ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.06.2022Справа № 910/1761/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 73 316,64 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 76316,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого чинним законодавством порядку складання та направлення розрахункових документів й безпідставне списання в односторонньому порядку з особового рахунку позивача грошові кошти на загальну суму 76 316,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1762/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 10.02.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що стягнення коштів згідно накопичувальних карток відбулось відповідно до вимог п.2.1.7 договору.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказано, що порушення відповідачем встановленого чинним законодавством України та договором порядку здійснення розрахунків, внаслідок чого здійснено безакцептне списання коштів з особового рахунку позивача, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", як замовником, та Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником, укладено договір №43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажі залізничним транспортом, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.1.6, 9.4 договору, зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті:http://uz-eargo.com/.
27.07.2021 відповідачем оприлюднена нова редакція договору, яка введена в дію з 01.08.2021.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації якого використовуються власні інформаційні системи відповідача.
Перелік документів, які оформлюються з накладенням КЕП (кваліфікований електронний підпис) закріплено у п.8.2 договору.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 та повідомлення про укладення договору перевізник відкриває замовнику для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника 2829531 та відкриттям особового рахунку з ідентичним номером, коду вантажовідправника /вантажоодержувача 8104.
Пунктом 2.3.4 договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору.
В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця". Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору.
За умовами договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.4 договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 26.08.2021 відповідачем сформовано та направлено позивачеві перелік №20210825 від 25.08.2021, зі змісту якого вбачається, що з особового рахунку на підставі накопичувальної картки №23080010 та відомості №23080014, щодо яких відповідачем вчинено дії щодо підписання і з запереченнями, відповідачем в односторонньому порядку списано грошові кошти у сумі 4 263,84 грн з податком на додану вартість.
Також згідно переліку №20210828 від 28.08.2021 встановлено, що на підставі відомостей №23089001 та №23089002, які позивачеві на підпис не надавалися. Відповідачем в односторонньому порядку списано грошові кошти у сумі 72 052,80 грн з податком на додану вартість.
Не погоджуючись з безакцептним списанням грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 76316,64 грн. безпідставно списаних грошових коштів.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін, господарський суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), якими встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (пункт 2.3).
Згідно пункту 2.5 вказаних Правил розрахунків за перевезення вантажів платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
Пунктом 2.6 Правил визначено, що розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Відповідно до п. 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що накопичувальна картка №23080010 та відомості, по яким відповідачем здійснено списання грошових коштів, не підписані позивачем, у зв'язку із чим відповідач не мав права списувати кошти в частині наданих спірних послуг. У даному випадку в разі недосягнення домовленості відповідач мав звернутися з відповідним позовом до суду.
Отже, виходячи з наведеного вище, суд зауважує, що у відповідача були відсутні правові підстави для списання грошових коштів в сумі 76 316,64 грн, оскільки накопичувальна картка №23080010 підписана не була.
За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 76316,64 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 76316,64 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Єжи Гедройця, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вул.Івана Федорова, будинок 32 літера А, 3-й поверх, ЄДРПОУ 41564379) безпідставно списані грошові кошти в сумі 76316,64 грн та судовий збір в сумі 2481 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 08.06.2022.
Суддя В.В. Князьков