ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.06.2022Справа № 910/1787/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", м.Полтава
до відповідача: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ
про визнання недійсним одностороннього правочину, -
За участю представників сторін:
від позивача: Гречко С.І.;
від відповідача: Ербелідзе А.О.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вимоги, зарахування яких здійснено відповідачем не відповідають критерію безспірності, оскільки права вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", що наведені у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022, є спірними у межах справи №917/1097/21.
Ухвалою від 10.02.2021 судом було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження; призначено підготовче засідання на 16.03.2022.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам щодо зустрічності, однорідності та настання строку виконання зобов'язань.
Ухвалою від 12.04.2022 судом було призначено підготовче засідання на 11.05.2022.
11.05.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 08.06.2022.
У судовому засіданні 08.06.2022 на підставі спільної заяви представників обох сторін, судом було закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 08.06.2022 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позову було надано заперечення.
В судовому засіданні 08.06.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Акціонерним товариством "Укртрансгаз" було направлено на адресу Акціонерного
товариства «Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022.
Згідно змісту вказаної заяви Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (особа-1) має перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (особа-2) непогашене грошове зобов'язання в сумі 2 871 379,66 грн зі сплати коштів, сплачених особою-2 згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 у справі №917/253/21, та відповідно до наказу Господарського суду Полтавської області від 28.08.2021 у справі № 917/253/21, що виникло на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі № 917/253/21. Особа-2 має перед особою-1 непогашене грошове зобов'язання в сумі 12 563 558,84 грн, що виникло на підставі договору транспортування природного газу від 19.09.2018 № 1807000403 та акта від 31.07.2019 № 07-2019-1807000403 на загальну суму 12 639 224,58 грн, строк виконання якого настав 21.08.2019. Особа-1 на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомляє
особу-2 про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі
2 871 379,66 грн, за грошовими зобов'язаннями, вказаними в п. 1 та п. 2 цієї заяви.
Згідно п.4 заяви №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022 після зарахування зустрічних однорідних вимог:
- зобов'язання особи-1, вказане в п. 1 цієї заяви, є припиненим в сумі 2 871 379,66 грн. Заборгованість особи - 1 перед особою -2 із зобов'язання з повернення коштів відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі №917/253/21 відсутня;
- зобов'язання особи-2, вказане в п.2 цієї заяви частково припиненим в сумі 2 871 379,66 грн. Заборгованість особи - 2 перед особою - 1 за договором та актом, вказаним в п.2 заяви, становить 9 692 179,18 грн.
Наразі, за твердженнями позивача, вимоги, зарахування яких здійснено відповідачем не відповідають критерію безспірності, оскільки права вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", що наведені у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022, є спірними у межах справи №917/1097/21. Означене, на думку заявника, свідчить про наявність підстав для визнання одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Приписи статті 202 Цивільного кодексу України встановлюють, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, повідомлення сторони договору може вважатися одностороннім правочином, у випадку, якщо воно породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору.
Умови чинності правочинів встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено, насамперед, порушення прав заявника та наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (п. 29, 30 постанови Об'єднаної палати Касаційного Господарського суду від 22.01.2022 у справі №910/11116/19).
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 уточнив висновки щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладені в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема, вказав:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Як вказувалось вище, згідно змісту оспорюваного правочину Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (особа-1) має перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (особа-2) непогашене грошове зобов'язання в сумі 2 871 379,66 грн зі сплати коштів, сплачених особою-2 згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 у справі №917/253/21, та відповідно до наказу Господарського суду Полтавської області від 28.08.2021 у справі № 917/253/21, що виникло на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі № 917/253/21. Особа-2 має перед особою-1 непогашене грошове зобов'язання в сумі 12 563 558,84 грн, що виникло на підставі договору транспортування природного газу від 19.09.2018 № 1807000403 та акта від 31.07.2019 № 07-2019-1807000403 на загальну суму 12 639 224,58 грн, строк виконання якого настав 21.08.2019. Особа-1 на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомляє особу-2 про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 2 871 379,66 грн, за грошовими зобов'язаннями, вказаними в п. 1 та п. 2 цієї заяви.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/1097/21 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Полтавагаз" про стягнення 121325621,8 грн. заборгованості оплати добових небалансів по договору транспортування природного газу №1807000403 від 19.09.2018 року, 13921297,87 грн. пені, 5507317,71 грн. 3% річних та 12313969,63 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати добових небалансів за період: липень-грудень 2019 року за договором № 1807000403 транспортування природного газу від 19.09.2018, зокрема, згідно акту №07-2019-1807000403 від 31.07.2019 на оплату за добові небаланси за липень 2019 року на загальну суму 12 639 224,58 гривень.
При цьому, зі змісту рішення вбачається, що 09.08.2021 на адресу господарського суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви та просить в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовити.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2022р. (повний текст підписано 21.02.2022р.) у справі №917/1097/21 у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Полтавагаз», м. Полтава про стягнення 153068207,01грн. було відмовлено.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз», м. Київ, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2022р. у справі №917/1097/21, звернулось з апеляційної скаргою на означене рішення суду.
Тобто, наведене свідчить, що станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину, вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Полтавагаз" вже були предметом спору у межах справи №917/1097/21 та не визнавались Акціонерним товариством "Оператор Газорозподільної системи "Полтавагаз", що вказує на відсутність такої обов'язкової вимоги для зарахування, як безспірність (прозорість).
Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 по справі №917/258/20 зауважив на необхідності врахування правового висновку щодо застосування положень статей 215, 601 Цивільного кодексу України, суть якого полягає у тому, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Таким чином, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України , за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 30.07.2019 у справі № 918/556/18, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19, у яких, зокрема зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір щодо боргу за договором має бути вирішено у порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому, в контексті наведеного суд звертає увагу на те, що наслідки вирішення спору у справі №917/1097/21 ніяким чином у даному випадку не впливають на вирішення спору щодо недійсності одностороннього правочину, оскільки визначальною обставиною є саме встановлення відсутності такої ознаки як безспірність на момент направлення заяви про припинення зобов'язань шляхом їх зарахування.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022.
Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для визнання одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав відсутності безспірності вимог було підтримано Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 по справі №910/4503/20.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2481 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022.
2. Визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог №1001ВИХ-22-802 від 31.01.2022.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ЄДРПОУ 30019801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Володимира Козака, будинок 2А, ЄДРПОУ 03351912) судовий збір в сумі 2481 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.06.2022.
Суддя В.В. Князьков