ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1233/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю представника позивача Легіня Р.О., представника відповідача Атаманюка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1233/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до відповідача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 2527535,48 грн.
Суть спору.
Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 2 527 535,48 грн, з яких 714 483,77 грн - основний борг, 1 132 397,79 грн - пеня, 213 572,19 грн - 3% річних, 467 081,73 грн - інфляційні втрати.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2021 для розгляду справи № 909/1233/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.
22.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 17.01.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Протокольною ухвалою від 17.01.2022 суд відклав підготовче засідання на 31.01.2022.
24.01.2022 до суду надійшов відзив на позов (вих. № 44/22-68 від 18.01.2022; вх. №1098/22), який суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 90-96).
27.01.2022 до суду надійшло пояснення позивача вх. №1377/22 з додатками (копії позовних заяв по справах: № 909/108/20, № 909/1076/20, № 909/436/21); суд приєднав до матеріалів справи пояснення з додатками (а.с. 112-133).
31.01.2022 підготовче засідання у даній справі не відбулося з огляду на встановлення 24.01.2022 в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки та спалах захворюваності на коронавірусну інфекцію COVID-19 серед працівників Господарського суду Івано-Франківської області; судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2022.
15.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив вх. №2394/22, яку суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 139-141).
Протокольною ухвалою від 16.02.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.
Протокольною ухвалою від 02.03.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 30.03.2022.
30.03.2022 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився; про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлений ухвалою-повідомленням про судове засідання у справі від 02.03.2022, яка згідно вимог ст. 120 ГПК України надіслана ДПЗД "Укрінтеренерго" рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням, яке вказане у позовній заяві і визначене у ЄДРЮОФОПГФ (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080), а також електронною поштою (e-mail: admin@uie.kiev.ua). Однак, у суду відсутні докази повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, оскільки, станом на 30.03.2022, поштове відправлення, яким надіслано відповідачу копію вищевказаної ухвали не повернулось на адресу суду.
Радою суддів України рекомендовано судам в умовах воєнного стану по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження (пункт 5 рекомендацій, опублікованих 02.03.2022 на офіційному вебсайті http://rsu.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 26 березня 2022 року строком на 30 діб, враховуючи місцезнаходження відповідача (м. Київ), 30.03.2022, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що учасників справи повідомити додатково ухвалою суду.
Водночас, згідно приписів частин 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Нормами статті 8 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 обумовлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема цивільного характеру.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку про продовження строку розгляду спору та призначення розгляду справи по суті на 31.05.2022 (ухвала від 02.05.2022).
11.05.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання (вх. № 5361/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів .
Ухвалою від 13.05.2022 суд задовольнив вищевказане клопотання та призначив судове засідання в режимі відеоконференції.
31.05.2022 в судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представник позивача Легінь Р.О. та представник відповідача Атаманюк В.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).
31.05.2022 розгляд справи по суті завершений; суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо підсудності даної справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Господарським процесуальним кодексом України встановлено правила територіальної юрисдикції (підсудності), які включають у себе норми щодо визначення загальної підсудності (стаття 27 ГПК), підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28 ГПК), альтернативної підсудності за вибором позивача (стаття 29 ГПК) та виключної підсудності (стаття 30 ГПК).
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданим на запит від 20.12.2021 за кодом 241887257241 (запис 1), підтверджується, що місцезнаходженням юридичної особи Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтерненерго" є адреса: вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080. Така ж адреса відповідача вказана і у позовній заяві.
З наведеного слідує, що відповідач знаходиться на території, на яку, за загальними правилами підсудності, визначеними статтею 27 ГПК України, поширюється загальна територіальна юрисдикція Господарського суду міста Києва, а не Господарського суду Івано-Франківської області.
У позовній заяві Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго", покликаючись на частину п'яту статті 29 ГПК України зазначає, що розгляд даної справи віднесено до підсудності Господарського суду Івано-Франківської області, оскільки пунктом 1.2 абз. 2 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що місцем виконання договору є Івано-Франківська область.
Суд погоджується з доводами позивача, що дана справа за правилами підсудності за вибором позивача підлягає розгляду Господарським судом Івано-Франківської області. Частиною п'ятою статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
В матеріалах справи наявна заява-приєднання ДПЗД "Укрінтернерго" від 09.12.2020, подана на ім'я заступника Голови правління АТ "Прикарпаттяобленерго" Костюка В.В., згідно з якою відповідач просить продовжити термін дії Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до якого відповідач приєднався 21.12.2018 до 01.01.2021 р. Договір діє до 31.12.2021 включно. Абзацом другим пункту 1.2 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що місцем виконання даного договору є Івано-Франківська область. Оскільки в укладеному між сторонами договорі прямо визначено місце його виконання, позивач з дотриманням положень частини п'ятої статті 29 ГПК України, пред'явив позов, за своїм вибором, за місцем виконання договору до Господарського суду Івано-Франківської області.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого він приєднався шляхом підписання заяв-приєднання від 19.12.2018, 09.12.2020.
При цьому позивач звертає увагу суду на те, що за неналежне виконання договірних зобов'язань за спірним договором, рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2020 у справі № 909/108/20, від 26.04.2021 у справі № 909/1076/20 та від 27.07.2021 у справі № 909/436/21, стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" основну заборгованість в сумі 10141648,90 грн.
Зазначені вище рішення суду набрали законної сили, проте заборгованість відповідачем погашена лише частково в сумі 98044,81 грн; решта заборгованості у розмірі 10043604,09 грн відповідачем не оплачена.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач, покликаючись на п. 6.6. договору, нарахував відповідачу, за період прострочення з 10.04.2021 до 10.12.2021, пеню в сумі 1132397,79 грн, 3 % річних в сумі 213572,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 467081,73 грн.
Зазначені вище пеня, 3 % річних та інфляційні втрати нараховані позивачем, окрім суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, яка виникла у відповідача за період з 10.04.2021 до 10.12.2021, так і на заборгованість у розмірі 10043604,09 грн, яка утворилася у зв'язку із простроченням та неповною оплатою відповідачем основної заборгованості за рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2020 у справі № 909/108/20, від 26.04.2021 у справі № 909/1076/20 та від 27.07.2021 у справі № 909/436/21.
Письмово позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 2394/22 від 15.02.2022).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, крім того, повідомив суд про намір подати докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, протягом п'яти днів з дати ухвалення рішення.
Стислий виклад заперечень відповідача.
24.01.2022 до суду надійшов відзив на позов вх. №1098/22, який суд прийняв до розгляду по суті та долучив до матеріалів справи (а.с. 90-96).
Згідно поданого відзиву, ДПЗД "Укрінтеренерго" позов визнає частково в частині основного боргу в сумі 714483,77 грн; в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
В обгрунтування заперечень, відповідач зазначає таке:
- ДПЗД "Укрінтеренерго" є єдиним постачальником електричної енергії на території України, на якого покладені функції постачальника "останньої надії";
- наявність низького рівня розрахунків за поставлену електричну енергію споживачами постачальника "останньої надії" у відповідача зумовила утворення заборгованості перед позивачем, як оптовим постачальником електричної енергії; - відсутність коштів на поточному рахунку постачальника "останньої надії" унеможливлює виконання договірних зобов'язань перед позивачем.
На думку відповідача, згідно вимог ст. 27 ГПК України, даний спір підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача - у господарському суді м. Києва.
Також відповідач, покликаючись на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зазначає, що розмір збитків позивачем не доведений, заявлений до стягнення розмір неустойки вдвічі перевищує суму заборгованості та є непомірним тягарем для боржника і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
31.05.2022 у судовому засіданні представник відповідача визнав позов в частині стягнення основного боргу сумі 714483,77 грн; в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
19.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання останнім заяви-приєднання до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018, розміщеного на вебсайті оператора системи (а.с. 143).
За умовами заяви-приєднання підписаної та скріпленої печаткою ДПЗД "Укрінтеренерго", цією заявою відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", ініціюється електропостачальником: ДПЗД "Укрінтеренерго" приєднання до умов договору електропостачальника надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії. Погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її) електропостачальник засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги оператора системи розподілу. Укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання електропостачальника до умов цього договору.
Електропостачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії через електропостачальника, та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком №1 до цього Договору (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.3 та п. 3.4 Договору, а також п. 5 та п. 6 додатку № 1 до договору, електропостачальник здійснює 100% передоплату вартості послуг з розподілу електричної енергії до 27 числа місяця, що передує розрахунковому, на поточний рахунок оператора системи розподілу відповідно до виставленого рахунку-фактури, а розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число включно).
За підсумками розрахункового періоду до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оператор системи розподілу оформлює та підписує акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з розподілу електричної енергії у випадку придбання та оплати електропостачальником послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів електропостачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії через електропостачальника та надає для підписання електропостачальнику (п. 10 додатку №1 до договору).
Відповідно до п. 11 додатку №1 до договору, електропостачальник здійснює остаточний розрахунок з Оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом двох банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.
У пункті 4.2. договору визначені обов'язки електропостачальника, зокрема, виконувати умови цього договору; здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.
Позивач надав, а відповідач отримав послуги з розподілу електричної енергії. Про наведений факт свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2021/1220 від 30.04.2021, № 2021/1520 від 31.05.2021, № 2021/1774 від 30.06.2021, № 2021/2330 від 31.08.2021, № 2021/2574 від 30.09.2021, № 2021/3061 від 31.10.2021.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури для проведення оплати шляхом направлення їх на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго". Факт відправки підтверджують списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в останнього виникла заборгованість, за період квітень - жовтень 2021 року, в сумі 714483,77 грн.
Як стверджує позивач, відповідач допускав порушення умов вказаного вище договору, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення.
Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2020 у справі № 909/108/20 задоволено позов ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в сумі 1910342,37 грн, з яких: 1501566,34 грн - основна заборгованість, 216379,34 грн - пеня, 21050,88 грн - інфляційні втрати, 21189,18 грн - 3% річних, 150156,63 грн - штраф.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2021 у справі № 909/1076/20 задоволено частково позов ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в сумі 800083,15 грн, з яких: 417744,79 грн - основна заборгованість, 248148,87 грн - пеня, 49025,93 грн - інфляційні втрати, 21189,18 грн - 3% річних, 41774,47 грн - штраф у розмірі 10%. Вказані суми стягнуто з відповідача за виключенням пені в сумі 86040,04 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2021 у справі № 909/436/21 задоволено позов ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в сумі 9813707,27 грн, з яких: 8222337,77 грн - основний борг, 361556,47 грн - пеня (за період прострочення з 26.12.2020 до 06.05.2021), 324740,73 грн - інфляційні втрати (за період прострочення січень - березень 2021 року), 82838,52 грн - 3 % річних (за період прострочення з 26.12.2020 до 06.05.2021), 822233,78 грн - штраф.
Зазначені вище рішення Господарського суду Івано-Франківської області набрали законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, § 42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, обставини встановлені у вищевказаних рішеннях повторного доведення не потребують.
Пунктом 6.6 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушеннями термінів, визначених порядком розрахунків, Електропостачальник сплачує Оператору систем розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Електропостачальником своїх зобов'язань та погашення заборгованості. Крім того, Оператор системи розподілу має право застосовувати до Електропостачальника санкції, передбачені ст. 625 ЦК (індекс інфляції та 3 % річних).
На підставі вказаного вище пункту договору відповідачу нараховано 1132397,79 грн пені (за період прострочення з 10.04.2021 до 10.12.2021), 213572,19 грн 3 % річних (за період прострочення з 10.04.2021 до 10.12.2021), 467081,73 грн інфляційних втрат (за період прострочення квітень - листопад 2021 року).
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи розподілу, яким зокрема є і Приватне акціонерне товариство “Прикарпаттяобленерго”, надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
За своєю правовою природою договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги. Протилежного суду не доведено.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що причиною значної заборгованості відповідача перед позивачем стало несвоєчасне проведення розрахунків його споживачів за спожиту електричну енергію.
Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки договір укладений саме з ДПЗД "Укрінтеренерго", на якого покладений обов'язок сплати вартості наданих послуг, а тому наявність заборгованості у споживачів відповідача не звільняє останнього від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Також, відповідач покликався на існування особливого порядку розрахунків, як на підставу звільнення ДПЗД "Укрінтеренерго" від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань.
Так, 18.01.2019 НКРЕКП були внесені зміни до Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника "останньої надії" та операторів систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 700 від 13.06.2013, відповідно до яких з метою погашення заборгованості перед оптовим постачальником, оплата електричної енергії такому постачальнику повинна здійснюватись у 100% розмірі. Тобто, усі кошти, що сплачують споживачі "останньої надії" (у тому числі, які мають заборгованість) спрямовуються, у першу чергу, на оплату електричної енергії постачальнику, а потім - на оплату послуг з її розподілу.
Проте, вказана обставина - особливий алгоритм розрахунків, що викликаний умовами функціонування галузі, не звільняє відповідача від обов'язку належного виконання договірних зобов'язань та не обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.
Слід зазначити, що у відзиві на позов та в судовому засіданні, відповідач визнав заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 714483,77 грн.
За наведених обставин та правових норм, вимога Приватного акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго”про стягнення з ДПЗД "Укрінтеренерго" заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 714483,77 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого він приєднався шляхом підписання заяви-приєднання від 19.12.2018 підтверджується матеріалами справи та встановлений рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2020 у справі № 909/108/20, від 26.04.2021 у справі № 909/1076/20 та від 27.07.2021 у справі № 909/436/21, які набрали законної сили.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
З огляду на положення ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Пунктом 6.6 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушеннями термінів, визначених порядком розрахунків, Електропостачальник сплачує Оператору систем розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Електропостачальником своїх зобов'язань та погашення заборгованості. Крім того, Оператор системи розподілу має право застосовувати до Електропостачальника санкції, передбачені ст. 625 ЦК (індекс інфляції та 3 % річних). Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання (шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.
У пункті 6.6 договору сторони погодили: "пеня нараховується до повного виконання Електропостачальником своїх зобов'язань та погашення заборгованості".
Тобто, такою умовою договору, сторони погодили інший момент припинення нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений у частині шостій статті 232 ГК України, шляхом вказівки на подію (день погашення заборгованості), що узгоджується із вищевикладеною правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Необхідно також зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ від 30.03.2020), що набрав чинності 02.04.2020, доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Аналогічні доповнення внесені Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 в розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинене коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) на всій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020. Дія карантину встановлювалась також згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 630 від 27.05.2022 до 31 серпня 2022 року.
Оскільки з 10.04.2021 по 10.12.2021 (періоди, за які у відповідача виникла заборгованість, на яку позивач нарахував пеню), на території України Кабінетом Міністрів України було офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлені ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України строки, що застосовуються до вимог про стягнення неустойки, продовжені на строк дії карантину.
З наведених мотивів, суд погоджується з доводами позивача, що строк нарахування штрафних санкцій (пені) за укладеним між сторонами договором не припинився через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, а пеня нараховується до дня погашення заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем визнається заборгованість перед позивачем з оплати за надані послуги та прострочення виконання зазначеного грошового зобов'язання, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
У відповідності до розрахунків позивача (а.с. 5-7), до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 1132397,79 грн, 3% річних в сумі 213572,19 грн та інфляційні втрати в сумі 467081,73 грн; період нарахування - з 10.04.2021 до 10.12.2021.
Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат і зазначає наступне.
Розрахунки позивача є обгрунтованими; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат проведено з урахуванням основної заборгованості, що стягнута на підставі судових рішень у справах № 909/108/20, № 909/1076/20, 909/436/21, а також, часткової оплати останньої.
Проте судом встановлено, що при нарахуванні позивачем відповідачу інфляційних втрат не враховано розмір дефляції за період з 12.08.2021 до 01.09.2021 (- 21056,35 грн).
Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву “дефляція”, то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків.
За висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
В контексті викладеного, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 446025,38 грн, за період прострочення квітень-листопад 2021 року, з урахуваням розміру дефляції за період з 12.08.2021 до 01.09.2021 (- 21056,35); в частині стягнення 21056,35 грн (розмір дефляції за період з 12.08.2021 до 01.09.2021) позов задоволенню не підлягає.
Також, у даній справі при визначенні періоду нарахуванні пені та 3% річних позивачем не враховано, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/436/21 задоволено позов ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в сумі 9813707,27 грн, з яких: 8222337,77 грн - основний борг, 361556,47 грн - пеня (за період прострочення з 26.12.2020 до 06.05.2021), 324740,73 грн - інфляційні втрати (за період прострочення січень - березень 2021 року), 82838,52 грн - 3 % річних (за період прострочення з 26.12.2020 до 06.05.2021), 822233,78 грн - штраф.
За наведеного, суд за допомогою ІПС "Законодавство" здійснив перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних, без урахування заборгованості в сумі 10043604,09 грн за період 10.04.2021-06.05.2021, оскільки, як зазначено вище, такі пеня та 3% вже стягнуті рішеннями суду у справі № 909/436/21.
Згідно з розрахунком суду, належна до стягнення сума 3% річних, за період з 10.04.2021 до 21.05.2021, становить 13495,92 грн, а саме:
- за період з 10.04.2021 до 29.04.2021, сума заборгованості 455664,14 грн, розмір 3% - 749,04 грн;
- за період з 30.04.2021 до 06.05.2021, сума заборгованості 689357,89 грн, розмір 3% - 369,62 грн;
- за період з 07.05.2021 до 20.05.2021, сума заборгованості 10732961,98 грн, розмір 3% - 12350,26 грн.
Решта розрахунку позивача, за період з 21.05.2021 до 10.12.2021, здійснено арифметично та методологічно правильно.
В контексті викладеного, до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 191283,65 грн, з яких: 13495,92 грн за період з 10.04.2021 до 20.05.2021 (розрахунок суду), 177787,73 грн за період з 21.05.2021 до 10.12.2021 (розрахунок позивача (а.с. 6).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення 3% річних в сумі 22288,54 грн.
За розрахунком суду, належна до стягнення сума пені, за період з 10.04.2021 до 20.05.2021, становить 67329,75 грн, а саме:
- за період з 10.04.2021 до 15.04.2021, сума заборгованості 455664,14 грн - 973,75 грн;
- за період з 16.04.2021 до 29.04.2021, сума заборгованості 455664,14 грн - 2621,63 грн;
- за період з 30.04.2021 до 06.05.2021, сума заборгованості 689357,89 грн - 1983,08 грн;
- за період з 07.05.2021 до 20.05.2021, сума заборгованості 10732961,98 грн - 61751,29 грн.
Решта розрахунку позивача, за період з 21.05.2021 до 10.12.2021 здійснено арифметично та методологічно правильно (а.с.5, 6).
В контексті викладеного, до стягнення підлягає пеня в розмірі 1024257,07 грн, а саме: 67329,75 грн за період з 10.04.2021 до 20.05.2021 (розрахунок суду), 956927,32 грн за період з 21.05.2021 до 10.12.2021 (розрахунок позивача (а.с. 5, 6); в решті стягнення пені в сумі 108140,72 грн слід відмовити за необґрунтованістю вимог.
Крім того, об'єктивно оцінивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення її розміру, з огляду на таке.
За приписами частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вищезазначена норма права діє для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Главою 24 ГК України Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч.2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).
Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 923/587/20.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.
Суд врахувавши майнові інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, недоведеність позивачем понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, з метою убезпечення відповідача від негативних наслідків, які можуть бути зумовлені стягненням неустойки у значному розмірі, приходить до висновку, про доцільність зменшення на 40% розміру штрафної санкції, дотримуючись розумного балансу між інтересами кредитора та боржника. Водночас, при зменшенні розміру пені на 40%, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, позаяк неустойка є лише санкціями та має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків. Майнові інтереси позивача при цьому будуть належним чином захищені стягненням в його користь інфляційних втрат, трьох відсотків річних, та 60% неустойки, нарахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, без обмеження шестимісячним строком, передбаченим частиною шостою статті 232 ГК України.
Крім того суд зауважує, що обсяг відповідальності, встановленої кредитором, як Приватним акціонерним товариством до боржника, як Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності є непропорційним наслідкам правопорушення, несправедливим та невиправдано обтяжливим.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Застосовуючи дані критерії при вирішенні питання зменшення розміру пені, суд відзначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” визначено постачальником “останньої надії” з 1 січня 2019 р. до 31 грудня 2022 р.
Згідно з п. 66 статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За умовами п. 4 частини першої та частини дев'ятої статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Такі виняткові особливості правового статусу відповідача, як постачальника "останньої надії" зумовлюють необхідність постачання відповідачем електричної енергії споживачам, яким відмовили в постачанні інші постачальники електричної енергії, без права у відповідача відмовити споживачу в укладенні договору на постачання електричної енергії, та незалежно від наслідків перевірки їх платоспроможності, що збільшує для відповідача ризики неоплат з боку його споживачів, та призводить до нарощування у відповідача дебіторської заборгованості. За твердженням відповідача, загальна заборгованість споживачів ДПЗД “Укрінтеренерго” перед ним становить 3 418 151 247,39 грн. Такі доводи відповідача підтверджуються і даними Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому наявна значна кількість судових рішень у справах за позовами відповідача про стягнення в його користь заборгованості за поставлену електричну енергію (серед останніх, зокрема, справи № 925/416/22, 908/724/22, 903/325/22, 920/255/22).
Як виняткову обставину для зменшення розміру пені, суд враховує також і особливий алгоритм розподілу коштів електропостачальників, визначений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.06.2019 № 1246. Згідно з даною постановою кошти, що надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (додаткові) електропостачальника від покупців електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальника, у тому числі споживачів, яким здійснюється постачання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу, як оплата електричної енергії, перераховуються у повному обсязі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого електропостачальника. Кошти, що надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у якого відсутня заборгованість з оплати вартості його небалансів електричної енергії, перераховуються у повному обсязі на поточний рахунок такого електропостачальника. Кошти, що надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у якого за довідкою оператора системи передачі наявна заборгованість з оплати вартості його небалансів електричної енергії, перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в обсязі суми заборгованості, зазначеної в довідці.
Зазначений алгоритм передбачає, що грошові кошти електропостачальника в першу чергу спрямовуються оператору системи передачі на погашення заборгованості електропостачальника з оплати вартості небалансів електричної енергії. Отже, відповідач, як електропостачальник, обмежений в розпорядженні коштами, що надходять йому від споживачів електричної енергії, позбавлений можливості спрямовувати одержані кошти в першу чергу на оплату заборгованості перед позивачем за надані послуги з розподілу електричної енергії, а такі кошти в першу чергу спрямовуються на оплату вартості небалансів електричної енергії.
З врахуванням викладеного, зменшення пені на 40%, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, враховує виняткові обставини діяльності відповідача, наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру заявленої до стягнення пені таким наслідкам, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, забезпечує дотримання балансу між інтересами кредитора і боржника, стимулює боржника до належного виконання зобов'язань, а також не допускає використання пені, як інструменту отримання безпідставних доходів кредитора в зобов'язанні.
При цьому суд також враховує, що пеня нараховувалась на суму заборгованості, з врахуванням тієї, що вже була стягнута рішеннями судів по інших справах, в розмірі від 10 499 268,23 грн до 10 758 087,86 грн (залежно від періоду нарахування). Тому доводи відповідача про те, що пеня значно перевищує суму основного боргу, суд відхиляє.
Отже, з урахуванням зменшення, до стягнення підлягає пеня в сумі 614 554,24 грн (1024257,07 грн. х 60% = 614 554,24 грн).
В контексті викладеного, позов належить до часткового задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, судовий збір в розмірі 35638,25 грн. належить покласти на відповідача.
В решті 2274,78 грн судовий збір слід залишити за позивачем.
При цьому, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Така правова позиція відображена, зокрема, у пункті 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19.
Також суд звертає увагу позивача, що судовий збір в частині 0,01 грн був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно п. 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 2 527 535,48 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код юридичної особи: 00131564) 714483 (сімсот чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 77 коп. основної заборгованості; 614554 (шістсот чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 24 коп. пені; 191283 (сто дев'яносто одну тисячу двісті вісімдесят три) грн 65 коп. трьох процентів річних; 446 025 (чотириста сорок шість тисяч двадцять п'ять) грн 38 коп. інфляційних втрат та 35638 (тридцять п'ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 25 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 517843 (п'ятсот сімнадцяти тисяч вісімсот сорока трьох) грн 55 коп. пені, 22288(двадцяти двох тисяч двохсот вісімдесяти восьми) грн 54 коп. трьох процентів річних, 21056 (двадцяти однієї тисячі п'ятдесяти шести) грн 35 коп. інфляційних втрат відмовити.
Судовий збір в сумі 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн 78 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.06.2022.
Суддя І.Є. Горпинюк