу 1 пункту 10 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газопостачання.
За змістом пункту 20 Правил споживач зобов'язується, зокрема, самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
Доказів самостійного припинення відповідачем споживання природного газу у листопаді 2020 року та березні 2021 року до матеріалів справи не надано.
Тобто відповідач за відсутності укладеного договору на постачання природного газу не обмежив та не припинив споживання природного газу.
Водночас, не дивлячись на відсутність договірних відносин з відповідачем, ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» не вчиняло дій з припинення/обмеження відповідачу надання послуг з постачання природного газу, у зв'язку з чим позивач постачав відповідачу газ протягом листопада 2020 року та березня 2021 року, який останнім оплачений не був.
Оскільки спожитий без договору природний газ не може бути повернутим споживачем постачальнику, то відповідач повинен відшкодувати позивачу його вартість.
При цьому суд зауважує, що відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних заперечень щодо факту споживання природного газу у спірні періоди та щодо направлення позивачем відповідачу актів № 584-П та № 586-П та отримання їх останнім.
Щодо вартості спожитого відповідачем у спірних періодах природного газу слід відзначити наступне.
Оскільки постачання природного газу у даних правовідносинах здійснювалось без укладення відповідного договору, позивачем при розрахунку вартості поставленого природного газу було застосовано звичайні ціни на цей товар згідно інформації опублікованої на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», стосовно середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» ресурсу листопада 2020 та березня 2021 років.
Так, у листопаді 2020 р. ціна природного газу з ПДВ становила 6700,00 грн. за 1000 м.куб. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.12.2019 р. № 3013 (зі змінами та доповненнями) «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГTC УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки», до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 136,575 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 27,32 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. Разом ціна складала 6863,88 грн. з ПДВ за 1000 м.куб., з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
У березні 2021 р. ціна природного газу з ПДВ становила 7626,50 грн. за 1000 м.куб. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.12.2019 р. № 3013 (зі змінами та доповненнями) «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГTC УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки», до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 136,575 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 27,32 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. Разом ціна складала 7790,39 грн. з ПДВ за 1000 м.куб., з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
Суд вважає, що застосування середньозваженої ціни за підсумками місяця буде обгрунтованим та справедливим підходом для встановлення рівня звичайних цін на природний газ у конкретний період часу його споживання, у даному випадку - за листопад 2020 року та березень 2021 року.
Подібної позиції дотримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2020 р. у справі № 910/17533/19, де в якості обґрунтування середньої ціни реалізації позивачем природного газу було надано інформацію про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» за підсумками місяця.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи доведено факт постачання позивачем та споживання відповідачем природного газу у листопаді 2021 р. в обсязі 16,8921 тис.куб.м на суму 115945,34 грн. та в березні 2021 р., зокрема, в обсязі 1,13784 тис.куб.м на суму 8864,22 грн., а також відсутність доказів оплати зазначених обсягів отриманого природного газу, то позовні вимоги у даній справі про стягнення вартості спожитого природного газу в загальній сумі 124809,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного податкового університету (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код 44550814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 311, код 34933742) - 124809 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 56 вартості спожитого природного газу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 10.06.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна