Справа № 314/680/22
Провадження № 2/314/591/2022
27.05.2022 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/680/22 за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
Позивач звернувся до суду з позовом до Вільнянської міської ради Запорізької області про встановлення факту постійного проживання до відкриття спадщини разом із спадкодавцем, визнання факту родинних відносин.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача, ОСОБА_4 , актовий запис про смерть №604, складений 13.10.2017 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про причину смерті за №74 від 13.10.2017 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років, причина смерті старість.
У встановлений законом 6-ти місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся.
У подальшому, 15 грудня 2021 року, з метою оформлення документів на квартиру, яка залишилась після смерті бабусі, позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Чепець О.С., із заявою №224 про прийняття спадщини після смерті бабусі, у зв'язку із тим, що його батько - син спадкодавця, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами чого заведено спадкову справу за №101/2021.
Проте, постановою приватного нотаріуса Чепець О.С. від 25.01.2022 за №16/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї причини, що до 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживав, отже вважається таким, що не прийняв спадщину. Зокрема, ОСОБА_1 не підтверджено факт родинних відносин із спадкодавцем. У матеріалах спадкової справи наявна копія свідоцтва про народження позивача, але інші документи, що встановлюють факт родинних відносин, відсутні.
На консультації у нотаріуса було роз'яснено про те, що необхідно подати всі оригінали свідоцтв про народження ОСОБА_5 , про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьками позивача), для підтвердження факту родинних відносин.
Проте, оригінали документів, які підтверджують факт родинних відносин, збереглися частково, з причини чого отримати свідоцтво про право на спадщину не уявляється можливим, що обумовлює необхідність звернення до суду.
Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1 , оригінали документів на квартиру після смерті бабусі позивач утримує у себе.
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 31.08.1993 Вільнянською міською радою народних депутатів, що також підтверджується технічним паспортом на квартиру від 22.08.1993, виданого Оредним підприємством №1 Запорізького міського бюро технічної інвентаризації.
Також, у розпорядженні позивача після смерті бабусі залишилась копія її паспорту, громадянки України, договір найму житлового приміщення, акт здачі і приймання квартири від 13.05.1989, виданого житлово-комунальною конторою, довідка про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 22.03.2004, виданої ОВУЖКГ, довідка від 11.01.2007 за №446, видана ОВУЖКГ, лист Вільнянської міської ради від 30.08.2013 за №04-07/256 за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 29.08.2013 та копія вказаного звернення, довідка від 28.08.2013 КП «Вільнянський міськкомунгосп» про місце реєстрації ОСОБА_4 , диплом, виданий 16.11.1983 ОСОБА_4 за досягнення виховання працівників заводу ім.Т.Г. Шевченка.
Вищевказані документи позивач прийняв у спадок після смерті бабусі та досить бережно відноситься до них, як частині пам'яті про неї.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 07 лютого 1984 року, актовий запис №27, складений Вільнянським РАЦС Запорізької області, його батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача, ОСОБА_5 , помер, про що 16.11.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополь складено актовий запис за №1289, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
У розпорядженні позивача перебуває копія довідки до акта огляду МСЕК серії АД №095082, виданої на ім'я його батька, ОСОБА_5 , якому за час життя було встановлено ІІІ групу інвалідності; договір про надання послуг централізованого водовідведення від 01.12.2008, укладеного його батьком, ОСОБА_6 , та КП «Облводоканал».
Згідно атестату про середню освіту, виданого на ім'я ОСОБА_5 , зазначено про те, що останній народився в ст.Берлик Чуйського району Джамбульської області 1953 року.
Відповідно до копії паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 виданого 20.11.2001 Вільнянським РВ УМВС Украни в Запорізькій області зазначено про те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Барнаул Алтайського краю.
Інших документів не збереглося.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Листом від 18.02.2022 за №228/21.3-26 Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) проінформував про те, що:
- виявлено актовий запис про розірвання шлюбу №103 від 20 червня 1980 року складений Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , на підставі рішення про розірвання шлюбу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.06.1980 року;
- актовий запис про народження громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не виявлено. Перевірку проведено з 1953 року по 1954 рік по первинним актовим записам про народження по місту Вільнянськ та Вільнянському (Запорізькому) районі Запорізької області та з 1954 року по теперішній час по поновленим актовим записам про народження по місту Вільнянськ та Вільнянському (Запорізькому) районі Запорізької області;
- за даними Державного реєстру актів цивільного стану, виявлено актовий запис про шлюб №1121 від 17.11.1982 складений Кіровським районним у місті Донецьку відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на громадян ОСОБА_5 на ОСОБА_10 . В даному актовому записі є відмітка про розірвання шлюбу на підставі рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 17.06.2008 року.
Будь-яка інша інформація відсутня.
Такі обставини пояснюються тим, що ОСОБА_4 народилась у ОСОБА_11 де одружилась із ОСОБА_9 . Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_12 мали сина - ОСОБА_5 , який також народився у ОСОБА_11 (ст.Берлик Чуйський район Джамбульської області, про що вказаного в атестаті про середню освіту).
Проте, шлюбні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не склались. Наприкінці 1979 року ОСОБА_4 , по направленню працевлаштування, переїхала до м.Вільнянськ та почала працювати на заводі ім.Шевченко (як вказано вище відповідно до грамоти від 16.11.1983 року ОСОБА_4 працювала на вказаному заводі). У 1980 році розірвала шлюб із ОСОБА_12 (дідом позивача) було розірвано, та останній повернувся до ОСОБА_11 . Про діда ОСОБА_13 позивачеві відомо виключно із розповідей бабусі.
Фактично, майже з народження, вихованням ОСОБА_1 займалась його бабуся. Родинні стосунки між батьками позивача також не склались, із матір'ю стосунків позивач не підтримує, оскільки остання покинула м.Вільнянськ у 2000-х роках по мешкає у Донецькій області.
Батько позивача ОСОБА_5 проживав у АДРЕСА_2 , але у 2009 році виїхав працювати до АР Крим, де помер у 2011 році.
Єдиною близькою (рідною) людиною для позивача була його бабуся, яка опікувалась ним, та з якою він підтримував тісні стосунки.
Змінювати реєстрацію місця проживання позивач вважав недоцільним, оскільки на той час (2014-2017 роки) адреса його реєстрації та кв. АДРЕСА_3 була поруч із адресою та квартирою бабусі, зазначене не суперечило та не суперечить законодавству України, бо у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором, а наявність або відсутність реєстрації - не можуть бути підставою в т.ч. і для обмеження прав і свобод (ст. 2 та ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
При цьому, до самої смерті ОСОБА_4 - позивач ніколи її не полишав, постійно безперервно проживав разом з нею, допомагав їй, підтримував та доглядав, вживав всі дії для її комфортного проживання ті з любов'ю турбувався про неї. За час проживання в квартирі бабусі спільно із нею протягом 2016 року, зусиллями позивача було замінені дерев'яні вікна на металоконструкції, облаштовано балкон, замінено вхідні двері та санвузол.
На дні народження, новорічні та травневі свята знайомі позивача приходили його вітати, саме за його фактичною адресою проживання - кв. АДРЕСА_1 . Також, знайомі бабусі відвідували її та можуть підтвердити факт проживання ОСОБА_1 разом із бабусею.
Таким чином, з початку 2014 року позивач не покидав та не лишав бабусю, ОСОБА_4 , до часу її смерті за адресою її проживання, та вели із нею спільне господарство.
Причиною пропуску строку для прийняття спадщини стало те, що фактично позивач на час смерті постійно проживав спільно із бабусею (але був зареєстрований за іншою адресою), доглядав за нею, здійснив її поховання, а отже вважав, що він є таким, що прийняв спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, не заявив про відмову від спадщини.
Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги по праву представлення після смерті ОСОБА_4 . Спадкоємці попередніх черг відсутні.
Разом із бабусею в квартирі, весь цей час проживав і позивач. Проживали однією родиною, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Позивач піклувався про свою бабусю, займався організацією поховання ОСОБА_4 , ніс витрати по її похованню.
У даній квартирі позивач продовжує проживати і по теперішній час.
Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати факт родинних відносин того, що ОСОБА_1 є рідним онуком баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , по лінії батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, щодо задоволення позову не заперечував.
Вислухавши пояснення сторін та представника позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Факт родинних відносин та спільного постійного проживання до відкриття спадщини між позивачем та померлим підтверджується наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача, ОСОБА_4 , актовий запис про смерть №604, складений 13.10.2017 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
У встановлений законом 6-ти місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся.
У подальшому, 15 грудня 2021 року, з метою оформлення документів на квартиру, яка залишилась після смерті бабусі, позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Чепець О.С. із заявою №224 про прийняття спадщини після смерті бабусі, у зв'язку із тим, що його батько, син спадкодавця, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами чого заведено спадкову справу за №101/2021.
Проте, постановою приватного нотаріуса Чепець О.С. від 25.01.2022 року за №16/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщини з тієї причини, що до 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживав, отже вважається таким, що не прийняв спадщину. Зокрема, ОСОБА_1 не підтверджено факт родинних відносин із спадкодавцем. В матеріалах спадкової справи наявна копія свідоцтва про народження позивача, але інші документи, що встановлюють факт родинних відносин відсутні.
На консультації у нотаріуса поз ивачеві роз'яснено про те, що необхідно подати всі оригінали свідоцтв про народження ОСОБА_5 , про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьками позивача), для підтвердження факту родинних відносин.
Проте, оригінали документів, які підтверджують факт родинних відносин, збереглися частково, з причини чого отримати свідоцтво про право на спадщину не уявляється можливим, що обумовлює необхідність звернення до суду.
Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1 , оригінали документів на квартиру після смерті бабусі позивач утримує у себе.
Квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 31.08.1993 року, Вільнянською міською радою народних депутатів, що також підтверджується технічним паспортом на квартиру від 22.08.1993, виданого Оредним підприємством №1 Запорізького міського бюро технічної інвентаризації.
Також, в матеріалах справи містяться копії таких документів: паспорта ОСОБА_4 , договору найму житлового приміщення, акта здачі і приймання квартири від 13.05.1989, виданого житлово-комунальною конторою, довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 22.03.2004, виданої ОВУЖКГ, довідки від 11.01.2007 за №446, виданої ОВУЖКГ, листа Вільнянської міської ради від 30.08.2013 за №04-07/256 за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 29.08.2013 та вказаного звернення, довідки від 28.08.2013 КП «Вільнянський міськкомунгосп» про місце реєстрації ОСОБА_4 , диплома, виданого 16.11.1983 ОСОБА_4 за досягнення виховання працівників заводу ім.Т.Г. Шевченка.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 07 лютого 1984 року, актовий запис №27, складений Вільнянським РАЦС Запорізької області, його батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача, ОСОБА_5 , помер, про що 16.11.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нахімовського районного управління юстиції у м.Севастополь складено актовий запис за №1289, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
У розпорядженні позивача перебуває копія довідки до акта огляду МСЕК серії АД №095082, виданої на ім'я його батька, ОСОБА_5 , якому за час життя було встановлено ІІІ групу інвалідності; договір про надання послуг централізованого водовідведення від 01.12.2008, укладеного його батьком, ОСОБА_6 , та КП «Облводоканал».
Згідно з атестатом про середню освіту, виданого на ім'я ОСОБА_5 , зазначено про те, що останній народився в ст.Берлик Чуйського району Джамбульської області в 1953 року.
Відповідно до копії паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , виданого 20.11.2001 Вільнянським РВ УМВС Украни в Запорізькій області, зазначено про те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Барнаул Алтайського краю.
Інших документів не збереглося.
Листом від 18.02.2022 за №228/21.3-26 Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) проінформував про те, що: виявлено актовий запис про розірвання шлюбу №103 від 20 червня 1980 року, складений Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на громадянина ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , на підставі рішення про розірвання шлюбу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.06.1980 року; актовий запис про народження громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено. Перевірку проведено з 1953 року по 1954 рік по первинним актовим записам про народження по місту Вільнянськ та Вільнянському (Запорізькому) районі Запорізької області та з 1954 року по теперішній час по поновленим актовим записам про народження по місту Вільнянськ та Вільнянському (Запорізькому) районі Запорізької області; за даними Державного реєстру актів цивільного стану, виявлено актовий запис про шлюб №1121 від 17.11.1982 складений Кіровським районним у місті Донецьку відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . В даному актовому записі є відмітка про розірвання шлюбу на підставі рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 17.06.2008.
Будь-яка інша інформація відсутня.
Такі обставини пояснюються тим, що ОСОБА_4 народилась у ОСОБА_11 , де одружилась із ОСОБА_9 . Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_12 мали сина - ОСОБА_5 , який також народився у ОСОБА_11 (ст.Берлик Чуйський район Джамбульської області, про що вказаного в атестаті про середню освіту).
Проте, шлюбні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не склались. Наприкінці 1979 року ОСОБА_4 , по направленню працевлаштування, переїхала до м.Вільнянськ та почала працювати на заводі ім.Шевченко (як вказано вище відповідно до грамоти від 16.11.1983 ОСОБА_4 працювала на вказаному заводі). У 1980 році розірвала шлюб із ОСОБА_12 (дідом позивача), та останній повернувся до ОСОБА_11 . Про діда ОСОБА_13 позивачеві відомо виключно із розповідей бабусі.
Фактично, майже з народження вихованням ОСОБА_1 займалась його бабуся. Родинні стосунки між батьками позивача також не склались, із матір'ю стосунків позивач не підтримує, оскільки остання покинула м.Вільнянськ у 2000-х роках.
Батько позивача, ОСОБА_5 , проживав у АДРЕСА_2 , але у 2009 році виїхав працювати до АР Крим, де помер у 2011 році.
Єдиною близькою (рідною) людиною для позивача була його бабуся, яка опікувалась ним, та з якою він підтримував тісні стосунки.
Приблизно на початку 2014 року через погіршення стану здоров'я та похилий вік бабусі ОСОБА_4 , позивачем було прийнято рішення про її переїзд до її квартири. Бабуся вже була в літах та була непрацездатною, крім того, тривалий час страждала на чисельні хронічні захворювання (в тому числі й тимчасову та періодичну втрату пам'яті), стан її здоров'я погіршувався і вона потребувала постійної допомоги та лікування (уколи від підвищення тиску внутрішньом'язкових ін'єкцій), тому позивач здебільшого ночував у квартирі бабусі разом із нею, готував їжу, доглядав за нею.
Змінювати реєстрацію місця проживання позивач вважав недоцільним, оскільки на той час (2014-2017 роки) адреса його реєстрації та кв. АДРЕСА_3 була поруч із адресою та квартирою бабусі, зазначене не суперечило та не суперечить законодавству України, бо у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором, а наявність або відсутність реєстрації - не можуть бути підставою в т.ч. і для обмеження прав і свобод (ст. 2 та ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
При цьому до самої смерті ОСОБА_4 - позивач ніколи її не полишав, постійно безперервно проживав разом з нею, допомагав їй, підтримував та доглядав, вживав всі дії для її комфортного проживання ті з любов'ю турбувався про неї. За час проживання в квартирі бабусі спільно із нею протягом 2016 року, зусиллями позивача було замінені дерев'яні вікна на металоконструкції, облаштовано балкон, замінено вхідні двері та санвузол.
На дні народження, новорічні та травневі свята знайомі позивача приходили його вітати, саме за його фактичною адресою проживання - кв. АДРЕСА_1 . Також, знайомі бабусі відвідували її та можуть підтвердити факт проживання ОСОБА_1 разом із бабусею.
У судовому засіданні вказані обставини підтвердили свідки: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_15 , та матеріалами спадкової справи.
Згідно із ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 цього ж кодексу спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Згідно розяснень, наданих у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
На підставі ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі №204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України.
Отже, враховуючи те, що батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем І-ї черги спадкування за законом, після смерті спадкодавця баби ОСОБА_4 .
Вищевикладеними обставинами обумовлено необхідність звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У іншому порядку, крім судового, це питання вирішити неможливо.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Виходячи із тексту абз. 14 п. 3.3. листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Беручи до уваги положення ст. 8 Цивільного кодексу України вважаю за необхідне врахувати положення частини абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за аналогією щодо того, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, належним відповідачем по справі визначено орган місцевого самоврядування - Вільнянську міську раду Запорізької області, оскільки треті особи до нотаріуса заяви про прийняття спадщини не подавали, (а тому, позивач вважає за доцільне зазначити, що позивач не висуває вимог щодо стягнення судових витрат з ради).
Отже, враховуючи відсутність інших спадкоємців першої черги за законом, окрім позивача, відповідачем по цій позовній заяві є Вільнянська міська рада.
За встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Вільнянської міської радиЗапорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 4, ЄДОРПОУ 25486771), про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є рідним онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 30.05.2022.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
30.05.2022