Справа № 496/1764/18
Провадження № 1-кп/496/247/22
03 червня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України
На розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження. ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину, при слідуючи обставинах. 03.12.2017 р. приблизно о 17-00 годин, ОСОБА_8 знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_9 , усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, керуючись раптовим виниклим умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_9 застосував наявний у нього складний ніж, що виразилось у здійсненні ним одного удару ножем в область життєво важливого органу - серця ОСОБА_9 , в результаті чого останній від отриманого поранення помер на місці.
Прокурор надав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів. Своє клопотання обґрунтовує тим, що на даний час ризики, які враховувалися при обрання вказаного запобіжного заходу не відпали. Зазначає, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати якщо обвинуваченому не буде продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою. Так обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 мешкав в АДРЕСА_2 , яке знімав. Одразу після вчинення кримінального правопорушення, залишив місце події, допомогу пораненому ОСОБА_9 не надав, швидку допомогу та поліцію не викликав на місце. З нехтуванням віднісся як до обставин вчинення злочину так і до ОСОБА_9 . Через деякий час був повернутий до військової частини телефонним дзвінком керівництва військової частини, коли його почали розшукувати працівники поліції де він і був затриманий на території військової частини НОМЕР_1 , про подію та обставини при яких було спричинено ножове поранення ОСОБА_9 нікому не повідомив, неодружений, неповнолітніх, інвалідів, пенсіонерів на утриманні останній не має, що свідчить про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, зареєстрований на значній відстані від суду, в м. Харкові який межує з кордоном Російської Федерації, може вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язане з ухиленням від обов'язків військової служби, шляхом нез'явлення до розташування військової частини НОМЕР_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_8 є військовослужбовцем військової служби за контрактом та уразі зміни йому запобіжного заходу повинен негайно повернутись до розташування військової частини НОМЕР_1 , де повинен буде виконувати військовий обов'язок, пов'язаний з носінням військової зброї або виконувати завдання у відрядженні. Крім того, зможе незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які також є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 . Оскільки суд безпосередньо досліджує всі докази та допитує свідків в судовому засіданні. На досудовому розслідуванні ОСОБА_8 ніяким чином не сприяв розкриттю вказаного злочину та взагалі відмовився надавати будь які показання. ОСОБА_8 може використовувати будь які обставини нездоланної сили або умисно створювати обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності та затягувати судовий розгляд і таким чином перешкоджати правосуддю. Відтак, є достатні підстави вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.На теперішній час у судовому засідання триває розгляд обвинувального акту не дослідженні всі письмові докази, не оглянуті речові докази, також не допитані свідки заявлені стороною обвинувачення та сам обвинувачений.
Потерпіла та представник потерпілої до судового засідання не з'явилися, про причини не явки суду не повідомили.
Захисник ОСОБА_10 до судового засідання не з'явився про причини не явки суду не повідомив.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора та надала клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання поклавши на обвинуваченого певні процесуальні обов'язки та зобов'язати його прибути до військової частини НОМЕР_2 для негайного виконання завдань по захисту незалежності та територіальної цілісності України. Своє клопотання обґрунтовує тим що ризики на які посилається прокурор відсутні, ОСОБА_8 є діючим військовослужбовцем, який не був відсторонений від займаної посади ані рішенням суду, ані Наказом командира військової частини ОСОБА_8 як діючий військовослужбовець, який давав Присягу на Вірність українському народові - має бажання захищати Україну від російських окупантів та виконати присягу, дану українському народові, а саме - Захищати Народ України, боронити Незалежність та територіальну цілісність України. Окрім бажання підзахисного виконати особистий громадський обов'язок, держава відносно останнього має забезпечити відповідні гарантії, які визначено як національним законодавством України, так і міжнародними актами. Окрема увагу на них акцентує Європейський Суд з прав людини у власних рішеннях. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (статті 2 та 3) визначено, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання. Ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО або на гауптвахті ВСП, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув'язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві (частина І Європейських пенітенціарних правил). Пунктом 14 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок воєнних дій, створюються захисні споруди цивільного захисту. Поряд з цим як вищезгаданими Правилами, так і Кодексом цивільного захисту не передбачено розташування таких захисних споруд на території слідчих ізоляторів. Фактично у випадку обстрілу, бомбардування, інших небезпечних факторів, які є можливими під час воєнних дій, які з 24 лютого поточного року по цей час тривають на території нашої держави, жоден із ув'язнених та засуджених, які утримуються у слідчих ізоляторах, не є захищеними від впливу цих факторів та відповідно жодним чином не дотримуються їх гарантії щодо права на життя. Подібних висновків в частині застосування сили зі смертельними наслідками і відповідно порушення права на життя в розумінні статті 2 Конвенції дійшов і ЄСПЛ в Рішенні по справі «Абдулханов та інші проти Росії» від 03.10.2013 (наслідки військового удару по цивільних об'єктах на території Чечні). Таким чином, незабезпечення державою гарантій права на життя ОСОБА_8 в умовах несвободи та його особисте бажання взяти участь у обороні територіальної цілісності нашої Батьківщини є суттєвими для зміни запобіжного заходу останньому в умовах воєнного стану в Україні. Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, відповідно до п. 9 Листа ВССУ від 04.04.2013 “Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження” є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Оскільки прокурор неодноразово говорив про неможливість перебування ОСОБА_8 у військовій частині НОМЕР_1 , то він звернувся до керівництва військовій частині НОМЕР_2 з проханням проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Листом від 24.05.2022 року командир військовій частині НОМЕР_2 полковник ОСОБА_11 повідомив керівництво військовій частині НОМЕР_1 про свою згоду розмістити матроса ОСОБА_8 на вакантну посаду стрільця-зенітника 2 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_2 ), ШПК - «солдат», штат № 04/303-03, ВОС -104916А, тарифний розряд-5.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та надав до суду клопотання про скасування запобіжного заходу. Своє клопотання обґрунтував тим, що 22 березня 2022 року набрали чинності зміни, внесені до частини 1 статті 616 КПК України Законом України № 7149 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміни з інших підстав». За змістом частини першої статті 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який і під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою має право звернутися з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 , виданого 06.12.2013 військовим комісаріатом АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 за основною спеціальністю є інженером-механіком. Згідно рекомендаційного листа від 24.05.2022 р. за вих. № 3994, командування військової частини НОМЕР_2 зобов'язується розмістити матроса ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вакантну посаду стрільця-зенітника. Обвинувачений утримується під вартою з 03.12.2017 року, тобто 4 роки і 6 місяців, що є більшим, ніж у справі «Штепа проти України», тобто продовження такого виключного запобіжного заходу, неминуче призведе до порушення права на розгляд справи такого арештованого упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Одночасно, звертаємо увагу на недоведеність інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та те, що, відповідно до практики ЄСПЛ, з плином часу, проведеним під вартою, навіть доведені раніше ризики зменшуються або взагалі зникають. Разом з тим, судовий розгляд триває, та відповідно до принципу презумпції невинуватості, ОСОБА_8 вважається невинуватим до винесення вироку. Так, немає жодного конкретного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 буде переховуватися від суду. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клітин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Разом з тим, при оцінці даного ризику не можна спиратися на тяжкість обвинувачення та розмір санкції відповідної статті у разі визнання ОСОБА_8 винуватим. Такий підхід суперечить практиці ЄСПЛ та принципу презумпції невинуватості. ОСОБА_8 страждає на захворювання серця та судин, які в умовах тримання під вартою постійно загострюються та потребують невідкладного та належного лікування. На момент обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 страждав на вегето- судинну дистонію по змішаному типу, стан після РЧА (2009 в зв'язку з пароксизмальним порушенням ритму). Відповідно до обстеження ЕКГ, проведеного 02.08.2018 р. має дихальну аритмію, ознаки гіпертрофії міокарда, лівого шлуночка, перегрузки лівого з передсердя, порушення процесів реполярізації, ознаки гіпоксії перегородково- верхушечних ділянок шлуночка. Згідно з консультативним висновком від 05.10.2018 р., ОСОБА_8 страждає на АВ-блокаду 2 ст. з проведенням 3:1, яка є небезпечною, такою, що загрожує життю та потребує лікування шляхом кардіостимулятора. Неодноразово був госпіталізований, зокрема 26.02.2021 року до медичної частини №21 з діагнозом: пароксизми, суправентрикулярна тахікардія, хронічний простатит, загострення, гастро деу ден іт, загострення, органічний розлад особистості з панічними атаками, міопатія сл. Ступеню, хронічний міокардит, загострення, міокардіофіброз, пролапс морального клапану, ГХ II, ризик IV, CH II А ЗФК, дифіцит ваги (Індекс маси тіла - 20). Згідно з висновком лікаря-кардіолога, внаслідок консультації 16.04.2021 встановлений діагноз: хронічний в'яло протікаючий інфекційно-алергічний міокардит в ст. загострення. Рецидивуючий перебіг. Міокардичний кардіофіброз. Вроджена диспластична кардіопатія (додаткові хорди лівого шлуночка). Пролапс морального клапана та трикуспідального клапанів. Радіочастотна абляція ектопічного вогнища надшлункової реципрокторної пароксизмальної тахідаржії (2019). Гіпертонічна хвороба II ст. ст. 2, ризик IV, CH II А ст., З ФК. Перебування в умовах тримання під вартою унеможливлює для нього отримання своєчасної кваліфікованої необхідної медичної допомоги та піддає ризику його життя під час гострої фази перебігу його хронічного захворювання. Стан обвинуваченого погіршується, супроводжується фізичним та психічним виснаженням. Сторона захисту вважає, що подібні стани не піддаватимуться лікуванню в умовах тримання під вартою. Тому, надання дійсно належної медичної допомоги обвинуваченому несумісне із триманням його під вартою.
Обвинувачений підтримав клопотання захисників та заперечував проти клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані клопотання, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 20.06.2022 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, у зв'язку веденням на території України воєнного стану, суд вважає з необхідне розглянути заявлені клопотання прокурора та захисників.
Суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, те, що він раніше не судимий, не одружений, під час проходження військової служби проживав на території Одеської області в орендованому житлі, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що наразі на всій території України ведено воєнний стан і обвинувачений у судовому засіданні не був допитаний, і з метою уникнення ризиків переховуватися від суду, можливості вчинення іншого злочину, а також з метою недопущення впливу на свідків, які не допитані у судовому засіданні, зокрема свідок ОСОБА_12 та свідки заявлені стороною захисту.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, у справі "Москаленко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , суд на теперішній час не встановив.
Окрім того, доводи захисників на підставу зміни, скасування обвинуваченому міри запобіжного заходу, зокрема наміру продовження військової служби, створюватимуть умови, за яких є реальність настання ризику, на якому наполягав прокурор у своєму клопотанні щодо продовження міри запобіжного заходу, а саме можливість вчинення ОСОБА_8 іншого злочину у зв'язку з доступом до зброї.
Суд не погоджується з твердження захисника ОСОБА_7 про неможливість перебування обвинуваченого під вартою у зв'язку з поганим станом здоров'я, так як під час судового розгляду від установ утримання не надходило інформації про стан здоров'я обвинуваченого, який виключає можливість утримання.
Щодо клопотання в частині скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Суд констатує, що положенням ст. 331 КПК України стороні захисту - обвинуваченому або його захиснику надано право звертатися до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу.
Водночас доповненням Кримінального процесуального кодексу України статтею 616 КПК України встановлено окремий порядок для скасування запобіжного заходу за особливих умов. Таким чином ст. 616 КПК України є спеціальною нормою по відношенню до ст. 331 КПК України, яка встановлює певний правовий алгоритм дій суб'єктів кримінально-процесуальних відносин при вирішенні питання скасування запобіжного заходу саме з підстав здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувачений та його захисник не мають права звертатись до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу з вказаних підстав, оскільки суб'єктом такого звернення є лише прокурор за результатами розгляду ним відповідного клопотання обвинуваченого чи захисника.
Аналізуючи вищенаведене, також тяжкість та характер вчиненого злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , а саме заподіяння смерті військовослужбовцю з яким проходив службу на території однієї військової частини, тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого виним від 7 до 15 років позбавлення волі. Враховуючи, що на даній стадії судового розгляду допитані не всі свідки, досліджені не в повному обсязі докази та не допитаний обвинувачений, який не визнає свою вину, суд позбавлений можливості врахувати вагомість доказів вини обвинуваченого.
За таких обставин, на переконання суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів навіть за наведених захисниками обставин, не дасть можливості запобігти встановленим ризикам, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має понести обвинувачений на час судового розгляду.
Таким чином, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Згідно ст. 183 КПК України враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені злочину, який спричинив загибель людини, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави суд, не визначає.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, в свою чергу клоптання захисників не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 331, 371, 372, 376, 392 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 03.06.2022 р. до 01.08.2022 року, включно, на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали направити сторонам та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3