ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2022Справа № 910/4807/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»
про стягнення 47 961, 80 грн
Без виклику представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес. Ай» (далі - відповідач) про стягнення 47 961, 80 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі Договору страхування наземного транспорту № 1462/20-Т/К/06 внаслідок настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», а тому позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла запитувана судом інформація по справі.
27.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.
11.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
25.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 31.03.2021 була вручена відповідачу 05.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479952031.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.06.2020 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1462/20- Т/К/06 (далі - договір), згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
25.10.2020 року в м. Буча на вул. Вокзальна сталася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ВАЗ 2101», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Ірпінського районного суду Київської області від 30.11.2020р. по справі 367/7030/20.
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.
Згідно Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту № 17475 від 01.11.2020, наданого TOB «ЕАК «Довіра», вартість відновлювального ремонту склала 49 505 грн. 30 коп.
Відповідно до рахунку №ЕС000071847 від 28.10.2020 ТОВ "Едем-Авто" вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 48 961 грн. 80 коп.
На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування наземного транспорту № 1462/20- Т/К/06 від 15.06.2020, враховуючи виставлений авторизованим СТО рахунок № ЕС000071847 від 28.10.2020, позивачем було складено страховий акт № 006.02691220-1, відповідно до якого позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у загальній сумі 48 961, 80 грн шляхом перерахування на рахунок зазначеного авторизованого СТО за ремонт транспортного засобу вказаної суми коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 59716673 від 04.11.2020, копія якого міститься у матеріалах справи.
Позивачем направлено відповідачу претензію № 161120-02/р від 16.11.2020 на виплату страхового відшкодування з проханням виплатити страхове відшкодування.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму страхового відшкодування у розмірі 48 961,80 грн не сплатив.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 47 961, 80 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 48 961, 80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_2 (винний водій) внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 .
На час скоєння вищевказаної ДТП (25.10.2020) цивільно-правова відповідальність страхувальника ( ОСОБА_2 ) та інших осіб, які правомірно володіють автомобілем
ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ЕР/200571098 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 130 000, 00 грн., франшиза - 1, 000 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом ЕР/ 200571098 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації зазначеного забезпеченого транспортного засобу на час спірної ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу ЕР/200571098 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (130 000, 00 грн.), виходячи із розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах суми, що перейшла до позивача, та за мінусом встановленої франшизи (1000 грн.), тобто у сумі 47 961, 80 грн.
Відповідач суми страхового відшкодування позивачу не виплатив. Зворотного матеріали справи не містять.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2019 року між адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем (адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування " (довіритель) укладено договір про надання правової допомоги № 110119, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
За змістом п. 3.1 Договору, за надану правову допомогу довіритель сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному Додатком № 1 до цього Договору.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв'язку із наданням такої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:
- копію договору № 110119 про надання правової допомоги від 11.01.2019;
- платіжне доручення № 19554662 від 13.04.2021 на суму 5 000, 00 грн;
- рахунок № 910/4807/21 від 03.04.2021 на суму 5 000, 00 грн;
- копію акту виконаних робіт від 03.04.2021.
Частиною шостою статті 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач скористався таким правом на подав відповідне клопотання, у якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000, 00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що розмірі витрат є неспівмірним із ціною позову та складністю справи, не відповідає критерію розумності.
Стосовно доводів відповідача, суд зазначає, що вивченням змісту акту виконаних робіт від 03.04.2021 встановлено, що всі дії адвоката фактично пов'язані з підготовкою позиції сторони позивача у межах спірних правовідносин та підготовкою тексту позовної заяви, а тому, зазначення адвокатом 5 годин витраченого часу є цілком обґрунтованим.
При цьому, заявлена сума не перевищує визначену у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (вул. Героїв Сталінграду, буд. 4,корпус 6 А, м. Київ, 04210; код ЄДРПОУ 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування » (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056; код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 47 961 (сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн 80 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч гривень) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10.06.2022.
Суддя М.Є.Літвінова